ЄУН: 336/3931/24
Провадження №: 3/336/2881/2024
іменем України
07 червня 2024 року м. Запоріжжя
Суддя Шевченківського районного суду м. Запоріжжя Петренко Людмила Василівна, розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП не відомий, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , протягом року до адміністративної відповідальності не притягувався, -
за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 254394 складеним 14 квітня 2024 року в с. Новотроїцьке, поліцейським СРПП ВП № 2 ЗРУП ГУНП в Запорізькій області ст. сержантом поліції Дробоногом Олексієм Анатолійовичем про те, що 14 квітня 2024 року о 06-00 год. ОСОБА_1 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив конфлікт по відношенню до своєї сестри ОСОБА_2 в ході якого в її адресу виражався нецензурною лайкою та погрожував фізичної розправою, чим вчинив домашнє насильство у сім'ї психологічного характеру. Вказані дії викликали у потерпілої особи побоювання за свою безпеку та спричинили емоційну невпевненість, чим вчинив правопорушення передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
До протоколу додано: терміновий заборонний припис, рапорт, протокол прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення, пояснення ОСОБА_1 , пояснення ОСОБА_2 , форма оцінки ризиків.
В судовому засіданні 10 травня 2024 року ОСОБА_1 вину не визнав, зазначив, що обставини викладені в протоколі не відповідають дійсності. 14 квітня 2024 року вранці він зробив сестрі, ОСОБА_2 , зауваження та попросив за собою прибирати, внаслідок чого виникла сварка. Сестра зателефонувала своєму чоловіку та поскаржилася, останній викликав поліцію. Вона не допомагає йому по господарству, все на його плечах. Він її ніколи не ображав, не погрожував.
В судовому засіданні була оголошена перерва до 08-30 год. 07 червня 2024 року для виклику потерпілої.
07 червня 2024 року в судове засідання потерпіла не з'явилася про причини неявки суд не повідомила, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не подавала.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши матеріали справи, суддя дійшов до такого висновку.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством (ст. 1 КУпАП).
Відповідно до ст. 7 КУпАП передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно зі ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Враховуючи вимоги ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно зі ст. 280 КУпАП України, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статей 251, 254 КУпАП обов'язок надання доказів покладено на осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення.
На підставі цих вимог закону, а також ст. 251, 252 КУпАП суд у постанові повинен навести докази вини особи у вчиненні правопорушення та дати їм належну оцінку в їх сукупності.
Постанова судді згідно ст. 283 КУпАП має ґрунтуватися на обставинах, установлених при розгляді справи, тобто на достатніх і незаперечних доказах.
Диспозиція частини 1 статті 173-2 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Об'єктивна сторона правопорушення полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдано шкода фізичному або психологічному здоров'ю потерпілого.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
Відповідно до положень Закону України «Про запобігання та протидію домашньому, насильству» від 07.12.2017 року №2229-УШ домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Положеннями Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи; фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Водночас, домашнє насильство характеризується такими ознаками: умисність (з наміром досягнення бажаного результату); спричинення шкоди; порушення прав і свобод людини; значна перевага сил (фізичних, психологічних, пов'язаних із вищою посадою тощо) того, хто чинить насильство.
Для наявності складу адміністративного правопорушення щодо вчинення домашнього насильства є обов'язковим одночасне існування вищевказаних ознак, у разі відсутності хоча б однієї із ознак дії особи не можна розцінювати як насильство.
Відповідно до заяви ОСОБА_2 просила притягнути брата до відповідальності, так як 14 квітня 2024 року о 06-00 год. він влаштував конфлікт в ході якого висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою.
З пояснень потерпілої слідує, що 14 квітня 2024 року брат влаштував словесну сварку через побутові проблеми в ході якої висловлювався на її адресу нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою. Вона зателефонувала чоловікові, який проживає в м. Запоріжжі і він зателефонував на 102.
Крім пояснень потерпілої будь-яких інших доказів в матеріалах справи не має. Свідки події відсутні.
В протоколі зазначено, що дії ОСОБА_1 викликали у потерпілої особи побоювання за свою безпеку та спричинили емоційну невпевненість, проте доказів цього в матеріалах справи не має.
Потерпіла не надавала пояснень, що вказані дії з боку брата викликали у неї побоювання за свою безпеку та спричинили емоційну невпевненість.
Відповідно до форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства потерпіла спілкувалась з поліцейським та повідомила, що брат раніше не погрожував, фізичне та психічне насильство не застосовував, нападів на неї не здійснював. Поведінка кривдника не вплинула на безпеку потерпілої, він її не виганяв з місця проживання. Брат не вживає алкогольні напої.
На особу, уповноважену складати протокол про адміністративне правопорушення, покладається обов'язок довести причинно-наслідковий зв'язок між діями, що учинені особою та наслідками, що настали.
У даному випадку дійсним є факт того, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мала місце словесна сварка, через побутові проблеми.
Однак, не кожна сварка та не кожен конфлікт є домашнім насильством у розумінні норм Закону.
Саме по собі вживання нецензурної лайки на адресу осіб, із числа передбачених ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому, насильству» від 07.12.2017 року N 2229-VIII, автоматично не утворює собою складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, так як ці дії неминуче мають потягнути за собою наслідки, а саме: завдання чи можливість завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Жодних об'єктивних доказів, які доводять вину ОСОБА_1 у вчинені саме домашнього насильства, суду не надано.
Суд не встановив у ОСОБА_1 умислу на вчинення домашнього насильства психологічного характеру відносно ОСОБА_2 .
В результаті аналізу досліджених доказів, суддя дійшов до висновку, що зібраних органами поліції доказів недостатньо для визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні інкримінованого правопорушення.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (ст. 252 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до ст. 129 Конституції України розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Суддя дійшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а як наслідок, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 цього Кодексу.
Керуючись ст.ст. 1, 7, 9, 173-2 ч. 1, 245, 247, 251, 252, 254, 280 283-285 КУпАП суддя, -
постановив:
Провадження по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу, протягом десяти днів з дня винесення постанови до Запорізького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Суддя Л.В. Петренко
Постанова набрала законної сили "___"_____________ 20___рік
Дата видачі постанови "___"_____________ 20___рік