ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
28 жовтня 2009 року 12:35 № 2а-4446/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Подільського районного центру зайнятості м. Києва
третя особа ОСОБА_2
про зобов'язання зняти трудовий договір №1056 від 06.11.2007р. з реєстрації
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позовні вимоги Позивача обґрунтовані тим, що вона не погоджується з відмовою Відповідача щодо зняття з реєстрації трудового договору з найманим працівником, зазначає, що ч.4 ст.40 КЗпП України передбачено розірвання трудового договору за ініціативою власника або уповноваженого їм органу за прогул без поважної причини.
Відповідач у письмових запереченнях на позов повідомив, що проти позову заперечує. При цьому посилається на те, що відповідно до п.17 та п.19 Порядку реєстрації трудових договорів між працівником та фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України №260 від 08.06.2001р., розірвання трудового договору повинно бути підтверджено підписами сторін трудових відносин, а в разі відсутності однієї зі сторін при знятті трудового договору з реєстрації в центрі зайнятості, підставою для зняття трудового договору з реєстрації є визнання трудового договору недійсним за рішенням суду, яке набрало чинності.
Третя особа, а саме ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, свого повноважного представника у судове засідання не направила, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлялася належним чином.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 31.03.2009р. звернулась до Подільського районного центру зайнятості м. Києва з проханням розірвати трудовий договір з найманим працівником.
Трудовий договір з найманим працівником ОСОБА_2, як зазначає Позивач, був укладений 06.11.2007р. та зареєстрований в Подільському районному центрі зайнятості м. Києва за № 1056, згідно затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України Порядку № 260 від 08.06.2001р.
Як вказує Позивач, з 17.01.2009р. ОСОБА_2 на роботу не з'являється, в телефонному режимі сповістила, що працювати не бажає, але причин не назвала, пояснень з приводу прогулу надавати відмовилась, з'явитись в Подільський центр зайнятості для розірвання трудового договору також відмовилась.
Позивач зазначає, що вона склала акт про прогул без поважної причини працівника ОСОБА_3 та звернулась до Подільського центру зайнятості м. Києва з заявою про розірвання трудового договору.
Позивач просить суд, зобов'язати Подільський районний центр зайнятості м. Києва зняти з реєстрації трудовий договір №1056 від 06.11.2007р. укладений з працівником ОСОБА_3
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити виходячи з наступного.
Державна служба зайнятості відповідно до статті 24-1 Кодексу законів про працю України та Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 08.06.2001 року № 260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.06.2001 року за № 554/5745, є органом на який покладено, зокрема, функції реєстрації (зняття з реєстрації) трудових договорів, які укладаються фізичними особами-роботодавцями та найманими працівниками, а також підтвердження записів внесених фізичними особами-роботодавцями до трудових книжок працівників.
Відповідно до пункту 5 Порядку реєстрації трудового договору між працівником і фізичною особою та пункту 14 Форми трудового договору між працівником і фізичною особою, трудовий договір між фізичною особою-роботодавцем та найманим працівником укладається у трьох автентичних примірниках, один з яких перебуває у фізичної особи, другий - у працівника, третій - в центрі зайнятості, де цей трудовий договір зареєстровано.
Відповідно до пункту 4 статті 40 Кодексу законів про працю України роботодавцем може бути розірвано трудовий договір з працівником у разі вчинення працівником прогулу без поважних причин.
Пунктом 6 Порядку визначено, що у разі закінчення строку трудового договору або припинення його дії достроково, в трудовому договорі фізична особа робить запис про підстави його припинення з посиланням на відповідні статті Кодексу законів про працю України, про що сторони сповіщають державну службу зайнятості, яка зареєструвала трудовий договір.
Отже, суд вважає, що Позивач не виконав умов п.6 Порядку де зазначено перелік обставин для зняття з реєстрації трудового договору в Подільському районному центрі зайнятості м. Києва.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 17.11.09р.