Справа № 499/109/24
07 червня 2024 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого - судді Балан М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання - Урсул Г.К.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
за наявними у справі матеріалами адміністративний позов
ОСОБА_1
до
Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції,
третя особа на стороні відповідача: інспектор взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Островський Олег Вікторович
про
скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до Іванівського районного суду Одеської області з адміністративним позовом, який від його імені підписаний його представником - адвокатом Євсюковим Євгеном Петровичем до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача: інспектор взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Островський Олег Вікторович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Ухвалою судді Іванівського районного суду Одеської області від 07.02.2024 року справу передано за підсудністю до Кілійського районного суду Одеської області.
В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача зазначив, що постановою інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Островського Олега Вікторовича від 24.01.2024 серії ЕНА № 1302667 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) грн. за ч. 5 ст. 121 КУпАП за те, що 24.01.2024 року о 08 год. 59 хв. за адресою с. Дачне, траса М05 Київ Одеса 452 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF TE 47 ХЅ р.н. НОМЕР_1 обладнаним засобами пасивної безпеки та був непристебнутий ременем безпеки, чим порушив п.2.3.в. ПДР - порушення правил користування ременями безпеки.
Так, 24.01.2024 року приблизно о 09 год. 00 хв. за адресою с. Дачне, траса М05 Київ Одеса 452 км., ОСОБА_1 керував транспортним засобом DAF TE 47 XS р.н. НОМЕР_1 де був зупинений співробітником УПП в Одеській області ДПП, який при зупинці запитав у ОСОБА_1 чому він не пристебнутий ременем безпеки та повідомив йому, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності на, що ОСОБА_1 не погодився з співробітником поліції та показав рукою, що він пристебнутий ременем безпеки.
Як зазначає представник позивача, під час керування зазначеним транспортним засобом ОСОБА_1 користувався та був пристебнутий ременем безпеки, після зупинки транспортного засобу він відстебнув ремінь безпеки, вийшов на вулицю та надав співробітнику поліції документи для перевірки. Під час перевірки документів між ОСОБА_1 та співробітником поліції стався словесний конфлікт, після чого поліцейський повідомив ОСОБА_1 , що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності нібито за непристебнутий ремінь безпеки, та в подальшому на ОСОБА_1 була складена постанова про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
З відповіді на адвокатський запит було отримано відеозапис з портативного відеореєстратора № 471810. При перегляді вказаного відеозапису було встановлено, що при зупинці транспортного засобу співробітник поліції запитав у ОСОБА_1 чому він не пристебнутий ременем безпеки та повідомив йому, що його буде притягнуто до адміністративної відповідальності на, що ОСОБА_1 не погодився з співробітником поліції та показав рукою, що він пристебнутий ременем безпеки. При цьому на відеозаписі взагалі не зафіксована область тулуба ОСОБА_1 , яка пристібається ременем безпеки та з кабіни вантажівки видно лише його голову.
Таким чином на вказаному відеозаписі відсутня фіксація вчинення ОСОБА_1 будь-якого адміністративного правопорушення. Інших належних та допустимих доказів вчинення будь-якого адміністративного правопорушення громадянином ОСОБА_1 у відповіді на адвокатський запит не надано.
На підставі викладеного, представник позивача зазначає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та просить скасувати вищезазначену постанову, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
30.04.2024 року від відповідача Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в якому зазначено, що ознайомившись із змістом та вимогами адміністративного позову, відповідач категорично не погоджується з вимогами позивача, вважає їх необгрунтованими, такими, що не відповідають дійсності та нормам чинного законодавства України, спрямованими на намагання позивача уникнути адміністративної відповідальності за вчинене адміністративної правопорушення, виходячи з наступного.
24 січня 2024 року в ході виконання службових обов'язків, інспектором було виявлено транспортний засіб «DAF TE 47 XS» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_1 , який за адресою: 452 км. автомобільної дороги М-05 «Київ-Одеса», керував вищезазначеним транспортним засобом обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в) Правил дорожнього руху.
Факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, а саме керування транспортним засобом «DAF TE 47 XS» реєстраційний номер НОМЕР_2 обладнаним засобами пасивної безпеки та був не пристебнутий ременем безпеки підтверджується відеозаписами з портативних відеореєстраторів інспекторів «No471810», «No1653(9)».
Відповідно до п. 1 ч. 1 Розділу І «Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затвердженої наказам МВС No1026 від 18 грудня 2018 року, ця Інструкція регулює застосування органами, підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції автоматичної фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, доступ до відеозаписів працівників поліції та інших осіб, порядок зберігання, видачу та приймання технічних приладів і технічних засобів, а також зберігання, видалення та використання інформації, отриманої з цих приладів.
Відповідно до пп. 6 п. 3 Розділу І вищезазначеної Інструкції, портативний відеореєстратор - це пристрій, призначений для запису, зберігання та відтворення відеоінформації, технічні характеристики та особливості конструкції якого дають змогу закріпити його на форменому одязі поліцейського
Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення: 1) фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень; 2) технічні прилади та технічні засоби з виявлення радіаційних, хімічних, біологічних та ядерних загроз; 3) безпілотні літальні апарати та спеціальні технічні засоби протидії їх застосуванню; 4) спеціальні технічні засоби перевірки на наявність стану алкогольного сп'яніння; 5) спеціалізоване програмне забезпечення для здійснення аналітичної обробки фото- і відеоінформації, у тому числі для встановлення осіб та номерних знаків транспортних засобів.
Згідно ч. 2 ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї частини, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель.
Таким чином, відеозаписи з портативних відео реєстраторів інспекторів є доказом вчинення адміністративного правопорушення та відповідають вимогам ст. 251 КУпАП та ст. ст. 72, 73, 74, 75, 76 КАС України.
Окремо, звертає увагу суду на те, що представником позивача надано відеозаписи з портативних відеореєстраторів інспекторів, а відтак, такі відеозаписи повторно не надаються, так як вони наявні в матеріалах справи.
Відповідно до вимог ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», транспортний засіб «DAF ТЕ 47 XS» реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням громадянина ОСОБА_1 було зупинено інспектором. На відеозаписі з портативних відеореєстраторів «No471810», «No1653(9)» чітко чути, як інспектор запитує у водія: Чому їдете не пристебнуті?», що підтверджує правомірність причини зупинки керованого позивачем транспортного засобу, а саме те, що в діях водія вбачаються ознаки адміністративного правопорушення. В подальшому, інспектор наголосив громадянину ОСОБА_1 на його (інспектора) законній вимозі, надати для перевірки документи, зазначені в п. 2.1 Правил дорожнього руху. На відеозаписі з портативного відеореєстратора «No471810», «No1653(9)» чітко видно, як громадянин ОСОБА_1 не заперечує той факт, що він керував транспортним засобом «DAF TE 47 XS» реєстраційний номер НОМЕР_1 3 непристебнутим ременем безпеки та просить інспектора не виносити постанову.
Згідно п. 2.3 « в» Правил дорожнього руху України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки ( підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічними особливостями яких унеможливлюють користуватися ременями безпеки, водіями і пасажирами оперативних та спеціальних транспортних засобів.
Відповідно до ч. 1 ст. 283 та п. 1 ч. 1 ст. 284 КУпАП інспектор виніс постанову про накладення адміністративного тягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА No1302667 від 24 січня 2024 року, згідно якої на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510 (п'ятсот десять) гривень 00 (нуль) копійок.
Негайно, після закінчення розгляду справи та складання постанови інспектор, відповідно до ст. 285 КУпАП, оголосив винесену постанову та надав її копію позивачу.
Таким чином, інспектором правомірно було винесено постанову про притягнення громадянина ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Враховуючи вищевикладене, просив суд залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву - без задоволення.
Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 11.04.2024 року, відкрито провадження по справі та призначено справу за правилами спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши позовну заяву та додані до неї докази, відзив відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.
Згідно постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенанта поліції Островського Олега Вікторовича від 24.01.2024 серії ЕНА № 1302667 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено штраф в розмірі 510 гривень. Зі змісту постанови вбачається, що водій керував транспортним засобом, який обладнаний засобами пасивної безпеки та не був пристебнутим ременем безпеки, чим порушив п.2.3 « в» Правил дорожнього руху України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.5 ст. 121 КУпАП, /а.с. 5/.
Згідно з ч.2 с т.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.
Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставі і в порядку, встановленим законом.
У відповідності до вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, за змістом ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають, зокрема, справи про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (зокрема порушення ч.1 ст.122 КУпАП).
Відповідно до ч.2 ст.222 КУпАП від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 35 Закону України « Про національну поліцію» встановлено вичерпаний перелік можливих підстав для зупинки транспортного засобу. Відповідно поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі:
1) якщо водій порушив Правила дорожнього руху;
2) якщо є очевидні ознаки, що свідчать про технічну несправність транспортного засобу;
3) якщо є інформація, що свідчить про причетність водія або пасажирів транспортного засобу до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, або якщо є інформація, що свідчить про те, що транспортний засіб чи вантаж можуть бути об'єктом чи знаряддям учинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення;
4) якщо транспортний засіб перебуває в розшуку;
5) якщо необхідно здійснити опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення дорожньо-транспортної пригоди, кримінального чи адміністративного правопорушення, свідками якого вони є або могли бути;
6) якщо необхідно залучити водія транспортного засобу до надання допомоги іншим учасникам дорожнього руху або поліцейським або як свідка під час оформлення протоколів про адміністративні правопорушення чи матеріалів дорожньо-транспортних пригод;
7) якщо уповноважений орган державної влади прийняв рішення про обмеження чи заборону руху;
8) якщо спосіб закріплення вантажу на транспортному засобі створює небезпеку для інших учасників дорожнього руху;
9) порушення порядку визначення і використання на транспортному засобі спеціальних світлових або звукових сигнальних пристроїв;
10) якщо зупинка транспортного засобу, який зареєстрований в іншій країні, здійснюється з метою виявлення його передачі у володіння, користування або розпорядження особам, які не ввозили такий транспортний засіб на митну територію України або не поміщували в митний режим транзиту;
11) якщо є наявна інформація, яка свідчить про те, що водій або пасажир транспортного засобу є особою, яка самовільно залишила місце для утримання військовополонених.
Процедуру оформлення поліцейськими підрозділів патрульної поліції та поліцейськими, на яких покладаються обов'язки із забезпечення безпеки дорожнього руху в окремих регіонах та населених пунктах, де тимчасово відсутня патрульна поліція (далі - поліцейський), матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі визначає Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2015 року №1395 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 р. за №1408/27853).
Пунктом 4 Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі передбачено, що у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Частиною 5 ст. 121 КУпАП встановлено, що порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами тягне за собою накладення штрафу в розмірі трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до пункту 2.3. Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. №1306, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися особі, яка навчає водінню, якщо за кермом учень, а в населених пунктах, крім того, водіям-інвалідам, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів і таксі.
Отже, з огляду на наведені обставини та законодавчі приписи, виходячи з того, що ОСОБА_1 притягався до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, інспектор мав право винести постанову без складання відповідного протоколу, оскільки відповідач є уповноваженим працівником підрозділу Національної поліції, який має право розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення від імені органів Національної поліції.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.5 ст.121 КУпАП, зазначається керування позивачем транспортним засобом DAF TE 47 ХЅ р.н. НОМЕР_1 , обладнаним засобами пасивної безпеки, з непристебнутим ременем безпеки.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Так, представник позивача зазначає, що позивач не вчиняв адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП, оскільки керував автомобілем будучи пристебнутим ременем безпеки, а лише після зупинки транспортного засобу поліцейським, відстебнувся та вийшов з автомобілю та надав співробітник поліції документи для перевірки.
Представником відповідача у відзиві зазначено про те, що оскаржувана постанова винесена правомірно, з дотриманням відповідної процедури.
Статтею 40 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото - і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото - і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою, зокрема, попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; забезпечення дотримання правил дорожнього руху.
Відповідно до Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18.12.2018р. №1026, портативні відеореєстратори та карти пам'яті зберігаються в приміщеннях органів, підрозділів поліції та видаються поліцейському під підпис у журналі обліку видачі, повернення портативного відеореєстратори та карт пам'яті, копіювання цифрової інформації, який зберігається в органі, підрозділі поліції.
Суд ознайомившись з відеозаписами з портативних відеореєстраторів інспекторів «No471810», «No1653(9)», долучених до матеріалів справи представником позивача, приходить до висновку, що з вказаних відеозаписів не вбачається факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, адже відеозапис зроблений на великий відстані від автомобіля, так як інспектор поліції перебував на протилежній стороні дороги, та з цієї відстані вбачається лише кабіна автомобіля та голова водія. В подальшому, коли інспектор підійшов до автомобіля, під час його розмови з водієм, вбачається лише дверцята кабіни, та вже згодом сам водій.
Будь-яких відеозаписів з інших камер спостереження або відеореєстраторів, до матеріалів справи представником відповідача долучено не було та відповідно беззаперечних доказів на підтвердження того, що позивач був не пристебнутий ременем безпеки, окрім слів інспектора сказаних на записі, стороною відповідача суду не надано.
За таких обставин, оцінивши надані докази, суд вважає, що стороною відповідача не надано суду доказів правомірності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно ст. 62 Конституції України зазначено, що обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1)залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу(посадової особи); 3)скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи заявлені вимоги позивача та приписи ч. 3 ст. 286 КАС України, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст.121 КУпАП, не доведена, відповідно адміністративний позов підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 9, 72, 77, 90, 242-246, 250, 286, 295 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, третя особа на стороні відповідача: інспектор взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Островський Олег Вікторович про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- задовольнити.
Постанову інспектора взводу №2 роти №2 батальйону №2 полку Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції лейтенант поліції Островського Олега Вікторовича ЕНА № 1302667 від 24.01.2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень - скасувати, а справу про адміністративне правопорушення закрити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан