Справа №761/7693/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3809/2024 Суддя - доповідач - ОСОБА_2
Ухвала
Іменем України
16 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2024,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2024 клопотання прокурора задоволено, продовжено ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, терміном до 15 червня 2024 року включно.
При вирішенні питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ,суд першої інстанції, враховуючи, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є тяжким злочином, за яке законом передбачене покарання до 10 років позбавлення волі, фактичні обставини кримінального провадження,дані щодо особи обвинуваченого вік та стан його здоров'я, а самевідсутність даних щодо незадовільного стану здоров'я обвинуваченого, який би унеможливлював його утримання у місці попереднього ув'язнення, характеризуючі дані обвинуваченого, який має постійне місце реєстрації та проживання, що не свідчить про наявність міцних соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, дійшов висновку, що продовжують існувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, передбачені п.1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_6 , усвідомлюючи невідворотність покарання, яке може бути йому призначено судом у випадку визнання винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, може вживати заходів, спрямованих на переховування від суду та здійснення незаконного впливу на свідків з метою зміни ними своїх показань, наданих під час досудового розслідування і при застосуванні до обвинуваченого менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою не можна буде запобігти цим ризикам.
Таким чином, враховуючи обставини, зазначені у ст.178 КПК України, а також те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч.1 ст.176 КПК України, не може запобігти ризикам, суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність продовження обвинуваченому строку тримання його під вартою.
Окрім того, суд першої інстанції вирішуючи питання щодо можливості визначення застави як альтернативного виду запобіжного заходу, керуючись положеннями ч.4 ст. 183 КПК України, а також враховуючи встановлені вище обставини, щодо особи обвинуваченого, ризики, спосіб вчинення інкримінованого злочину, дійшов висновку про недоцільність визначення застави як альтернативного запобіжного заходу на даному етапі судового провадження.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, захисник обвинуваченого ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість та невмотивованість рішення суду, невідповідність висновків фактичним обставинам справи, просить ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2024 - скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 та застосувати запобіжний захід у виді застави в розмірі 100 000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт вказує, що ч.1 ст. 194 КПК України на суд під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу покладений обов'язок встановити існування наступних складових: - чи не є достатнім застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні. Апелянт вважає за необхідне вирішити питання щодо можливості застосування до ОСОБА_6 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, зокрема застави, яку обвинувачений ОСОБА_6 має можливість сплатити. При цьому апелянт вказує, що під час знаходження ОСОБА_6 під заставою, всі ризики, які зазначалися прокурором в клопотанні, будуть усунуті.
Апеляційна скарга захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 не містить клопотання про розгляд за участю сторін, а тому апеляційна скарга підлягає розгляду в порядку, передбаченому ч.4 ст. 422-1 КПК України без участі сторін. Окрім того, адвокат ОСОБА_7 надіслав до суду апеляційної інстанції заяву, в якій просив розгляд справи проводити без його участі.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши надані в копіях матеріали, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно із ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, в провадженні Шевченківського районного суду міста Києва перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № № 62023100130001171 від 03.07.2023, за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України.
Прокурором заявлено клопотання про продовження щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів.
Розглядаючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, так само як і про його продовження, суд першої інстанції, для прийняття законного й обґрунтованого рішення, відповідно до ст.ст. 178, 199 КПК України та практики ЄСПЛ, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки. При цьому наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд повинен врахувати обставини, передбачені ст. 178 КПК України, зокрема, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
З оскаржуваної ухвали вбачається, що судом першої інстанції при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримано та враховано всі обставини, за яких таке продовження можливе.
Так, судом першої інстанції, були заслухані пояснення прокурора, обвинуваченого та його захисника для з'ясування обставин, що мають значення при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, які в подальшому були оцінені судом першої інстанції в сукупності та стали підставою для прийняття рішення.
При розгляді питання про продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, суд першої інстанції належним чином дослідив всі обставини, які мають значення при вирішенні даного питання, оцінивши у сукупності тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він, обвинувачується, а саме до 10 років позбавлення волі, вік та стан здоров'я, наявність у обвинуваченого місця реєстрації та проживання, які не свідчать про наявність міцних соціальних зв'язків, репутацію обвинуваченого, майновий стан, ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, обставини кримінального провадження та правильно встановив, що продовжують існувати обґрунтовані ризики, передбаченіп. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, які на даний час виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого, оскільки застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в даному конкретному випадку не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції об'єктивно встановлено існування обставин, які на даному етапі провадження виправдовують тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, та прокурором доведено існування ризиків, передбачених п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, запобігання яких є метою та підставою застосування запобіжних заходів, і, які на час розгляду питання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою в сукупності з даними про особу обвинуваченого, вказують на наявність підстав для продовження строку дії обраного йому запобіжного заходу і підстав вважати, що інші, менш суворі запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, можуть забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, колегія суддів не вбачає, а тому доводи апеляційної скарги захисника в цій частині є безпідставними.
Встановлені судом першої інстанції ризики, передбачені ст. 177 КПК України захисником в апеляційній скарзі не оспорюються.
Що стосується прохання захисника про визначення його підзахисному розміру застави, то колегія суддів зауважує, що продовжуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 суд першої інстанції,враховуючи встановлені обставини щодо особи обвинуваченого, наявність ризиків, а також те, що ОСОБА_6 , обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, правильно прийняв рішення не визначати обвинуваченому розмір застави в порядку, передбаченому ч.4 ст. 183 КПК України.
Будь - яких істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду першої інстанції постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегія суддів, не вбачає.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що саме запобіжний захід у виді тримання під вартою, має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 17.04.2024, якою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, терміном до 15 червня 2024 року включно - без змін.
Ухвала оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
___
___________ _____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4