ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
16 лютого 2010 року 16:55 № 13/20
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Степанюка А.Г. , суддів < Суддя учасник колегії > при секретарі судового засідання Федоровій О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом ТОВ "Тракспартс Україна ЛТД"
до Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва
провизнання нечинними податкових повідомлень-рішень: №0000742303/0 від 10.09.07 р.; №0000732303/0 від 10.09.07 р.; №0000742303/1 від 28.11.07 р.; №0000732303/1 від 28.11.07 р.; №0000742303/2 від 07.02.08 р.; №0000732303/2 від 07.02.08 р.; №0000742303/3 від 21.04.08 р.; №0000732303/3 від 21.04.08 р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, на думку Позивача, висновки ДПІ у Голосіївському районі м. Києва про недоведеність витрат зв'язку Позивача на міжнародні телефонні розмови з його господарською діяльністю, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наданими Позивачем документами. Вважає, що донарахування Позивачу сум податку на прибуток та штрафних санкцій у зв'язку з включенням Позивачем до валових витрат сум, сплачених за міжнародні розмови, суперечить п.п.5.2.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. зі змінами та доповненнями (надалі - Закон про ОПП).
Також зазначає, що включення ним до складу валових витрат на оплату послуг міжнародного телефонного зв'язку, що були підтверджені належними первинними бухгалтерськими документами (договорами про надання послуг телефонного зв'язку, актами виконаних робіт, рахунками, тощо), повністю відповідає вимогам абз.4 п.п.5.3.9 ст. 5 Закону про ОПП та ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№ 996-ХІУ від 16 липня 1999 року зі змінами та доповненнями (надалі - «Закон про бухгалтерський облік»), а тому законні підстави для донарахування Позивачу сум податку на прибуток на штрафних санкцій відсутні.
Щодо зафіксованого Відповідачем порушення вимог п.п.7.4.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР від 03.04.97 р. «Про податок на додану вартість»зі змінами і доповненнями (надалі -Закон про ПДВ), Позивач посилається на те, що придбавав послуги зв'язку, які використовувалися у господарській діяльності товариства, а суми ПДВ, віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних та після фактичної оплати сум ПДВ у складі рахунку за послуги зв'язку, відповідно вказані суми ПДВ правомірно, з дотриманням вимог Закону про ПДВ, включив до податкового кредиту.
У письмовому запереченні проти позову Відповідач та його повноважний представник в судовому засіданні повідомили, що проти позову заперечують. Зазначає, що позивачу правомірно було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств та з податку на додану вартість, оскільки в ході проведення перевірки Позивачем не було надано документів, які підтверджують зв'язок витрат на оплату послуг міжнародного телефонного зв'язку (роумінгу) з веденням господарської діяльності товариства.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Тракспартс Україна ЛТД», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зареєстроване Московською районною державною адміністрацією м. Києва 24.07.1998 р. за № 13361. В 2005 році Голосіївською РДА видано нову форму свідоцтва про держреєстрацію за № 1 068 120 0000 015895 в зв'язку з реорганізацією та зміною назв районів м. Києва.
Згідно наданої довідки АА № 154173 з ЄДРПОУ видами діяльності підприємства за КВЕД є: оптова торгівля автомобілями; роздрібна торгівля автомобілями; технічне обслуговування та ремонт автомобілів; оптова торгівля автомобільними деталями та приладдям; роздрібна торгівля автомобільними деталями та приладдям; діяльність автомобільного вантажного транспорту.
Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва з 11.07.2007 р. по 21.08.2007 р. було проведено виїзну планову перевірку Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 р. по 31.03.2007 р.
В ході проведення перевірки службові особи податкової інспекції прийшли до висновку про те, що Позивачем було порушено норми чинного податкового законодавства України, а саме: Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств»в наслідок чого занижено скоригований валовий дохід та до складу валових витрат віднесено витрати на оплату послуг зв'язку та охорони, що не відносяться до господарської діяльності Товариства, в результаті чого занижено податкове зобов'язання на прибуток; Закон України «Про податок на додану вартість», а саме не включено доходи від продажу товарів (робіт, послуг) та до складу податкового кредиту віднесено витрати на оплату послуг зв'язку, що не пов'язані з господарською діяльністю Товариства, в результаті чого занижено податок на додану вартість.
Зазначені порушення зафіксовані в акті перевірки від 29.08.2007 р. № 480/1-23-03-30020361 (надалі - Акт).
На підставі висновків Акту, Відповідачем були прийняті: податкове повідомлення - рішення форми «р»від 10.09.2007 р. №0000742303/0 по податковому зобов'язанню з податку на прибуток приватних підприємств на суму 72 271,50 грн., з яких 48181,00 грн. - основний платіж та 24 090,50 грн. - штрафні санкції; податкове повідомлення -рішення форми «р»від 10.09.2007 р. № 0000732303/0 по податковому зобов'язанню з податку на додану вартість на суму 34 575,00 грн., з яких 23 050,00 грн. - основний платіж та 11 525,00 грн. - штрафні санкції (надалі -оскаржувані рішення).
Не погоджуючись з вказаними рішенням, Позивач подав Відповідачу скаргу за № 84 від 19.09.2007 р. (надалі - «Первинна скарга»).
Як зазначає Позивач 22.11.2007 р. ним було отримано рішення ДПІ у Голосіївському районі м. Києва № 19991/10/25-011 від 19.11.2007 р. про результати розгляду Первинної скарги, відповідно до якого скаргу було частково задоволено та зменшено суму податку на прибуток та податку на додану вартість донарахованих Позивачу. Так, в ході розгляду скарги, податкова інспекція дійшла до висновку про неправомірність висновків перевірки щодо безпідставного включення Товариством до складу його валових витрат на охорону та послуги зв'язку, надані ЗАТ «Український мобільний зв'язок»(крім вартості роумінгу) та включення податку на додану вартість з вартості таких послуг до складу податкового кредиту Товариства, а також визнала неправомірним донарахування Товариству податку на прибуток за 2 квартал 2004 р. та квітень-липень 2004 р.
У зв'язку з частковим задоволенням Первинної скарги товариству були направлені нові податкові повідомлення-рішення, а саме: повідомлення - рішення від 28.11.2007 р. № 0000742303/1 за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 9 855,75 грн., з яких 6 570,50 грн. - основний платіж та 3 285,25 грн. - штрафні санкції; повідомлення - рішення від 28.11.2007 р. № 0000732303/1 за платежем з податку на додану вартість на суму 7611,00 грн., з яких 5 074,00 грн. - основний платіж та 2 537,00 грн. - штрафні санкції.
Не погодившись з рішенням про часткове задоволення Первинної скарги та донарахування вищевказаних сум податків та штрафних санкцій, Позивач подав повторну скаргу від 30.11.2007 р. № 122 (надалі - «Повторна скарга») до Державної податкової адміністрації в м. Києві.
За результатами розгляду Повторної скарги Державною податковою адміністрацією в м. Києві прийнято рішення від 31.01.2008 р. № 323/10/25-114 про залишення без змін податкових повідомлень-рішень ДПІ у Голосіївському районі м. Києва від 28.11.2007р. за № 0000742303/1 та за № 0000732303/1, а скаргу - без задоволення.
На підставі вказаного рішення ДПА в м. Києві ДПІ у Голосіївському районі м. Києва направило Позивачу податкове повідомлення-рішення від 07.02.08 р. № 0000742303/2 за платежем з податку на прибуток приватних підприємств на суму 9 855,75 грн., з яких 6 570,50 грн. - основний платіж та 3 285,25 грн. - штрафні санкції та податкове повідомлення - рішення від 07.02.2008 р. № 0000732303/2 за платежем з податку на додану вартість на суму 7 611,00 грн., з яких 5 074,00 грн. - основний платіж та 2 537,00 грн. - штрафні санкції.
Не погоджуючись з вказаним вище Рішенням ДПА в м. Києві Позивач подав скаргу до Державної податкової адміністрації України. Скарга ТОВ «Тракспартс Україна ЛТД» ДПА України була залишена без задоволення, а податкові рішення попередніх інстанцій без змін.
На підставі рішення ДПА України, Відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення форми «р»№ 0000742303/3 та № 0000732303/3 від 21.04.2008 р.
У ході розгляду справи судом було з'ясовано, що для всебічного, повного, та об'єктивного розгляду справи необхідно з'ясувати обставини, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань.
Відповідно до ст. 81 Кодексу адміністративного судочинства України, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань, суд призначив експертизу.
На вирішення експертизи було поставлено питання: чи підтверджуються документально зазначені в акті перевірки від 29.08.2007 р. № 480/1-23-03-30020361 висновки Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва?
Судово-бухгалтерська експертиза була проведена Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз та було складено Висновок № 8643 судово-економічної експертизи від 17.12.08 р. в адміністративній справі №13/20, який підписаний експертом Макарець А.Г.
За результатами проведеної експертизи було зроблено висновок, що зазначені в акті перевірки № 480/1-23-03-30020361 від 29.08.07 р. ДПІ у Голосіївському районі м. Києва донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість з урахуванням рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва щодо розгляду скарг підтверджуються частково у наступних розмірах: податок на прибуток у розмірі 38,50 грн.; податок на додану вартість у розмірі 31,00 грн.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до п.п.5.2.1 ст. 5 Закону про ОПП платники податку мають право включати до валових витрат суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених п.п.5.3- 5.8 вказаного Закону.
Витрати на міжнародні телефонні розмови, у вартість яких входять і послуги роумінгу, не відносяться до витрат подвійного призначення, для яких пунктом 5.4 ст. 5 Закону про ОПП передбачено особливий порядок податкового обліку, а відтак дані витрати не обмежуються спеціальними нормами закону.
Таким чином, законодавством встановлено право платників податків включати до валових витрат витрачені ними суми, в тому числі, на підготовку та організацію господарської діяльності.
Судом враховується, що Позивач є господарською організацією і здійснює свою діяльність з метою отримання прибутку на власний ризик. Такою діяльністю є, зокрема, оптова торгівля автомобілями, автомобільними деталями та приладдям тощо, які виробляються на заводах, розташованих поза межами України, які мають філії в інших країнах світу. Отже, в рамках здійснення зовнішньоекономічної діяльності у сфері імпорту та експорту автомобілів та автозапчастин, у Позивача є необхідність телефонного спілкування з представниками виробників та постачальників вказаного товару з інших країн.
Суд вважає, що відсутність укладених договорів з контрагентами країн, з якими відбувались міжнародні телефонні розмови, не є доказом того, що відповідні переговори відбувались з метою, яка не пов'язана з господарською діяльністю товариства.
З огляду на наведене суд приходить до висновку, що донарахування Позивачу сум податку на прибуток та штрафних санкцій у зв'язку з включенням ним до валових витрат сум, сплачених за міжнародні розмови, суперечить п.п.5.2.1 ст. 5 Закону про ОПП.
Слід зазначити, що норми Закону про ОПП не передбачають необхідності доказування платником податку безпосереднього зв'язку здійснених ним витрат із підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці. Тобто, вважається, що всі витрати платника податків є прямо пов'язані із такою підготовкою, організацією, веденням виробництва та продажем продукції (робіт послуг) і охороною праці.
На це вказують приписи Закону про ОПП, яким визначено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у вказаному Законі, не дозволяється.
Суд також оцінює висновки експертного дослідження, які були отримані в ході проведення судово-економічної експертизи з яких вбачається, що зазначені в акті перевірки № 480/1-23-03-30020361 від 29.08.07 р. донарахування податку на прибуток підтверджується частково у розмірі 38,50 грн.
Експертом також зазначено, що в акті перевірки відсутні розрахунки та посилання на первинні документи, на підставі яких були отримані дані щодо вищевказаного порушення, а також враховуючи те, що питання з проведення аналізу рахунків носить ревізійний характер, що не відноситься до завдань судово-бухгалтерської експертизи, вирахувати суми по даному порушенню не видається за можливе.
Оцінюючи зафіксовані податковою інспекцією порушення вимог п.п.7.4.4 Закону про ПДВ суд зазначає таке.
Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до п.п.7.4.4 п.7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.
Згідно з п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з п.7.5 ст.7 Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Так, Позивач придбавши послуги зв'язку, які використовувалися у господарській діяльності товариства, а суми ПДВ, відносив до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних та після фактичної оплати сум ПДВ у складі рахунку за послуги зв'язку. Отже вказані суми ПДВ правомірно, з дотриманням вимог Закону про ПДВ, були включені ним до податкового кредиту.
Експерт, в ході проведення судово-економічної експертизи встановив, що документально та нормативно дослідженням підтверджується сума завищеного податкового кредиту по даних послуга за період з 3 кв. 2004 р. по 1 кв. 2007 р. у розмірі 31,0 грн.
Останній також зазначив, що не видається за можливе підтвердити чи спростувати суму нарахування податкових зобов'язань у розмірі 723,50 грн.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення Відповідача прийняті не обґрунтовано, без урахування усіх обставин що мають значення для прийняття рішення і без урахування права Позивача відносити до складу валових витрат витрати на виробництво та на податковий кредит.
Беручи до уваги те, що висновки податкової інспекції які зафіксовані в акті перевірки документально та нормативно підтверджуються частково, суд визнає протиправним та скасовує: податкові повідомлення-рішення Відповідача № 0000732303/2 від 07.02.08 р. та № 0000732303/3 від 21.04.08 р. якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6 570,50 грн. основного платежу та 3 285,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасувати в частині 6 532,00 грн. основного платежу та 3266,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0000742303/2 від 07.02.08 р. та № 0000742303/3 від 21.04.08 р. якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 5 074,00 грн. основного платежу та 2 537,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій скасувати в частині 5 043,00 грн. основного платежу та 2521,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000732303/2 від 07.02.08 р. та № 0000732303/3 від 21.04.08 р. якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 6 570,50 грн. (шість тисяч п'ятсот сімдесят гривень 50 коп.) основного платежу та 3 285,25 грн. (три тисячі двісті вісімдесят п'ять гривень 25 коп.) штрафних (фінансових) санкцій скасувати в частині 6 532,00 грн. (шість тисяч п'ятсот тридцять дві гривні 00 коп.) основного платежу та 3266,00 грн. (три тисячі двісті шістдесят шість гривень 00 коп.) штрафних (фінансових) санкцій.
3. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва № 0000742303/2 від 07.02.08 р. та № 0000742303/3 від 21.04.08 р. якими визначено суму податкового зобов'язання за платежем з податку на додану вартість у розмірі 5 074,00 грн. (п'ять тисяч сімдесят чотири гривні 00 коп.) основного платежу та 2 537,00 грн. (дві тисячі п'ятсот тридцять сім гривень 00 коп.) штрафних (фінансових) санкцій скасувати в частині 5 043,00 грн. (п'ять тисяч сорок три гривні 00 коп.) основного платежу та 2521,50 грн. (дві тисячі п'ятсот двадцять одна гривня 50 коп.) штрафних (фінансових) санкцій.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Тракспартс Україна ЛТД»(м. Київ, вул. Горького, 102, код ЄДРПОУ 30020361) 3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору та 2820,00 грн. (дві тисячі вісімсот двадцять гривень 00 коп.) витрат пов'язаних із проведенням судової експертизи.
5. В решті позову відмовити.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 01.02.2010р.