ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
13 жовтня 2009 року 17:25 № 2а-6015/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий союз»
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва
про визнання протиправним та нечинним податкового повідомлення-рішення від 31.03.09 р. № 0000632350/2 та від 06.09 р. № 0000632350/3.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позивач в обґрунтування уточнених позовних вимог вказує на те, що Відповідачем безпідставно було визначено податкове зобов'язання Позивача з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1.274.778,00 грн (424.926,00 грн -основний платіж, 849.852,00 грн -штрафна (фінансова) санкція). Вважає спірні податкові повідомлення-рішення такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки сплата податку з доходів нерезидента у вигляді процентів з джерелом походження з України регулюється нормами відповідних міжнародних договорів, і оподаткування таких процентів здійснюється в країні, резидентом якої є особа, що отримує проценти.
Відповідач у письмовому запереченні та його повноважний представник у судовому засіданні повідомив, що проти позову заперечує. При цьому зазначає, що за період, який перевірявся, Позивачем при виплаті нерезидентам доходів у вигляді процентів безпідставно не утримано податок з доходів нерезидента з джерелом походження з України на загальну суму 424 926,00 грн, що є порушенням вимог п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон про ОПП).
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Цукровий союз»зареєстровано Печерської районною державною адміністрацією м. Києва 19.02.1999 р., перереєстровано Дніпровською районною у м. Києві державною адміністрацією 06.12.01, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії АОО №325857. Підприємству присвоєно ідентифікаційний код юридичної особи 30305752.
На підставі направлень на перевірку від 15.09.08 №1773 та від 13.10.08 №1964 Відповідачем проведено планову виїзну документальну перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства Позивачем за період з 01.04.07 по 30.06.08. Результати перевірки зафіксовано в Акті від 31.10.08 №4042/23-616-30305752 (в матеріалах справи).
В акті перевірки зроблено висновок, що Позивачем, зокрема, порушено вимоги п.13.2 ст.13 Закону про ОПП в результаті чого занижено податок з доходу нерезидента з джерелом походження з України на загальну суму 424 926,01 грн.
На підставі зазначених висновків акту перевірки Відповідачем прийнято та направлено Позивачу податкове повідомлення-рішення від 10.11.08 №0000632350/0 яким йому визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток іноземних юридичних осіб в сумі 1 274 778,00 грн. (424 926,00 грн -основний платіж, 849 852,00 грн -штрафна (фінансова) санкція, застосована на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»).
Не погодившись з таким податковим повідомленням-рішенням, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку в органах державної податкової служби України. За результатами адміністративного оскарження скарги Позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (рішення ДПІ у Дніпровському р-ні м.Києва від 10.01.09 №150/10/25-014; ДПА у м.Києві від 20.03.09 №903/10/25-114; ДПА України від 29.05.09 №5024/6/25-0115, що містяться в матеріалах справи).
За результатами адміністративного оскарження Відповідачем було направлено Позивачу оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 31.03.09 №0000632350/2 на загальну суму 1.274.778,00 грн. та від 09.06.09 №0000632350/3
Не погодившись з зазначеними рішеннями Позивач звернувся до суду та просить визнати їх протиправними та нечинними.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Між Позивачем та нерезидентом Agrocore Finance AG, який є резидентом Швейцарії було укладено кредитний договір №А 02/2007 від 21.05.07, за умовами якого позивачем було залучено кредитні ресурси для поповнення обігових коштів та здійснення господарської діяльності за процентною ставкою Libor+7,5% річних. На виконання вимог п.1.4 глави 1 розділу I Положення про порядок отримання резидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нерезидентам, затвердженого постановою Правління НБУ від 17.06.04 №270, зазначений кредитний договір в установленому порядку зареєстровано в ГУ НБУ по м.Києву та Київській обл. про що отримано Реєстраційне свідоцтво від 29.05.07 №7031.
Аналогічно між Позивачем та нерезидентом INVB Finanz AG, який є резидентом Швейцарії було укладено кредитні договори №016/2/06 від 21.08.06, №17/1/06 від 08.09.06, №17/2/06 від 29.09.06, за умовами яких позивачем було залучено кредитні ресурси для поповнення обігових коштів та здійснення господарської діяльності за процентною ставкою Libor+7,5% річних. Зазначені договори також було зареєстровано в установленому порядку та отримано Реєстраційні свідоцтва від 07.09.06 №5832, від 19.10.06 №6013, від 19.10.06 №6014 відповідно.
Аналогічно між Позивачем та нерезидентом Agroland Agrarhandels und Investitions GmbH який є резидентом Австрії було укладено кредитний договір №018/1/07 від 23.03.07, за умовами якого позивачем було залучено кредитні ресурси для поповнення обігових коштів та здійснення господарської діяльності за процентною ставкою Libor+7,5% річних. Зазначений договір також було зареєстровано в установленому порядку та отримано Реєстраційне свідоцтво від 17.04.07 №6823 (копії усіх перелічених кредитних договорів та реєстраційних свідоцтв в матеріалах справи).
За період, що перевірявся, Позивачем було сплачено нерезидентам проценти за користування залученими кредитними ресурсами у таких розмірах: на користь Agrocore Finance AG в сумі еквівалентній 780.268,48 грн; на користь INVB Finanz AG в сумі еквівалентній 2.408.317,28 грн; на користь Agroland Agrarhandels und Investitions GmbH в сумі еквівалентній 2.121.348,46 грн.
Факт сплати процентів підтверджено безпосередньо актом перевірки, відмітками банківської установи на реєстраційних свідоцтвах, визнається та не заперечується як Позивачем так і Відповідачем.
У відповідності до п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»резидент, що здійснює на користь нерезидента будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження з України зобов'язаний утримувати податок з таких доходів, зазначених у пункті 13.1 цієї статті, за ставкою у розмірі 15 відсотків від їх суми та за їх рахунок, який сплачується до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачене нормами міжнародних угод, які набрали чинності. Підпунктом а) п.13.1 ст.13 зазначеного Закону встановлено, що для цілей цієї статті під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, слід розуміти зокрема проценти. При цьому п.1.10 ст.1 цього ж Закону встановлено, що проценти - доход, який сплачується (нараховується) позичальником на користь кредитора у вигляді плати за використання залучених на визначений строк коштів або майна. До процентів зокрема включається платіж за використання коштів отриманих у кредит.
Отже проценти, що виплачувались Позивачем нерезидентам, вважаються доходом нерезидентів із джерелом їх походження з України.
Слід також зазначити, що згідно зі ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Статтею 15 Закону України «Про міжнародні договори України»встановлено, що чинні міжнародні договори України підлягають сумлінному дотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права, а відповідно до ст.19 цього ж Закону якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору. Аналогічно ст.19 Закону України «Про систему оподаткування»встановлено, що якщо міжнародним договором України, ратифікованим Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що їх містять закони України про оподаткування, то застосовуються правила міжнародного договору.
За таких обставин, при наявності міжнародного договору, що регулює оподаткування доходів резидентів відповідної Договірної держави, мають пріоритет і повинні застосовуватись саме норми міжнародних договорів.
У відповідності до п.4 Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування, затвердженого постановою КМ України від 06.05.01 №470, підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом особі, яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір.
Позивачем надано відповідні довідки (в матеріалах справи) про те, що Agrocore Finance AG та INVB Finanz AG вважаються резидентами Швейцарії в цілях застосування Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Швейцарією. Також Позивачем надано відповідну довідку (в матеріалах справи) про те, що Agroland Agrarhandels und Investitions GmbH вважається резидентом Австрії в цілях застосування Конвенції про уникнення подвійного оподаткування між Україною та Австрією. Наявність таких довідок та їх відповідність вимогам постанови КМ України від 06.05.01 №470 Відповідачем не заперечується.
Враховуючи викладене, оподаткування процентів, що сплачувались Позивачем, здійснюється у відповідності до вимог міжнародних договорів.
Між Урядом України і Швейцарською Федеральною Радою укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування стосовно податків на доходи і на капітал (ратифіковано Законом України від 10.01.02 №2929-ІІІ). Згідно з п.п. (b) та (і) п.3 ст.2 зазначеної Конвенції існуючим в України податком, на який поширюється Конвенція є зокрема податок на прибуток підприємств. Порядок оподаткування процентів регулюється статтею 11 зазначеної Конвенції, при цьому п.5 ст.11 встановлено, що термін «проценти»при використанні в цій статті означає дохід від боргових вимог будь-якого виду, незалежно від іпотечного забезпечення і незалежно від володіння правом на участь у прибутках боржника, і зокрема, дохід від урядових цінних паперів і дохід від облігацій чи боргових зобов'язань, включаючи премії та винагороди, що сплачуються стосовно таких цінних паперів, облігацій або боргових зобов'язань. Пунктом 1 ст.11 Конвенції встановлено загальне правило згідно з яким проценти, що виникають у Договірній Державі і сплачуються резиденту другої Договірної Держави, можуть оподатковуватись в цій другій Державі. Пунктами 2 та 3 ст.11 Конвенції встановлено виключення з загального правила, згідно з якими такі проценти можуть також оподатковуватись у тій Договірній Державі, в якій вони виникають, і відповідно до законодавства цієї Держави, але якщо фактичний власник процентів є резидентом іншої Договірної Держави, податок, що стягується таким чином, не повинен перевищувати 10 процентів загальної суми процентів. Незважаючи на положення пункту 2, будь-які такі проценти, про які йдеться у пункті 1, будуть оподатковуватися лише в тій Договірній Державі, резидентом якої є одержувач, якщо такий одержувач є фактичним власником процентів, та якщо такі проценти сплачуються: a) у зв'язку з продажем у кредит будь-якого промислового, комерційного або наукового обладнання; b) у зв'язку з продажем у кредит будь-яких виробів одним підприємством іншому підприємству; c) за позиками будь-якого виду, що надаються банком; або d) самій Договірній Державі, або її політико-адміністративному підрозділу, або місцевому органу влади.
Пунктом 4 ст.11 Конвенції встановлено, що компетентні органи Договірних Держав за взаємною згодою встановлюють спосіб застосування обмежень, передбачених пунктами 2 та 3.
За таких обставин суд не може погодитись з позицією Відповідача, про те, що при виплаті нерезиденту (резиденту Швейцарії) доходів у вигляді процентів з джерелом їх походження в України, особа, що виплачує такий доход повинна утримати та сплатити на території України податок з доходів нерезидента за ставкою 10% оскільки гіпотеза (умова застосування) вищенаведеної норми права має альтернативний характер (тобто в залежності від обставин можуть застосовуватись різні правила поведінки), та є відносно визначеною (тобто сама гіпотеза не містить умов, за яких застосовується певне правило поведінки, але надає право компетентним органам визначити умови, за яких застосовується те чи інше правило поведінки).
Згідно з п.п.(і) п.1 ст.3 Конвенції термін «компетентний орган» означає стосовно Швейцарії - Директора Федеральної податкової адміністрації або його повноважного представника і стосовно України - Державну податкову адміністрацію України або її повноважного представника.
У відповідності до ст.57 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, мають бути доведені до відома населення у порядку, встановленому законом. Закони та інші нормативно-правові акти, що визначають права і обов'язки громадян, не доведені до відома населення у порядку, встановленому законом, є нечинними.
В чинному законодавстві відсутні будь-які нормативні акти щодо погодження компетентними органами України та Швейцарії умов та випадків застосування обмежень, передбачених п.2 та п.3 ст.11 Конвенції, доказів такого погодження Відповідачем також не надано, а тому відсутні підстави для застосування виключень із основного правила, а застосуванню підлягає саме основне правило, тобто оподаткування процентів здійснюється в країні, резидентом якої є одержувач процентів.
Крім того, безпосередньо в Довідках про резиденство (Свідоцтвах про реєстрацію) B Finanz AG»та core Finance AG»чітко зазначено, що останні «є резидентом, що підлягає повному оподаткуванню в кантоні Цуг … і тому вважається резидентом Швейцарії для операцій з 2000 року між Україною та Швейцарією».
Аналогічно між Урядом Республіки Австрія і Урядом України укладено Конвенцію про уникнення подвійного оподаткування та попередження податкових ухилень стосовно податків на доходи і на майно (ратифіковано Законом України від 17.03.99 №500-XIV). В статті 11 цієї Конвенції також сформульовано основне правило оподаткування процентів, згідно з яким проценти будуть оподатковуватись в країні, резидентом якої є одержувач процентів, а також виключення із загального правила. Знову ж таки, обставини, за яких має застосовуватись виключення з основного правила, не викладено, а тому застосуванню підлягає саме основне правило, тобто оподаткування процентів здійснюється лише в Австрії. Крім того, у Довідці про резидентство Agrarhandels und Investitions GmbH»(Сертифікат про статус резидента згідно з конвенцією подвійне оподаткування між Австрією та Україною) чітко зазначено, що ця довідка видана з метою звільнення від оподаткування відсотків, отримуваних roland Agrarhandels und Investitions GmbH» як резидентом Австрії у смислі Конвенції про усунення подвійного оподаткування між Австрією та Україною.
Законодавець не пов'язує застосування одного з двох правил оподаткування з наявністю умови про сплату податку з процентів нерезидентом і основним правилом оподаткування процентів є сплата податку саме нерезидентом.
За таких обставин, суд вважає висновки акту перевірки № 4042/23-616-30305752 від 31.10.08 в частині порушення вимог п.13.2 ст.13 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»необґрунтованими та такими, що не відповідають чинному законодавству, а тому визначення основної суми податкового зобов'язання у розмірі 424.926,00 грн та застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 849.852,00 грн на підставі пп.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», є протиправним.
Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові-повідомлення рішення визнанню протиправними та нечинними.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На думку суду Позивачем доведено протиправність оскаржуваного рішення Відповідача.
Стаття 94 КАС України передбачає, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва від 31.03.09 р. № 0000632350/2 та від 06.09 р. № 0000632350/3.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Цукровий союз»3,40 грн. (три гривні 40 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 19.10.09 р.