ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
20 жовтня 2009 року 09:40 № 13/112
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федоровій О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Контрольно-ревізійне управління в м.Києві
до Відкрите акціонерне товариство "Київський завод "Радар"
про винесення рішення про зобов'язання виконати вимогу від 26.03.08р. №26-08-14/2195, а саме: відшкодувати кошти в сумі 3910,3 тис. грн.; відкоригувати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ДП «Наш дім» в сумі 235,9 тис. грн.; відкоригувати та внести зміни в бухгалтерському обліку щодо завищення кредиторської заборгованості в сумі 252,1 тис. грн. по розрахунках з ДП «НДІ «Буран»; відкоригувати та внести зміни в бухгалтерському обліку щодо завищення дебіторської заборгованості в сумі 218,5 тис. грн. по розрахунках з ДП «НДІ «Буран» за надані комунальні послуги.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги Позивача обґрунтовані тим, що Відповідачем не виконуються вимоги щодо усунення виявлених Позивачем порушень законодавства.
В судовому засіданні повноважні представники Позивача звернули увагу суду на те, що Відповідач є суб'єктом господарювання державного сектора економіки, оскільки створений і діє на основі державної власності. Вважають, що майно Відповідача є державним та держава в особі Міністерства промислової політики здійснює права власника.
У письмовому запереченні проти позову та додатковому запереченні, а також повноважні представники відповідача у судовому засіданні повідомили, що проти позову заперечують. В обґрунтування свого заперечення вказують, що при проведенні ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «Київський завод «Радар»контролери-ревізори розширили свої повноваження та самостійно взяли на себе контроль за повнотою та своєчасністю сплати до бюджету частини прибутку (доходу) Відповідача. Списання та віднесення Відповідачем на витрати у 2006 році дебіторської заборгованості на суму 2088,0 тис. грн.. та на суму 537,7 тис. грн. відбулося згідно вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.11 Інструкції №69 по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків. Коригування фактичних витрат при формуванні собівартості продукції, визначенні доходу та витрат підприємства у четвертому кварталі 2004 року, 2005 та 2006 роках у сумі 5735 тис. грн., коригування та внесення змін у бухгалтерському обліку щодо кредиторської заборгованості в сумі 252,1 тис. грн.. та дебіторської заборгованості в сумі 218,5 тис. грн.. по рахунках з ДП «НДІ «Буран», оприбуткування у складі основних засобів земельної ділянки площею 12 га, яка знаходиться у постійному користуванні Відповідача вчинені в законодавчо встановлених межах.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Відкрите акціонерне товариство «Київський завод «Радар»зареєстроване Печерською районною у м. Києві державною адміністрацією від 26.01.1995р. та присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 14307274.
Згідно програми ревізії фінансово-господарської діяльності ВАТ «Київський завод «Радар»за період з 01.01.2005 року по 01.10.2007 року та направлень №2069 та №2070 від 20.11.2007 року, №2111 від 26.11.2007 року, №2143 від 30.11.2007 року, №2157 від 03.12.2007 року, №240 та №241 від 13.02.2008 року, Відповідачем проведена ревізія дотримання вимог законодавства щодо відповідності фактичної діяльності підприємства передбаченій Статутом та іншим регуляторним актам; правильності складання та стану виконання фінансових планів; відповідності положень наказу про облікову політику підприємства вимогам чинного законодавства; повноти достовірності і правильності визначення доходів від усіх видів діяльності; достовірності і законності здійснених витрат; законності операцій з власним та залученим капіталом; цільового використання бюджетних коштів; правильності визначення фінансових результатів; стану збереження майна; правильності ведення бухгалтерського обліку та достовірності фінансової звітності.
За результатами вищевказаної ревізії Позивачем складено акт №08-30/148 від 15.02.2008 року.
Ревізією виявлено, що Відповідач за період, що перевірявся порушив вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.11 Інструкції №69 по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків, з приводу яких на підставі п.7 ст. 10 Закону «Про державну контрольно-ревізійну службу»Позивачем пред'явлено вимогу №26-08-14/2195 від 26.03.2008 року.
На час судового засідання зазначені вимоги не виконані. З метою забезпечення усунення виявлених порушень, Позивач просить суд, винести рішення про зобов'язання Відповідача виконати вимогу від 26.03.08р. №26-08-14/2195, а саме: відшкодувати кошти в сумі 3910,3 тис. грн.; відкоригувати в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість ДП «Наш дім»в сумі 235,9 тис. грн.; відкоригувати та внести зміни в бухгалтерському обліку щодо завищення кредиторської заборгованості в сумі 252,1 тис. грн. по розрахунках з ДП «НДІ «Буран»; відкоригувати та внести зміни в бухгалтерському обліку щодо завищення дебіторської заборгованості в сумі 218,5 тис. грн. по розрахунках з ДП «НДІ «Буран»за надані комунальні послуги.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до наступного:
Приписом статті 2 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” зазначено, що головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно, виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.
Пунктами 7 та 10 ст.10 Закону України „Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” передбачено, що Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах надається право, зокрема, пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
З матеріалів справи вбачається, що Відповідач є акціонерним товариством (надалі-АТ), статутний капітал якого, згідно вимог ст. 152 ЦК України, ст. 80 ч.2 ГК України, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства, але несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості належних їм акцій (іменних цінних паперів, які посвідчують майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку АТ у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна АТ у разі його ліквідації, право на управління АТ, а також немайнові права, передбачені законодавством, що регулює питання створення, діяльності та припинення АТ.
Відповідно до ст. 115 ЦК України, ст. 85 ГК України, господарське товариство є власником: майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності; одержаних доходів, іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом.
Згідно, ст. 154 ЦК України, передбачено, що установчим документом акціонерного товариства є його статут, який повинен містити, крім загальних вимог, передбачених ст. 88 ЦК України також відомості про: розмір статутного капіталу; умови про категорії акцій, що випускаються товариством, та їхню номінальну вартість і кількість; права акціонерів; склад і компетенцію органів управління товариством та про порядок ухвалення ними рішень.
Виконавчим органом акціонерного товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю є правління або інший орган визначений статутом. Виконавчий орган вирішує всі питання діяльності акціонерного товариства, крім тих, що віднесені до компетенції загальних зборів і наглядової ради товариства, виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом АТ і законом, що зазначено у ст. 161 ЦК України.
Затверджений та зареєстрований в установленому законом порядку Статут Відкритого акціонерного товариства «Київський завод Радар» передбачає, що Товариство є власником: майна, переданого йому Засновником у власність; продукції, виробленої Товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених чинним законодавством України (п.3.5 Статуту). Засновником Товариства є держава в особі Міністерства промислової політики України (п.4.1). Акціонером товариства є держава в особі Міністерства промислової політики України (п. 4.2).
Управління Товариством здійснюють: Вищий орган Товариства; Спостережна рада; Правління Товариства; Ревізійна комісія (п.8.1).
Виконавчим органом Відповідача, який здійснює керівництво його поточною діяльністю, є Правління (п. 8.4.1), до складу якого входять 7 осіб: Голова Правління -Генеральний директор; Заступники Голови Правління - Директор із комерційних питань, Технічний директор, Директор з питань економіки, Директор із питань виробництва; члени Правління - Директор філії №1, Головний бухгалтер Товариства (п. 8.4.4).
Держава, органи державної влади та органи місцевого самоврядування не є суб'єктами господарювання, згідно ч.1 ст. 8 ГК України.
Таким чином акціонер -держава, в особі Міністерства промислової політики України є власником не майна Відповідача, а лише своїх акцій, тобто корпоративних прав, що посвідчується наявними акціями, тобто власником майна Відповідача є не держава в особі Міністерства промислової політики України, а саме відкрите акціонерне товариство - Відповідач. При цьому держава є власником корпоративних прав, які посвідчуються акціями.
У разі порушення прав держави як акціонера, вона може реалізувати право на захист таких у спосіб, що визначений нормами чинного законодавства.
Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 визначено, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства; інтереси АТ не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів.
Згідно наведеного вище Рішення Конституційного Суду України, акціонер може здійснювати захист своїх прав у випадку їх порушення шляхом звернення до суду.
Наявність корпоративних прав у держави не є доказом наявності права власності на майно Позивача.
Позивачем не надано суду доказів, що Відповідач за період, що перевірявся використовував державну власність та фінанси.
Крім цього судом враховується, що Окружним адміністративним судом м. Києва по справі №13/4 за позовом ВАТ «Київський завод «Радар»до КРУ в м. Києві про визнання нечинними вимоги КРУ в м. Києві 28.05.2008р. винесено постанову, якою позовні вимоги задоволено.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду, апеляційна скарга КРУ в м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва по справі №13/4 від 28.05.2008р. про визнання нечинними вимоги КРУ в м. Києві залишена без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, тобто, дане рішення набуло чинності.
Отже, виходячи з наведеного виконувати вимоги КРУ у м. Києві, що викладені в листі №26-08-14/2195 від 26.03.08р. у ВАТ «Київський завод «Радар»підстав не було.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Позивачем не доведено правомірності пред'явлення оспорюваних пунктів вимоги, що оформлені листом № 26-08-14/2195 від 26.03.2008 року, а тому в позові слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 01.12.09р.