Справа № 620/3011/24 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
11 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.
суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.
при секретарі судового засідання Самородській Т.Ю.,
за участі
представника відповідача - Паншиної Ірини Володимирівни
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
28.02.2024 ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Чернігівській області (далі - апелянт, відповідач) та просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Чернігівській області щодо нарахування ОСОБА_1 штрафних санкцій та пені за період з 10.02.2018 по 12.11.2019 на загальну суму 7 104,76 грн;
- скасувати рішення №2694/Ж10/25-01-24-08-05 від 16.02.2024 Головного управління ДПС в Чернігівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску щодо нарахування ОСОБА_1 штрафних санкцій та пені за період з 10.02.2018 по 12.11.2019 на загальну суму 7 104,76 грн.
Позовні вимоги мотивовано тим, що нарахування Головним управлінням ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 штрафних санкцій та пені за період з 10.02.2018 по 12.11.2019 на загальну суму 7 104,76 грн, є безпідставним і протиправним.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 25.03.2024 адміністративний позов позовом ОСОБА_1 задоволено в повному обсязі.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Чернігівській області подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції прийнято рішення з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що оскаржувані дії та рішення Головного управління ДПС у Чернігівській області відповідають нормам законодавства.
За матеріалами апеляційної скарги, представник Головного управління ДПС у Чернігівській області заявив клопотання про надання йому можливості участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2024 відкрито апеляційне провадження.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2024 призначено справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на 11.06.2024 о 14:00 годині. Задоволено клопотання Головного управління ДПС у Чернігівській області про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні Чернігівського окружного адміністративного суду.
01.05.2024 від ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого наполягає на залишенні без змін рішення суду першої інстанції.
В судове засідання з'явився представник Головного управління ДПС у Чернігівській області, надав свої пояснення та аргументи, відповідав на запитання колегії суддів.
ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, заслухавши думку представника відповідача, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за даної явки сторін.
Перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла до наступного висновку.
Відповідно до фактичних обставин справи, з 18.12.2002 ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Чернігівській області як платник єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно довідки МСЕК серії МСЕ-ЧНВ №065546 від 04.01.2002 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ №446701 від 14.02.2023 - І групу безстроково.
З 2006 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України, відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мала право на пенсію за віком, пенсію по інвалідності, пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Оскільки, згідно з частиною 1 статті 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії призначається один із цих видів пенсії за її вибором, відтак з 01.02.2008 ОСОБА_1 отримувала пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» як найбільш вигідну, а з 15.02.2021 і по теперішній час ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
12.11.2019 ОСОБА_1 самостійно сплатила єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік в розмірі 8 448,00 грн, що не заперечується Головним управлінням ДПС у Чернігівській області.
21.02.2024 від Головного управління ДПС у Чернігівській області ОСОБА_1 надійшло рішення №2694/Ж10/25-01-24-08-05 від 16.02.2024 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно з яким до ОСОБА_1 застосовано штраф у розмірі 1 689,60 грн та нараховано пеню за період з 10.02.2018 по 12.11.2019 у розмірі 5 415,16 грн, разом 7 104,76 грн, які протягом 10 календарних днів після надходження рішення підлягають сплаті.
Не погодившись з рішенням Головного управління ДПС в Чернігівській області №2694/Ж10/25-01-24-08-05 від 16.02.2024, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що у ОСОБА_1 у спірний період не виникало обов'язку сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік, отже підстав для нарахування штрафних санкцій та пені за його не сплату у Головного управління ДПС в Чернігівській області не було. При цьому сплата позивачем суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік в розмірі 8 448,00 грн у добровільному порядку не утворює ні її обов'язку цей внесок сплатити, ні права відповідача нараховувати штрафні санкції за його не внесення.
За вказаних обставинах суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів враховує наступне.
Положеннями частини 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок (пункт 3 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI ).
Згідно із частиною 2 статті 2 Закону №2464-VI виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (крім електронних резидентів (е-резидентів).
Положеннями частини 4 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.
Згідно зі статтею 25 Закону №2464 рішення, прийняті податковими органами та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов'язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Слід також зазначити, що згідно із пунктом 3 розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 14.04.2015 №435, фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, та члени фермерського господарства звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Звіт зазначеними особами не подається.
У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску фізичні особи-підприємці, у тому числі ті, які обрали спрощену систему, члени фермерських господарств, які отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе відповідно до пунктів 10, 11 розділу IV цього Порядку один раз на рік у терміни, визначені пунктами 2, 5 цього розділу. Звітним періодом є календарний рік.
Таким чином, звільнення фізичної особи-підприємця, який обрав спрощену систему оподаткування, від сплати єдиного внеску можливе при наявності двох умов, по-перше, така особа повинна мати статус пенсіонера за віком або за вислугу років, чи мати статус особи з інвалідністю, по-друге, отримувати відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
При цьому, виключення з вказаної категорії осіб становлять тільки ті фізичні особи-підприємці, які добровільно беруть участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Порядок укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування встановлений у частині 3 статті 10 Закону №2464-VI, а саме особи, зазначені у частині 1 цієї статті, подають до податкового органу за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Податковий орган, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості. З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, податковим органом в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, підставою для нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на добровільних засадах є укладання договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Так, добровільна участь особи, яка виявила бажання бути платником єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач, будучи суб'єктом господарювання, не приймала добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому відповідачем не надано ні суду першої інстанції, ні в ході апеляційного розгляду справи жодних доказів звернення позивача із заявою про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та відповідно укладання з нею договору про добровільну участь.
Водночас, судом першої інстанції обґрунтовано враховано, що згідно довідки МСЕК серії МСЕ-ЧНВ №065546 від 04.01.2002 ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності безстроково, відповідно до довідки МСЕК серії 12 ААГ №446701 від 14.02.2023 - І групу безстроково.
Зважаючи на викладене ОСОБА_1 звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування не укладала, сума єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з неї не стягується.
Стосовно доводів апелянта про те, що платником податку було самостійно сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 рік в розмірі 8 448,00 грн, колегія суддів враховує, що добровільна сплата такого внеску особою, яка звільнена від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не являється згодою на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування , а тому не є підставою для винесення вимоги про сплату боргу.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску щодо нарахування ОСОБА_1 штрафних санкцій та пені за період з 10.02.2018 по 12.11.2019 на загальну суму 7 104,76 грн є протиправним та підлягає скасуванню, що не спростовано доводами апеляційної скарги.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв обґрунтоване рішення щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, з'ясував всі обставини справи, які мають значення для її вирішення та не допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що вказує на безпідставність доводів апелянта.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315, статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Чернігівській області - залишити без задоволення.
Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 25 березня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена протягом 30 днів, з урахуванням положень статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.
Судді: Черпак Ю.К.
Штульман І.В.