Справа №759/8440/23 Головуючий у 1 інстанції: Горбенко Н.О.
Провадження №22-ц/824/1570/2024 Суддя-доповідач: Гаращенко Д.Р.
10 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Олійника В.І., Сушко Л.П.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу адвоката Жука Остапа Богдановича - представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року та додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року у справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів,-
Короткий зміст обставин справи
У травні 2023 року фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ) звернулася із позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів.
Просила стягнути з ОСОБА_2 на свою користь заборгованість в розмірі 128 670,65 грн, у тому числі за оренду 124 689,87 грн, прибирання території 1 990,39 грн, вивіз сміття 1990,39 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 29 грудня 2021 року між ФОП ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3 ) та ОСОБА_2 було укладено договір суборенди № 29/12/21.
29 грудня 2021 року підписано акт приймання-передачі орендованого майна до договору та відповідно передано приміщення.
Відповідно до п. 1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , поверх: 2-й; загальна площа 43,08 кв. м.
У п. 1.2. договору визначено, що приміщення надається суборендарю для використання як кухні. Строк оренди становить 2 роки 364 дні з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 18 000,00 грн без ПДВ на місяць. Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з чинним законодавством).
Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря. Оплата здійснюється в готівковій та безготівковій формах. При оплаті у безготівковому порядку сума орендної плати збільшується на 5 % (п'ять відсотків) від суми орендної плати, яка повинна бути сплачена за відповідний місяць з урахуванням усіх видів нарахувань (донарахувань), санкцій передбачених цим договором.
Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць.
Орендна плата за перший та останній місяць оренди сплачується суборендарем в момент підписання договору в розмірі за перший місяць 15 000,00 грн, за останній місяць 18 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.7. договору суборендар окремо від орендної плати відшкодовує орендарю вартість комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, водовідведення тощо), а також вивіз сміття, прибирання прибудинкової території та компенсація податку на нерухомість й податку на землю. Зазначені вище витрати суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю на підставі виставлених рахунків-фактур щомісячно до 25 числа поточного місяця. Рахунки-фактури направляються на електронну адресу суборендаря. У разі зміни тарифів, змінюється і нарахування відшкодування вартості комунальних послуг, без попереднього повідомлень та узгоджень.
Зазначені витрати суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю на підставі виставлених рахунків-фактур щомісячно до 25 числа поточного місяця. У разі зміни тарифів, змінюється і нарахування відшкодувань вартості комунальних послуг, без попереднього повідомлень та узгоджень.
У випадку вчасного неотримання рахунків-фактур, суборендар оплачує вартість комунальних послуг у відповідності до рахунків-фактур за попередній місяць. У наступному місяці здійснюється перерахунок фактично спожитих комунальних послуг в частині збільшення або зменшення та виставляється відкоригований рахунок-фактура. При необхідності складається акт взаєморозрахунків за необхідний період.
Відшкодування вартості комунальних послуг проводиться у разі відсутності у приміщені відповідних лічильників - пропорційно орендованій площі, у разі наявності у приміщені відповідних лічильників - згідно з показаннями лічильників.
Відповідно до п. 1.2. договору приміщення надається суборендарю для використання як кухні.
Вказує, що ОСОБА_2 використовував приміщення як кухню для приготування їжі.
Станом на дату подання цього позову договір суборенди був таким, строк дії якого не закінчився, ОСОБА_2 приміщення за актом приймання-передачі не здав та продовжував користуватися останнім.
Починаючи з грудня 2021 року до жовтня 2022 року ОСОБА_2 почав неналежно сплачувати орендні платежі та спожиті комунальні послуги, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість за договором у розмірі 128 670,65 грн, у тому числі за оренду 124 689,87 грн, прибирання території 1 990,39 грн, вивіз сміття 1 990,39 грн. Усі нарахування здійснено згідно з умовами договору і останні є безспірні, що відображено у розгорнутій відомості за період з грудня 2021 року до жовтня 2022 року.
Зазначає, що на порушення умов договору та чинного законодавства України ОСОБА_2 належним чином не виконував взяті на себе зобов'язання щодо оплати за договором суборенди, тому орендодавець змушений був звернутись до суду із цим позовом.
Короткий зміст рішення та додаткового рішення суду першої інстанції
Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року у задоволенні заяви представника позивача ФОП ОСОБА_1 - адвоката Жук О.Б. про видачу додаткового рішення та долучення до матеріалів справи доказів понесених судових витрат у цивільній справі за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року та додатковим рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року адвокат Жук О.Б. - представник ФОП ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить:
- скасувати рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі;
- скасувати додаткове рішення в частині відмови в долученні до матеріалів справи доказів понесених судових витрат в суді першої інстанції та долучити їх до матеріалів справі;
- надати право ФОП ОСОБА_1 подати докази, що підтверджують розмір судових витрат під час апеляційного розгляду, після ухвалення рішення за результатами апеляційного перегляду рішення.
Вважає, що суд першої інстанції не дослідив обставини справи, неналежно оцінив докази, що призвело до прийняття завідомо незаконного рішення.
На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність між сторонами договірних відносин та не врахував, що у період з січня до жовтня 2022 року відповідач перестав сплачувати кошти у належному розмірі, що підтверджує наявність договірних відносин, що також не заперечували сторони у справі.
Відповідач не підтвердив належними доказами повернення приміщення орендодавцю, зокрема за актом прийому-передачі.
Орендну плату необхідно сплачувати до моменту фактичного повернення приміщення, підтвердженого належним актом приймання-передачі приміщення.
Договір суборенди від 22 травня 2023 року не впливає на розгляд цієї справи, оскільки в ньому зазначена інша площа і відсутні докази того, що це одно і теж приміщення.
Приміщення, яке передане в суборенду відповідачу за договором від 29 грудня 2021 року і за яким позивач просить стягнути заборгованість, іншим особам не передавалося.
Позивач надав належним чином посвідчений договір про відступлення права вимоги № 1 від 01 листопада 2022 року.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги на додаткове рішення, адвокат Жук О.Б. - представник ФОП ОСОБА_1 зазначив про те, що нею разом із позовною заявою подано заяву про надання доказів про понесені судові витрати після ухвалення рішення у справі протягом п'яти днів з дати ухвалення рішення.
Суд першої інстанції помилково не взяв до уваги докази, які подані позивачем на підтвердження понесених витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення у справі, тобто в межах строків визначених ЦПК України.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
У березні 2024 року до Київського апеляційного суджу надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У березні 2024 року адвокат Жук О.Б. - представник ФОП ОСОБА_1 подав відповідь на відзив, у якій підтримав апеляційну скаргу та наполягав на тому, що суд першої інстанції не дослідив обставини справи, неналежно оцінив докази, що призвело до прийняття завідомо незаконного рішення та додаткового рішення суду першої інстанції.
Позиція суду апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до наступного.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом першої інстанції встановлено, що 29 грудня 2021 року між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було укладено договір суборенди № 29/12/21.
29 грудня 2021 року підписано акт приймання-передачі орендованого майна до договору та відповідно передано приміщення.
Відповідно до п. 1.1. договору орендар передає, а суборендар приймає в строкове платне користування нежиле приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , поверх: 2-й, загальна площа: 43,08 кв. м.
У п. 1.2. договору передбачено, що приміщення надається суборендарю для використання як кухні. Строк оренди становить 2 роки 364 дні з моменту підписання акта прийому-передачі приміщення.
Відповідно до п. 3.1. договору орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 18 000,00 грн без ПДВ на місяць. Податкові накладні орендарем не складаються і суборендарю не видаються, оскільки орендар не є платником ПДВ (сплачує єдиний податок згідно з чинним законодавством).
Орендна плата сплачується незалежно від результатів господарської діяльності суборендаря. Оплата здійснюється в готівковій та безготівковій формах. При оплаті у безготівковому порядку сума орендної плати збільшується на 5 % (п'ять відсотків) від суми орендної плати яка повинна бути сплачена за відповідних місяць з урахуванням усіх видів нарахувань (донарахувань), санкцій передбачених цим договором.
Відповідно до п. 3.2. договору орендна плата сплачується суборендарем щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж. У випадку дефляції (значення індексу інфляції менш ніж 100) орендна плата сплачується без врахування індексу інфляції у сумі, що дорівнює розміру орендної плати за попередній місяць.
Орендна плата за перший та останній місяць оренди сплачується суборендарем в момент підписання договору в розмірі за перший місяць 15 000,00 грн, за останній місяць 18 000,00 грн.
Відповідно до п. 3.7. договору суборендар окремо від орендної плати відшкодовує орендарю вартість комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, водовідведення тощо), а також вивіз сміття, прибирання прибудинкової території та компенсація податку на нерухомість й податку на землю. Вищезазначені витрати суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю на підставі виставлених рахунків-фактур щомісячно до 25 числа поточного місяця. Рахунки-фактури направляються на електронну адресу суборендаря. У разі зміни тарифів, змінюється і нарахування відшкодування вартості комунальних послуг, без попереднього повідомлень та узгоджень.
Вищезазначені витрати суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю на підставі виставлених рахунків-фактур щомісячно до 25 числа поточного місяця. У разі зміни тарифів, змінюється і нарахування відшкодувань вартості комунальних послуг, без попереднього повідомлень та узгоджень.
У випадку вчасного неотримання рахунків-фактур, суборендар оплачує вартість комунальних послуг у відповідності до рахунків-фактур за попередній місяць. У наступному місяці здійснюється перерахунок фактично спожитих комунальних послуг в частині збільшення або зменшення та виставляється відкоригований рахунок-фактура. При необхідності складається акт взаєморозрахунків за необхідний період.
Відшкодування вартості комунальних послуг проводиться у разі відсутності у приміщені відповідних лічильників - пропорційно орендованій площі; у разі наявності у приміщені відповідних лічильників - згідно з показаннями лічильників.
Відповідно до п. 1.2. договору приміщення надається суборендарю для використання як кухні.
Відповідач надав суду копію договору суборенди від 22 травня 2023 року № 25/05/23, укладеного між ФОП ОСОБА_3 та ФОП ОСОБА_4 , предметом оренди якого є, зокрема, приміщення 3, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 43 кв. м, що є також об'єктом оренди згідно з договором суборенди від 29 грудня 2021 року № 29/12/21.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з відсутності заборгованості відповідача перед позивачем у заявленому розмірі, з огляду на відсутність між сторонами договірних відносин.
Позивач наполягав на тому, що ОСОБА_2 використовує приміщення як кухню для приготування їжі, договір суборенди є таким, строк дії якого не закінчився, однак, пояснити, яким чином приміщення перебуває у суборенді двох суб'єктів, позивач не зміг.
Заявляючи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за прибирання території у розмірі 1 990,39 грн та вивіз сміття розмірі 1 990,39 грн позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту надання таких послуг та їх розміру.
Крім того, позивач як на підставу для звернення до суду посилається на договір про відступлення права вимоги від 01 листопада 2022 року № 1, укладений між ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) та ФОП ОСОБА_3 (первісний кредитор), за яким позивач отримав право вимоги за договором суборенди від 29 грудня 2021 року № 29/12/21 у розмірі 128 670,65 грн.
Відповідач заперечував проти цього договору, проте, його правомірність не спростував.
Дійсність переданої вимоги за договором про відступлення права вимоги від 01 листопада 2022 року № 1 в ході розгляду справи не встановлена, позивачем з огляду на ст. ст. 76-81 ЦПК України не доведена.
У судовому засіданні не знайшли підтвердження ані підстави для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, як і сам факт порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів, ані посилання позивача на обґрунтування своїх правових вимог.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Колегія суддівне погоджується з висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
У частинах першій, другій та п'ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України під правочином розуміють дії, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною 1 ст. 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За положеннями ст. 759 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму (ч. 1 ст. 760 ЦК України).
Право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права (ч. 1 ст. 761 ЦК України).
Відповідно до ст. 764 ЦК України, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.
Передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 774 ЦК України).
Правомірність договору суборенди від 29 грудня 2021 року № 29/12/21 відповідачем не спростована.
Отже, загалом достатнім доказом щодо правомірності нарахування і стягнення орендної плати є належним чином посвідчений обома сторонами договір суборенди та акт прийому-передачі нерухомого майна в суборенду.
Суд першої інстанції встановив, що 29 грудня 2021 року між ФОП ОСОБА_3 та фізичною особою ОСОБА_2 було укладено договір суборенди № 29/12/21.
29 грудня 2021 року підписано акт приймання-передачі орендованого майна до договору та відповідно передано приміщення.
Позивач ОСОБА_1 є власником приміщення, яке орендував відповідач.
Також встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 (новий кредитор) та ФОП ОСОБА_3 (первісний кредитор) укладено договір про відступлення права вимоги від 01 листопада 2022 року № 1, за яким позивач отримав право вимоги за договором суборенди від 29 грудня 2021 року № 29/12/21 у розмірі 128 670,65 грн (а.с. 66-67).
У додатку до договору відступлення прав вимог наведений розрахунок боргу ОСОБА_2 за період 2021-2022 роки на загальну суму 128 670,65 грн, у тому числі: 124 689,87 грн - оренда, 1 990,39 грн - вивіз сміття, 1 990,39 - прибирання.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти.
Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно із ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Апеляційний суд встановив, що договір про відступлення прав вимог від 01 листопада 2022 року № 1 є чинним та правомірним, з огляду на статтю 204 ЦК України.
Наведеним спростовуються висновки суду першої інстанції про те, що дійсність переданої вимоги за договором про відступлення права вимоги від 01 листопада 2022 року № 1 в ході розгляду справи не встановлена, позивачем з огляду на ст. ст. 76-81 ЦПК України не доведена.
Таким чином, апеляційний суд погоджується з доводами позивача про наявність у неї права на звернення з вимогами про стягнення заборгованості з відповідача у зв'язку з неналежним виконанням договору суборенди, що підтверджується договором відступлення прав вимог на суму 128 670,65 грн.
Відповідач з огляду на ст. ст. 76-81 ЦПК України не спростував наявність зазначеної заборгованості, а також не довів розірвання договору суборенди та повернення майна.
Так, пунктом 1.4 договору суборенди передбачено, що передача приміщення оформляється сторонами шляхом підписання акта прийому-передачі.
Згідно з п. 3.5. договору суборенди у випадку прострочення терміну повернення приміщення (незалежно від підстав припинення договору), суборендар сплачує орендарю орендну плату у подвійному розмірі за весь строк фактичного користування приміщенням з перевищенням встановленого терміну, а також сплачує встановлені штрафні санкції. Кінцевою датою фактичного користування приміщенням вважається дата підписання суборендарем та орендарем акта прийому-передачі приміщення.
Відповідно до п. 13.9. договору суборенди, суборендар має право ініціювати дострокове розірвання цього договору в разі письмового попередження орендаря за 30 календарних днів до розірвання. Таке попередження не звільняє суборендаря від сплати орендної плати до моменту повернення приміщення за актом і проведення остаточних розрахунків з орендарем.
Апеляційний суд наголошує, що договором чітко і неодноразово встановлено, що повернення приміщення переданого в суборенду, повинно здійснюватися виключно орендарем, тобто відповідачем. Повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.
Відповідач не надав доказів на підтвердження вчинення дій з повернення приміщення чи розірвання договору суборенди, зокрема акта прийому-передачі приміщення.
При вирішенні питання щодо визначення початку користування орендованим майном (момент виникнення орендних правовідносин та відповідних прав та обов'язків), щодо обрахування початку перебігу строку оренди та щодо підтвердження продовження користування орендованим майном має значення наявність будь-якого належного доказу, що підтверджує відповідні обставини, а не виключно назва документу - акт приймання-передачі, прямо передбачена законодавством (частина 1 статті 795 ЦК України), що підтверджує прийняття майна в оренду (пункт 11 постанови Верховного Суду від 20.02.2018 у справі № 925/1596/16).
У постанові від 20 лютого 2018 року у справі № 925/1596/16 Верховний Суд дійшов висновку про те, що нарахування орендної плати та обов'язок орендаря сплачувати орендну плату за договором до моменту фактичного повернення орендованого майна, підтвердженого належним чином - актом «здачі-приймання», відповідає вимогам частини 2 статті 795 ЦК України.
Так, як правильно встановлено судом першої інстанції умовами договору передбачено, що орендна плата сплачується суборендарем у розмірі 18 000,00 грн без ПДВ на місяць, щомісячно, авансовим платежем до 25-го числа попереднього місяця з урахуванням встановленого Державним комітетом статистики України індексу інфляції за місяць, що передує місяцю, в якому здійснюється платіж.
Також умовами договору передбачено обов'язок суборендаря окремо від орендної плати відшкодовувати орендарю вартість комунальних послуг (електропостачання, водопостачання, водовідведення тощо), а також вивіз сміття, прибирання прибудинкової території та компенсація податку на нерухомість й податку на землю. Вищезазначені витрати суборендар зобов'язується відшкодовувати орендарю на підставі виставлених рахунків-фактур щомісячно до 25 числа поточного місяця.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про непідтвердження підстав для звернення до суду за захистом свого цивільного права через його порушення, невизнання або оспорювання, та непідтвердження факту порушення, невизнання або оспорювання права, свобод чи законних інтересів позивача є помилковими.
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність заборгованості зі сплати оренди у сумі 124 689,87 грн, вивозу сміття у сумі 1 990,39 грн та прибирання у сумі 1 990,39 грн, які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ФОП ОСОБА_1 .
Щодо вимог про скасування додаткового рішення
Відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача ФОП ОСОБА_1 - адвоката Жука О.Б. про видачу додаткового рішення та долучення до матеріалів справи доказів понесених судових витрат, суд першої інстанції виходив з того, що у задоволенні позовної заяви ФОП ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів відмовлено, а тому усі витрати залишаються за позивачем - ФОП ОСОБА_1 .
Апеляційний суд частково погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
За приписами ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підтвердження надання професійної правничої допомоги, адвокат надала договір про надання професійної правничої допомоги від 19 вересня 2022 року № 65, ордер на надання правової допомоги.
Представник позивача у поданій до суду першої інстанції заяві просив судові витрати позивача в розмірі 80 000 грн покласти на відповідача.
Однак враховуючи те, що у позові судом першої інстанції було відмовлено, висновок суду про відмову у стягненні з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу є правильним.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Отже, під час перегляду справи апеляційним судом було встановлено неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, а відтак, доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до ст. 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається з: нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції
З огляду на ч.13 ст.141 ЦПК України апеляційний суд, в зв'язку з ухваленням нового судового рішення, змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпечення доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Частина 1 статті 137 ЦПК України вказує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Згідно з ч.8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, сформульованому в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 8261216/16, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у суді першої інстанції у цій справі було отриману правничу допомогу.
Наявність договірних відносин між ФОП ОСОБА_1 та адвокатом Жук О.Б. підтверджується договором про надання правової допомоги від 19 вересня 2022 року, відповідно до умов якого адвокат зобов'язався надати правничу допомогу, а клієнт - сплатити гонорар (винагороду за виконані дії по наданню правової допомоги).
На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено ордер на надання правничої (правової) допомоги № 1293978 від 09.05.2023 року (а.с.34). Надано акт про надання послуг №1 від 7 листопада 2023 року, де визначено вартість в розмірі 80 000 грн.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачем у суді апеляційної інстанції у цій справі було отриману правничу допомогу.
Проте в апеляційній скарзі адвокат Жук О.Б. просить надати право подати докази на підтвердження розміру судових витрат за розгляд справи в апеляційному суді після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційний суд звертає увагу на ч. 8 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якої розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Враховуючи результат розгляду справи в апеляційному суді, оцінивши подані апелянтом докази та з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, апеляційний суд вбачає наявність підстав для стягнення понесених витрат по сплаті судового збору у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції в розмірі 1312, 44 грн, судового збору у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції в розмірі 1930,07 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Жука Остапа Богдановича - представника фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 06 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Позов фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 128 670,65 грн заборгованості, у тому числі за оренду - 124 689,87 грн, прибирання території - 1 990,39 грн, вивіз сміття - 1 990,39 грн.
Додаткове рішення Святошинського районного суду міста Києва від 17 листопада 2023 року скасувати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 1312, 44 грн судового збору за розгляд справи у суді першої інстанції.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 1930,07 грн судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків зазначених в пункті 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді В.І. Олійник
Л.П. Сушко