ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
21 вересня 2009 року 11:55 № 2а-4112/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу
за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
до товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Енерго Буд»
до товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Бучацький консервний завод»
про стягнення з ТОВ «Інтер-Енерго Буд»до державного бюджету кошти, одержані за договором
№ 15/02 від 15.02.06 р. вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства
у зв'язку з його нікчемністю у розмірі 4 030 000,02 грн.;
про стягнення з ТОВ «Бучацький консервний завод»до державного бюджету кошти, одержані за
договором № 15/02 від 15.02.06 р. вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і
суспільства у зв'язку з його нікчемністю у розмірі 4 030 000,02 грн.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги Позивача обґрунтовані тим, що, на його думку, укладений між товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер-Енерго Буд»(надалі -Відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю фірми «Бучацький консервний завод»(надалі -Відповідач 2) договір № 15/02 від 15.02.06 р. є недійсним у відповідності до вимог ст. 207 Господарського Кодексу України та до нього необхідно застосувати наслідки, що передбачені ст. 208 ГК України.
Відповідачі своїми процесуальними правами не скористались, повноважних представників у засідання суду не направили. Отримання відправлених на їх юридичну адресу ухвал про відкриття провадження у справі, повісток із зазначенням про дату, час та місце судового розгляду не забезпечили, а тому справа розглядається за наявними у ній доказами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
В результаті перевірки ТОВ "Бучацький консервний завод", проведеної відділом аудиту юридичних осіб Бучацької МДПІ стосовно правильності ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів, а також неподаткових доходів, встановлених законодавством було встановлено, що між відповідачами 15.02.2006р. було укладено договір купівлі-продажу обладнання №15/02.
Згідно п.1 п. п. 1.1 (Предмет договору) Продавець зобов'язується в порядку та на умовах визначених у цьому договорі, передати у власність Покупцю, а покупець взяв на себе зобов'язання прийняти обладнання визначене у специфікації.
Згідно п.2 Договору вартість обладнання, що продається складає 4 030 000,02 грн. включаючи ПДВ в сумі 671 666,67 грн.
Пунктом 3.1. договору термін поставки обладнання протягом одного року з моменту отримання 100% попередньої оплати.
На виконання умов зазначеного договору, ТОВ "Бучацький консервний завод" з рахунку № 26009014051001, що розміщений в філії АКБ "Надра" в м. Тернополі платіжним дорученням № 70 від 23.02.2006р. перерахувало ТОВ "Інтер-Енерго Буд" 4 030 000,02 грн. Відповідач -2 вказані кошти отримав, що документально підтверджується та видав Відповідачеві -1 податкову накладну № 1 від 23.02.2006р. на загальну суму 4 030 000,00 грн., у тому числі: авансовий платіж 3 358 333,33 грн. та податок на додану вартість 671 666,67 грн.
Проте, в порушення п.3.1 укладеного відповідачами договору, станом на 23.02.2007 року умови договору ТОВ «Інтер-Енерго Буд»виконано не було.
У подальшому ТОВ "Інтер-Енерго Буд" перерахувало кошти приватному підприємству «Науково-виробнича компанія «Трейд». Позивач вказує, що згідно Плану-Графіку комплексних документальних перевірок на червень 2006р. була запланована перевірка підприємства ПП "НВК 'Трейд" (код за ЄДРПОУ З 28 87679), але документів для перевірки підприємство не надало. Підприємство за юридичною адресою не знаходиться про що складено акт від 16.06.2006р. Останній звіт з ПДВ підприємство надало за квітень 2006р. Підприємство було зареєстроване на гр. ОСОБА_1, який за адресою прописки: АДРЕСА_1 - не проживає.
А 13 лютого 2006 р підприємство було перереєстровано на ім'я ОСОБА_2 1977 року народження, який проживає за адресою: АДРЕСА_2. Однак, ОСОБА_2 працівникам податкової міліції надавав пояснення, що не має відношення до фінансово-господарської діяльності ПП НВК "Трейд".
Святошинський районний суд м Києва від 25 травня 2006 року при розгляді цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ПП «Трейд»про припинення юридичної особи ПП НВК "Трейд" позовні вимоги задовольнив.
Враховуючи викладене, позивач робить висновок, що фінансово - господарські операції мають ознаки легалізації доходів, одержаних злочинним шляхом в сумі 4 030 000грн. в результаті чого державний бюджет недоотримав податку на додану вартість в сумі 671666,67 грн. Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує, що укладання господарського зобов'язання у формі договору об'єктивно призводить до порушення інтересів держави і суспільства у цілому. У такому випадку йдеться про порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, оскільки відповідно до пп.19 п.1 ст. 2 "Бюджетного кодексу України" від 21.06.2001 року доходи бюджету складаються з усіх податкових, неподаткових та, інших надходжень на безповоротній основі справляння яких передбачено законодавством України. Податковими надходженнями згідно з п.2 ст. 9 вищеназваного Кодексу "Визнаються передбачені податковими законами України загальнодержавні і місцеві податки, збори та інші обов'язкові платежі", вимог Закону України "Про систему оподаткування" № 1251-12 від 25.06.1991 року, відповідно до ст. 2 даного Закону "під податком ... слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня ..., здійснений платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів до бюджетів та до державних цільових фондів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування" та Конституції України, оскільки протизаконні дії Відповідачів руйнують бюджетну систему держави та систему оподаткування, яка створена в інтересах Держави.
На думку Позивача спірне зобов'язання укладено лише для того, щоб занизити об'єкт оподаткування та не платити податки, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства.
Враховуючи викладене, Позивач просить суд застосувати до Відповідачів наслідки, передбачені ст.ст. 207 та 208 ГК України та стягнути з кожного із відповідачів у дохід Державного бюджету України по 4030000,02 грн.
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити виходячи з наступного.
Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.
Стаття 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.
Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.
Оцінюючі подані Позивачем документи, судом враховується,, що позивач не надав суду належних доказів наявності у відповідачів наміру який завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Крім іншого, судом враховується, що пунктом 3.1. договору термін поставки обладнання протягом одного року з моменту отримання 100% попередньої оплати. Оплата ТОВ "Бучацький консервний завод" була здійснена 23.02.2006р. Тобто останнє дізналось про своє порушене право щодо невиконання відповідачем -1 умов договору 23.02.2007 року. Отже, ТОВ "Бучацький консервний завод" у межах строку загальної позовної давності, яка встановлена тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України), може реалізувати право на захист свого цивільного права або інтересу.
Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на викладене позовні вимоги, з наведених позивачем підстав, задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 27 жовтня 2009 року.