ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
28 грудня 2009 року 10:35 № 2а-14311/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом відкритого акціонерного товариства "Банк Руский Стандарт"
до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва
про скасування податкових повідомлень-рішень від 13.03.09 р. № 0000402201/0, від 21.05.09 р. № 0000402201/1, від 21.05.09 р. № 0000892201/1, від 24.07.09 р. № 0000402201/2, від 15.10.09 р. № 0000402201/3
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, висновки Відповідача, які наведені в акті перевірки є немотивованими, у зв'язку з чим податкові повідомлення рішення, які були прийняті на підставі Акту, є неправомірними та підлягають скасуванню.
Зазначає, що сума, яка була сплачена ним зі страхування орендованого майна, не була складовою суми, включеної до валових витрат в Деклараціях з податку на прибуток. Оскільки така сума у складі валових витрат не враховувалась, у Позивача відсутнє порушення пп.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.94 р. № 334/94-ВР із змінами і доповненнями (надалі -Закон про ОПП).
Позивач також вважає безпідставним посилання Відповідача на пп.5.3.9 Закону про ОПП, оскільки зазначена норма встановлює вимоги щодо включення витрат до валових витрат, а не регулює нарахування амортизації.
Крім вказаного, Позивач зазначає, що Відповідачем помилково віднесено систему Datacard 7000, системи гарантованого електроживлення ембасерів та інші комутатори до 1 групи основних фондів, оскільки вони, як визначено пп.8.2.2 п.8.2 ст. 8 Закону про ОПП, не є будівлями, спорудами, їх структурними компонентами та передавальними пристроями, в тому числі жилим будинком та його частиною, вартістю капітального поліпшення землі.
Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у письмовому запереченні на позовну заяву. Вважає, що спірні рішення є обґрунтованими і прийнятими без порушення норм чинного законодавства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
Відкрите акціонерного товариства «Банк Руський Стандарт»зареєстроване Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.08.08 р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 34186061.
Згідно довідки АА №268311 з ЄДРПОУ видом діяльності за КВЕД є грошове посередництво. Інституційний сектор економіки за КІСЕ -інші депозитні корпорації під іноземним контролем.
Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Києва було проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.07 р. по 30.09.08 р.
За результатами перевірки Відповідачем було складено акт № 25/2201/34186061 від 27.02.09 р. в якому зафіксовано порушення: п.3.1 ст. 3, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп.5.4.6 п.5.4 ст. 5, пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5, пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8, пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст. 8, пп.12.2.3, п.12.2 ст. 12 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»; заниження ВАТ «Банк Русский Стандарт»прибутку за 1 півріччя 2007 р. -3 квартал 2008 р., що підлягає оподаткування на загальну суму 2 904 905,95 грн., в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 726 226,49 грн.
На підставі вказаного акту Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «р»№ 0000402201/0 від 13.03.09 р. яким Позивачу визначено суму податкового зобов'язання усього -1 068 004,93 грн. з них: за основним платежем 726 226, 49 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями 341 778,44 грн.
Не погодившись з вищезазначеними рішеннями Позивач, в порядку адміністративного оскарження, звернувся зі скаргою до ДПІ у Шевченківському районі м. Києві. За результатами розгляду первинної скарги Відповідачем було прийнято рішення № 3207/10/25-026 від 15.05.09 р. яким скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.09 р. № 0000402201/0 в частині 116645,41 грн. донарахованого податку на прибуток, а в іншій частині залишено без змін та на підставі пп.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№ 2181-ІІІ збільшено на 16 246,39 грн. суму штрафної санкції, визначеної у вказаному податковому повідомленні-рішенні.
На підставі вказаного рішення Відповідачем 21.05.09 р. були прийняті податкові повідомлення рішення форми «р»: № 0000402201/1 яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на прибуток усього -951 359,52 грн. з них: 609581,08 грн. за основним платежем та 341 778,44 грн. за штрафними фінансовими санкціями; № 0000892201/1 яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток усього -16 246,39 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись з даним рішенням, Позивач подав повторну скаргу до ДПА у м. Києві. За результатами розгляду повторної скарги ДПА у м. Києві було прийнято рішення від 17.07.09 року № 2744/10/25-114 яким: залишено без змін податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.05.09 р. № 0000402201/1, а скаргу без задоволення. В частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 0000892201/1 від 21.05.09 р. скарга залишена без розгляду.
На підставі вказаного рішення Відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення форми «р»№ 0000402201/2 від 24.07.09 р.
Не погодившись з такою позицією податкових органів Позивач подав скаргу до ДПА України, за результатом розгляду якої останнім було прийнято рішення № 9423/6/25-0115 від 23.09.09 р. в якому зазначено, що ДПА України скасовує податкове повідомлення рішення Відповідача від 13.03.09 р. №0000402201/0 з урахуванням рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15.05.2009 року № 3207/10/25-026, прийнятого за розглядом первинної скарги, у частині донарахованих перевіркою 5654,06 грн. ((23105,87 грн. - 489,65 грн.) х 25%) податку на прибуток та у відповідній частині застосовану штрафну санкцію, та в зазначеній частині рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 15.05.2009 року № 3207/10/25-026, прийняте за розглядом первинної скарги, та рішення ДПА у м. Києві від 17.07.2009 року №2744/10/25-114 (№6212/7), прийняте за результатом розглядом повторної скарги, а в іншій частині зазначені податкове повідомлення рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з вказаними рішенням Позивач звернувся до суду за захистом своїх справ.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
В акті перевірки зазначено, що в порушення пп.5.4.6 п.5.4 ст.5 Закон про ОПП Позивачем віднесено до складу валових витрат та відображено в рядку 04.14 декларації з податку на прибуток Позивача у 2007 році витрати зі страхування орендованого приміщення в загальному розмірі 23 105,87 грн., а саме: за 1 квартал 2008 року - 23105,87грн.
Так, у ході перевірки було встановлено, що між Позивачем та ТОВ «Ш.Р. Інтернешнл»04.10.07 р. було укладено договір оренди нерухомого майна згідно якого останній зобов'язується передати у користування нерухоме майно, що знаходиться за адресою м. Київ, вул. Половецька, 3/42 загальною площею 3440,3 кв.м. Будинок, що передавався за договором оренди належить ТОВ «Ш.Р. Інтернешнл» на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу будівлі. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Ніколіца В.Ф. від 09.09.2005р. за реєстром №2339, зареєстрований у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 17.10.2005р. в реєстрову книгу № 109п-282 за № 799-п.
21.01.08 р. Позивачем було укладено договір страхування нерухомого майна № м/33 з АТ «Українська пожежно-страхова компанія»(код ЄДРОПУ 34446836), а саме: приміщення за адресою м. Київ, вул. Половецька, 3/42. В той же день, 21.01.08 р. Позивачу було надано рахунок № 86 для сплати вартості стразових послуг на суму 23 105,87 грн.
Позивач зазначає, що сплата по рахунку № 86 від 21.01.2008р. була проведена 31.01.2008р., відповідно «Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку банків України»№ 280 від 17.06.2004р. (копію меморіального ордеру № 513612 від 31.01.2008р. дивись в додатках до цієї Позовної заяви). Призначення платежу: «Оплата страхових послуг з страх. орендованого майна зг.рах.№86 від 21.01.2008р.згідно дог. № 11/33 від 21.01.2008р.без ПДВ».
Згідно п.5.4 ст. 5 Закону про ОПП до складу валових витрат включається: будь-які витрати зі страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних фондів платника податку; екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із здійсненням ним господарської діяльності, у межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, діючого на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-які витрати зі страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб. Якщо умови страхування передбачають виплату страхового відшкодування на користь платника податку -страхувальника, застраховані збитки, понесені таким платником податку, відносяться до його валових витрат у податковий період їх понесення, а суми страхового відшкодування таких збитків включаються до валових доходів такого платника податку у податковий період їх отримання. Віднесення до складу валових витрат платника податку витрат із страхування (крім витрат по медичному, пенсійному страхуванню та за обов'язковими видами страхування) здійснюється в розмірі, що не перевищує 5 відсотків валових витрат за звітний податковий період, наростаючим підсумком з початку року, а для сільськогосподарських підприємств -за звітний податковий рік (пп.5.4.6).
Відповідно до п.3.1 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів документальних перевірок банківських установ, викладених в Додатку 2 до наказу ДПА України від 20.09.06 №557: При виявленні порушень в обчисленні податкових зобов'язань (від'ємного значення об'єкта оподаткування, суми бюджетного відшкодування тощо) відхилення між: задекларованими показниками та даними перевірки визначається за останнім уточнюючим розрахунком податкових зобов'язань. У разі виявлення розбіжностей (у даних розділах та далі за актом) чітко викладається зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті нормативно - правових актів, порушені банківською установою, зазначається звітний період фінансово-господарської діяльності банківської установи, в якому дане порушення здійснено. При цьому зазначаються конкретні дати подання банківською установою податкових декларацій, в яких невірно відображено об'єкти оподаткування, та показники декларацій (рядки), відображені невірно. У кожному випадку зазначається первинний документ, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку (наводиться кореспонденція рахунків операцій), та інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення.
В акті перевірки № 25/2201/34186061 від 27.02.09 р. не наведено кореспонденцію рахунків операцій зі страхування, а наявне посилання на рахунок № 86 від 21.01.08 р.
Судом враховується, що сплата рахунку № 86 від 21.01.08 р., яка була здійснена 31.01.08 р., не свідчить про віднесення суми 23105,87 грн. до складу валових витрат в рядок 04.14 Декларації з податку на прибуток Позивача зі страхування орендованого приміщення.
Відповідно до Наказу Державної податкової адміністрації України № 148 від 31.03.2003р. «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток Позивача та порядку її складання»р.04.14 складається згідно вимог ст. 5, ст. 7, пп. 8.1.4 п. 8.1, пп. 8.4.3, 8.4.7, 8.4.8, 8.4.10 п. 8.4, п. 8.7, пп. 8.9.4 п. 8.9 ст. 8; п. 9.5, 9.6 ст. 9, п. 22.25 ст. 22 Закону про оподаткування прибутку.
Повноважний представник Позивача усно та письмово зазначив, що під час проведення перевірки ним надавалось розшифровка рядка 04.14 Декларації «Інші витрати»для перевірки правильності віднесення інших витрат (рекламних заходів, страхування, витрати по оренді та інші) до складу валових витрат. Відповідач підтвердив отримання такої розшифровки з якої вбачається, що сума 23 105,87 грн., сплачена зі страхування орендованого майна, не є складовою суми 5 476 004,00 грн. включеної до валових витрат за рядком 04.14 Декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року.
Отже, сплата зі страхування орендованого майна на суму 23 105,87 грн. у періоді, що перевірявся, в податковому обліку у складі валових витрат Позивача не враховувалась.
За наведених обставин суд вважає неправомірним висновки Відповідача щодо порушення Позивачем пп.5.4.6 п.5.4 ст. 5 Закону про ОПП.
Оцінюючи зафіксоване Відповідачем порушення п.3.1 ст. 3, п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5, пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону про ОПП, в наслідок чого, на думку останнього, Позивач безпідставно завищив амортизаційні відрахування за період 2007р. - 3 квартали 2008р. на загальну суму 1 298 850,0 грн. і, відповідно, занижено податок на прибуток на суму 324712,50 грн. суд зазначає наступне.
Згідно п.п.8.3.5 п.8.5 ст. 8 Закону про ОПП облік балансової вартості основних фондів, які підпадають під визначення груп 2, 4 ведеться за сукупною балансовою вартістю відповідної групи основних фондів незалежно від часу введення в експлуатацію таких основних фондів. При цьому окремий облік балансової вартості індивідуальної матеріальної цінності, що входить до складу основних фондів груп 2 або 4, з метою оподаткування не ведеться.
Згідно п.п.8.4.1 та 8.4.6 п. 8.4 ст. 8 вказаного Закону, у разі здійснення витрат на придбання основних фондів балансова вартість відповідної групи збільшується на суму вартості їх придбання, з урахуванням транспортних і страхових платежів, а також інших витрат, понесених у зв'язку з таким придбанням ...У разі виведення з експлуатації окремих фондів груп 2, 4 з будь-яких причин (крім їх продажу) балансова вартість таких груп не змінюється.
Відповідно до ст. 8 Закону про ОПП для основних фондів 2, 4 нарахування амортизації здійснюється з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування матеріальних цінностей, що входять до складу цих груп.
Пункт 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» № 2181: передбачає: якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок.
Позивачем було перераховано амортизацію основних фондів груп 2, 4 з кварталу, наступного за кварталом оприбуткування, що і було відображено в уточнюючих розрахунках, які були подані в ході проведення перевірки. Як зазначає Позивач, 05.02.2009 р. ним були подані уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок: за 2007 рік, згідно яким у 2007 році не були враховані амортизаційні відрахування в загальному розмірі 980 993,0 грн.; за 3 квартал 2008 року, згідно з яким за вказаний період не були враховані амортизаційні відрахування в загальному розмірі 317 857,00 грн. (розрахунки наявні в матеріалах справи).
Як стверджує Позивач, причиною проведення вказаних перерахунків стало питання щодо періоду включення витрат на придбання основних фондів до групи 2, 4: за датою вводу в експлуатацію чи за датою оприбуткування. Перерахунок амортизації основних фондів груп 2, 4 було здійснено на підставі тих самих розрахункових, платіжних документів (у т.ч. накладних, підтверджуючих дати оприбуткування в тих періодах), які були надані та враховані під час перевірки тих самих основних засобів, стосовно амортизації яких у перевіряючих не виникло будь-яких заперечень; додаткові первинні документи Позивачем не використовувались.
Отже уточнюючі розрахунки не включають в себе додаткових розрахункових, платіжних документів, а лише відображають приведений у відповідність до вимог Закону про ОПП порядок розрахунку амортизаційних відрахувань.
Враховуючи викладене суд зазначає, що оскільки Позивачем під час перевірки було надано всі первинні документи, то посилання Відповідача на порушення ним пп.5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону про ОПП є безпідставним. Треба також врахувати, що вказаний підпункт Закону про ОПП встановлює вимоги щодо включення витрат до валових витрат, а не регулює нарахування амортизації.
Оцінюючи зафіксоване Відповідачем порушення ВАТ «Банк Руский Стандарт»порушено пп.8.1.1 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.3.2 п.8.3, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону про ОПП, а саме неправомірно віднесено систему Datacard 7000 та систему гарантованого електроживлення ембосерів до груп основних фондів, що призвело до завищення амортизаційних відрахувань у сумі 596 493,36 грн. у тому числі по періодах: 2007 рік - 193 685,10 грн.; 1 квартал 2008 року-160 758,63 грн.; півріччя 2008 року - 293 607,24 грн.; 3 квартали 2008 року - 402 808,26 грн. та неправомірне застосування норм амортизації для основних фондів: «Міні-АТС», «комутатори», «маршрутизатори»суд зазначає слідуюче.
Відповідач вважає, що вище вказані електронні системи були неправомірно Позивачем віднесені до 4 групи основних фондів та, відповідно, неправомірно застосовано норми амортизації у розмірі 15 %. В ході перевірки працівниками податкової служби була застосована ставка податкової амортизації 2 % та кваліфіковано вказані системи, як об'єкти 1 групи основних фондів.
Так, під терміном «основні фонди»слід розуміти матеріальні цінності, що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку протягом періоду, який перевищує 365 календарних днів з дати введення в експлуатацію таких матеріальних цінностей, та вартість яких перевищує 1000 гривень і поступово зменшується у зв'язку з фізичним або моральним зносом. (п.п. 8.2.1 п. 8.2. ст. 8 Закону про ОПП).
Відповідно до норм національного Положення (стандарту) 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року № 92 - об'єкт основних засобів - це закінчений пристрій з усіма пристосуваннями і приладдям до нього; конструктивно відокремлений предмет, призначений для виконання певних самостійних функцій; відокремлений комплекс конструктивно з'єднаних предметів однакового або різного призначення, що мають для їх обслуговування загальні пристосування, приладдя, керування та єдиний фундамент, унаслідок чого кожен предмет може виконувати свої функції, а комплекс - певну роботу тільки в складі комплексу, а не самостійно; інший актив, що відповідає визначенню основних засобів, або частина такого активу, що контролюється підприємством.
У випадку, коли один об'єкт основних засобів складається з частин, які мають різний строк корисного використання (експлуатації), кожна з цих частин може визнаватися в бухгалтерському обліку як окремий об'єкт основних засобів.
Податкове законодавство не містить визначення передавальних пристроїв. Визначення цього поняття надано у Постанові КМ «Про затвердження Національного стандарту N 2 «Оцінка нерухомого майна» від 28.10.2004 N 1442 (надалі - Постанові N 1442), відповідно до якого «передавальні пристрої - земельні поліпшення, створені для виконання спеціальних функцій з передачі енергії, речовини, сигналу, інформації тощо будь-якого походження та виду на відстань (лінії електропередачі, трубопроводи, водопроводи, теплові та газові мережі, лінії зв'язку тощо).»
У цій же ж Постанові № 1442 дано визначення земельного поліпшення, яким є результати будь-яких заходів, що призводять до зміни якісних характеристик земельної ділянки та її вартості. До земельних поліпшень належать матеріальні об'єкти, розташовані у межах земельної ділянки, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни призначення, а також результати господарської діяльності або проведення певного виду робіт (зміна рельєфу, поліпшення ґрунтів, розміщення посівів, багаторічних насаджень, інженерної інфраструктури тощо).
Відповідно до п.п.8.2.2. п. 8.2 ст.8 Закону про ОПП - основні фонди підлягають розподілу за такими групами: група 1 - будівлі, споруди, їх структурні компоненти та передавальні пристрої, в тому числі жилі будинки та їх частини (квартири і місця загального користування), вартість капітального поліпшення землі; група 2 - автомобільний транспорт та вузли (запасні частини) до нього; меблі; побутові електронні, оптичні, електромеханічні прилади та інструменти, інше конторське (офісне) обладнання, устаткування та приладдя до них; група 3 - будь-які інші основні фонди, не включені до груп 1, 2 і 4; група 4 - електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує вартість малоцінних товарів (предметів).
Наведені норми свідчать про те, що законодавець не дає вичерпного переліку об'єктів, які входять до кожної з груп основних фондів. Також не надано визначень об'єктів, які наведені у переліку цих груп. Але наведені норми дають можливість встановити принцип, за яким кожен об'єкт відноситься до конкретної групи. Очевидно, що основні фонди діляться на групи за їх видом, технічними характеристиками, функціональним призначенням та строком ймовірної експлуатації. При цьому об'єкти, які входять в одну групу (окрім 3 групи) повинні володіти однорідними характеристиками та не можуть кардинально відрізнятися одне від одного за видом, технічними характеристиками, функціональним призначенням та строком експлуатації.
Суд вважає, що система для персоналізації пластикових карток Datacard 7000 та система гарантованого електроживлення ембосерів -це окремі основні фонди, які не мають ознак нерухомості, є рухомим майном, мають кардинально інше цільове призначення і можуть бути демонтовані та встановлені в іншому будь-якому об'єкті з подальшим функціонуванням за своїм призначенням без втрати первісної функціональності. Тому вони не можуть бути класифіковані як структурні компоненти чи передавальні пристрої будівель, де вони встановлені у розумінні п.п.8.2.2. п. 8.2 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а отже правильно віднесені позивачем не до 1 групи основних фондів, а, враховуючи їх вид та функціональне призначення, до 4 групи.
З огляду на вказані вище правові норми та висновки щодо їх застосування, суд також не може погодитися із класифікацією комутаторів, маршрутизаторів, джерел безперебійного живлення та «міні АТС»як передавальних пристроїв, що, на думку Відповідача, мають бути віднесені до 1 групи основних фондів.
На переконання суду комутатори, маршрутизатори та джерела безперебійного живлення є складовою частиною не будівель чи споруд, а комп'ютерної мережі Банку, яка являє собою єдиний комплекс компонентів, а саме: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов'язані з ними засоби зчитування або друку інформації, інші інформаційні системи, комп'ютерні програми.
Як зазначає Позивач, система для персоналізації пластикових карток Datacard 7000 включає в себе базовий модуль, електронно-обчислювальну машину (Pentium IV, HDD, CD,3,5 FDD, клавіатура, маніпулятор, монітор), управляюче програмне забезпечення CIS V.8.0; модуль №1 з вбудованим модулем друку по зворотному боці картки (62 символи); модуль №2 з вбудованим модулем друку по лицьовому боці картки (комплект символів); модуль топіювання ембосованих символів кольоровою фольгою. Зазначена система є єдиним програмно-апаратним комплексом (сукупністю електронно-обчислювальної машини, програмного забезпечення та апаратних пристроїв) для кодування (запису інформації) та друку інформації. Комплекс Datacard 7000 є сукупністю базового (центрального) модуля і набору підключених до нього додаткових функціональних модулів для зчитування та друку інформації. В склад базового модуля входять ЕОМ з операційною системою OS/2 та обладнання для автоматичної обробки даних. Він не є складовою частиною будівлі або споруди та використовується окремо.
Тому суд вважає правомірним віднесення позивачем названих об'єктів до 4 групи основних фондів.
Щодо зафіксованого Відповідачем збільшення Позивачем суми страхового резерву у 1 півріччі 2007р. (другий квартал) в розмірі 647 504,93 грн. яке відбулося внаслідок порушення останнім пп..5.2.4 п.5.2 ст.5, пп.. 12.2.3 п.12.2 ст.12 Закону про ОПП суд бере до уваги таке.
Згідно Звіту формування резерву на відшкодування можливих втрат за кредитними операціями станом на 01.07.2007р. (Форма №604) та Звіту про класифіковані кредитні операції за формами власності (Форма №302) станом на 01.07.2007р. які надавались Позивачем під час перевірки, сума боргових вимог останнього, а саме сукупна заборгованість за кредитами, гарантіями та поруками, фактично наданими (виставленими на користь) дебіторам станом на 01.01.2007р. становить 160 059 720,72 грн.
Позивач зазначає, що протягом періоду, який перевірявся, ним укладались кредитні договори, зокрема, з фізичними особами та надавались споживчі кредити. В момент отримання кредиту клієнти -фізичні особи, сплачують одноразову комісію, від якої Позивач отримує відсотковий дохід, та яка обліковується на балансовому рахунку 2206 КА (неамортизований дисконт за сплаченими клієнтами одноразовими комісіями при отриманні кредиту). У відповідності з умовами кредитного договору Позивача з клієнтами вказана одноразова комісія при отриманні кредиту сплачується клієнтом за рахунок збільшення сукупної заборгованості за наданими кредитами, яка обліковується на відповідних балансових рахунках 2202, 2203, 2207. У фінансовому обліку, згідно з нормативними актами НБУ, вищезазначена одноразова комісія (неамортизований дисконт) зараховується до фінансового доходу частково щомісячно протягом терміну дії кредитного договору, згідно методу ефективної ставки відсотка. Для цілей податкового обліку одноразова комісія (неамортизований дисконт) враховується в повному розмірі до складу валового доходу (згідно п.11.3 ст. 11 Закону про оподаткування прибутку) в момент надання кредиту, тобто збільшує об'єкт оподаткування звітного періоду.
Згідно ст. 3 Закону про ОПП об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Таким чином, сума одноразової комісії (неамортизованого дисконту), що врахована в повному розмірі до складу валового доходу звітного періоду, не може бути складовою частиною для розрахунку суми валових витрат платника податку у звітному періоді.
Згідно з пп.12.2.3 п.12.3 ст.12 Закону про ОПП базою при обчисленні граничного розміру страхового резерву, що створюється за рахунок збільшення валових витрат, є сукупна заборгованість за кредитами.
Статтею 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Згідно «Інструкції НБУ з бухгалтерського обліку кредитних, вкладних (депозитних) операцій та формування і використання резервів під кредитні ризики в банках України»№№435 (чинна у періоді, що перевірявся) та 481 (чинна) для обліку наданих кредитів та для обліку простроченої заборгованості за наданими кредитами використовуються наступні рахунки 1521, 1523, 2202, 2203, 2207.
Інформація щодо сукупної заборгованості за кредитами Позивача станом на 01.07.2007р. (згідно наданих в період перевірки оборотно-сальдових даних, Форма № 10.01) становила: кредити овернайт, що надані іншим банкам (1521) 19 190 000,00 грн.; короткострокові кредити, що надані іншим банкам (1523) 9 999 000,00 грн.; короткострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам (2202) 113 040 616,14 грн.; довгострокові кредити на поточні потреби, що надані фізичним особам (2203) 12 788 946,78 грн.; прострочена заборгованість за кредитами на поточні потреби, що надані фізичним особам (2207) 11 516 204,00 грн. -всього 166 534 766,92 грн. 10 % (від сукупної заборгованості за кредитами) становить 16 673 476,69 грн.
Використання даних Форми 604, яку Відповідач прийняв як базу при розрахунку сукупної заборгованості за кредитними операціями для обчислення граничного розміру страхового резерву, сума сукупної заборгованості за кредитами відображена не в повному обсязі. В ній вказується інформація щодо сукупної заборгованості за кредитними операціями для розрахунку резерву на покриття можливих втрат за кредитними операціями з урахуванням від'ємного значення неамортизованого дисконту. Втім, згідно п.1.10 Закону про ОПП, дисконт відповідає визначенню терміну „процент", а відповідно пп. 12.2.1 Закону про ОПП банки «...зобов'язані створювати страховий резерв для відшкодування можливих втрат по основному боргу (без процентів та комісій)…».
Враховуючи викладене, Відповідачем неправомірно занижена сума оподатковуваного прибутку Позивача на 647 504,93 грн. стосовно витрат по формуванню страхового резерву і податкового зобов'язання на 161 875,23 грн.
Також судом враховується, що відповідно до п. б пп. 6.4.1. п. 6.4. ст. 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове повідомлення або податкові вимоги вважаються відкликаними, якщо контролюючий орган скасовує або змінює раніше прийняте рішення про нарахування суми податкового зобов'язання (пені і штрафних санкцій) або податкового боргу внаслідок їх адміністративного оскарження.
Згідно із ч. 1 п. 6.5. ст. 6 вказаного закону, у разі коли нарахована сума податкового зобов'язання (пені та штрафних санкцій) або податкового боргу зменшується внаслідок їх адміністративного оскарження, раніше надіслане податкове повідомлення або податкова вимога вважаються відкликаними від дня отримання платником податків нового податкового повідомлення або відповідної податкової вимоги, що містить нову суму податкового зобов'язання (податкового боргу).
Враховуючи, що податкові повідомлення-рішення від 13.03.2009р. № 0000402201/0, від 21.05.09 р. № 0000402201/1 та від 24.07.09 р. № 0000402201/2 відповідно до норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»відкликані, у суду не має правових підстав визнати їх недійсними (нечинними).
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих ним рішень № 000892201/1 від 21.05.09 р. та № 0000402201/3 від 15.10.09 р.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова особа чи службова особа).
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 21.05.09 р. № 0000892201/1 та від 15.10.09 р. № 0000402201/3.
3. У задоволенні позовних вимог щодо скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва від 13.03.09 р. № 0000402201/0, від 21.05.09 р. № 0000402201/1 та від 24.07.09 р. № 0000402201/2 відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь відкритого акціонерного товариства «Банк Руский Стандарт»(м. Київ, вул. Воловецька, 3/42, код ЄДРПОУ 34186061) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А.Г. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 15.02.10 р.