ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
08 липня 2009 року 16:50 № 13/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Київського зоологічного парку
про стягнення адміністративно-господарської санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів в сумі 45 972,90 грн. та пені в сумі 565,39 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторону після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що у Відповідача залишився борг у сумі 46 538,29 грн., який був нарахований, але несплачений за невиконання ним нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році.
У письмовому запереченні проти позову, а також повноважний представник відповідача у судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. В обґрунтування свого заперечення вказує, що обов'язок підприємства щодо створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком підбирати і працевлаштовувати інвалідів на створені робочі місця. Завдання з пошуку особи, що відповідає умовам праці покладено перш за все на державну службу зайнятості з урахуванням нозологічних та фізіологічних характеристик кожного конкретного інваліда. Направлень на працевлаштування інвалідів від відповідних установ та організацій до відповідача не було, так як і звернень інвалідів з проханням їх працевлаштування. Вважає, що стягнення адміністративно-господарських санкцій у розмірі 46 538,29 грн. є неправомірним. А тому просить у задоволенні позову відмовити.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши подані докази, суд -
Згідно ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Статтею 4 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів»в редакції від 05.07.2001 року (далі Закон) передбачено, що "діяльність держави щодо інвалідів виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціально-побутових і соціально-психологічних умов для задоволення їх потреб у відновленні здоров'я, матеріальному забезпеченні, посильній трудовій та громадській діяльності. Соціальний захист інвалідів з боку держави полягає у наданні грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації та сприйняття інформації, пристосованого житла, у встановленні опіки або стороннього догляду, а також пристосуванні забудови населених пунктів, громадського транспорту, засобів комунікації і зв'язку до особливостей інвалідів".
Статтею 20 Закону визначено, що «підприємства (об'єднання), установи і організації не залежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менше, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом».
Київський зоологічний парк зареєстрований 29.03.2000р .Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією і присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 02221171.
Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) видами діяльності за КВЕД є: діяльність ботанічних садів та зоопарків.
Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів було проведено перевірку Київського зоологічного парку щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, реєстрації у відділенні Фонду, подання звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, своєчасного та повного надходження адміністративно-господарських санкцій до Державного бюджету України.
В ході даної перевірки Позивач встановив, що середньооблікова чисельність працівників облікового складу на підприємстві Відповідача у 2007р. становила 218 осіб, відповідно до 4-х відсоткового нормативу повинен був працевлаштувати 9 інвалідів, а працевлаштував лише 6 інвалідів, отже, як зазначає Позивач, відповідач неповністю дотримався вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Згідно довідки про розмір середньорічної заробітної плати на підприємстві за 2007 рік, середньорічна заробітна плата становила 15324,30 грн.
Таким чином, позивач вважає, що сума відрахувань за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році становить 15 324,30 грн.(середня заробітна плата за рік) х 3 чол. (невиконаний норматив робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів) = 45 972,90 грн., та пеню, яка почала нараховуватися з 16.04.2008р. по дату коли відбулася перевірка 26.05.2008р. включно (40 днів) в розмірі 565,39 грн., що разом складає 46 538,29 грн.
Відповідач в листі до позивача № 503 від 19.06.2008р. зазначає, що згідно ст. 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»інваліди приймаються на роботу із звичайними умовами праці, а Київський зоологічний парк згідно правил техніки безпеки виробничої санітарії для зоопарків є об'єктом підвищеної небезпеки затверджений Міністерством культури СССР від 25.06.1973р., в Київському зоологічному парку працює 224 працівника з яких зі звичайними умовами праці 164 працівника в процентному співвідношенні (4%)- 6 інвалідів, які працюють в Київському зоологічному парку, а 60 працівників це є робітники з небезпечними умовами праці. На об'єктах підвищеної небезпеки соціальних робочих місць для інвалідів немає.
Заслухавши пояснення повноважних представників сторін, дослідивши зібрані у справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд прийшов до висновку про те, що у задоволенні позову слід відмовити враховуючи наступне.
Згідно ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Законом передбачено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ст.18).
Таким чином обов'язок по працевлаштуванню інвалідів покладено на відділення Фонду соціального захисту інвалідів та Державну службу зайнятості за умови інформування їх про вільні робочі місця та вакантні посади на підприємстві.
Позивач не подав суду доказів, які б свідчили про те, що Відповідач відмовив у працевлаштуванні інваліду, який звернувся до нього із заявою про працевлаштування.
Враховується також те, що згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.
Судом встановлено, що Позивач просить стягнути адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів за 2007 рік тоді як до суду Позивач звернувся в грудні 2008 року.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що Позивачем пропущено річний строк звернення до адміністративного суду, отже пропустив строк для можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що підстав для стягнення з Відповідача адміністративно-господарських санкцій розмірі 46 538,29 грн., передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не має.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 04.08.2009 р.