Справа № 361/3597/24
Провадження № 3/361/2361/24
10.06.2024
10 червня 2024 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Мохов Є.І., за участю адвоката Кочмарьової Т.С., розглянувши матеріали справи, які надійшли від начальника Броварського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,
- за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП),-
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 201802 від
30 березня 2024 року, ОСОБА_1 30 березня 2024 року, о 16 годині за адресою: АДРЕСА_1 вчинив економічне та психологічне домашнє насильство відносно дружини ОСОБА_2 , перешкоджав користуватися власними речами, чим завдав шкоди психологічному здоров'ю. Своїми діями ОСОБА_1 вчинив правопорушення, відповідальність за яке передбачена частиною першою статті 173-2 КУпАП.
ОСОБА_1 в судові засідання на розгляд справи не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Захист ОСОБА_1 в судовому засіданні здійснювався адвокатом Кочмарьовою Т.С. За вказаних обставин, вважаю за можливе провести розгляд справи у відсутність особи, щодо якої розглядається справа про адміністративне правопорушення.
Адвокат Кочмарьова Т.С. у судовому засіданні просила закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Потерпіла ОСОБА_2 просила ОСОБА_1 притягти до адміністративної відповідальності, пояснила, що останній 30 березня 2024 року, о 16 годині за адресою: АДРЕСА_1 , де вона проживала з сином
ОСОБА_3 , погрожував виселити з квартири, вчинив сварку, із застосуванням фізичної сили виштовхав її із квартири і вона залишилася без особистих речей, документів і грошей, а сам
ОСОБА_3 пішов у невідомому напрямку. Це був одиничний випадок, пов'язаний з процесом розлучення, що між ними триває, до цього ОСОБА_3 , з яким вони проживають окремо, до неї не приходив.
Оцінюючи зібрані по справі докази в їх повній сукупності, вислухавши думку адвоката Кочмарьової Т.С., пояснення потерпілої ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, не знайшло свого підтвердження, оскільки в ході судового розгляду не здобуто доказового підтвердження складу вчинення ним домашнього насильства.
Згідно зі статтею 1 КУпАП, завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їхньої компетенції відповідно до закону.
Згідно частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до статей 245, 252, 280 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно зі статтею 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Частина перша статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі винесення такого припису.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Протокол про адміністративне правопорушення не може вважатися безспірним, безсумнівним та достатнім доказом вини особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, оскільки оцінюється судом разом з іншими доказами у їх сукупності.
Крім того, протокол серії ВАД № 201802 від 30 березня 2024 року не відповідає вимогам статті 256 КУпАП, диспозиції статті 173-2 КУпАП є бланкетними нормами, проте в протоколі відсутнє посилання на норму закону, що була порушена, а також не вказано в чому виразилася шкода, завдана психологічному здоров'ю потерпілої.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , відповідно до копії акту обстеження умов проживання № 689 від 21 грудня 2023 року, неповнолітня дитина ОСОБА_4 зареєстрований разом з матір'ю ОСОБА_2 тимчасово проживає за адресою: АДРЕСА_1 , місця реєстрації ОСОБА_1 . Таким чином, належних доказів того, що ОСОБА_1 позбавляв ОСОБА_2 житла, відсутні. Також відсутні докази вчинення ним психологічного насильства по відношенню до ОСОБА_2 . Доказів знаходження чи зберігання особистих речей ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , остання суду не надала, в матеріалах справи такі докази відсутні. З пояснень ОСОБА_2 та з матеріалів справи не вбачається системності вчинення дій, що підпадали б під ознаки домашнього насильства.
Таким чином, матеріали справи не містять прямих, безспірних, безсумнівних та достатніх доказів того, що ОСОБА_1 вчинялися протиправні дії в розумінні об'єктивної сторони частини першої статті 173-2 КУпАП, при цьому ОСОБА_1 , вчинення подібних дій, при наданні письмових пояснень, заперечувалося, вину останній не визнавав.
Згідно частинами другою, третьою статті 62 Конституції України, ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічні положення Конституції України поширюються і на осіб, які обвинувачуються у вчиненні правопорушень, передбачених КУпАП.
Рішенням Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року №5-рп/2015у справі за конституційним поданням Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що у наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
У відповідності до роз'яснень, які містяться в ч.2 п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року № 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини. Відповідно до ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно пунктом першим частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за умови відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зводяться до того, що кожен вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене, у відповідності до положень статті 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю, що у даному, конкретному випадку не доведено склад адміністративного правопорушення, передбачений частиною першою статті 173-2 КУпАП, оскільки вину обґрунтовано на недостатніх та недопустимих доказах, що є неприйнятим та суперечить, як нормам національного і міжнародного законодавства.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність в діях
ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 173-2 КУпАП, тому справа підлягає закриттю на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись пунктом першим частини першої статті 247, пунктом третім частини першої статті 284 КУпАП-
Провадження в справі про адміністративне правопорушення за частиною першою статті 173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити на підставі пункту першого частини першої статті 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Є.І.Мохов