ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
30 вересня 2009 року 09:40 № 2а-4675/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
За адміністративним позовом ОСОБА_1
до Київського міського відділення (виконавчої дирекції) Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
про визнання протиправним та скасування рішення № 100/239 від 30.03.06 р. про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування сум страхових внесків
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Справа розглядається у суді першої інстанції повторно. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29 квітня 2009 року постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 16 листопада 2006 року та ухвала Апеляційного суду м. Києва від 06 березня 2007 року скасовані, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Позов обґрунтований тим, що Позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Відповідача № 100/239 від 30.03.2006 року. На його думку вказане рішення є протиправним і таким, що суперечить приписам абзацу 23 п. 1 ст. 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»(далі -Декрет). Звертає увагу суду на положення абзацу 40 п. 73 Закону України «Про державний бюджет України на 2005 рік», з норм якого, за твердженням Позивача, випливає, що зазначений абзац 23 п. 1 ст. 14 Декрету не втратив чинність.
Зазначає, що Відповідачем при проведенні перевірки було порушено право Позивача на особисті папери, передбачене ст. 303 ЦК України.
Відповідач у письмовому запереченні проти позову повідомив, що проти позову заперечує. Звертає увагу суду на п. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням»від 18.01.2001 року №2240 (далі -Закону про соціальне страхування), згідно якого інші нормативні акти, у тому числі Декрет, застосовуються у частині, що не суперечить вказаному Закону.
Зазначає про обов'язок Позивача, відповідно до ст. 27 Закону про соціальне страхування, застрахуватися у виконавчій дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності протягом десяти днів з дня укладення трудового договору з найманим працівником та нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
ОСОБА_1 (далі -Позивач) зареєстрований як фізична особа-підприємець 06.06.2001 року (ІН НОМЕР_1).
Згідно патентів серії ПАВ № 087683 від 15.12.2004 року, серії ПАД №222777 від 18.10.2005 року, серії ПАВ № 063610 від 17.12.2002 року, серії ПАВ № 008427 від 20.06.2003 року, серії ПАВ №087641 від 20.04.2006 року, виданих Державною податковою адміністрацію України, Позивач є платником фіксованого податку.
23.03.2006 року головним спеціалістом-ревізором контрольно-ревізійного відділу Голосіївської міжрайонної виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі -Відповідач) за результатами перевірки складений акт № 239 ревізії по коштах Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі -Акт № 239). У вказаному Акті зазначено, що Позивач на зареєстрований у Фонді соціального страхування з тимчасової втрати працездатності і ним «несвоєчасно сплачено страхові внески в розмірі 1368,30 грн., нараховано штраф 684,15 грн. і пеню в сумі 200,06 грн.».
На підставі Акту № 239 Відповідачем видано рішення № 100/239 від 30.03.2006 року про застосування та зарахування до бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, відображення у звіті (Ф4-ФСС з ТВП) сум фінансових (штрафних) санкцій, неправомірних витрат, донарахованих сум внесків та пені за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі -оскаржуване рішення). Вказаним рішенням передбачено стягнення з Позивача штрафу у розмірі 684,15 грн. та пені на суму 200,00 грн. за несвоєчасну сплату стразових внесків.
Протоколом про адміністративне правопорушення від 23.03.2006 року № 23 зафіксовано порушення пп. 2 п. 2 ст. 27 Закону про соціальне страхування. Постановою № 23 від 04.04.2006 року виконавчої дирекції Київського міського відділення Фонду соціального страхування закрито справу та звільнено Позивача від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення (далі -постанова № 23).
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 6 Закону про соціальне страхування «загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, підлягають: особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту) на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб…».
Норма, закріплена в п. 6 ст. 2 Закону про соціальне страхування, визначає, що «найманий працівник - фізична особа, яка працює за трудовим договором (контрактом) на підприємстві, в установі, організації незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання або у фізичної особи».
Згідно положень абзацу 3 частини 4 статті 22 Закону про соціальне страхування юридичні особи, фізичні особи, в тому числі підприємці, які використовують найману працю, набувають статусу страхувальника в такі строки: …фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, - в день одержання робочим органом відділення Фонду в установленому порядку від органу державної служби зайнятості повідомлення про реєстрацію трудового договору (контракту) між фізичною особою - підприємцем та найманим працівником.
Приписи пп. 2 п. 2 ст. 27 Закону про соціальне страхування передбачають обов'язок нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем не було здійснено дій, передбачених ст. ст. 22, 27 Закону про соціальне страхування.
Як було встановлено, постановою № 23 від 04.04.2006 року було закрито адміністративну справу та звільнено Позивача від адміністративної відповідальності за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення відповідно до ст. 22 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Водночас, судом враховується, що постановою № 23 закрито справу та звільнено від адміністративної відповідальності Позивача, але оскаржуване рішення скасоване не було. Таким чином, зазначене рішення, оскільки воно не скасоване, є чинним, тобто таким, що підлягає виконанню.
Судом враховується також те, що Позивач необґрунтовано посилається на приписи абзацу 23 пункту 1 статті 14 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок громадян»від 26.12.1992 року № 13-92. Зазначеною нормою, зокрема, передбачається звільнення платника фіксованого податку від сплати нарахувань збору на обов'язкове соціальне страхування.
Однак приписи п. 3. Прикінцевих положень Закону про соціальне страхування, вказують на те, що «До приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність з цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.».
При вивченні положень Закону про соціальне страхування, зокрема п. 6 ст. 2, ст. 6, абз. 3 ч. 4 ст. 22, пп. 2 п. 2 ст. 27, суд прийшов до висновку, що норми вказаного Закону не передбачають звільнення платника фіксованого податку від сплати нарахувань збору на обов'язкове соціальне страхування. Таким чином, дія норми, закріпленої в абз. 23 п. 1 ст. 14 Декрету на спірні правовідносини не поширюється.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що у задоволенні вимог Позивача щодо «визнання протиправним та скасування рішення № 100/239 від 30.03.06 р. про застосування штрафних фінансових санкцій та нарахування сум страхових внесків»необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Дата виготовлення повного тексту постанови 16.11.2009 року