Справа № 754/15996/19 Головуючий у 1 інстанції: Панченко О.М.
Провадження №22-ц/824/329/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
10 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року та ОСОБА_2 на додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
Короткий зміст обставин справи
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ОСОБА_2 про стягнення з грошових коштів.
Просив суд стягнути з відповідача на сою користь 22 500,00 грн, у тому числі: 9 000,00 грн орендної плати за фактично не надану оренду, 9 000,00 грн безпідставно неповернутого заставного платежу, 4 500,00 грн штрафу за порушення умов договору, а також судові витрати у справі.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що він орендував в місті Києві у відповідачки ОСОБА_2 житло за договором найму житлового приміщення (квартири) від 05 серпня 2018 року.
Згідно з п.1 договору, орендодавець ОСОБА_2 передала, а орендар ОСОБА_1 прийняв в найм квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання в порядку і на умовах, обумовлених нижче. Строк дії цього договору з 05 серпня 2018 року до 05 серпня 2019 року.
Відповідно до п. 3 договору, орендар зобов'язаний використовувати приміщення за призначенням, вказаному у договорі; утримувати прийняту в найм нерухомість та майно в ній у справному стані.
Згідно з п. 6 договору, оплата за місяць складає 9 000,00 грн, яка вноситься не пізніше 5 числа кожного місяця.
Також за умовами п. 6 договору позивач передав орендодавцеві грошові кошти в сумі 18 000,00 грн, які складались з 9 000,00 грн як попередня оплата за перший місяць проживання, і заставного платежу 9 000,00 грн.
За умовами договору найму у випадку внесення заставної суми, вона повертається орендарю за закінченням строку найму в момент передачі ключів, або використовуються для погашення збитків орендодавця, якщо такі мали місце.
У найманій квартирі позивач планував проживати і проживав разом зі своєю рідною сестрою ОСОБА_3 і дружиною ОСОБА_4 , про що було відомо орендодавцю і передбачено п.5 договору.
Оплата орендної плати здійснювалася з банківської картки № НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк».
Також п. 6 договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає перелічене в нижче майно та несе матеріальну відповідальність за майно, передане йому згідно з описом: холодильник; кондиціонер; 2 БУ-програвачі; стінка кімнатна; біла стінка; кухня вбудована; куточок кухонний.
Оскільки строк дії договору закінчувався, сторонам треба було вирішити питання про розірвання або подовження строку дії договору.
Водночас, позивачу було запропоновано для оренди іншу квартиру, орендна за яку була є меншою, а місцезнаходження більш зручним для нього.
Але до закінчення строк дії договору сторони мали дотримуватись його умов, і позивач, як орендар, мав намір проживати в орендованій за договором квартирі до кінця строку дії договору, тобто до 05 серпня 2019 року.
Орендна плата за останній місяць оренди (з 05 липня до 05 серпня 2019 року) була здійснена на користь орендодавця 05 липня 2019 року, що підтверджується випискою за картковим рахунком № НОМЕР_1 , видана АТ КБ «Приватбанк».
Позивач повідомив орендодавця про те, що планує припинити відносини за договором після завершення строку його дії (тобто 05 серпня 2019 року) у зв'язку із тим, що знайшов іншу квартиру.
Відповідач гроші не повернула.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Заочним рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року позовні вимоги було задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 22 500,00 грн, які складаються з 9 000,00 грн орендної плати за фактично не надану оренду, 9 000,00 грн безпідставно неповернутого заставного платежу, 4 500,00 грн штрафу за порушення умов договору, а також судовий збір в розмірі 764,40 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду міста Києва від 21 вересня 2020 року заяву представника заявника (відповідача) ОСОБА_2 - адвоката Диканя Павла Олеговича про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено.
Поновлено строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Заочне рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів скасовано.
Призначено справу за правилами загального позовного провадження до підготовчого засідання в приміщенні суду на 22 жовтня 2020 року о 11 год. 00 хв.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року позовні вимоги було залишено без задоволення.
Здійснено поворот виконання заочного рішення Деснянського районного суду м. Києва від 19 лютого 2020 року, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 22 500,00 грн, які складаються з 9 000,00 грн орендної плати за фактично не надану оренду, 9 000,00 грн безпідставно неповернутого заставного платежу, 4 500,00 грн. штрафу за порушення умов договору, а також судовий збір в розмірі 764,40 грн та в порядку повороту виконання заочного рішення суду стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 вказані вище кошти.
Додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року вимоги заяви, поданої представником відповідача - адвокатом Диканем П.О. про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати (сплату судового збору) за заяву про перегляд заочного рішення у розмірі 420,40 грн.
В іншій частині вимог заяви відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
Не погоджуючись із рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позову.
Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим.
На обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що вимога відповідачки виїхати з квартири та неможливість проживання позивачем весь оплачений ним місяць у цій квартирі є підставою для повернення оплати за оренду в розмірі 9 000,00 грн.
Зазначив, що жодна із наведених у статті 599 ЦК України підстав для дострокового розірвання договору не була наявною, але відповідач озвучила відповідну вимогу позивачу 23 липня 2019 року, тобто зобов'язання було припинено на вимогу однієї із сторін, тому правова підстава для отримання нею 9 000,00 грн орендної плати за останній повний місяць оренди відпала.
Вказує, що п. 6 договору не мав фіксації дійсного стану майна на дату заключення, фотографій чи інших засобів доведення цього, а також не передбачав фіксацію збитків.
Зазначає, що між сторонами договору відсутні будь-які оформлені документи, які свідчили б про наявність заподіяних збитків квартирі та майну, відсутність проведеної належним чином незалежної оцінки заподіяних збитків виключає підстави для залишення у відповідачки вищевказаних коштів.
Вважає, що суд першої інстанції необґрунтовано прийняв як належний доказ акт здачі-прийому квартири, який був складений відповідачкою та свідками з її боку, оскільки вони є заінтересованими особами.
Не погоджуючись із додатковим рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу та просила скасувати додаткове рішення і ухвалити нове, яким стягнути з позивача на користь відповідача судові витрати у сумі 64 170,40 грн (судовий збір та витрати на правову допомогу).
Скаргу мотивувала тим, що висновки суду першої інстанції про ненадання доказів на підтвердження понесення витрат на правову допомогу є помилковими.
Надання платіжного доручення на оплату послуг адвоката не є обов'язковою умовою, оскільки відповідач очікує їх понести протягом 180 днів з моменту підписання акта приймання-передачі наданих послуг з виконавцем.
Вважає, що додаткове рішення винесено без належних правових підстав та всупереч статті 139 ЦПК України та практиці Верховного Суду.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
Відзиви на апеляційні скарги не надходили, сторони не скористалися своїм правом для подачі відзиву.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Рішення суду першої інстанції зазначим вимогам не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що за договором найму житлового приміщення (квартири) від 05 серпня 2018 року позивач орендував у відповідачки житло у вигляді квартири АДРЕСА_1 (а. с. 6, 8-12 т.1).
Згідно з п. 1 договору, орендодавець ОСОБА_2 передала, а орендар ОСОБА_1 прийняв в найм квартиру АДРЕСА_1 для тимчасового проживання в порядку і на умовах, обумовлених нижче.
Строк дії цього договору з 05 серпня 2018 року до 05 серпня 2019 року.
Відповідно до п. 3 договору орендар зобов'язаний використовувати приміщення за призначенням, вказаному у договорі; утримувати прийняту в найм нерухомість та майно в ній у справному стані.
Згідно з п. 6 договору, оплата за місяць складає 9 000,00 грн, яка вноситься не пізніше 5 числа кожного місяця.
На момент укладення договору внесено попередню оплату за перший місяць проживання і заставний платіж, які складають 18 000,00 грн.
У випадку внесення заставної суми, вона повертається орендарю за закінченням строку найму в момент передачі ключів, або використовується для погашення збитків орендодавця, якщо такі мали місце.
Тобто, на момент укладання договору орендар за умовами п. 6 договору мав оплатити на користь орендодавця грошові кошти в сумі 18 000,00 грн, які складались з 9 000,00 грн як попередня оплата за перший місяць проживання, і заставного платежу 9 000,00 грн.
Оплата коштів в сумі 18 000,00 грн на користь орендодавця була здійснена готівкою в руки.
Оплата 9 000,00 грн попередньої оплати за перший місяць проживання і заставного платежу 9 000,00 грн були істотними умовами договору, виконання яких було обов'язковим в день підписання договору.
Оплата орендної плати здійснювалася з банківської картки № НОМЕР_1 АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 13-14 т.1).
Також, п. 6 договору визначено, що орендодавець передає, а орендар приймає нижчеперелічене майно та несе матеріальну відповідальність за майно, передане йому згідно опису: холодильник; кондиціонер; 2 БУ - програвачі; стінка кімнатна; біла стінка; кухня вбудована; куточок кухонний. Тобто, позивач мав нести майнову відповідальність за вищевказане майно, для чого відповідно до п. 6 договору на користь орендодавця було оплачено заставний платіж 9 000,00 грн.
Відповідно до довідки складеної ДОП 1-го відділу Деснянського УП ГУ НП в м. Києві Ф. Казаряном, 03 серпня 2019 року до Деснянського УП ГУНП в м. Києві надійшла заява ОСОБА_1 про те, що на АДРЕСА_2 власниця цієї квартири не виконує умови договору оренди житла. У бесіді з заявником було з'ясовано, що він разом із свою сестрою винаймали цю квартиру та після закінчення строку умов домовились із власницею житла ОСОБА_2 про зустріч, щоб передати ключі та повернути кошти, які були залишені під залог. Після перевірки квартири власницею житла, нею були встановлені недоліки у стані майна квартири та було прийнято рішення не повертати йому у повному обсязі суму залогу за рахунок удосконалення недоліків.
Ці ж самі обставини викладені самим позивачем у своїй заяві від 03 липня 2019 року (а. с. 119, 123 т.1).
Аналогічні пояснення надала до Деснянського УП ГУНП у м. Києві сестра позивача ОСОБА_3 (а.с. 121) та його дружина ОСОБА_4 (а.с. 124 т.1).
У матеріалах справи також міститься лист від 01 вересня 2020 року за вих. №Х-4518/125/49-2020 в якому начальник Деснянського УП ГУНП у м. Києві повідомив відповідачку про розгляд її звернення. У листі зазначено, що 23 липня 2019 року до Деснянського управління поліції на спецлінію «102» надійшло повідомлення від ОСОБА_2 про те, що дві невідомі жінки та чоловік знаходяться у квартирі АДРЕСА_1 , яка належить заявниці, та вимагають грошові кошти в сумі 10 000,00 грн (а. с. 82 т.1).
Відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до умов договору, орендар (позивач) зобов'язаний утримувати прийняту в найм нерухомість та майно у справному стані, ці зобов'язання орендарем виконані не були, майно було пошкоджено, що відображено в акті здачі-приймання квартири від 04 серпня 2019 року, а тому внаслідок відмови орендаря від приведення квартири в стан, в якому вона передавалася орендарю і від подальшого спілкування щодо порядку проведення відшкодування, сума забезпечення (залогова сума) у розмірі 9 000,00 грн була утримана орендодавцем в рахунок відшкодування завданих збитків.
Дострокового розірвання договору не було, як і перешкод у користуванні орендованим майном з боку орендодавця до закінчення строку дії договору не здійснювалося. На підтвердження протилежного позивач суду належних та допустимих доказів не надав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду першої інстанції не відповідає.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до ст. 192 ЦК України, гроші (грошові кошти) є законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України. Згідно до ст. 177 ЦК України, об'єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. У відповідності до ст. 190 ЦК України майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
Вданому випадку виник юридичний факт оплати грошових коштів на користь орендодавця, що підтверджується фактом підписання договору сторонами і наявністю подальших відносин за договором з оплатного найму квартири.
Згідно з ч.1 ст.810 ЦК України, за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.?
Статтею 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами частин 2-4 статті 825 ЦК України, розірвання договору найму житла на вимогу наймодавця можливе у трьох випадках:
1) за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк або у разі руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає;
2) у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї із попередженням наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці;
3) якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він відповідає, використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів.
Колегія суддів встановила, що після повідомлення позивачем орендодавця про те, що він планує припинити відносини за договором після закінчення його строку дії, тобто 05 серпня 2019 року, у зв'язку із тим, що знайшов іншу квартиру, орендодавець повідомив його, що квартиру ще під час його проживання в ній будуть відвідувати потенційні орендарі, що вже фактично заважало би повноцінно користуватись найманою квартирою.
З цього приводу позивач висловив справедливі заперечення, оскільки такі візити будуть завдавати незручності і створювати небезпеку його особистим речам перед сторонніми особами.
Таким чином, не зважаючи на оплату проживання строком до 05 серпня 2019 року послуга із надання квартири в повноцінну оренду за договором протягом оплаченого останнього календарного місяця надана орендодавцем на порушення законодавства про найм житла неналежним чином і не в повному обсязі, що є підставою для повернення оплати за останній місяць оренди в сумі 9 000,00 грн.
Пунктом 4 Договору передбачено, що у випадку невиконання однією із сторін взятих на себе зобов'язань, винна сторона виплачує іншій стороні штраф у розмірі 50 % від суми оплати за один місяць, по іншим підставам спірні питання вирішуються в судовому порядку.
Цей договір може бути достроково розірваним при умові обопільного повідомлення сторін одна одну за 30 днів. При розірванні договору орендар зобов'язаний звільнити приміщення і відшкодувати збитки, якщо такі мали місце.
Колегія суддів вважає, що орендодавець порушив умови договору, а саме достроково припинив (розірвав) договору раніше визначеного строку (05 серпня 2019 року) та не повернув заставного платежу 9 000,00 грн під час відсутності заподіяних орендарем (позивачем у справі) збитків майну, за яке орендар, згідно з описом у п. 6 договору несе майнову відповідальність.
Відповідно до ст. ст. 177, 190, 192 ЦК України гроші є майном, яке є об'єктом цивільних прав. На цей час майно, що належить позивачу - грошові кошти у сумі 9 000,00 грн, перераховані орендодавцю як заставний платіж.
За правилами ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Разом з тим, відсутність заподіяних збитків майну, за яке позивач згідно з описом у п.6 договору несе майнову відповідальність, або інших збитків квартирі орендодавця, відсутність проведеної належним чином документальної оцінки їх вартості, виключає підстави для залишення у орендодавця вищевказаних коштів.
Відповідач належним чином не довів наявності заподіяних орендарем збитків квартирі або майну орендодавця, проведеної належним чином документальної оцінки їх вартості, тобто правовідносин або юридичних фактів, що могли бути підставою для оплати залишення за орендодавцем грошових коштів у сумі 9 000,00 грн.
Згідно з актом приймання передачі квартири від 08.07.2019, зазначений певний перелік меблі без зазначення її стану та фотокарток
Складений відповідачем акт здачі-приймання квартири від 04.18.2019 містить перелік пошкодженого майна, але будь якої фіксації пошкодженого майна до акту не додавалось.
В акті не зазначено, що позивач та проживаючи з ними особи відмовились від підпису.
Акт ніким не завірений, так як і підписи осіб які його підписали, не зазначені їх паспортні данні та місце проживання та або перебування.
Тому сам акт є дуже сумнівним доказом по справі.
Свідки які підписали акт в судовому засіданні судом першої інстанції не допитуватись, тому належні підтвердження щодо складання акту від 08.07.2019 відсутні.
Щодо відео наявному у справі, на якому записана бесіда сторін, висловлювання обоюдних претензій. Пошкодження майна на якому наполягала ОСОБА_2 не зафіксовані.
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до ст.550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
З огляду на ст.551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Пунктом 4 Договору передбачено, що у випадку невиконання однією із сторін взятих на себе зобов'язань, винна сторона виплачує іншій стороні штраф у розмірі 50 % від суми оплати за один місяць, по іншим підставам спірні питання вирішуються в судовому порядку.
Враховуючи порушення орендодавцем умов договору щодо дострокового припинення (розірвання) договору раніше погодженого строку та неповернення заставного платежу 9 000,00 грн за відсутності заподіяних орендарем збитків його майну, апеляційний суд вважає, що до орендодавця слід застосувати штраф в сумі 4 500,00 грн.
Отже, висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення орендної плати за фактично не надану оренду, безпідставно неповернутого заставного платежу, штрафу за порушення умов договору щодо повернення суми внесеної позивачем за договорами є помилковими та свідчать про невідповідність цих висновків обставинам справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Під час перегляду справи колегією суддів було встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а відтак, доводи апеляційної скарги позивача заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Щодо оскарження додаткового рішення суду першої інстанції колегія суддів зазначає наступне.
Додаткове рішення хоч і є окремим процесуальним документом, проте в силу вимог п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України є невід'ємною складовою основного судового рішення.
Колегія суддів не приймає доводи апелянта щодо додаткового рішення оскількиза висновками колегії суддів рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року, підлягає скасуванню.
У разі скасування основного рішення, додаткове рішення скасовується автоматично.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а відтак, доводи апеляційної скарги відповідача частково заслуговують на увагу та додаткове рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи задоволення позову та задоволення апеляційної скарги, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 29 червня 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 22 500,00 грн, у тому числі: 9 000,00 грн - орендної плати за фактично не надану оренду, 9 000,00 грн - безпідставно неповернутого заставного платежу, 4 500,00 грн - штрафу за порушення умов договору.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Додаткове рішення Деснянського районного суду міста Києва від 03 серпня 2023 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 764,40 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1152,60 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко