Справа № 754/18167/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко О.М.
11 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Маринчак Н.Є.
суддів: Черпака Ю.К., Штульман І.В.
при секретарі судового засідання Самородській Т.Ю.,
за участі
представника відповідача - Лисенко В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: інспектор Деснянського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції Мойсієнко Максим Васильович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
18 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Деснянського районного суду м. Києва з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві (далі - відповідач, апелянт), у якому просить суд:
- скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, серії ЕГА №1101797 від 03 липня 2023 року, щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення та стягнути з відповідача понесені ним судові витрати.
В обґрунтування позову зазначено, що 12 грудня 2023 року ОСОБА_1 шляхом інформування через програму Monobank дізнався про арешт його банківського рахунку в Акціонерному Товаристві «Універсал Банк» на підставі постанови про арешт коштів за виконавчим провадженням.
13 грудня 2023 року представником позивача - адвокатом Лук'янчуком А.В. було подано заяву до Деснянського Відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) із запитом про надання інформації, щодо наявності відкритого виконавчого провадження стосовно позивача.
15 грудня 2023 року після ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження №72971313 стороні позивача стало відомо, що постановою серії ЕГА №1101797 від 03 липня 2023 року інспектором Деснянського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві старшим лейтенантом поліції Мойсієнком Максимом Васильовичем позивача було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 3 400 грн за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення за здійснення завідомо неправдивого виклику поліції.
ОСОБА_1 зазначає, що не вчиняв будь-якого правопорушення 03 липня 2023 року, до поліції не телефонував і будь-яким способом не звертався; крім того, інспектором поліції Мойсієнко Максимом Васильовичем вказано паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 18 вересня 2001 року, що не є паспортом позивача.
Позивач станом на 03 липня 2023 року мав паспорт серії НОМЕР_2 , виданий 04 квітня 2014 року. Також, відповідно до відкритої бази даних пошукової системи Міністерства внутрішніх справ, станом на 15 грудня 2023 року паспорт серії СО743729 знайдено серед викрадених та втрачених. Крім того, у постанові від 03 липня 2023 року вказана адреса реєстрації правопорушника: АДРЕСА_1 , хоча фактичне місце реєстрації позивача: АДРЕСА_2 .
Позивач зазначає, що інспектором поліції у оскаржувану постанову від 03 липня 2023 року було вписано паспорт невстановленої особи, який був втрачений ще з 18 березня 2014 року, зазначено місце реєстрації, яке не збігається з місцем реєстрації позивача, сама постанова підписана невстановленою особою, тобто відсутній суб'єкт правопорушення.
Стосовно об'єктивної сторони адміністративного правопорушення, позивач вказує, що у постанові від 03 липня 2023 року не вказано, яким способом (усно, письмово, в телефонному режимі) правопорушник незаконно викликав поліцію, не вказано номер телефону з якого здійснювався дзвінок до поліції; не зазначена обставина, що прямо би вказувала на незаконність дій правопорушника і в чому полягає умисел такого правопорушника; у оскаржуваній постанові відсутнє зазначення доказів, на яких ґрунтувався висновок інспектора про вчинення адміністративного правопорушення.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕГА №1101797 від 03 липня 2023 року, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року адміністративний позов задоволено повністю.
Визнано протиправною та скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення серії ЕГА №1101797 від 03 липня 2023 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції у м. Києві на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 536,80 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління Національної поліції у м. Києві звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судове рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Апелянт зазначає, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення до суду, оскільки копію оскаржуваної постанови по справі позивач отримав особисто під підпис 03 липня 2023 року.
Крім того, апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції здійснена неякісна оцінка доказів з огляду на наступне.
02 липня 2023 року о 22:59 надійшло повідомлення зі служби 102 про те, що за адресою: АДРЕСА_3 , заявник повідомляє, що жінка не пускає додому де знаходиться його дитина. Заявник: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Приїхавши на місце події працівниками Деснянського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві встановлено, що факти вчинення домашнього насильства відсутні, за адресою вказаною у зверненні знаходиться гаражний кооператив.
В електронному рапорті, доданому до виклику працівником поліції зазначено, що екіпажем поліції було обстежено найближче житлове приміщення, а саме будинок за адресою: АДРЕСА_3 . В ході огляду було здійснено телефонний дзвінок до заявника, який в свою чергу повідомив, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , але на місці виявлено нікого не було.
Апелянт повідомляє, що з номеру телефону НОМЕР_3 (телефон позивача, вказаний у позовній заяві), який фіксується в автоматичному режимі у період з 22:59 по 23:53 02.07.2023 позивачем було здійснено 6 (шість) дзвінків, вказано різний зміст звернення та адреса телефонних дзвінків в яких перебуває заявник, що відображається в картці виклику по лінії « 102».
Хоча в позовній заяві вказано те, що позивач до поліції не телефонував та будь-яким іншим способом не звертався. Беручи до уваги те, що у своїх зверненнях позивач повідомляв, що його цивільна дружина не впускає його до квартири та не дає змоги бачити дитину, через що останній перебуває у агресивному стані та вибиває двері до квартири, що в свою чергу супроводжується гучним шумом (вказані події мали місце в нічну пору доби), однак за період часу вказаного у картках виклику, за адресами вказаними позивачем не надходило інших викликів з приводу будь-яких можливих правопорушень чи порушення громадського порядку, що може свідчити про неправдивість звернення позивача до поліції.
Отже, за позицією апелянта, позивач здійснював виклики поліції з власних мотивів, щоб останні допомогли йому потрапити до квартири, але не зазначав адреси перебування; фактично неправдивий виклик був здійснений позивачем не через припущення про домашнє насильство, а умисно, для вирішення особистих проблем.
Разом з тим, апелянт наголошує, що під час дзвінка за спеціальною лінією « 102» всі дзвінки та номери з яких їх здійснено фіксуються системою в автоматичному режимі та зазначені у витязі карток « 102» у графі «заявник», інші дані вводяться оператором в залежності від особи, яка здійснила дзвінок, в тому числі анкетні дані. Наведене, за позицією апелянта спростовує доводи позивача про здійснення дзвінків невстановленою особою.
Крім того, апелянт зазначає, що судом першої інстанції встановлено наявність неодноразових дзвінків позивача на лінію « 102», відтак рішення про відсутність події правопорушення є таким, що прямо суперечить обставинам справи та не відповідає умові того, що воно могло вплинути на правильність рішення.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 червня 2024 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до судового розгляду у відкритому судовому засіданні на 11 червня 2024 року о 15:00 годині.
Від позивача та інспектора Деснянського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції Мойсієнка Максима Васильовича до суду апеляційної інстанції відзиву на апеляційну скаргу не подано.
В судове засідання з'явився представник Головного управління Національної поліції у м. Києві, надав свої пояснення та аргументи, відповідав на запитання колегії суддів.
Позивач та третя особа інспектор Деснянського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції Мойсієнко Максим Васильович будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
11 червня 2024 року до початку судового засідання, позивачем подано клопотання про відкладення розгляду справи.
У судовому засіданні, заслухавши позицію Головного управління Національної поліції у м. Києві, врахувавши наявність у матеріалах справи доказів повідомлення позивача про дату, час та місце судового засідання, колегія суддів протокольною ухвалою вирішила у задоволенні клопотання позивача від 11 червня 2024 року про відкладення розгляду справи відмовити.
Згідно з частиною другою статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, заслухавши думку представника відповідача, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за даної явки сторін.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до фактичних обставин справи, постановою про адміністративне правопорушення серії ЕГА №1101797 від 03 липня 2023 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3 400 грн.
За позицією апелянта, позивачем 02 липня 2023 у період з 22:59 по 23:53 в м. Києві по вулиці Драйзера, № 3 здійснено завідомо неправдивий виклик поліції на лінію 102, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Вважаючи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що позивач заперечив свою провину у вчиненні правопорушення, що не спростовується письмовими поясненнями представника відповідача, зазначеними у відзиві та жодних доказів на спростування доводів позову останнім не надано, суд вважає, що провина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, не доведена.
Враховуючи наведене, відповідачем не було надано суду жодного доказу про вчинення позивачем завідомо неправдивого виклику поліції саме 03 липня 2023 року, відповідно до якого позивача було притягнуто до відповідальності і складено постанову серії АГА №1101797 від 03 липня 2023 року; у постанові зазначені дані паспорту громадянина України які не співпадають з паспортом громадянина України, який належить позивачу, тому, його вина у вчиненні адміністративного правопорушення не доведена «поза розумним сумнівом», а тому суд доходить переконання, що позов є підставним та підлягає до задоволення.
Надаючи оцінку зазначеним обставинам справи, колегія суддів враховує наступне.
Відповідно до частини першої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Так, враховуючи наявність в апеляційній скарзі Головного управління Національної поліції у місті Києві доводів щодо пропуску позивачем строку на звернення до адміністративного суд із позовом та наявність підстав для залишення позову без розгляду, колегія суддів дійшла висновку про необхідність першочергово здійснити перевірку останніх для вирішення питання про наявність або відсутність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб'єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.
Частина перша статті 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Разом з тим, розділом 2 глави 11 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено особливості розгляду окремих категорій термінових адміністративних справ.
Приписами статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України визначено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 оскаржує постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, серії ЕГА №1101797 від 03 липня 2023 року.
Тобто, предметом розгляду у цій справі є рішення суб'єкта владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Таким чином, з огляду на наведені вище приписи, законодавчо встановлений строк оскарження постанови серії ЕГА №1101797 від 03 липня 2023 року становить 10 днів від дня ухвалення вказаної постанови.
Колегія суддів звертає увагу, що в матеріалах справи наявна засвідчена копія оскаржуваної постанови, яка винесена 03 липня 2023 року (а.с.11), яка містить підписи від імені ОСОБА_1 поряд з датою 03 липня 2023 року.
Разом з тим, позивач категорично заперечує свою присутність при винесенні оспорюваної постанови та свій підпис на ній.
Жодних доказів на підтвердження факту отримання позивачем оскаржуваної постанови саме в день її складення 03 липня 2023 року, апелянтом не надано і матеріали справи не містять.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що підпис позивача у паспорті серії НОМЕР_2 , виданого 04 квітня 2014 року відрізняється від підпису особи, яка розписалась в отриманні оскаржуваної постанови серії АГА №1101797 від 03 липня 2023 року.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не підтверджується отримання позивачем оскаржуваної постанови у день складення 03 липня 2023 року, доказів на спростування вказаного апелянтом не надано.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції про наявність підстав для поновлення ОСОБА_1 строку звернення до суду.
Згідно з частинами 1-4 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до вимог статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Статтею 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до пункту 3, пункту 5 частини 1 статті 23 Закону України «Про національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події.
Згідно статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідальність за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, настає лише в разі завідомо неправдивого виклику поліції. Тобто, суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Правопорушник, повідомляючи певну інформацію поліції, усвідомлює, що вона є неправдивою, і бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Як свідчать обставини справи, апелянт наполягає, що позивачем 02 липня 2023 у період з 22:59 по 23:53 в м. Києві по вулиці Драйзера, № 3 здійснено завідомо неправдивий виклик поліції на лінію 102, чим вчинено адміністративне правопорушення, передбачене статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Наявність вказаної події позивачем категорично заперечується.
Відповідно до частини 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Матеріалами справи встановлено, що докази вчинення вказаного адміністративного правопорушення саме ОСОБА_1 , крім наявності оскаржуваної постанови, відсутні.
Крім того, колегія суддів звертає увагу на численні дефекти оспорюваної постанови серії АГА №1101797 від 03 липня 2023 року, а саме: невірна адреса місця реєстрації позивача, його паспортні данні, визначення статусу безробітного.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що винесення оспорюваної постанови здійснено 03 липня 2023 року об 00:11 годині, тобто після початку комендантської години, однак дана постанова не містить інформації щодо затримання ОСОБА_1 та доставлення в органи або підрозділи Національної поліції для встановлення особи.
У відповідності до статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова про адміністративне правопорушення не може оцінюватися судом в розумінні статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджує факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки заперечується позивачем, а інші докази, які б її обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до статі 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.
За наслідками перегляду оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає, що належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апелянтом не надано, що в свою чергу є порушенням вимог статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
При цьому, єдиним доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення є сама оскаржувана постанова по справі про адміністративне правопорушення, жодного іншого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відповідачем по справі не надано.
Окрім того, колегія суддів зауважує, що зазначена постанова є саме предметом спору між сторонами та не може розглядатися як доказ за відсутності інших доказів на підтвердження обставин вказаних в оскаржуваній постанові.
Отже, відповідачем у своїй діяльності порушені принципи всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин, оскільки при розгляді справи було застосовано спрощений підхід, а саме: обґрунтування вини сформовано лише на одних даних сприйняття співробітників поліції, з яких неможливо визначити наявність або відсутність правопорушення, тобто без застосування будь-яких інших фактів, які б підтверджували наявність або відсутність вини певної особи (показання свідків, відеофіксація тощо).
На підставі викладеного, колегія суддів зазначає, що при розгляді справи не знайшов свого підтвердження факт вчинення правопорушення позивачем. У матеріалах справи такі підтвердження відсутні, а лише наявна постанова про притягнення до адміністративної відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, трактуються на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За таких обставин факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого статтею 183 Кодексу України про адміністративні правопорушення є недоведеним.
Вказана правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/16-а.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з частинами 1-3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів зазначає, що процесуальний обов'язок, передбачений частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не виконаний.
Стаття 62 Конституції України передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження по справі.
Крім іншого, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Керуючись ст. 229, 243, 313, 315, 317, 319, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у м. Києві - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві, третя особа: інспектор Деснянського управління Головного управління Національної поліції у м. Києві старший лейтенант поліції Мойсієнко Максим Васильович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та не може бути оскаржена.
Суддя - доповідач Маринчак Н.Є.
Судді: Черпак Ю.К.
Штульман І.В.