Справа № 638/568/23 Головуючий суддя І інстанції Подус Г. С.
Провадження № 22-ц/818/273/24 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Справи у спорах, пов'язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів»
05 червня 2024 року м. Харків
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого Яцини В.Б.
суддів колегії Бурлака І.В., Мальованого Ю.М.,
за участю секретаря судового засідання Зінченко М.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Біліченка Віктора Васильовича на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 липня 2023 року, по справі № 638/568/23, за позовом ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення боргу.
25.01.2023 року до Дзержинського районного суду м. Харкова звернулася ОСОБА_2 з позовом до ФОП ОСОБА_1 про стягнення боргу.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 04.08.2021 року між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_1 укладено договір №04/08-02 про продаж товарів та надання інших послуг. Відповідно до умов цього договору відповідач повинна була поставити спа басейн Torquay- Round (TOPK-6) LS_F15 згідно з замовленням та специфікацією. Позивач відповідно до умов договору мала сплатити вартість спа басейну відповідно до графіку платежів, протягом строку його виготовлення. Загальна вартість спа басейну за договором становила 5534 доларів США.
Позивач сплачувала платежі, останній був здійснений 08.12.2021 року, остаточний розрахунок позивач повинен був сплатити після доставки та встановлення спа басейну. Поставка спа басейну та його встановлення мало відбутись 14.03.2022 року, але поставка товару не відбулася. Після 14.03.2022 року позивач зверталася до відповідача з метою врегулювання даного питання, однак відповідач пояснила, що здійснити поставку товару не зможе. Повернути сплачені грошові кошти також відмовляється.
Представник відповідача вказав, що відповідач визнає факт придбання спа басейну, визнає факт сплати грошових коштів позивачем, однак зазначає, що факт передачі грошових коштів у іноземній валюті не доведений. Також зазначив, що ОСОБА_2 є ФОП і займається орендою нерухомого майна, а тому на думку представника позивач невірно обрала спосіб захисту. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву Вх. 15255 від 26.04.2023 року, в якому відповідач зазначив, що позовні вимоги визнає в сумі 78325,53 грн. ( кошти за договором 66584,71 грн. та штрафні санкції п.6.5.1 Договору 11740,82 грн. Термін поставки по Комерційній Пропозиції - 14.03.2022 року. У вимозі позивача зазначено, що в період з серпня 2021 по січень 2022 року ОСОБА_2 сплатила грошові кошти в сумі 117408,23 грн.19.12.2022 року ФОП ОСОБА_1 надала відповідь на вимогу та зазначила, що у зв'язку з введенням воєнного стану та з окупацією місцевості де позивач знаходилася виконання зобов'язань було неможливе.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 липня 2023 року позов задоволено.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 503817,69 грн.
Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 5038 грн.
Не погодившись із зазначеним рішенням, представник ФОП ОСОБА_1 - адвокат Біліченко В.В. звернувся з апеляційною скаргою та просить скасувати рішення, постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Скарга мотивована тим, що рахунок-фактура від 04.08.2021 року так само інформація у виписці по картці/рахунку продавця за 29.09.2021, 15.11.2021, 08.12.2021 не містить даних, що покупець проводила оплату в доларах США.
Вказує, що судом незаконно покладено на відповідача обов'язок у вигляді штрафних санкцій 386437,46 який перевищує 10% від суми, яка була передплачена покупцем так само як обмеження передбачені п. 6.3 договору, щодо максимальної суми збитків.
Вважає, що судом невірно з'ясовано дату 14.03.2021 року початку здійснення розрахунку неустойки та помилково прийнято її за основу в порушення умов п.6.11 договору.
Звертає увагу, що розрахунок неустойки повинен бути з 19.12.2022 року - дати подання відповіді на вимогу продавцем.
Вказує, що судом помилково покладено в основу судового рішення проведення розрахунків у доларах США. Наявні матеріали справи доказів зазначеного не містять, а вказують на розрахунки у національній валюті.
Не враховано, що письмова вимога позивача про повернення коштів відповідачем направлена 07.12.2022 року, також строки проведення розрахунку штрафних санкцій відповідно до ч.9 ст.12 Закону мають відбуватись після 19,12.2022 року, а не з 14.03.2021 року.
При цьому судом не вираховано суму у розмірі 50823,52 грн, яка визнана відповідачем. Окрім цього не в раховано, що 15.06.2023 року відповідач перерахувала на рахунок позивача 15000 грн,
Вважає, що обґрунтування судового рішення нарахуванням штрафних санкцій відповідно до ч.9 ст.12 Закону із застосування положень ст.536 та ч.3 ст.663 ЦК України порушує принцип свободи договору укладеного між сторонами.
Вказує, що умовами договору передбачено фіксований розмір неустойки, яка не має перевищувати 10% від сплаченої суми покупцем, та обмежений судом, сплаченої покупцем по замовленню.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з положеннями ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам оскаржене рішення суду відповідає не повністю.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з наступного.
Частина 1 ст. 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 663 ЦК передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 693 ЦК України, закріплено, що у разі якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Замовлений спа басейн не було виготовлено взагалі, оскільки восени 2022 року Відповідач пропонує поставити подібній спа басейн іншого кольору та у відповідь на вимогу про повернення грошових коштів Відповідач не пропонує поставити замовлений спа басейн. Таким чином сплачені Позивачем грошові кошти перебувають у користуванні Відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 663 ЦК України на суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий (згідно договору № 04/08-02 це 14.03.2022 року), до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати (у даному випадку це дата подання позову 25.01.2023 року). Договором може бути встановлений обов?язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця.
Згідно ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов?язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Посилання відповідача на те, що розрахунок між сторонами повинен вібуватися в гривні та не має прив'язки до долару не відповідає визначеним у договорі та комерційній пропозиції, адже Договір №04/08-02 передбачав можливість розрахунку в гривні та іноземній валюті.
Однак, саме в комерційній пропозиції Продавця розрахунок здійснено в доларах США, з прив'язкою до офіційного курсу НБУ( на момент розрахунку ) та у перерахунку на гривневий еквівалент.
Отже, твердження ФОП ОСОБА_1 , що позивачем сплачувались грошові кошти в гривні, а тому і повернення грошових коштів повинно не відповідають фактичним обставинам справи.
Стосовно посилання відповідача на те, що ОСОБА_2 обрала невірний спосіб захисту, суд вважає їх неспроможними та такими, що спростовуються наданими позивачем доказами.
З укладеного Договору, вбачається, що ОСОБА_2 укладала договір як фізична особа, в жодному із підписаних документів не вбачається, що вона діяла саме як фізична особа підприємець.
Сам по собі факт того, що ОСОБА_2 є фізичною особою підприємцем та здійснює підприємницьку діяльність, що пов'язана зі здачею в оренду приміщень, не підтверджує факт того, що в правовідносинах, які склалися між нею та ФОП ОСОБА_1 , ОСОБА_2 діяла як підприємець.
За змістом статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Підставою для покладення на особу відповідальності за порушення зобов'язання є наявність її вини у формі умислу або необережності (стаття 614 ЦК України).
Водночас стаття 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Такі ж положення містить частина 6 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів», який поширює свою дію на спірні правовідносини.
У пункті 1 частині 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Тобто, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Згідно статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, в тому числі: введення карантину, встановленого КМ України, нетривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади.
Встановлено, що наявність обставин непереборної сили, зокрема воєнних дій за фактом російської агресії, підтверджена листом Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року.
Окрім того, факт російської агресії проти України є загальновідомим, а тому відповідно до ч. 3 ст. 82 ЦПК України не потребує доведення.
Однак, сам по собі воєнний стан не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні. Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин компанія/фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 10 березня 2023 року в справі № 922/1093/22).
У постанові Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 922/2394/21 також зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Проте, відповідно до приписів статті 617 ЦК України, наявність форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) не звільняє відповідача від виконання обумовленого попереднім договором зобов'язання, а лише може бути підставою для його звільнення від передбаченої законом чи договором відповідальності за його невиконання, зокрема сплати неустойки, відшкодування збитків, моральної шкоди тощо.
Однак, суд звертає увагу, що вже після усунення форс-мажорних обставин відповідач продовжувала не виконувати умови договору та порушувати зобов'язання узгоджені сторонами.
Позивачем сплачено 117408,23 гривень за спа басейн за договором. Відповідач повернула 50823,52 гривні, тому різниця що підлягає поверненню становить: 117408,23 - 50823,52 = 66584,71 гривні.
Проте замовлений товар - Спа басейн Torquay-Round (TOPK-6) LS_F15 є імпортним товаром із імпортними комплектуючими тому його ціна у договорі і була визначена саме Відповідачем у еквіваленті до долара США.
Тому Позивачем у позовній заяві була заявлена сума, що підлягає поверненню за договором № 04/08-02 з перерахунком на офіційний курс долара США до гривні на момент подання позовної заяви, що склала: 4350 доларів США (сума сплачена за договором) - 550 доларів США (повернуто до подання позову) = 3800 доларів США. 3800 доларів США х 36,5686 (курс НБУ долар США/гривня) = 138960,68 гривень. Після подання позову Відповідачем було повернуто ще 30313,52 гривні. Таким чином залишок, що підлягає поверненню за договором становить: 10864,16 грн.
Крім того, суд погоджується з наданим позивачем розрахунком неустойки, і вважає, що він відповідає вимогам ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», з 14.03.2023 до 24.12.2022 року (286 днів) - сума попередньої оплати 4350 доларів США, з 25.12.2022 року по 23.01.2023 року (30 днів) - сума попередньої оплати 3800 доларів США (96898,23 грн).
117408,23 грн./100*286 +96898,23 грн./100*30 = 335787,54+29069,47 = 364857,01 грн.
Колегія суддів не повністю погоджується з такими висновками суду, які частково спростовують доводами скарги, які знайшли підтвердження у матеріалах справи.
Так, судом відповідно до наявних у справі доказів встановлено 04.08.2021 року між ФОП ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір №04/08-02 про продаж товарів та надання інших послуг. (а.с. 8-10)
Відповідно п. 3.1. Договору, предметом договору є оплатна передача Товарів від Продавця Покупцю на умовах Договору, а саме: пошук Продавцем відповідних Товарів, доставка і передача у власність Покупцю обраних і сплачених ним Товарів, відповідно до Замовлення. Артикул або назва Товарів, представлених на сайті Продавця, можуть відрізнятися від артикулу або назви товару виробника даних Товарів.
Відповідно до Комерційної Пропозиції Замовлення Товарів бронювання спа «Torquay- Round» від 04.08.2021 року, ОСОБА_2 є замовником спа басейну моделі Torquay- Round (TOPK-6) LS_F15. (а.с. 8)
Одночасно, КП Замовлення Товарів від 04.08.2021 року містить розрахунок замовлення: база 7600+ опції: колір чаші 330+зима330=8260-33%=5534 $. Передплата -50%=2784 дол*26.84 (нбу 04/08)+1%= 75470,00 грн.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що за змістом даного замовлення Продавець сам зазначив розрахунок в іноземній валюті (та в гривні з прив'язкою до курсу долара по ставці НБУ на момент розрахунку).
Крім того, п. 5.1 Договору визначено, що на офіційному сайті Продавця в рекламних цілях вартість Товарів може бути вказана як в гривні, так і в іншій валюті.
Пунктом 5.5. Договору передбачено, що оплата здійснюється згідно з виставленим рахунком.
Пунктом 5.8. Договору визначено, що оплата за товари та послуги здійснюється на розрахунковий рахунок Продавця, вказаний в Рахунку-фактурі, або в офісі Продавця за зазначеною у договорі адресою.
Відповідно до Додатку 1 - специфікація, Договір №04/08-02 від 04.08.2021 р., розрахунок замовлення ОСОБА_2 склав: 5534$ программа «под заказ» 150 р.д. переплата 50% + розбивка на 5 платежів * 10%. (а.с. 10)
Згідно Рахунку-фактури №04/08-02 від 04.08.2021 року, ОСОБА_2 сплачено по замовленню Спа басейн згідно специфікації - передплата 1 (курс 04.08.2021 - 26,84 грн) - у розмірі 73165, 00 грн.
Отже, сторони домовились про те, що розрахунки за вказаним договором мають відбуватися за цінами у доларах США - з перерахунком їх у гривні з урахуванням відповідно курсу НБУ.
Розділом 6 визначено відповідальність сторін і гарантії, а саме п. 6.1. Покупець вважається таким, що виконав свої зобов'язання за Договором з моменту отримання Товарів в повному обсязі, що були замовлені раніше у Продавця і оплачених Продавцю відповідно до Договору.6.2. Покупець, погоджується з тим, що якщо він не заявляє жодних письмових претензій протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту отримання Товарів, то це буде розглядатися як однозначну згоду Покупця з тим, що Продавець своєчасно, в повному обсязі і належним чином виконав свої зобов'язання по цьому Договору. 6.3. Покупець беззастережно погоджується з тим, що максимальний розмір збитків, які можуть бути стягнуті з Продавця, обмежений сумою сплаченої Покупцем по Замовленню, з урахуванням витрат понесених на транспортування Товару.6.4. У разі порушення Покупцем строків оплати більш як на 30 календарних днів, Продавець, наступного дня за останнім днем прострочки, має право на компенсацію за кожен день прострочки із розрахунку 1,6 відсотка в місяць від повної суми Товарів заказаних Покупцем. 6.5. У разі порушення Продавцем строків поставки більш як на 30 календарних днів, Покупець, наступного дня за останнім днем прострочки, має право на наступне: 6.5.1. Відмовитися від замовлених Товарів, про що повідомляє Продавця. При цьому Продавець повертає кошти Покупцю в термін 30 календарних днів з виплатою штрафних санкцій у розмірі 10 відсотків від суми яка була передплачена Покупцем. 6.5.2. За згодою Покупця ма нові, погоджені з Продавцем, терміни поставки Товарів, Покупець з цього моменту має право стягнути пеню за кожен день прострочення згідно облікової ставки НБУ від суми яка була передплачена Покупцем. 6.6. Продавець не несе відповідальності за затримки доставки Товарів з вини Служб доставки. 6.7. Пропоновані Товари нові і мають гарантію. Гарантія на кожен Товар вказується в кожному конкретному випадку, але в будь-якому випадку становить не менше ніж 12 місяців з дня продажу Товарів. Дія гарантійного терміну обумовлено чітким дотриманням Покупцем «Правил використання даного конкретного товару». 6.8. При виявленні заводського браку або при виявленні несправності в перебігу гарантійного терміну, Продавець гарантує реставрацію, ремонт або заміну Товарів, або будь-якої частини Товарів, протягом 2 місяців та за рахунок Продавця. 6.9. Продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання за Договором, з моменту отримання Покупцем Товарів у повному обсязі, замовлених раніше у Продавця. 6.10. Покупець вважається таким, що виконав свої зобов'язання за Договором, з моменту отримання замовленого Товару і за умови 100% оплати Продавцю за Товари та додаткові послуги, якщо такі були виконані. 6.11. Всі претензії Сторони приймають в письмовому вигляді за адресами, вказаними в реквізитах цього Договору.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість:
1) керує ходом судового процесу;
2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами;
3) роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій;
4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом;
5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
Відповідно до ч. 2 ст. 214 ЦПК України головуючий відповідно до завдання цивільного судочинства керує ходом судового засідання, забезпечує додержання послідовності і порядку вчинення процесуальних дій, здійснення учасниками судового процесу їх процесуальних прав і виконання ними обов'язків, спрямовує судовий розгляд на забезпечення повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, усуваючи із судового розгляду все, що не має істотного значення для вирішення справи.
У п. 3 ч. 4 ст. 265 ЦПК України вказано, що у мотивувальній частині рішення зазначається мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Всупереч вказаних норм цивільного процесуального права суд першої інстанції в межах предмету доказування та виходячи з основної мети (завдання) цивільного судочинства не запропонував відповідачу надати контррозрахунок на підтвердження його заперечень проти позову та аргументів про те, що відповідачка частково повернула сплачену на підставі вказаного договору поставки суму авансу.
Так, в суді апеляційної інстанції на пропозицію суду апеляційної інстанції надати відповідний розрахунок на підтвердження заперечень проти позову, відповідачка через свого представника надала відповідний розрахунок, з яким погодився представник позивача, згідно якому відповідачка на день ухвалення оскарженого рішення суду добровільно частково повернула суму попередньої оплати за договором поставки спа басейну, внаслідок чого безспірний розмір заборгованості на день ухвалення рішення судом першої інстанції складає 93343,18 грн (а.с. 109 т.2).
Всупереч вимог ст. ст. 89, 263 ЦПК України суд першої інстанції не з'ясував, що виходячи з наведеного у позові правового та фактичного обґрунтування позивачка просила суд стягнути проценти за користування чужими грошовими коштами - сумою попередньої оплати за договором, нарахованої за правилами сплати неустойки, яка визначена нормою ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів»: якщо всупереч вимогам цієї статті протягом установлених строків продавець (виконавець) не здійснює повернення сплаченої суми грошей за продукцію у разі розірвання договору, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.
При цьому суд помилково не звернув уваги, що строк поставки сторони визначили у договорі - замовленні спа басейну 14 березня 2022 року (а.с. 8 т.1), а російська військова агресія розпочалася та відповідно в Україні було оголошено воєнний стан - 22 лютого 2022 року. Тому на спірні правовідносини поширюється норма п. 18 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України, яка передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Суд вказаних обставин не з'ясував та згадану норму п. 18 Прикінцевих та перехідних положень до ЦК України, яка у даному випадку підлягала застосуванню, - не застосував, тому відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України колегія суддів скасовує оскаржене рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову про стягнення з відповідачки на користь позивачки попередньої оплати за договором - замовленням спа басейну від 04.08.2021 в сумі 93343,18 грн. У задоволенні позову в іншій частині - слід відмовити, за недоведеності заявлених підстав.
Керуючись ст.ст. 259, ст. 374, ст.ст. 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу представника ФОП ОСОБА_1 - адвоката Біліченка Віктора Васильовича задовольнити частково.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 04 липня 2023 року скасувати.
Позов ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про повернення суми попередньої оплати задовольнити частково.
Стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 93343,18 грн суму попередньої оплати за договором.
В іншій частині у задоволенні цього позову відмовити.
У задоволенні позову ОСОБА_2 до ФОП ОСОБА_1 про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 13 червня 2024 року.
Головуючий -
В.Б. Яцина
Судді -
І.В.Бурлака
Ю.М.Мальований