Харківський окружний адміністративний суд
61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
26.10.2010 р. № 2-а- 7807/10/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Архіпової С.В.,
при секретарі судового засідання Солуяновій Н.В.
за участю: представника позивача -Межерицький А.О.
представника відповідача- Малахова Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
Товариство з обмеженою відповідальністю "Арсенал-Оптторг"
до Державна податкова інспекція у Київському районі міста Харкова
про про визнання податкового повідомлення-рішення недійсним ,
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Оптторг» звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом до Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова (надалі по тексту - відповідач) та, з урахуванням уточнень до позову від 24.09.2010р., просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб № 0000311702/0 від 21.01.2010р., № 0000311702/1 від 15.02.2010р., № 0000311702/2 від 26.04.2010р., № 0000311702/3 від 04.06.2010р.
В обґрунтування заявленого позову зазначив, що відповідно до рішення, яке оскаржується в даній справі, позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 11587,05 грн., в тому числі за основним платежем - 7500,00 грн.) та за штрафними санкціями - 4990,00 грн. на підставі вимог п. 1.2, 1.21 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», пп. 8.4.1. п. 8.4 ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства», ст., ст. 715,716 Цивільного кодексу України.
З даним рішенням позивач не згоден, вдаючи його незаконним, необґрунтованим та таким, що порушує його права та законні інтереси.
В судовому засідання представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав та просив задовольнити, виходячи із доводів, що викладені в позовній заяві.
Відповідач проти позову заперечував, вважаючи податкове повідомлення-рішення, яке оскаржується в даній справі цілком обґрунтованим та законним.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та необхідність їх задоволення з наступних підстав.
Так, судом встановлено, що відповідачем проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 04.03.2008р. по 31.03.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 04.03.2008р. по 31.03.2009р.
За результатами перевірки складено акт перевірки № 8426/23-5/35699388 від 31.12.2009р., відповідно до якого виявлено низку порушень, які мали місце на думку фахівців, які проводили перевірку.
Серед виявлених порушень в акті перевірки зазначено про порушення позивачем ст., ст. 8,12 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», в зв'язку з чим, на підставі розгляду зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято оскаржуване в даній справі податкове повідомлення-рішення № 0000311702/0 від 21.01.2010р., яким позивачу донараховано податок з доходів фізичних осіб, також нараховано штрафні санкції.
Решта податкових повідомлень-рішень, що оскаржуються в даній справі, з урахуванням уточнень до позовної заяви, № 0000311702/1 від 15.02.2010р., № 0000311702/2 від 26.04.2010р., № 0000311702/3 від 04.06.2010р. прийнято за результатами розгляду скарг позивача на первісне податкове повідомлення-рішення.
Зазначаючи про наявність порушення відповідач виходив з того, що при формуванні статутного фонду позивача у період, що перевірявся, засновник позивача ОСОБА_2 передав у власність підприємства - позивача майно на загальну суму 25750,00 грн.
Посилаючись на вимоги п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 1.28. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» та ст., ст. 715, 716 ЦК України, відповідач дійшов висновку, що інвестування фізичною особою до статутного фонду господарського товариства належного їй на праві власності майна (як нерухомого так і рухомого) є з боку такої особи відчуженням майна. Відповідач зазначає, що майно, яке передано у власність позивача при формуванні статутного фонду підприємства позивача на суму 25750,00 грн. засновником ОСОБА_2 в березні 2008 року є рухомим майном, та доход, отриманий даною особою від продажу (обміну) рухомого майна обкладається податком за ставкою, встановленою п. 7.1. ст. 7 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в розмірі 15 %.
За наведених обставин відповідач, враховуючи положення п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», який визначає, що податковий агент, який нараховує оподатковуваний доход на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст. 7 Закону, дійшов висновку, що при передачі до статутного фонду позивача рухомого майна ОСОБА_2, позивач є податковим агентом. Таким чином позивач мав утримати в даному випадку податок з доходів фізичних осіб, але цього не зробив.
Проте суд з висновками відповідача не погоджується та вважає, що їх зроблено при невірному тлумаченні норм законодавства.
При цьому суд зауважує, що, як встановлено в ході розгляду справи, ОСОБА_2, як засновником підприємства - позивача було здійснено внесення майна до статутного фонду підприємства для його формування в обмін на емітовані ним корпоративні права шляхом внесення рухомого майна.
Порядок оподаткування даного виду операції врегульовано в ст. 9 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб".
Операції фізичних осіб з корпоративними правами у рамках Закону «Про податок з доходів фізичних осіб» розглядаються як операції з інвестиційними активами.
Відповідно до абз.3 п. 9.6.2. ст.9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», придбанням інвестиційного активу вважаються також операції з внесення платником податку коштів або майна до статутного фонду юридичної особи - резидента в обмін на емітовані ним корпоративні права.
Тобто, засновником позивача ОСОБА_2, понесені витрати, у зв'язку із придбанням інвестиційного активу (корпоративних прав).
При здійсненні фізичними особами операцій з інвестиційними активами (зокрема, корпоративними правами) оподаткуванню підлягає інвестиційний прибуток від таких операцій.
Інвестиційним прибутком визнається позитивна різниця між доходом, отриманим платником податку від продажу окремого інвестиційного активу та його вартістю, що розраховується виходячи з суми витрат, понесених у зв'язку з придбанням такого активу (пп. 9.6.2 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб»).
А до продажу прирівнюються операції з повернення платнику податку коштів або майна (майнових прав), попередньо внесених ним до статутного фонду емітента корпоративних прав, внаслідок виходу такого платника податку з числа засновників (учасників) такого емітента.
При формуванні статутного капіталу фізична особа дійсно отримує взамін корпоративні права, через що зазначена операція не перестає бути для неї інвестиційною, тобто такою, що не передбачає отримання доходів.
Те, що корпоративні права, які отримує фізична особа в обмін на майно, що передається в якості внеску до статутного фонду підприємства, не є оподатковуваним доходом фізичних осіб зазначено також в листі ДПА України від 24.01.2007р. № 666/6/16-1515-26, згідно якого передбачено, що вартість такого інвестиційного майна, вказаного в статутних документах, є не доходами, а витратами фізичної особи на придбання корпоративних прав. Така ж позиція ДПА України викладена в листі №22292/7/16-0717 від 12.10.2009р. та листі № 22292/7/17-717 від 12.10.2009р.
Доходи в розумінні Закону «Про оподаткування доходів фізичних осіб» така фізична особа отримує в момент реалізації корпоративних прав, порядок оподаткування яких чітко визначений Законом (пп. 9.6.2).
Відповідно до п.1.2. ст.1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», дохід - сума будь-яких коштів, вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мають вартість, у тому числі цінних паперів або деривативів, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, чи набутих незаконним шляхом у випадках, визначених підпунктом 4.2.16 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.
Таким чином, якщо взяти за фундаментальну основу норму Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (п. 1.2), що об'єктом оподаткування податком з доходів фізичних осіб можуть бути виключно доходи фізичної особи, то стає зрозумілим помилковість позиції відповідача, що стала підставою для визначення позивачу податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій.
На думку відповідача, передача майна засновником (фізичною особою) до статутного капіталу та отримання ним у власність корпоративних прав юридичної особи, на суму свого внеску має всі ознаки договору міни.
В свою чергу, до договору міни застосовуються загальні положення договорів про купівлю-продаж товарів (робіт, послуг). При цьому інвестування фізичною особою до статутного капіталу господарського товариства належного їй на праві власності майна (як нерухомого, так і рухомого) є, з її боку, відчуженням такого майна.
В цьому випадку відповідач вважає, що юридична особа є податковим агентом фізичної особи та повинна утримувати податок з доходів фізичних осіб.
При цьому моментом (податковим періодом) виникнення відповідальності для юридичної особи є наступний банківський день, який настає за датою підписання акту приймання-передачі об'єктів майна.
Оскільки в Законі України «Про податок з доходів фізичних осіб» відсутні відповідні норми, відповідач обґрунтовує свою позицію через застосування окремих положень Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про господарські товариства».
Після загального висновку, що при внесенні до статутного капіталу майно змінює власника (з фізичної особи-засновника на юридичну особу), відповідач застосовує статті 11 та 12 Закону «Про податок з доходів фізичних осіб», які регулюють порядок визначення бази оподаткування при відчуженні рухомого та нерухомого майна.
Однак, при визначенні порядку та бази оподаткування податком з доходів фізичних осіб, відповідачем застосовуються норми інших Законів України, що є помилковим.
Причому, ст.12 зазначеного Закону, яку застосував відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення, містить норму якою встановлюється порядок оподаткування операції з обміну об'єктів рухомого майна. Тобто, законодавець прямою нормою встановив порядок оподаткування операцій з обміну рухомого майна.
В зв'язку із встановленими обставинами справи суд відзначає, що згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Будь-яке рішення чи дії суб'єкта владних повноважень має бути законними та обґрунтованими , прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об'єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до п. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, перевіривши оскаржувані в даній справі рішення відповідача чи їх прийнято пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, розсудливо, добросовісно, безсторонньо (неупереджено), - вбачається, що відповідачем було невірно застосовано норми чинного законодавства при невірному встановленні всіх дійсних обставин справи, в зв'язку з чим прийняті рішення підлягають скасуванню.
На підставі викладеного та керуючись ст., ст. 160,161,162,163 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб № 0000311702/0 від 21.01.2010р., № 0000311702/1 від 15.02.2010р., № 0000311702/2 від 26.04.2010р., № 0000311702/3 від 04.06.2010р.
Стягнути з державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Арсенал-Оптторг» сплачений при поданні позову судовий збір в розмірі 3,40 грн.
< Сума задоволення >
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови в письмовому провадженні, шляхом подання такої скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 29 жовтня 2010 року.
Головуючий Суддя Архіпова С.В.