ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
Вн. № < Внутрішній Номер справи >
м. Київ
15 червня 2009 року 11:20 № 13/556
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання Федорова О.В. вирішив адміністративну справу
за позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва
до Державного підприємства "Укррезерв" Державного підприємства "Укрспецпостач"
про визнання недійсним господарських зобов'язань за договором від 09.08.05 р. №1304 на підставі ст. 207 Господарського кодексу України
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Позовні вимоги Позивача обґрунтовані тим, що 09.08.05 р. між ДП «Укррезерв»(Комітент) та ДП «Укрспецпостач»(Комісіонер) укладено договір № 1304 в якому останній зобов'язувався виконати доручення комітента та за його рахунок забезпечити здійснення переробки цукру-сирцю тростинного, який належить Комітенту у загальній кількості 120000 +/- 5% в цукор-пісок білий, на умовах, передбачених цим договором.
Загальна сума комісійної винагороди за даним договором становить 193193674,48 грн.
Однак, позивач вважає, що дана угода укладена з метою, за відомо суперечить інтересам держави, а значить підлягає визнанню недійсною. При цьому посилається на ст. ст. 1, 15 Закону України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»(надалі -Закон про закупівлю), пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(надалі -Закон про ОПП) та пп.7.4.2 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(надалі -Закон про ПДВ).
На його думку відповідачі, як державні підприємства, будучи розпорядниками державних коштів, всупереч вимогам Закону про закупівлю уклали договір комісії на державну закупівлю послуг по переробці цукру та необґрунтовано, з порушенням норм податкового законодавства використовували державні кошти в обсягах, що значно перевищували реальні ціни на такі послуги.
Повноважний представник Відповідача -1 та Відповідача -2 проти задоволення позовних вимог заперечує з мотивів, викладених у запереченні та в доповненні до заперечення на позовну заяву. Посилається на те, що на момент укладення вказаного договору комісії підприємство Відповідача -1 не підпадало під визначення суб'єкту, на якого розповсюджується дія вказаного закону, а таким чином, у Позивача немає підстав стверджувати про факт неправомірного використання державних коштів.
Також посилається на те, що відповідно до пункту 1.20.1. Закону про ОПП звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.
Також просить застосувати наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду, що передбачені ст. ст. 99, 100 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, дослідивши докази, суд -
09.08.2005 р. на підставі договору № 1304 ДП «Укррезерв»(Комітент) доручив, а ДП «Укрспецпостач»(Комісіонер) зобов'язався виконати доручення комітента та за його рахунок забезпечити здійснення переробки цукру-сирцю тростинного, який належить Комітенту у загальній кількості 120000 +/- 5% в цукор-пісок білий, на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 2 Договору комісії передбачено, що комісіонер має право отримати нагороду у розмірі, визначеному у Додатковій угоді до даного договору, та відшкодування понесених витрат, до моменту передачі Комітенту цукру-піску білого, виготовленого з сировини Комітента.
Пунктом 3 Договору комісії встановлено, що Комітент повинен виплатити Комісіонеру належну йому відповідно до цього договору винагороду та відшкодувати несені витрати на умовах 100% передплати за кожну партію, обумовлену до передачі.
29.12.2006 року СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено перевірку ДП «Укррезерв»та спалено акт № 899/1520/13677856 в якому зафіксовано порушення п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України про ОПП, ст. 1, 2, 2-1 Закону про закупівлю в результаті чого було занижено податок на прибуток за 3 квартал 2005 року на суму 34692600 грн. та п.4.7 ст. 4, пп.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону про ПДВ в результаті чого занижено податок на додану у серпні 2005 року в сумі 11 731 667 грн., у вересні 2005 року в сумі 17 033 873 грн, у лютому 2005 року в сумі 9378 грн.
На підставі вказаного акту Позивачем було винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 18.01.07 р. № 0000062301/0 яким Відповідачу -1 визначено податкове зобов'язання у сумі 43 162 377,00 грн.
Дане рішення Позивача було оскаржене Відповідачем до суду. 15.10.07 р. Окружним адміністративним судом міста Києва було винесено рішення яким податкове повідомлення-рішення від 18.01.07 р. № 0000062301/0 було скасовано.
При винесенні зазначеного рішення судом було встановлено, що договір комісії було правомірно укладено сторонами 9 серпня 2005 року. На момент вчинення правочину сторонами був чинним Закон України «Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти»зі змінами і доповненнями в редакції від 16.06.05р. № 2664-ІV, відповідно до якого розпорядниками державних коштів визначено органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, інші органи, установи, організації, визначені Конституцією України та законодавством України, а також установи чи організації, створені в установленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування та уповноважені на отримання державних коштів, взяття за ними зобов'язань та здійснення платежів. Державними коштами Закон визначає - кошти Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та місцевих бюджетів, державні кредитні ресурси, а також кошти Національного банку України, державних цільових фондів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, які спрямовуються на придбання товарів, робіт і послуг, що забезпечують діяльність цих органів. Тобто, на момент укладення договору комісії підприємство позивача не підпадало під визначення суб'єктів, на яких розповсюджувалась дія Закону.
Також в рішенні від 15.10.07 р. суд встановив, що «позивач (ДП «Укррезерв») правомірно уклав з ДП «Укрспецпостач»договір комісії № 1304 від 09.08.05 р.».
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Ч. 2 статті 99 КАС України встановлює річний строк для звернення особи до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Суд встановив, що оскаржуваний договір комісії між Відповідачем -1 та Відповідачем -2 було укладено у 2005 році та фактично виконувались його умови протягом серпня-вересня 2005 року. Перевірка діяльності Відповідача -2 проводилась представниками Позивача у 2006 році.
Таким чином, правовідносини, що базуються на вказаному вище укладеному між Відповідачами договорі комісії закінчилися виконанням вказаного договору комісії ще в 2005 році, а факт недоведеного Позивачем порушенням був зафіксований останнім у 2006 році.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач наполягає на застосуванні наслідків пропущення строків звернення до адміністративного суду.
В позовній заяві, доданих до неї документах та повноважний представник Позивача не навели поважних причин пропущення строку звернення до суду.
З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо визнання недійсним господарських зобов'язань за договором від 09.08.05 р. №1304 на підставі ст. 207 Господарського кодексу України
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 99, 100, 158-163 КАС України, адміністративний суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.
Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя А. Степанюк
Повний текст постанови виготовлено 07.07.09 р.