Справа № 2а-4162/10/1770
29 вересня 2010 року 16год. 23хв. м. Рівне
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Пушкової О.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:
позивача: ОСОБА_1, представник ОСОБА_2
відповідача: представник Чорномаз Ю.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
до Дубенська об'єднана державна податкова інспекція
про неправомірну бездіяльність , -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції про зобов'язання суб'єкта владних повноважень привести форму обліку відмовників від ідентифікаційного коду у відповідність із Законом України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року і вчинити відповідні дії у відповідності з даним Законом.
Після уточнення представником позивача в судовому засіданні обсягу позовних вимог і особи, до яких вони пред'явлені (позаяк по тексту позовної заяви такі вимоги стосувалися ДПІ Дубенського району та м.Дубно - суб'єкта, якого в структурі податкових органів не існує, а деякі - ДПА України, яка в якості відповідача позивачем не визначалася), такі вимоги в кінцевому вигляді сформовані, як: 1) визнання протиправними дій Дубенської ОДПІ, які полягають в примусовому веденні по відношенню до позивача незаконної форми звітності (по серії і номеру паспорта), що не відповідає вимогам Законом України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року; 2) визнання протиправними дій Дубенської ОДПІ, які полягають у відмові привести форму обліку позивача у відповідності до Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року; 3) зобов'язання Дубенської ОДПІ анулювати по відношенню до позивача форму звітності "по серії і номеру паспорта", що затверджена наказом ДПА України, МВС України №602/1226 від 19.10.2004 року, як таку, що не відповідає вимогам Законом України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року; 4)зобов'язання Дубенської ОДПІ здійснювати облік позивача в раніше встановленій формі,- виключно на паперових носіях, по імені, прізвищу, по-батькові та іншій сукупності персональних даних, поза електронним комп'ютерним реєстром, без застосування будь-яких ідентифікаторів в цифровому та іншому вигляді, використовуваних для ідентифікації людської особистості; 5) зобов'язання Дубенської ОДПІ виключити з Державного реєстру фізичних осіб платників податків всю персональну інформацію про позивача, і знеособити всі присвоєнні їй номерні та інші ідентифікатори, в тому числі і номер, аналогічний номеру паспорта позивача, та знеособити у всіх інформаційних реєстрах і фондах ДПА України номер "довідки" занесений в паспорт позивача; 6) анулювання відмітки в паспорті позивача, що виконана на підставі наказу ДПА України, МВС України №602/1226 від 19.10.2004 року, як такої, що не відповідає вимогам діючого законодавства і п.4, п.6, п.15 Примірної інструкції по діловодству, затвердженої постановою КМУ №1153 від 17.10.1997 року; 7) зобов'язання Дубенської ОДПІ внести в паспорт позивача на сторінці сьомій відмітку наступного змісту: "має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру", засвідчити її підписом відповідальної особи і гербовою печаткою Дубенської ОДПІ.
Позовні вимоги в судовому засіданні обґрунтовані представником позивача, яка вказала, що позивач за своїми релігійними переконаннями відмовилась від обліку за ідентифікаційним номером, про що повідомила податковий орган. Користуючись її юридичною некомпетентністю, замість оформлення встановленої Законом України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року форми обліку осіб, що відмовились від ідентифікаційного коду, відповідач видав їй для оформлення нібито "альтернативного" обліку бланки заяв, що затверджені наказом ДПА України, МВС України №602/1226 від 19.10.2004 року. Після заповнення таких заяв, позивачу було видано довідку №171766 від 18.10.2007 року, на підставі якої посадовою особою ВГІРФО поставлено у паспорті позивача відмітку: "має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера". В подальшому позивач дізналась, що відповідачем щодо неї ведеться незаконний номерний облік, а саме за серією і номером паспорту та за номером довідки, на підставі якої внесено відмітку до паспорту про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера. Вважає, що такий облік прямо суперечить вимогам Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року, позаяк замість обліку по імені, прізвищу, по-батькові, передбачає застосування номерних ідентифікаторів, тобто фактично здійснюється заміна одного ідентифікаційного номеру на інший. Доводить, що Дубенська ОДПІ не мала правових підстав застосовувати наказ ДПА України, МВС України №602/1226 від 19.10.2004 року, яким запроваджена така процедура відмови від ідентифікаційних номерів та така "альтернативна" форма обліку, позаяк даний нормативно-правовий акт суперечить Закону України "Про Державний реєстр фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року, що має вищу юридичну силу, а норми наказу та норми Закону є взаємовиключними. Також доводить, що наказ ДПА України, МВС України №602/1226 від 19.10.2004 року порушує її конституційні права, а саме передбачені ст.ст.24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 Конституції України. Вказує, що прийняттям такого наказу ДПА України перебрала на себе право законодавчої ініціативи і інші повноваження Верховної Ради України. Наполягає на тому, що внесена до паспорту позивача відмітка про право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номеру, не відповідає вимогам п.4, п.6, п.15 Примірної інструкції по діловодству, затвердженої постановою КМУ №1153 від 17.10.1997 року, відтак просить анулювати її і внести аналогічну відмітку, яку засвідчити підписом відповідальної особи і гербовою печаткою Дубенської ОДПІ. Оскільки позивач офіційно відмовилась від ідентифікаційного номеру по релігійним переконанням, а відповідач продовжує обліковувати її за допомогою цифрових позначень та із застосуванням електронного комп'ютерного реєстру, вважає, що такими діями він порушує її права та охоронювані законом інтереси, які, відповідно, потребують судового захисту. За наведеного, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Представник Дубенської ОДПІ в письмовому запереченні та в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вважає позов безпідставним з огляду на ту обставину, що на момент звернення до суду, позивач навіть не отримала відповіді від податкового органу на своє письмове звернення, а тому її права взагалі не можна вважати порушеними. Вимоги про покладення на Дубенську ОДПІ обов'язку щодо виключення з Державного реєстру фізичних осіб платників податків всієї персональної інформації про позивача заперечує з огляду на те, що ведення такого реєстру покладено на ДПА України, і місцевий податковий орган позбавлений можливості вносити до реєстру будь-які зміни, уточнення, доповнення тощо. Стверджує, що позивач скористалася порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера та у її паспорті відмітка про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера проставлена органами внутрішніх справ. Водночас вимоги про внесення такого запису саме податковим органу за підписом його відповідальної особи та з прикладенням його гербової печатки вважає протиправними, позаяк зазначене суперечить нормам Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України №2503-XII від 26.06.1992 року, яке не наділяє правом податкові органи вносити до паспортів громадян України будь-які відомості. Відмітка про право здійснення платежів без ідентифікаційного номера внесена до паспорта позивача органом внутрішніх справ на підставі довідки №В3, яка видана після звернення платника податків до податкової інспекції із заявою за формою №В1/№В2. Щодо анулювання такої попередньо внесеної до паспорта відмітки пояснює, що фізична особа може звернутися із відповідною заявою до податкової інспекції, але це матиме наслідком не лише анулювання запису, а й присвоєння ідентифікаційного номера. Інших підстав для анулювання відмітки не передбачено. Не заперечує того факту, що облік позивача, як платника податків здійснюється за серією та номером паспорта, однак вважає такі дії правомірними, позаяк іншого порядку на виконання Закону України "Про Державний реєстр платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року не передбачено. Зазначає, що Порядок внесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затверджений спільним наказом ДПА України та МВС України №602/1226 від 19.10.2004 року, який розроблено саме з метою виконання положень Закону України "Про Державний реєстр платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року, він пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України, а тому є обов'язком для виконання, зокрема і для Дубенської ОДПІ, а тому нехтувати вимогами вказаного підзаконного нормативно-правового акту податковий орган не може. На підставі наведеного, просить в позові відмовити.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, оцінивши докази та всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позов до задоволення не підлягає.
Стаття 35 Конституції України закріпила право кожного на свободу світогляду і віросповідання та передбачила, що здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров'я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Відповідно до ч.2 ст.1 Закону України "Про Державний реєстр платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року для осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи, зберігаються раніше встановлені форми обліку платників податків та інших обов'язкових платежів. У паспортах зазначених осіб робиться відмітка про наявність у них права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера.
Механізм реалізації цієї норми Закону визначено Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, що затверджений спільним наказом ДПА України та МВС України № 602/1226 від 19.10.2004 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України.
Відповідно до п.1.4 та п.5 Розділу 1 вказаного Порядку, особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера у разі відсутності у неї ідентифікаційного номера, а також особа, яка через свої релігійні або інші переконання відмовляється від прийняття ідентифікаційного номера у разі наявності у неї ідентифікаційного номера, повідомляє у формі заяви податковий орган за місцем своєї реєстрації. Розділом 2 визначений перелік документів, що подає фізична особа, яка відмовляється від ідентифікаційного номера, до органу державної податкової служби. Згідно з п.3.4 Порядку, у термін до 30 календарних днів з дня прийняття заяви орган державної податкової служби надає заявнику довідку, форму якої наведено в додатку 3 до Порядку, або відмовляє в наданні такої довідки із зазначенням причин відмови. Термін дії довідки - 30 календарних днів. В силу положень п.4, фізична особа, яка відмовляється від ідентифікацій-ного номера, подає до органу внутрішніх справ за своїм місцем реєстрації довідку за формою №В3 та паспорт громадянина України. Посадова особа органу внутрішніх справ при зверненні громадянина за місцем його реєстрації щодо внесення відмітки до його паспорта розглядає вказану довідку на предмет повноти і правильності її заповнення та відповідності пред'явленому паспорту і у разі відсутності невідповідностей вносить на 7 - 9 сторінку паспорта відмітку, зміст та форму якої наведено в додатку 4, а саме: "має право здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера". Після надходження відривного корінця до форми №В3 від органу внутрішніх справ щодо внесення відмітки до паспорта громадянина, посадова особа органу державної податкової служби протягом двох тижнів учиняє відповідні дії щодо внесення змін до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів. Громадяни України, які відмовились від прийняття ідентифікаційного номера, обліковуються як платники податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта.
Як вбачається із довідки настоятеля Свято-Різдва Богородичного храму м.Дубно, позивач є прихожанкою Української Православної Церкви Московського Патріархату.
Через свої релігійні переконання ОСОБА_1 відмовилася від здійснення її обліку як платника податків за ідентифікаційним номером, звернувшись у 2007 році із заявою форми №В2 до податкової інспекції за місцем реєстрації та до органу внутрішніх справ, з огляду на що, у паспорті позивача старшим інспектором ВГІРФО проставлено відмітку про право особи здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера. Таким чином, позивач не має ідентифікаційного номера та її облік як платника податків органами державної податкової служби ведеться за серією та номером паспорта. Дані обставини визнаються обома сторонами.
В подальшому, 25.08.2010 року позивач, посилаючись на свої релігійні переконання, звернулась до Дубенської ОДПІ із заявою, в якій повідомила про своє небажання обліковуватися за будь-якою комбінацією цифр (в тому числі за серією та номером паспорту, за номером довідки №В3) та просила здійснювати її облік виключно за прізвищем, іменем, по-батькові. Також просила не керуватися спільним наказом ДПА України та МВС України № 602/1226 від 19.10.2004 року.
Листом Дубенської ОДПІ від 22.09.2010 року позивачу надано відповідь та роз'яснено порядок обліку фізичних осіб за серією та номером паспорта та внесення відміток про право здійснення платежів без ідентифікаційного номера, та рекомендовано прибути особисто до податкового органу з паспортом для уточнення персональних даних.
Окремо слід відзначити, що позивач звернулась з позовом до суду не дочекавшись сплину терміну для відповіді податкового органу, а тому її висновки про бездіяльність відповідача є передчасними.
Вирішуючи даний спір суд перш за все зазначає, що відповідно до ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затверджений спільним наказом ДПА України та МВС України № 602/1226 від 19.10.2004 року є чинним, його дія розповсюджується на всю територію України і встановлені ним процедури застосовуються до всіх громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються ідентифікаційного номера чи від його прийняття.
Відповідно до п.1 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №731 від 28.12.1992 року, державна реєстрація нормативно-правового акта полягає у проведенні правової експертизи на відповідність його Конституції та законодавству України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практиці Європейського суду з прав людини, прийнятті рішення про державну реєстрацію цього акта, присвоєнні йому реєстраційного номера та занесенні до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів. В силу вимог п.13 Положення, якщо нормативно-правовий акт не відповідає Конституції та законам України, іншим актам законодавства, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколам до неї, міжнародним договорам України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та acquis communautaire; видано з порушенням вимог законодавства або без урахування практики Європейського суду з прав людини, зокрема якщо акт: порушує чи обмежує встановлені законом права, свободи й законні інтереси громадян, підприємств, установ та організацій або покладає на них не передбачені законодавством обов'язки; виходить за межі компетенції органу, що його видав; не відповідає вимогам законодавства про мови; суперечить установленому порядку ведення діловодства; видано за наявності будь-якої з обставин, визначених у частині першій статті 25 Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності"; викладено з порушенням правил правопису та нормопроектувальної техніки; не узгоджується з дорученням, даним органу, що видав акт, у державній реєстрації такого акту відмовляється. Згідно п.6 Положення, державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю здійснює Міністерство юстиції України.
Враховуючи викладене, Порядок унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України № 602/126 від 19.10.2004 року, який зареєстрований у Міністерстві юстиції України за №1345/9944 від 20.10.204 року, не порушує прав і свобод громадян, закріплених Конституцією та законами України та не створює перешкод у їх реалізації, і його використання в роботі суб'єктами владних повноважень, а саме відповідачем, є обов'язковим.
Суд, вважає за необхідне зазначити, що постановою Печерського районного суду м.Києва від 14.05.2007 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.07.2008 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2009 року підтверджено, що спільний наказ ДПА України та МВС України №602/1226 від 19.10.2004 року відповідає вимогам законодавства України.
Судом також враховується те, що позивач, не погоджуючись з положеннями наказу, водночас їх не оскаржувала.
Пунктом 1.1 Порядку встановлено, що він розроблений згідно із Законом України "Про Державний реєстр платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року та Постановою Верховної Рад України "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та свідоцтва про народження" №2503-XII від 26.06.1992 року. Таким чином, вимога позивача про застосування норм Закону без урахування тих вимог, які встановлені згаданим Порядком є необґрунтованою та означатиме запровадження судом особливих процедур щодо даного позивача в порівняні з іншими громадянами, і по своїй суті є підміною функцій органів державної влади.
Законом України "Про Державний реєстр платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року та Порядком унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженим спільним наказом ДПА України та МВС України № 602/1226 від 19.10.2004 року, не передбачено обліку громадян, які виявили бажання відмовитись від ідентифікаційного номера через свої релігійні або інші переконання, за прізвищем, ім'ям, по-батькові, а також внесення відмітки щодо здійснення платежів без ідентифікаційного номера до паспорта органами податкової служби.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач не відмовляв позивачу у реалізації її права на здійснення будь-яких платежів без ідентифікаційного номера, а лише рекомендував діяти згідно із Порядком. Така позиція відповідача ґрунтується на вищевказаних чинних нормативних актах, а відтак не може вважатися неправомірною.
Органи державної податкової служби в Україні, відповідно до ст.3 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, в своїй діяльності керуються Конституцією України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданих у межах їх повноважень.
Згідно п.13 ст.8 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року здійснення функцій по наданню фізичним особам - платникам податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційних номерів покладено на Державну податкову адміністрацію України.
Статтею 10 цього Закону визначений чіткий перелік відповідних функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій. Однак, до цих функцій не належить внесення до паспорта будь-яких записів та анулювання інформації про платників податків з Державного реєстру.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про Державний реєстр платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року, Державний реєстр - це автоматизований банк даних, створений для забезпечення єдиного державного обліку фізичних осіб, зобов'язаних сплачувати податки, збори, інші обов'язкові платежі до бюджетів та внески до державних цільових фондів у порядку і на умовах, що визначаються законодавчими актами України. До інформаційного фонду Державного реєстру включаються індивідуальні ідентифікаційні номери, що надаються фізичним особам -платникам податків та інших обов'язкових платежів, реєстраційні дані фізичних осіб та інформація про сплату фізичними особами податків та інших обов'язкових платежів. Частиною 1 ст.3 Закону передбачено, що Державний реєстр створюється Головною державною податковою інспекцією України (з 1996 року - Державна податкова адміністрація України). Відповідно до ч.6 ст.5 цього Закону, фізичній особі-платнику податків та інших обов'язкових платежів ідентифікаційний номер надає Головна державна податкова інспекція України (Державна податкова адміністрація України).
Оскільки відповідач по суті є лише користувачем Державного реєстру і вчинення таких дій, як виключення інформації про позивача лежить поза межами його компетенції, то
вимоги про покладення на нього обов'язку по виключенню всієї персональної інформації про позивача, по знеособленню всіх присвоєних їй номерних та інших ідентифікаторів, в тому числі і номеру, аналогічному номеру паспорта, та номеру довідки, на підставі якої внесено відмітку в паспорт позивача про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номеру, не підлягають до задоволення, позаяк не можуть бути покладені в судовому порядку на відповідача ті функції, яких він не уповноважений здійснювати в силу Закону.
Стосовно ж вимог про визнання протиправними дій відповідача по здійсненню обліку позивача в електронному комп'ютерному реєстрі із застосуванням ідентифікаторів в цифровому вигляді, зокрема за номером довідки №В3, то жодних доказів тому, що відповідачем на даний час провадяться такі дії, а відтак в будь-якій спосіб зачіпаються інтереси і права позивача, передбачені ст.ст. 1, 5 Закону України "Про Державний реєстр платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року, не здобуто.
Порядок внесення всіх записів в паспорт громадянина України, регламентується Положенням про паспорт громадянина України, затвердженим Постановою Верховної Ради України №2503- XII від 26.06.1992 року та Порядком оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженим наказом МВС України №600 від 15.06.2006 року та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.07.2006 року за №804/12678.
Згідно з п.2 названого Порядку, паспорт громадянина України видається територіальними підрозділами у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) МВС за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі, в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого. Пунктом 6 Порядку встановлено, що паспорти оформлюються працівниками територіальних підрозділів, на яких згідно з їх службовими обов'язками покладено заповнення паспортів. Заповнення здійснюється відповідно до поданих документів за допомогою комп'ютерного обладнання або, у виключних випадках, від руки, розбірливим почерком, без скорочень та виправлень. У разі допущення помилок або виправлень паспорти підлягають знищенню в порядку, установленому розділом 9 Порядку. Пунктом 8 Порядку передбачено, що на сторінках від сьомої до дев'ятої, які призначені для особливих відміток, проставляються лише відмітки, внесення яких до паспорта (дані про дітей віком до 16 років або про можливість здійснювати будь-які платежі без наявності ідентифікаційного номера) покладено на службу громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб. Зазначене узгоджується зі змістом п.7 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України №2503- XII від 26.06.1992 року, відповідно до якого, записи, вклеювання фотокарток і відмітки у паспорті громадянина здійснюється паспортною службою.
Таким чином, законодавством визначено державний орган, який має вчинити відмітку в паспорті про наявність права здійснювати будь-які платежі без ідентифікаційного номера - це орган внутрішніх справ. В свою чергу, вчинення таких дій лежить поза межами компетенції податкових органів.
Вимоги про зобов'язання Дубенської ОДПІ поставити на сьомій сторінці паспорту позивача відмітку тотожну вчиненій органом внутрішніх справ, завіривши її підписом посадової особи та гербовою печаткою податкового органу, не можуть бути задоволені, позаяк жодним нормативно-правовим актом вчинення таких дій не передбачено.
Що стосується вимоги про анулювання в паспорті позивача раніше зробленого запису про право здійснювати платежі без ідентифікаційного номера, то можливість такого анулювання, передбачена п.7 Порядку унесення відмітки до паспорта громадянина України щодо ідентифікаційного номера фізичної особи - платника податків та інших обов'язкових платежів, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства внутрішніх справ України № 602/126 від 19.10.2004 року, лише з метою повторного присвоєння ідентифікаційного номера.
З урахуванням викладених положень Порядку та приймаючи до уваги, що позивач не висловлювала бажання щодо повторного отримання ідентифікаційного номера, Дубенська ОДПІ не мала правових підстав для вчинення будь-яких дій, спрямованих на анулювання наявного в її паспорті запису.
Суд звертає увагу, що Законом України "Про Державний реєстр платників податків та інших обов'язкових платежів" №320/94-ВР від 22.12.1994 року надано дозвіл не використовувати ідентифікаційні номери особам, які через свої релігійні або інші переконання відмовляються від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомляють про це відповідні державні органи. Проте, вищезгаданий Закон не передбачає відсутність будь-якого обліку окремих категорій громадян. У цьому контексті суд відзначає, що облік платників податків та інших обов'язкових платежів за серією та номером паспорта не суперечить положенням даного Закону, оскільки ці відомості і раніше використовувались для ідентифікації осіб. Разом з тим, прізвище, ім'я та по-батькові особи не є унікальними. У зв'язку з цим облік фізичних осіб - платників податків ніколи не здійснювався виключно за вказаними даними.
Отже, на підставі аналізу встановлених у судовому засіданні фактичних даних та норм чинного законодавства, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог позивача слід відмовити повністю.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ОСОБА_1 в позові до Дубенської об'єднаної державної податкової інспекції пропро визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов'язання до вчинення певних дій, відмовити повністю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя < Підпис > Друзенко Н.В.