11.06.24
Справа № 635/2391/24
Провадження № 1-кп/635/675/2024
11 червня 2024 року Харківський районний суд Харківської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю прокурора ОСОБА_2 ,
захисника адвоката ОСОБА_3 ,
обвинуваченого - ОСОБА_4 ,
секретар судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в смт Покотилівка Харківського району Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,-
В провадженні Харківського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.
Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 строком на 60 днів без визначення розміру застави, посилаючись на продовження існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме: можливість переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення інших кримінальних правопорушень, та неможливість запобігання вказаним ризикам шляхом застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою.
В обґрунтування клопотання прокурор посилалася на те, що підставою застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, за яке передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк до 10 років, та яке відноситься до тяжкого злочину. Обвинувачений не має стійких соціальних зв'язків, а тому ОСОБА_4 може переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор обґрунтовує наявністю свідків, яким відомі обставини вчинення кримінального правопорушення. Враховуючи, що обвинуваченому відомі анкетні дані свідків, їх місце проживання, останній може здійснювати на них неправомірний вплив, з метою, щоб останні змінили у подальшому на його користь свідчення. Про продовження існування ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: вчинення іншого кримінальне правопорушення, свідчить те, що обвинуваченому інкриміновано вчинення тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров'я особи, яке потягло за собою смерть потерпілого, що вказує на модель його поведінки, та можливість вчинення інших тотожних кримінальних правопорушень та продовження своєї злочинної діяльності.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні не заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала позицію обвинуваченого.
Вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку про задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з огляду на наступне.
Ухвалою слідчого судді Люботинського міського суду Харківської області від 11 грудня 2023 року відносно ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - до 06 лютого 2024 року.
В подальшому запобіжний захід відносно обвинуваченого продовжувався Харківським районним судом Харківської області, останній раз - на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 16 квітня 2024 року на 60 днів - до 14 червня 2024 року включно.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Строк тримання під вартою обвинуваченого спливає 14 червня 2024 року.
Частиною 1 ст. 331 КПК України передбачено, що під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Згідно вимог ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватись від слідства та суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілого, свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому він обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу суд повинен враховувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання її винуватою у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого ця особа обвинувачується, та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від суду чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Вирішуючи питання щодо продовження запобіжного заходу, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення щодо продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст.177 КПК України, зокрема переховування від суду, незаконно впливу на свідків, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії».
Надаючи оцінку можливості обвинуваченому переховуватися від суду, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який санкція статті кримінального закону передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років позбавленням волі, враховує характер та фактичні обставини вчинення ОСОБА_4 інкримінованого йому кримінального правопорушення, зміст пред'явленого обвинувачення, згідно якого вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, що спричинило смерть потерпілого, та вважає, що вказані обставини в сукупності вказують на підвищену суспільну небезпечність як самого діяння, так і особи обвинуваченого.
При цьому суд враховує, що саме внаслідок суспільної небезпечності дій обвинуваченого у сукупності із тяжкістю покарання та даними про особу обвинуваченого, який не працює, немає міцних соціальних зв'язків в місці його постійного проживання, є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від суду, в тому числі з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При встановленні наявності ризику впливу на свідків, суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме спочатку, на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акта до суду, на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК). При цьому, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).
За таких обставин, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від вказаних осіб та дослідження їх судом.
На переконання суду, з переходом на стадію судового провадження ризик незаконного впливу на свідків лише актуалізується, адже за наслідками ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, обвинувачений стає обізнаним про всіх осіб, які допитувалися у цьому кримінальному провадженні, а відтак останній може здійснювати вплив на свідків, з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які йому достовірно відомі.
Оцінюючи ризик вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, суд бере до уваги, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину проти життя та здоров'я особи, офіційно не працевлаштований, законних джерел заробітку не має.
Вказані обставини в сукупності об'єктивно свідчать про схильність обвинуваченого до вчинення правопорушень та наявність ризику вчинення ним інших кримінальних правопорушень, тобто продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст. 177 КПК України.
В судовому засіданні не здобуто відомостей, які б безумовно свідчили про неможливість тримання обвинуваченого під вартою, а також не отримано відомостей щодо інших обставин, які б переважали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, оцінивши в сукупності всі обставини, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, суспільну небезпечність кримінального правопорушення, яке інкримінуються обвинуваченому, відсутність у нього постійного місця роботи, міцних соціальних зв'язків, у тому числі родини та утриманців, його вік, репутацію, ризик продовження або повторення протиправної поведінки, суд вважає, що ризики, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України, які стали підставою для обрання запобіжного заходу, не зменшилися та виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
Отже, запобіжний захід у вигляді триманні під вартою на даній стадії процесу в повній мірі відповідає меті його застосування - забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України.
Застосування більш м'яких запобіжних заходів до обвинуваченого є недостатнім, щоб забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків.
За вказаних підстав, строк тримання обвинуваченого під вартою необхідно продовжити на 60 днів.
При цьому суд, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст.ст.177, 178 КПК України, не визначає ОСОБА_4 розмір застави, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину, який спричинив загибель людини.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 197, 199, 331 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити відносно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів без визначення розміру застави - до 09 серпня 2024 року.
Строк дії ухвали встановити до 09 серпня 2024 року.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду, а обвинуваченим - в той же строк, з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Повний текст ухвали складено та підписано 12 червня 2024 року.
Суддя ОСОБА_1