ЄУН: 333/4252/21
Провадження №: 2/336/174/2024
іменем України
06 червня 2024 року м. Запоріжжя
Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі: головуючого судді: Петренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Нагорних О.С.,
розглянув у підготовчому судовому засіданні в залі суду, цивільну справу № 333/4252/21 (провадження 2/336/174/24) за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шокарєва Альона Вікторівна, до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора,
про зняття арешту з майна,-
встановив:
29 червня 2021 року представник позивача адвокат Шокарєва А.В., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , звернувся до Комунарського районного суду м.Запоріжжя, з позовом до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) про зняття арешту з майна.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу було розподілено судді Наумовій І.Й.
02 липня 2021 року ухвалою Комунарського районного суду м.Запоріжжя вищезазначену цивільну справу передано для розгляду до Оріхівського районного суду Запорізької області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу було розподілено судді Плечищевій О.В.
04 серпня 2021 року ухвалою судді Оріхівського районного суду Запорізької області прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цій справі. Прийнято рішення розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Роз'яснено відповідачу право на подання відзиву на позовну заяву, також роз'яснено сторонам право на подання відповіді на відзив та заперечення.
Ухвалою Оріхівського районного суду Запорізької області від 13 вересня 2021 року закрито підготовче судове засідання по справі та призначено її до розгляду.
Рішення у справі не прийнято.
Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану Розпорядженням Голови Верховного Суду від 10.05.2022 року № 29/0/9-22 змінено територіальну підсудність справ Оріхівського районного суду Запорізької області з визначенням територіальної підсудності їх справ за Шевченківським районним судом м. Запоріжжя.
В межах своєї компетенції, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя має повноваження на прийняття та розгляд судових справ за територіальною підсудністю Оріхівського районного суду Запорізької області, а у справах, по яких Оріхівським районним судом Запорізької області ухвалене судове рішення, яке набрало законної сили, вирішувати питання стосовно видачі копії судового рішення; видачі виконавчого документа; а також питання, пов'язані з виконанням судового рішення, та інші питання, згідно з процесуальними нормами.
12 квітня 2023 року з Оріхівського районного суду Запорізької області до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя передано вказану цивільну справу.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено та передано судді Карабак Л.Г.
14 квітня 2023 року ухвалою судді Шевченківського районного суду м. Запоріжжя прийнято вказану позовну заяву до свого провадження та призначено до розгляду.
Рішення у справі не прийнято.
Відповідно Розпорядження №75 від 16.01.2024 року щодо призначення повторного автоматизованого розподілу судових справ, у зв'язку з відрядженням судді Карабак Л.Г. для роботи в Національній школі суддів України з 03.01.2024 року по 01.07.2024 року включно на підставі листа Національної школи суддів України № 20-03/1805 від 14.11.2023 року та наказу голови Шевченківського районного суду м. Запоріжжя № 25 від 28.11.2023 року, з метою дотримання права на справедливий суд та розумних строків розгляду справи передано до провадження судді Петренко Л.В.
Справа, розгляд якої розпочато одним суддею чи колегією суддів, повинна бути розглянута цим же суддею чи колегією суддів, за винятком випадків, що унеможливлюють участь судді у розгляді справи, та інших випадків, передбачених цим Кодексом.
У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.
Суддя прийняв справу до свого провадження та призначив розгляд справи у порядку загального позовного провадження.
Відповідно до ухвали судді від 23 січня 2024 року призначено підготовче судове засідання на 12 березня 2024 року об 11-00 годині, з повідомленням учасників справи.
Позивач ОСОБА_1 отримав ухвалу суду 01 лютого 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Позивач завчасно повідомлений про підготовче судове засідання, проте до суду не з'явився та будь-яких заяв не подавав, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача також отримав ухвалу суду 01 лютого 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник позивача завчасно повідомлений про підготовче судове засідання, до суду не з'явився та будь-яких заяв не подавав, про причини неявки суд не повідомив.
Інші учасник судового провадження також отримали ухвалу суду, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Підготовче судове засідання відкладено на 25 квітня 2024 року о 12-00 год.
Позивач судову повістку не отримав, до суду повернулось поштове відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання», що підтверджується довідкою ф. 20 з відміткою щодо причин повернення.
Позивач був обізнаний про судову справу, оскільки подавав позовну заяву.
Представник позивача отримав судову повістку 19 березня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник позивача завчасно повідомлений про підготовче судове засідання призначене на 24 квітня 2024 року о 12-00 год, до суду не з'явився та будь-яких заяв не подавав, про причини неявки суд не повідомив.
Інші учасники судового провадження також отримали судові повістки, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Підготовче судове засідання відкладено на 06 червня 2024 року о 12-30 год.
Позивач отримав судову повістку 27 травня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Позивач завчасно повідомлений про підготовче судове засідання призначене на 06 червня 2024 року о 12-30 год, до суду не з'явився та будь-яких заяв не подавав, про причини неявки суд не повідомив.
Представник позивача отримав судову повістку 27 травня 2024 року, що підтверджується рекомендованим повідомлення про вручення поштового відправлення. Представник позивача завчасно повідомлений про підготовче судове засідання, до суду не з'явився та будь-яких заяв не подавав, про причини неявки суд не повідомив.
Інші учасники судового провадження також отримали судові повістки, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Позивач та його представник неодноразово викликалися в підготовче судове засідання призначене в Шевченківському районному суді м. Запоріжжі, проте жодного разу в підготовче судове засідання не з'явилися, були повідомлені шляхом направлення судових повісток за адресою зазначеною в позовній заяві, тобто позивач та представник завчасно були повідомлені про підготовче судове засідання, проте до суду не з'явилися та будь-яких заяв не подали, про причини неявки суд не повідомили.
Враховуючи положення частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до положень ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають електронного кабінету, за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому суду адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає, не перебуває або не знаходиться.
Якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи.
Положення частини першої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов до такого висновку.
Згідно з частиною 1 статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина 2 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані, зокрема з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою.
Згідно з частиною першою статті 44 ЦПК України, особи, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до положень частини 1 статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.
Відповідно до положень частини 3 статті 189 ЦПК України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
Згідно з частиною п'ятою статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з частиною третьою статті 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
З досліджених матеріалів справи слідує, що позивач та його представник про час та місце проведення підготовчого судового засідання були повідомлені належним чином, але до суду повторно не з'явилися, не повідомили про причини неявки. Заяви про проведення підготовчого судового засідання за відсутності позивача до суду не надходило.
Оскільки позивачем не надано суду належних доказів, які б підтвердили неможливість з'явитися в судові засідання, то є підстави для залишення позову без розгляду.
Відповідно до вимог пункту третього частини першої статті 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Отже, виходячи з положень ст. 223, 257 ЦПК, позовна заява залишається судом без розгляду у разі сукупності певних умов, а саме належне повідомлення позивача про час та місце проведення судового розгляду; позивач повторно не з'явився у судове засідання; від позивача не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
При наявності сукупності зазначених умов, причини повторної неявки у судове засідання позивача, який належним чином був повідомлений про місце і час розгляду справи, правового значення не мають.
Поважність причини неявки позивача враховується при першій неявці.
Зважаючи на вказані норми закону та їх роз'яснення слід вважати, що суд при першій неявці позивача позбавлений можливості розгляду справи за відсутності позивача (його представника) у підготовчому судовому засіданні у випадку належного повідомлення позивача про час та місце судового розгляду та за відсутності його заяви про розгляд справи у його відсутності, натомість в змозі відкласти розгляд справи. При повторній же неявці позивача (його представника) у випадку належного повідомлення про час та місце підготовчого засідання та за відсутності заяви про розгляд справи у відсутності позивача, суд позбавлений можливості розгляду справи, відкладення розгляду, незважаючи на причини неявки та зобов'язаний залишити позовну заяву без розгляду.
Тобто, позовна заява при повторній неявці в підготовче судове засідання належним чином повідомленого позивача залишається без розгляду незалежно від причин його неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Слід відзначити, що позивач, який переважно найбільш зацікавлений у розгляді справи, повинен демонструвати своєю поведінкою сумлінність реалізації своїх процесуальних прав та виконання обов'язків. Належне повідомлення позивача вдруге поспіль про підготовче судове засідання, його неявка у таке, відсутність у справі заяви про розгляд справи за відсутності позивача (частина п'ята статті 223, пункт 3 частини першої статті 257 ЦПК), позбавляє суд можливості для проведення розгляду справи чи відкладення розгляду справи незалежно від причин неявки, зобов'язуючи залишити позовну заяву без розгляду.
Наслідки, передбачені частиною п'ятою статті 223 ЦПК та пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК застосовуються судом в усіх випадках повторної неявки позивача до суду, незалежно від поважності причин його відсутності.
Такий наслідок неявки позивача є імперативним, тобто застосовується в усіх випадках повторної неявки.
Таким чином, згідно зі статтею 257 ЦПК України даний позов належить залишити без розгляду.
Вивчивши матеріали справи, суд визнає, що позивач ОСОБА_1 повторно не з'явився до суду, чим зловживає процесуальними правами та затягує проведення підготовчого судового засідання по справі, а тому суд вважає за необхідне залишити позовну заяву без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в підготовче судове засідання належним чином повідомленого позивача. Позивач заяву про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав.
Залишення позову без розгляду - це форма закінчення розгляду судом справи без прийняття рішення суду по суті спору у зв'язку з виявленими обставинами, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому, наслідком якої є можливість повторного звернення до суду з тотожним позовом.
Згідно з положеннями пункту 2 частини 1 та пункту 3 частини 2 статті 43 Цивільного процесуального кодексу України учасники справи мають право, зокрема, брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом. Водночас учасники справи зобов'язані з'явитися за викликом суду в судове засідання, якщо їх явка визнана обов'язковою.
Відповідно до положень частини 1 статті 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою.
Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені в статті 223 ЦПК України, згідно з частинами 1, 3 якої неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справи за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 5 статті 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до вимог пункту третього частини першої статті 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Тобто право позивача як особи, що подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності.
Правове значення для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду з підстави нез'явлення позивача у підготовче судове засідання, передбаченої цими нормами процесуального права, має одночасна наявність таких обставин, так звані умови для залишення позову без розгляду у випадку неявки позивача в підготовче судове засідання: 1) належне повідомлення судом позивача про час і місце судового засідання; 2) неявка позивача в судове засідання або неповідомлення позивачем суду причин його неявки в судове засідання; 3) неподання позивачем суду заяви про розгляд справи за його відсутності.
Процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його незалежно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь у судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в підготовче судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Залишення заяви без розгляду не позбавляє особу права повторного звернення до суду за захистом своїх прав у загальному порядку (частина друга статті 257 ЦПК).
Крім того, при прийнятті рішення про залишення позову без розгляду, суд приходить до переконання, що таке рішення не буде визначати обмеження права позивача на звернення до суду, так як він не втрачає права знов звернутися до суду з таким самим позовом. Разом з тим, продовження розгляду справи, буде порушувати вимоги ст. ст. 223, 257 ЦПК України, та може призвести до порушення розумного строку її розгляду.
Листом Верховного Суду України від 25 січня 2006 року N 1-5/45 визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника.
Згідно з частиною другою статті 10 ЦПК України суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Частиною 1 статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Згідно з частиною четвертою статті 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
В рішенні Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, суд бере до уваги, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що позивач, як сторона, яка задіяна в ході судового розгляду зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Також, Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання, шляхом застосування національного законодавства. Суд приймає рішення щодо дотримання вимог Конвенції, переконавшись у тому, що право доступу до суду не обмежується таким чином чи такою мірою, що сама суть права буде зведена нанівець. Крім того, подібне обмеження не буде відповідати ст. 6 Конвенції, якщо воно не переслідує легітимної мети та не існує розумної пропорційності між використаними засобами та поставленою метою.
Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Каракуця проти України» від 16.05.2017 року, відхилив скаргу заявника на порушення права доступу до правосуддя, оскільки він не виявив належної зацікавленості у розгляді своєї справи про що, зокрема, свідчило те, що він протягом тривалого проміжку часу не звертався до суду за інформацією щодо стану її розгляду.
Загальна концепція справедливого судового розгляду та фундаментальний принцип змагальності провадження вимагають належного вручення судових документів стороні, стаття 6 Конвенції не заходить так далеко, що зобов'язує національні органи влади забезпечити ідеально функціонуючу поштову систему.
Іншими словами, органи влади несуть відповідальність лише за не надсилання заявнику відповідних документів. Той факт, що заявниця не отримала кореспонденцію, надіслану їй судом, сам по собі не є достатнім для того, щоб закласти аргументовану основу для заяви про те, що права заявниці за статтею 6 § 1 Конвенції були порушені.
У цьому відношенні Суд вважає вражаючим, що, знаючи про труднощі з доставкою кореспонденції в минулому або, принаймні, про твердження органів влади щодо цього, заявниця залишалася досить пасивною і, схоже, не вжила жодних заходів, спрямованих на те, щоб надіслана їй кореспонденція дійшла до неї. Вона також не зверталася до судів із жодним запитом щодо стану провадження, хоча була велика ймовірність того, що інша сторона оскаржить рішення, ухвалене на користь заявниці.
У зв'язку з цим Суд нагадує, що зацікавлена сторона зобов'язана проявити особливу старанність у захисті своїх інтересів і вжити необхідних заходів для ознайомлення з рухом провадження у справі Sydorenko V. Ukraine (dec.), no. 73193/12, 18 February 2021.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.97 N 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Слід відзначити, що положення щодо дотримання розумних строків визначені як ЦПК України, так і вищенаведеною Конвенцією покладають на суд обов'язок розглянути і вирішити справу без невиправданих зволікань, що дасть можливість надати особі своєчасний захист її прав, свобод та інтересів.
Таким чином, приймаючи до уваги той факт, що позивач повторно не з'явився в підготовче судове засідання, не повідомив про причини неявки та не надав жодних доказів на підтвердження неможливості прибути в судове засідання, повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, його неявка перешкоджає належному проведенню підготовчого судового засідання, суд вважає, що даний позов слід залишити без розгляду.
Відповідно до положень п. 1 ч. 2 ст. 200 ЦПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Відповідно до вимог пункту третього частини першої статті 257 ЦПК суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Залишаючи позов без розгляду, суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що вчинення цієї процесуальної дії не перешкоджатиме повторному зверненню до суду після усунення обставин, які обумовили залишення заяви без розгляду.
Керуючись ст. ст. 2, 43, 44, 131, 198, 200, 223, 257, 258-261, 352-355 Цивільного процесуального кодексу України,-
постановив:
Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Шокарєва Альона Вікторівна, до Комунарського відділу державної виконавчої служби у місті Запоріжжі Південного-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), третя особа: Шоста Запорізька державна нотаріальна контора про зняття арешту з майна - залишити без розгляду.
Особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Суддя: