Справа №22а-600/07 головуючий суддя у 1-й
категорія статобліку-31 інстанції - С.Б. Колодій (справа №14/58)
31 жовтня 2007 р. м. Дніпропетровськ
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Коршуна А.О. (доповідач)
суддів
при секретарі:
за участю представників
позивача
Уханенко С.А. , Стежко В.А.
Духневич О.С.
Козляковська Г.К., довіреність №19/к-1636 від 23.08.2007р.
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Державної податкової інспекції у м. Кіровограді
на постанову Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2007р. у справі №14/58
за позовом:
Відділу Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області, м. Кіровоград
до:
про:
Державної податкової інспекції у м. Кіровограді
скасування акту
20.02.2007р. Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Кіровограді (далі ДПІ у м. Кіровограді) про скасування податкових повідомлень-рішень.
Посилаючись у позовній заяві на те, що висновок відповідача щодо порушення пп.. 4.2.9. п. 4.2. ст.. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є безпідставним . оскільки предметом договору у сфері господарської діяльності підприємства може бути підготовка чи перепідготовка працівників з метою створення інтелектуального потенціалу підприємства для досягнення цим підприємством значних позитивних результатів у його господарський діяльності і тому витрати підприємства пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників за профілем діяльності підприємства є витратами виробничої цілі, які пов'язані з господарською діяльністю підприємства і не вважаються особистими доходами (додатковим благом) працівників, просить скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0001961730/0 від 09.10.2006р. та №0001961730/1 від 14.12.2006р.
Постановою Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2007р. у справі №14/58 позовні вимоги позивача задоволено / а.с. 130-137/.
Відповідач - ДПІ у м. Кіровограді не погодившись з вищезазначеною постановою подав апеляційну скаргу.
Посилаючись у апеляційній скарзі на те, що постанова суду від 23.04.2007р. необґрунтована та безпідставна, ухвалена судом з порушенням норм матеріального права, просить суд скасувати постанову суду від 23.04.2007р. та ухвалити нове рішення, яким позивачу відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився. Відповідач про день, годину та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином / а.с. 153,155/, 30.10.2007р. на адресу суду надійшло клопотання відповідача, у якому відповідач посилаючись на те, що його представник знаходиться у відрядженні просить суд перенести розгляд даної справи, але колегія суддів вважає, що клопотання позивача не підлягає задоволенню, оскільки ДПІ у м. Кіровограді є державною установою, і відповідач у разі потреби мав можливість направити до суду для участі у розгляді даної справи у якості свого представника іншого працівника, оскільки про дату призначення розгляду даної справи відповідачу стало відомо ще 10.07.2007р. / а.с. 155/, і тому справу можливо розглянути у відсутність представника відповідача .
Представник позивача у судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги, посилаючись на те, що судом з'ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, постанова суду від 23.04.2007р. винесена судом без порушень норм чинного законодавства, просила суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду від 23.04.2007р. залишити без змін.
Заслухавши у судовому засіданні представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідачем було проведено виїзну планову документальну перевірку позивача з питань правомірності нарахування та своєчасності перерахування прибуткового податку з громадян та податку з доходів фізичних осіб за період з 01.07.2003р. по 30.06.2006р.
За результатами перевірки складено акт перевірки №81-23-1/08596937 від 27.09.2006р. / а.с. 21-29/.
Як вбачається з ксерокопії вищезазначеного акту в ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог пп..4.2.9. п. 4 ст. 4, п. 8.1. ст. 8, п. 16.1 ст. 16, п. 1.15 ст. 1 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» та ст. 17 Закону України «Про державний бюджет України на 2006р.» в наслідок чого встановлено порушення вимог податкового законодавства щодо правильності утримання та своєчасності перерахування податку з доходів фізичних осіб до бюджету в сумі 668104,65 грн.
За результатами перевірки відповідачем 09.10.2006р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001961730/0, яким визначено податкове зобов'язання позивача по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2004313,95 грн., у тому числі основний платіж - 668104,65 грн., штрафні (фінансові) санкції -1336209,30 грн. / а.с. 34/.
Не погодившись з результатами перевірки та з прийнятим відповідачем рішенням позивач оскаржив їх в процедурі адміністративного узгодження, але за результатами розгляду скарга позивача була залишена без задоволення, податкове повідомлення-рішення №0001961730/0 від 09.10.2007р. залишено без змін /а.с. 36-57/.
14.12.2006р. відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0001961730/1, яким визначено податкове зобов'язання позивача по податку з доходів фізичних осіб у розмірі 2004313,95 грн., у тому числі основний платіж - 668104,65 грн., штрафні (фінансові) санкції -1336209,30 грн. / а.с. 35/.
Під час розгляду даної справи судом встановлено, що позивач в перевіряємий період сплачував кошти на користь спеціалізованих навчальних закладів Державного департаменту служби охорони при Міністерстві внутрішніх справ України за підготовку кандидата на службу в органах внутрішніх справ України за програмою початкової підготовки кандидатів на посади рядового та молодшого начальницького складу підрозділів Державної служби охорони з наданням професії охоронника. Підставою для сплати коштів є договір, який укладався між позивачем, кандидатом на службу в органах внутрішніх справ і навчальним закладом, згідно якого позивач зобов'язувався оплатити підготовку кандидата на посаду в органи внутрішніх справ в спеціалізованому навчальному закладі та після отримання кандидатом спеціальних знань та свідоцтва про присвоєння кваліфікації «Охоронник» призначити його на відповідну посаду, кандидат на службу в органах внутрішніх справ приймає на себе зобов'язання прибути в навчальний заклад у термін визначений на навчання, оволодіти всіма видами професійної діяльності , передбаченою відповідною кваліфікаційною характеристикою за спеціальністю «Охоронник», прибути після закінчення навчання на роботу в підрозділ Державної служби охорони відпрацювати певний строк, навчальний заклад прийняв на себе зобов'язання забезпечити якісну теоретичну і практичну підготовку кандидата, видати кандидату після завершення повного курсу свідоцтво про закінчення початкової підготовки і присвоєння кваліфікації «Охоронник».
Як вбачається з «Положення про Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області», яке затверджено наказом Департаменту Державної служби охорони при МВС України №186 від 29.05.2003р. / а.с. 10-17/, основним завданням відділу є надання на договірних засадах послуг з охорони особливо важливих об'єктів згідно з переліком, що затверджується Кабінетом Міністрів України, інших об'єктів (обмежені території, будівлі та споруди тощо), вантажів , а також грошових знаків і цінних паперів, що перевозяться, інкасації в місцях, не охоплених централізованою службою інкасації і перевезення цінностей Національного банку України, забезпечення особистої безпеки громадян ( п. 2.1. положення), з метою виконання покладених на відділ завдань серед інших засобів і заходів відділ проводить роботу з добору, розстановки, навчання, виховання кадрів … (п.3.9. положення), у порядку встановленому Департаментом направляє працівників на підготовку, підвищення та перепідготовку до навчальних закладів … (п. 3.11. положення)
Нормами чинного законодавства про працю передбачено, що під час направлення робітника і службовця для підвищення кваліфікації з відривом від виробництва за ним зберігається місце роботи і проводяться усі виплати передбачені законодавством ( ст.. 122 КЗпП України), з метою підвищення кваліфікації працівників і службовців власник, або уповноважений ним орган вживає заходи щодо організації навчання, підвищення кваліфікації за рахунок підприємства, установи, організації ( ст. 201 КЗпП України) .
Враховуючи вищенаведені обставини колегія суддів вважає, що позивач по справі, як суб'єкт господарювання, є вільним у виборі предмету договору, визначені зобов'язань інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать чинному законодавству України і метою укладених позивачем договорів є забезпечення підприємства кваліфікованими працівниками з охорони для досягнення підприємством позитивних результатів у здійснення його господарської діяльності.
Підпунктом 5.4.2 п. 5.4. ст.. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачено, що до складу валових витрат включаються витрати платника податку, пов'язані з професійною підготовкою, навчанням, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації осіб, які перебувають у трудових відносинах з таким платником податку; витрати на навчання та (або) професійну підготовку у вітчизняних вищих та професійно-технічних навчальних закладах інших осіб, які не перебувають з таким платником податку у трудових відносинах, але уклали з ним письмову угоду (договір, контракт) про взяті ними зобов'язання відпрацювати у платника податку після закінчення вищого та (або) професійно-технічного навчального закладу та отримання спеціальності (кваліфікації) не менше трьох років; витрати на організацію навчально-виробничої практики за профілем основної діяльності платника податку або в структурних підрозділах, що забезпечують його господарську діяльність, осіб, які навчаються у вищих та професійно-технічних навчальних закладах. Зазначені витрати включаються до валових витрат у розмірі до 3 відсотків фонду оплати праці звітного періоду.
Тому витрати підприємства позивача пов'язані з професійною підготовкою, перепідготовкою або підвищенням кваліфікації працівників за профілем його діяльності є витратами на виробничі цілі, що пов'язані з господарською діяльністю підприємства і не можуть вважатись особистими доходами працівників (додатковим благом) - фізичних осіб, тому висновок відповідача щодо порушення позивачем пп.. 4.2.9. п. 4.2. ст.. 4 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є необґрунтованим і нарахування позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб в розмірі 25935, 45 грн., у тому числі основний платіж - 8645,15 грн., штрафні (фінансові) санкції -17290,30 грн. за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями є безпідставним.
При вирішенні питання стосовно виявленого під час перевірки порушення відповідачем пп. 8.1.2 п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» в частині не нарахування і неперерахування до бюджету з доходів пов'язаних з несенням служби атестованих робітників за період з 01.01.2005р. по 30.06.2006р. податку в сумі 659459,50 грн. і обґрунтованості визначення у зв'язку з цим порушенням податкового зобов'язання позивача по податку з доходів фізичних осіб, колегія судів враховує наступні обставини.
Позивач - Відділ Державної служби охорони при УМВС України в Кіровоградській області за змістом Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» є податковим агентом, який зобов'язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок з доходів фізичних осіб - своїх працівників - від їх імені до державного бюджету та звітувати про цю діяльність перед податковим органом.
Відповідно до пп. 8.1.1. п. 8.1. ст.. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах статті 7 цього Закону. Підпунктом 8.1.2. п. 8.1 ст. 8 цього ж закону передбачено, що податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.
Пунктом 22.7 ст. 22 вищезазначеного закону передбачено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час несення служби визначається «Порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу», який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України №44 від 15.01.2004р. в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №17 від 06.01.2005р.
Аналізуючи зміст норм чинного законодавства з питань оподаткування доходів фізичних осіб, норми Законів України «Про державний бюджет України на 2005 рік», «Про державний бюджет України на 2006 рік» та підзаконних актів, які встановлюють умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час несення служби, колегія суддів вважає, що твердження відповідача про те, що з сум грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат одержаних військовослужбовцями, особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час несення служби необхідно було утримувати та перераховувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб, а грошову компенсацію виплатити за рахунок відповідних коштів, які є джерелом фінансування осіб начальницького і рядового складу позивача, тобто за рахунок власних коштів неправомірними та безпідставними, оскільки відсутній порядок який би передбачав, як сплату до бюджету податку з доходів осіб начальницького і рядового складу підрозділів Державної служби охорони при МВС України так і отримання рівноцінної компенсації з бюджету цих коштів з метою захисту працівників міліції.
Як вбачається з матеріалі даної справи і позивач в обґрунтування своїх позовних вимог і відповідач в обґрунтування своєї позиції, посилаються на норми одного і того ж закону - Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Аналізуючи зміст заявлених позивачем позовних вимог, заперечення відповідача на заявлені позивачем позовні вимоги і враховуючи те, що кожна з сторін по справі трактує права та обов'язки платнику податку передбачені Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» по різному, колегія суддів вважає, що у даному випадку існує конфлікт інтересів, який виражається у неоднозначному (множинному) трактування прав та обов'язків платника податку та контролюючого органу.
Відповідно до пп.. 4.4.1 п. 4.1. ст.. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» - уразі коли норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.
Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами по справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними по справі доказами, рішення суду прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, ітому рішення суду необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи в апеляційної скарги позбавлені фактичного та правового обґрунтування.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.196, 198,200,205,206 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Кіровограді - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Кіровоградської області від 23.04.2007р. у справі №14/58 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена у місячний строк до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги.
Головуючий: А. О. Коршун
Судді: С. А. Уханенко
В. А. Стежко