Справа № 320/6605/23 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І.
11 червня 2024 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Собківа Я.М.,
суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора на рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051), яка виразилася у відмові нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів та заробітної плати за періоди з 24.10.2014 по 21.04.2020 та з 08.12.2021 по 20.10.2022;
- визнати протиправною бездіяльність Офісу Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051), що виразилася у затримці виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 у справі № 826/17599/14 про негайне поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України, та у відмові нарахувати і виплатити йому середній заробіток з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів за період такої затримки з 22.04.2020 по 03.10.2021;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 та виплатити йому середній заробіток з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів та зарплати за періоди: з 24.10.2014 по 21.04.2020 у розмірі 1312142 грн. 49 коп.; з 08.12.2021 по 20.10.2022 у розмірі 432817 грн. 42 коп.;
- зобов'язати Офіс Генерального прокурора (код ЄДРПОУ 00034051) провести нарахування заробітної плати ОСОБА_1 та виплатити йому середній заробіток з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів та зарплати за період вимушеного прогулу та затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 у справі № 826/17599/14 про його негайне поновлення на посаді з 22.04.2020 по 03.10.2021 у розмірі 915099 грн. 90 коп.;
- стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу та роботи на посаді у Генеральній прокуратурі України за період з 24.10.2014 по 20.10.2022 (крім періоду з 04.10.2021 по 07.12.2021) у розмірі 2660059 грн. 81 коп.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року позов задоволено частково.
Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 у справі №826/17599/14 за період з 22.04.2020 по 03.10.2021 в сумі 437 249 (чотириста тридцять сім тисяч двісті сорок дев'ять) грн. 51 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.
ОСОБА_1 просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В свою чергу Офіс Генерального прокурора просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року в частині задоволення позовних вимог, в іншій частині рішення залишити без змін.
Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги на більш тривалий, розумний термін, у відповідності до положень статті 309 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
30 січня 2024 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача повністю.
Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 21.04.2020 у справі №826/17599/14 позовні вимоги задовольнив частково: визнав протиправним і скасував наказ Генеральної прокуратури України від 23.10.2014 № 2526-ц про звільнення позивача з посади начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України; поновив позивача на посаді начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України з 24.10.2014; стягнув з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу, без обов'язкових відрахувань до бюджету, за період з 24.10.2014 по 21.04.2020 у сумі 1 367 858,22 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовив. Допустив негайне виконання рішення суду в частині поновлення позивача з 24.10.2014 на посаді начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України та в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на його користь середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 20 906,13 грн.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 в частині пункту 4 резолютивної частини: "Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, місто Київ, вулиця Різницька, будинок 13/15, код ЄДРПОУ 00034051) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без обов'язкових відрахувань до бюджету, за період з 24.10.2014 по 21.04.2020 у сумі 1 367 858 грн. 22 коп." змінено та викладено в наступній редакції: "Стягнути з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, без обов'язкових відрахувань до бюджету, за період з 24.10.2014 по 21.04.2020 у сумі 1 055 177 гривень 04 копійки". В іншій частині рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.04.2020 залишено без змін.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем виплачено позивачу суму 1055177,04 грн. на виконання рішення суду.
Як зазначає позивач, незважаючи на негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 , відповідач своєчасно його не виконав, лише наказом Офісу Генерального прокурора від 04.10.2021 №1431ц ОСОБА_1 поновлено з 24.10.2014 на посаді начальника третього відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами внутрішніх справ Головного управління нагляду у кримінальному провадженні Генеральної прокуратури України.
Вважаючи вказані дії та бездіяльність відповідача протиправними, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційних скарг, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 235 Кодексу законів про працю України, (далі - КЗпП), у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв'язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з частиною третьою статті 14 КАС України, невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом
За статтею статті 370 КАС України, судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України встановлено, що негайно виконуються рішення суду, зокрема, про поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
Відповідно до статті 236 КЗпП України, у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України "Про оплату праці" від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100).
З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто, дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 Порядку, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.
Затримка виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника тягне обов'язок роботодавця виплатити такому працівникові середній заробіток за весь час затримки.
З матеріалів справи вбачається, рішення суду від 21.04.2020 року було виконано Офісом Генерального прокурора лише 04.10.2021, тобто затримка виконання рішення суду становить 362 робочих дні.
При цьому, при поновленні ОСОБА_1 на посаді йому не було виплачено середній заробіток за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді.
Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.
За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.
Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24 січня 2019 року в справі № 760/9521/15-ц і суд не вбачає підстав для відступу від цієї правової позиції у справі, що розглядається.
Отже, матеріалами справи підтверджується, що рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2020 у справі №826/17599/14, яке підлягало негайному виконанню в частині поновлення позивача на посаді, не виконувалось відповідачем до 03.10.2021, коли наказом від 04.10.2021 №1331ц позивача поновлено на посаді.
При цьому, відповідачем не заперечується, що йому було відомо про рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 21.04.2020 у справі №826/17599/14 ще 06.05.2020, тобто в день отримання копії судового рішення, проте не вжито жодних необхідних заходів для його виконання.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР за правилами, передбаченими постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати" (далі Порядок №100).
За приписами 5 Порядку №100, основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.
Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (пункт 8 Порядку №100).
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку №100).
Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку №100, середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, у рішенні Окружного адміністративного міста Києва від 21.04.2020 у справі №826/17599/14, відповідно до довідки Генеральної прокуратури України від 22.10.2014 №18-1977, середньоденна заробітна плата позивача, яка обчислена виходячи з виплат за останні два календарних місяці роботи, що передували звільненню, складала 767,96 грн.
За приписами п.10 Порядку №100 (у редакції до 12.12.2020), обчислення середньої заробітної плати у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. Коефіцієнт підвищення визначається шляхом ділення тарифної ставки (посадового окладу), встановленого працівнику після підвищення, на тарифну ставку (посадовий оклад), що була встановлена до підвищення.
З аналізу вказаної правової норми слідує, що у разі підвищення тарифних ставок і посадових окладів як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення при обчисленні середньої заробітної плати.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 15.04.2020 у справі №826/15725/17, від 16.09.2020 у справі №140/3020/19.
12 грудня 2020 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 №1213 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100" (далі - Постанова №1213), якою пункт 10 Порядку №100 виключено.
Згідно довідки Офісу Генерального прокурора від 04.01.2022 розмір посадового окладу позивача на день звільнення становив 2716,00 грн.
З 01.12.2015 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 №1013 "Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів" розмір посадового окладу за посадою позивача збільшено до 3921,00грн.
З 06.09.2017 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №657 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури" розмір посадового окладу за посадою позивача збільшено до 8940,00 грн.
У зв'язку з цим, з 06.09.2017 розмір середньоденного заробітку позивача підлягає коригуванню на коефіцієнт підвищення в розмірі 2,28 (8940,00грн : 3921,00 грн = 2,28) і становить 1750,97 грн (767,96грн х 2,28 = 1750,97 грн).
Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що затримка виконання рішення Окружного адміністративного міста Києва від 21.04.2020 у справі №826/17599/14 в частині поновлення позивача на посаді за період з 22.04.2020 по 03.10.2021 становить 362 дні.
Таким чином, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за час затримки виконання рішення суду у сумі 437 249, 51 грн (1750,97 грн х 162 = 283 657,51 (період з 22.04.2020.2020 по 11.12.2020) + 767,96 грн х 200 = 153 592 (період з 12.12.2020 по 03.10.2021)).
Між тим, пункт 10 Порядку КМУ №100 виключено на підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100" від 09.12.2020 № 1213 ( далі - Постанова КМУ № 1213), яка набрала чинності 12.12.2020, а отже вказаний пункт стосовно обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу позивача з урахуванням коефіцієнту підвищення підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин в обмежених часових рамках, а саме по дату 11.12.2020, а тому правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення з 12.12.2020 відсутні.
Вказана правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.11.2021 у справі №826/6301/15, у постанові від 09.12.2021 у справі №340/588/20, у постанові від 31.05.2022 у справі № 640/9712/20.
Натомість у період з 12 грудня 2020 року до 13 травня 2021 року включно розрахунковою величиною для обрахунку середнього заробітку позивача має слугувати його середньоденна заробітна плата без коефіцієнтів підвищення заробітної плати.
Цей висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду щодо застосування пункту 10 Порядку №100 (з урахуванням постанови Уряду №1213) при обчисленні середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, які викладені у постанові від 8 листопада 2022 року у справі №460/15639/21, від 27 січня 2022 року у справі №580/5185/20, що повністю спростовує доводи позивача в цій частині.
Щодо позовних вимог позивача щодо зобов'язання Офісу Генерального прокурора провести перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 та виплатити йому середній заробіток з урахуванням коефіцієнту підвищення посадових окладів та зарплати за період з 08.12.2021 по 20.10.2022, колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1155 "Про умови оплати праці прокурорів" (далі - Постанова №1155) затверджено посадові оклади прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур.
Виплата заробітної плати згідно з Постановою №1155 і статтею 81 Закону №1697-VII пов'язувалася якраз із фактом переведення прокурорів (після їхньої атестації) на посади в "новоутворені"/"оновлені" прокуратури (відповідно до Закону №113-ІХ).
Прокурори, зокрема Генеральної прокуратури України, які не були переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримували/отримують заробітну плату відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505. Водночас, ті прокурори, які переведені на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, отримують заробітну плату згідно з Постановою №1155 та статтею 81 Закону №1697-VII.
Прирівнювати посадовий оклад позивача до прокурорів Офісу Генерального прокурора (для визначення коефіцієнта підвищення при розрахунку середнього заробітку при поновленні на посаді) за відсутності факту переведення його на посаду прокурора в цю структуру (без попереднього проходження атестації як умови для переведення) суперечило б меті і вимогам Закону №113-ІХ).
Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 28.04.2022 у справі №826/18143/14, від 31.05.2022 у справі №640/9712/20.
З матеріалів справи вбачається, що позивач атестацію у спірний період не пройшов. Відразу після успішного проходження атестації у жовтні 2021 року позивач був переведений до Офісу Генерального прокурора.
Отже, підстави для застосування коефіцієнта підвищення посадового окладу позивача з огляду на Постанову №1155 відсутні.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи.
При цьому, колегія суддів зазначає, що згідно з п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Однак, згідно з п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційні скарги ОСОБА_1 , Офісу Генерального прокурора залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.
Суддя-доповідач Собків Я.М.
Суддя Сорочко Є.О.
Суддя Чаку Є.В.