Справа № 05/2878а
"07" грудня 2007 р., 15 год. 00 хв. м. Черкаси
Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого - судді Швидкого В.А., секретаря судового засідання Холодної Л.В., за участю представників:
від позивача: Єрьоменка В.В. - за довіреністю;
від відповідача 1: Безніс О.Ю. - сільський голова;
від відповідача 2: не з"явився;
третіх осіб: Черкаської обласної ради - Боковні В.М. - за довіреністю,
КП "Кам"янська центральна районна аптека № 29" - Тамко В.Т. - керівник;
Регіонального відділення Фонду державного майна України по Черкаській області - Коваленко О.І. - за довіреністю;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Державного підприємства "Косарський спиртовий завод" до Виконавчого комітету Косарської сільської ради та комунального підприємства "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Черкаська обласна рада та КП "Кам"янська центральна районна аптека № 29", про скасування рішень та свідоцтва про право власності, -
Державним підприємством "Косарський спиртовий завод"(далі - позивач) заявлено позов до Виконавчого комітету Косарської сільської ради (далі - відповідач 1) та комунального підприємства "Черкаське обласне бюро технічної інвентаризації" (далі - відповідач 2), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Черкаської обласної ради та КП "Кам"янська центральна районна аптека № 29", про визнання протиправним та скасування рішення від 21.03.2007 р. № 12, підписане сільським головою, скасування свідоцтва про право власності від 24.03.2007р., видане Косарською сільською радою на підставі оскаржуваного рішення, скасування рішення про реєстрацію права власності, проведену Кам"янським виробничим підрозділом комунального підприємства "Черкаське обласне об"єднане бюро технічної інвентаризації" 24.03.2007 р. на підставі оскаржуваного рішення.
Представник позивача позов підтримав з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач 1 у відзиві на позов, його представник у судовому засіданні проти позову заперечили.
Відповідач 2 участь свого представника у судовому засіданні не забезпечив.
Представники третіх осіб у судовому засіданні проти позову заперечили.
Статтею 143 Конституції України встановлено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Суб'єктом права комунальної власності є відповідна територіальна громада села, селища, міста.
Органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та законами, є сільські, селищні, міські ради (ч. 1 ст. 10 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні").
Отже, суб'єктами права комунальної власності є територіальні громади села, селища, міста, від імені та в інтересах яких діють сільські, селищні, міські ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Відповідно до частин четвертої і п'ятої ст. 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні" районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад.
Виходячи з наведеного спірне рішення не відповідає вимогам ст. 143 Конституції України та ст.ст. 1, 10, 16, 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні".
Відносини, пов'язані з передачею об'єктів права державної власності у комунальну власність територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах або у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст врегульовані Законом України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" №147/98.
У абзаці шостому частини першої ст. 2 цього Закону зазначено, що об'єктами передачі, зокрема, є: житловий фонд та інші об'єкти соціальної інфраструктури, які перебувають у повному господарському віданні чи оперативному управлінні державних підприємств, установ, організацій.
Передача цих об'єктів з державної у комунальну власність здійснюється за рішенням органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядних організацій. Оскільки позивач не відноситься до самоврядних організацій, таким органом є Фонд державного майна України.
Рішення щодо передачі житлового фонду у комунальну власність приймаються органами, уповноваженими управляти державним майном, самоврядними організаціями за згодою відповідних сільських, селищних, міських, районних у містах рад, а у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міст - за згодою районних або обласних рад ( ч. З ст. 4-1 Закону).
Пропозиції щодо передачі об'єктів житлового фонду, які належать підприємствам, погоджуються з цими підприємствами. Пропозиція вважається погодженою з трудовим колективом підприємства за наявності рішення загальних зборів трудового колективу, прийнятого більшістю голосів від числа працівників підприємства ( абз. 2 ч. З ст. 4-1 Закону).
Право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання акта приймання-передачі - ч. 6 ст. 7 Закону такий акт у сторін відсутній.
Постановою Кабінету міністрів України від 06.11.1995 року №891 затверджено "Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій".
Згідно п. 5 цього Положення передача будинків відомчого житлового фонду в комунальну власність проводиться комісією з питань приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність, яка утворюється Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями або виконкомом відповідної Ради.
Вказане Положення також регламентує діяльність комісії щодо приймання відомчого житлового фонду в комунальну власність.
Оскаржуване рішення суперечить вимогам зазначеного Положення, яке є спеціальним актом, що регулює суспільні відносини у сфері передачі об'єктів житлового фонду з державної у комунальну власність.
Відповідно до п.1 Постанови Кабінету міністрів України від 02.12.1996 № 1443 "Про поетапну передачу до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури" пріоритети першочерговості поетапної передачі до комунальної власності об'єктів соціальної інфраструктури, якщо інше не передбачено Державним бюджетом України на поточний рік, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Таким чином, передача об'єктів житлового фонду з державної у комунальну власність неможлива без зазначення конкретних об'єктів у законі про Державний бюджет на поточний рік чи визначення таких об'єктів спеціальними актами Кабінету міністрів України.
Об'єкти соціальної інфраструктури позивача, які підлягали б передачі у комунальну власність, ані у Законі України "Про державний бюджет на 2007 рік", ані у відповідних актах Кабінету міністрів України не зазначено.
Порядок безоплатної передачі об'єктів права державної власності із сфери управління міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, Фонду державного майна, інших державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють функції з управління державним майном, об'єднань підприємств, яким делеговано функції з управління майном підприємств і організацій, заснованих на державній власності визначено "Положенням про порядок передачі об'єктів права державної власності", затвердженим Постановою Кабінету міністрів України від 21.09.1998 року №1482.
Відповідач порушив перелічені вище вимоги чинного законодавства та недотримався визначеного порядоку передачі об'єктів права державної власності у комунальну власність. Тому перехід права власності на вказане приміщення до комунальної власності не відбувся.
Оскаржуване рішення, прийнято щодо приміщення, розташованого у житловому будинку за адресою: село Косарі, вул. Леніна, 30. Згідно Акту приймання в експлуатацію державною приймальною комісією закінченої спорудженням будівлі житлово-громадського призначення від 26 грудня 1980 року (надалі - "Акт") даний будинок збудовано на підставі Плану капбудівництва по Укрспиртпрому на 1980 р., а замовником будівництва житлового будинку був Кам'янський спирткомбінат. Отже, відповідно до ст.ст. 4, 5 Житлового кодексу Української РСР будинок відноситься до відомчого житлового фонду.
Згідно Акту даний будинок поділено на 24 квартири. Інших приміщень, окрім підвальних, він не містить. Однак оскаржуване рішення стосується саме надземного приміщення у зазначеному вище будинку. Оскільки, згідно Акту, будинок не містить вбудованих приміщень, оскаржуване рішення фактично вирішує питання про передачу до комунальної власності саме квартири.
Відповідно до ст. 6 Житлового коденсу України жилі будинки і жилі приміщення призначаються для постійного проживання громадян, а також для використання у встановленому порядку як службових жилих приміщень і гуртожитків.
Згідно ст. 8 Житлового коденсу України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу.
Статтею 7 Житлового коденсу України встановлено, що непридатні для проживання жилі будинки і жилі приміщення переобладнуються для використання в інших цілях або такі будинки зносяться за рішенням виконавчого комітету обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів (ч.2 ст. 7). Порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання встановлюється Радою Міністрів Української РСР (ч.4 ст. 7).
До цього часу радами відповідного рівня не приймалося рішення про переобладнання жодних приміщень у вказаному будинку для використання в цілях інших ніж проживання.
Переобладнання житлових приміщень для використання їх в інших цілях проводиться в разі визначення їх непридатними для проживання з подальшим переведенням їх в нежилі, що регулюється постановою Ради Міністрів УРСР від 26.04.84 № 189 "Про порядок обстеження стану житлових будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання житлових будинків і житлових приміщень непридатними для проживання".
Таким чином, у відповідача не було підстав визначати житлове приміщення яким користується третя особа як нежитлове та визнавати за ним право власності та визнавати на нього право власності третьої особи.
Виходячи з наведеного, суд вважає, що позов в частині визнання протиправним та скасування рішення підлягає до задоволення.
Щодо задоволення позову про скасування свідоцтва про право власності та скасування рішення про реєстрацію права власності то позов в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки свідоцтво про право власності та всі подальші дії про реєстрацію права власності є похідними від рішення про визнання права власності. Вразі визнання цього рішення протиправним та його скасування свідоцтво про право власності та всі послідуючі дії про реєстрацію права власності втрачають свою чинність.
Керуючись ст.ст.160-163 КАСУ, суд-
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Косарської сільської ради Кам"янського району, Черкаської області, від 21 березня 2007 року №12.
В іншій частині рішення відмовити.
Стягнути з Виконавчого комітету Косарської сільської ради, Кам"янського району, Черкаської області, с. Косарі, вул. Перемоги,5 на користь Державного підприємства "Косарський спиртовий завод", Черкаська область, Кам"янський район, с.Косарі, вул. Кірова,1, код 05518954 - 3,40 грн. судового збору.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та строки встановлені відповідно до ст. 186 КАС України.
СУДДЯ В.А.Швидкий