Справа № 620/7904/21 Суддя (судді) першої інстанції: Сергій КЛОПОТ
11 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення 10 (десятої) сесії восьмого скликання Куликівської селищної ради від 24 червня 2021 року щодо відмови у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва.
- зобов'язати видати дозвіл ОСОБА_1 на розроблення проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва орієнтовною площею 0,10 га, що знаходяться в межах села Кладьківка Куликівського району Чернігівської області відповідно до заяви, зареєстрованої Куликівською селищною радою від 01.12.2020.
Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09.08.2021 року позовні вимоги задоволенні.
17.02.2022 постановою Шостого апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області задоволено частково. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року скасовано. Ухвалено нову постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 до Куликівської селищної ради Чернігівського району Чернігівської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Зобов'язано Куликівську селищну раду Чернігівського району Чернігівської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.12.2020 про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для індивідуального садівництва площею 0,10 га із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, що знаходяться в межах села Кладьківка Куликівського району Чернігівської області, та прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків викладених в даній постанові.
07 червня 2023 року до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022 року по справі №620/7904/21.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року в задоволенні заяви відмовлено.
Позивач не погодився із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та недотримання норм матеріального права, просить скасувати ухвалу суду та направити справу для продовження розгляду.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
05 лютого 2024 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі ухвалу суду першої інстанції.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Так, статтею 370 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах регулюється ст. 382 КАС України, якою передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Системний аналіз викладених правових норм надає підстави для висновку, що встановити судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі суд може, тобто, наділений правом, під час прийняття постанови у справі. При цьому, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція викладена в додатковій постанові Верховного Суду від 31.07.2018 у справі № 235/7638/16-а.
У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 04.03.2020 по справі № 539/3406/17, від 11.06.2020 по справі № 640/13988/19.
Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції виданий виконавчий лист, який був пред'явлений позивачем до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Чернігівській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції та постановою державного виконавця від 01.06.2023 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.
Наведене свідчить про існування у позивача об'єктивної можливості отримати реальне виконання судового рішення у межах процедури виконавчого провадження, у тому числі, шляхом застосування державним виконавцем примусових заходів, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Тож, відсутні об'єктивні підстави вважати, що у разі не встановлення судового контролю, рішення суду залишиться невиконаним.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що завершальною стадією судового провадження з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) є виконавче провадження (ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження»).
Водночас, у разі відсутності добровільного виконання судових рішень, приписами Закону України «Про виконавче провадження» врегульований порядок дій та заходів, що спрямовані на примусове виконання таких рішень.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав вважати, що відповідач буде ухилятись від виконання судового рішення у цій справі, тому не вбачає підстави для задоволення заяви про встановлення судового контролю.
Доводи апеляційної скарги колегія суддів не приймає з підстав, наведених вище.
Крім того, аналізуючи всі доводи учасників справи, апеляційний суд враховує висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, судом першої інстанції встановлено всі обставини, що мають значення для справи, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав скасування оскаржуваного судового рішення суду не вбачається.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 01 січня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.