Справа № 638/6886/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11кп/818/204/24 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст. 111-1, ч.2 ст.111-1 КК України
27 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисників - ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду в м. Харкові апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_10 , його захисника - адвоката ОСОБА_11 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на вирок Дзержинського районного суду м.Харкова від 26 липня 2023 року стосовно ОСОБА_10 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України та ОСОБА_9 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 111-1 КК України у кримінальному провадженні, внесеному в ЄРДР за № 12022220000001945 від 17.06.2022 року, -
Вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2023 року ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ізюм, Ізюмського району, Харківської області, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні дітей: ОСОБА_12 2006 року народження та ОСОБА_13 2010 року народження, офіційно працевлаштований в Ізюмському РЕМ АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» на посаді старшого диспетчера, відповідно до наказу товариства від 30.06.2022 року № 322ос «Щодо призупинення дії трудових договорів» дію трудового договору призупинено з 01.07.2022 року, із вищою освітою, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України і призначено йому покарання у виді 3 / трьох / років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, а також займатися діяльністю, пов'язаною з обслуговуванням і експлуатацією електричних мереж на строк 10 (десять) років з конфіскацією всього майна, яке є його особистою власністю.
Строк відбуття покарання рахувати з 20.09.2022 року.
На підставі частини 5 статті 72 КК України, ОСОБА_10 , у строк покарання за цим вироком зараховано строк попереднього ув'язнення із 20 вересня 2022 по 26 липня 2023 року із розрахунку 1 ( один) день попереднього ув'язнення за 1 ( один) день позбавлення волі.
Запобіжний захід ОСОБА_10 до набрання вироком законної сили залишено без змін у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця с. Явірське, Балаклійського району, Харківської області, українця, громадянин України, одруженого, маючого на утриманні дитину - ОСОБА_14 2018 року народження, офіційно працевлаштований в Ізюмському РЕМ АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» на посаді майстра дільниці, відповідно до наказу товариства від 30.06.2022 року № 322ос «Щодо призупинення дії трудових договорів» дію трудового договору призупинено з 01.07.2022 року, із вищою освітою, одружений, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 2 статті 111-1 КК України і призначено йому покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, а також займатися діяльністю, пов'язаною з обслуговуванням і експлуатацією електричних мереж на строк 10 ( десять ) років, без конфіскації майна.
Згідно вироку 22 лютого 2022 року президент російської федерації, реалізуючи злочинний план, направив до Ради Федерації звернення про використання Збройних Сил РФ за межами РФ, яке було задоволено.
24 лютого 2022 року о 5 годині Президент Російської Федерації оголосив про рішення розпочати військову операцію в Україні.
У подальшому Збройними Силами РФ, які діяли за наказом керівництва РФ і ЗС РФ, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань РФ здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна.
24 лютого 2022 року о 05:00 годині, за наказом Президента Російської Федерації ОСОБА_15 , Російська Федерація незаконно вторглась на територію України та здійснила збройний напад, застосовуючи Збройні Сили РФ та Федеральну службу військ національної гвардії Російської Федерації.
Так, одним із першочергових етапів реалізації злочинного умислу щодо збройного нападу на державу Україна передбачалося здійснення вторгнення найбільш підготовлених та мобільних підрозділів ЗС РФ, у тому числі спеціального призначення, на територію держави Україна для організації силових захоплень та взяття під контроль будівель і споруд, що забезпечують діяльність органів державної влади України з метою перешкоджання їх нормальній роботі та здійснення силового впливу на їх діяльність; блокування та взяття під контроль військових частин Збройних Сил України (далі - ЗС України), ІНФОРМАЦІЯ_3 (далі - ДПС України), підрозділів Національної гвардії України (далі - НГ України) для перешкоджання їх законній діяльності щодо відсічі збройної агресії РФ, оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості; перекриття та блокування авіаційного, транспортного та морського сполучення по території держави Україна з метою недопущення пересування військових підрозділів ЗС України та представників правоохоронних органів для протидії збройній агресії ЗС РФ; пошкодження військових об'єктів ЗС України, які мають важливе оборонне значення та об'єктів, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення.
24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено.
Після незаконного вторгнення на територію України збройних сил Російської Федерації, тобто після 24.02.2022, у громадянина ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник кримінальний протиправний умисел, направлений передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.
З цією метою, ОСОБА_10 , перебуваючи на території м. Ізюм Харківської області, наприкінці березня 2022 року, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, добровільно надав згоду представникам окупаційної адміністрації РФ на призначення на керівну посаду, використовуючи яку, він фактично почав передачу матеріальних ресурсів Ізюмського РЕМ АТ «Харківобленерго» незаконним збройним і воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та збройним і воєнізованим формуванням держави-агресора, та провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора у структурі окупаційної адміністрації держави-агресора, створених на тимчасово окупованій території м. Ізюм Харківської області у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
У зв'язку із викладеними обставинами у період часу з кінця березня по теперішній час, ОСОБА_10 займає посаду «начальника Ізюмського РЕМ Харківобленерго» у структурі окупаційної адміністрації держави-агресора, що створена представниками держави-агресора РФ на тимчасово окупованій території м. Ізюм Харківської області.
ОСОБА_9 , перебуваючи на території тимчасово окупованого м. Ізюм Харківської області, наприкінці березня 2022 року, діючи умисно та усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, реалізуючи свій кримінальний протиправний умисел, добровільно надав згоду представникам окупаційної адміністрації РФ на призначення на посаду, не пов'язану з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій в Ізюмському РЕМ АТ «Харківобленерго», створеному на тимчасово окупованій території м. Ізюм Харківської області у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора. Не погоджуючись із вироком суду, прокурор у кримінальному провадженні, обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник, захисник обвинуваченого ОСОБА_9 подали апеляційні скарги. Захисник обвинуваченого ОСОБА_10 - адвокат ОСОБА_11 у поданій апеляційній скарзі просить винести виправдувальний вирок щодо ОСОБА_10 . Свої вимоги захисник мотивує тим, що показання обвинуваченого ОСОБА_10 у вироку суду були викладені в редакції, що не відповідає фактичним показанням обвинуваченого, наданим під час судового розгляду. Органом досудового розслідування не надано доказів добровільної згоди ОСОБА_10 на призначення на посаду. Показання свідків, що були очевидцями та працювали на підприємстві, спростовують висновки органу досудового розслідування щодо добровільної співпраці. Свої професійні обов'язки ОСОБА_10 виконував для забезпечення енергосистеми міста, а не на користь держави-агресора.
Не зазначено до складу якої структури окупаційної адміністрації держави-агресора, створеної на тимчасово окупованій території увійшло підприємство, де працював ОСОБА_10 , на підставі якого документа ОСОБА_10 було призначено на посаду. Захисник вказує, що виконання професійних обов'язків було пов'язано із ризиками для життя, оскільки потребувало виїзду на об'єкти для ремонтних робіт, налагодження енергопостачання. Посилається на показання свідка ОСОБА_16 , який вказав, що після деокупації міста була проведена ревізія майна в Ізюмському РЕМ, виявлено недостачу товарно-матеріальних цінностей, але хто причетний до цієї недостачі, не виявлено. Жоден з допитаних свідків не вказав, що обвинувачені причетні до недостачі товарно-матеріальних цінностей. Свідок ОСОБА_17 пояснив, що ОСОБА_10 , приїхавши з наради, сказав, що окупанти вимагають відремонтувати якийсь об'єкт і якщо цього не зроблять у них будуть проблеми. Під час окупації був завжди примус. Посилається на показання свідка ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 . Посилається на Женевську конвенцію про захист населення під час війни, яка не містить заборони населенню на продовження роботи на окупованих територіях. Захисник вказує, що підприємство, де працював ОСОБА_10 , є юридичною особою приватного права та суб'єктом господарської діяльності, та ОСОБА_10 не являвся посадовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими функціями. ОСОБА_10 виконував свої обов'язки відповідно Інструкції, як до окупації, та під час окупації.
Слідством та судом не встановлено, хто вносив дані в штатні розклади в електронному вигляді, які вказані у вироку з посиланням на те, що їх складав ОСОБА_10 , оскільки обвинуваченому не було про це відомо. Письмової згоди на співробітництво з окупантами ОСОБА_10 не надавав, наказу про його призначення в.о. начальника Ізюмського РЕМ АТ «Харківобленерго», як такого не було. Захисник вважає, що судом безпідставно визнано доказом інформацію, що зафіксована на електронному носії. Суд не встановив кому належить носій інформації, ким створені файли, та що є на ньому. Вказує про суперечність у висновках суду, який спочатку вказує, що часткове визнання ОСОБА_10 вини розцінюється як спосіб уникнення кримінальної відповідальності, а потім визнає цю ж обставину, як таку, що пом'якшує покарання. Звертає увагу, що після деокупації міста, Ізюмська громада звернулася до органу досудового розслідування з проханням не притягувати ОСОБА_10 до кримінальної відповідальності. Доки збиралися підписи мешканців міста Ізюм на 31 аркуші, досудове розслідування було закінчено і підписи не були долучені до матеріалів. З таким клопотанням сторона захисту звернулася до суду першої інстанції, але суд це звернення не долучив до матеріалів кримінального провадження. Захисник посилається на дані, що характеризують особу обвинуваченого.
Обвинувачений ОСОБА_10 у поданій ним апеляційній скарзі просить винести стосовно нього виправдувальний вирок.
В доповненнях до апеляційної скарги просить дослідити всі докази, надані стороною обвинувачення.
Вказує, що про відновлення електричних мереж, в якому обсязі воно здійснювалося та з якою кількість персоналу, було узгоджено з безпосереднім керівництвом Ізюмського РЕМ в м. Харків навесні 2022, про що під час судового розгляду надавалися показання.
Зазначає, що періодичне відвідування так званих зборів не було добровільним. Але навіть на цих зборах, окрім відомостей про нові пошкодження та зони знеструмлення, вирішувалися питання залучення техніки для термінових робіт інших комунальних служб. Його дій були направлені на задоволення інтересів населення міста, а не на заподіяння шкоди державі, він не проводив агітації чи переслідування патріотів України. Вважає, що кримінальне правопорушення відбулося під психологічним примусом, що виключає протиправність дій, відповідно до статей 39, 40 КК України.
Показання свідка ОСОБА_23 , які вона надавала з чужих слів про приєднання до електромереж, які узгоджувалися із ОСОБА_24 , не підтверджені жодним із свідків, які були безпосередніми учасниками ремонтних робіт.
Показання свідка ОСОБА_16 , що під час ревізії було виявлено відсутність автотранспорту, не підтверджені жодним документом. Працівниками Ізюмського РЕМ отримана інформація, що автотранспорт весь залишився, жодна ревізія в Ізюмському РЕМ не проводилася з 24.02.2022.
Суд дійшов безпідставного висновку про те, що він обіймав посаду начальника Ізюмського РЕМ, оскільки не було написаної ним заяви, наказу по підприємству.
Під час судового розгляду свідок ОСОБА_25 не надавав свідчення взагалі, сторона обвинувачення відмовилася від допиту цього свідка, але у вироку є посилання на його показання.
Заперечує обгрунтованість посилання суду на оптичний носій інформації з електронною документацією. Не відомо хто створив файли на електронному носії та ці файли не можна вважати документами. В розумінні статті 99 КПК України, вони є недопустимими доказами. В ксерокопіях документів від ІНФОРМАЦІЯ_4 », «Распоряжение главы временной гражданской администрации…» від 06.09.2022 відсутня інформація щодо діяльності ОСОБА_10 . В ксерокопії «Приказа о порядке проведения вводного инструктажа в Государственном унитарном предприятии «Харьковобленерго» вказано, що на ОСОБА_10 - начальника Ізюмського РЕС покладено проведення «вводного инструктажа», але це є припущенням, оскільки він цієї посади не займав, інструктажі не проводилися. Отже, зазначені ксерокопії є недопустимими доказами.
Звертає увагу на те, що відновлення електричних мереж мало на меті не лише відновлення електропостачання, а і усунення пошкоджень, які загрожували життю та здоров'ю осіб.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 просить вирок суду за обвинуваченням ОСОБА_10 та ОСОБА_9 змінити, виправдати ОСОБА_9 .
Наявними в матеріалах справи доказами, показаннями свідків не підтверджується факт призначення та зайняття посади ОСОБА_9 в Ізюмському РЕМ АТ «Харківобленерго».
Показання свідків лише підтверджують факт здійснення ОСОБА_9 дій в період окупації, що були направлені на задоволення потреб населення в електроенергії, недопущення гуманітарної катастрофи. Жодним доказом не підтверджується факт зайняття посади в квазіоргані, добровільності такого зайняття, отримання заробітної плати.
В показання свідків та обвинуваченого знайшов підтвердження факт всебічного фізичного та психологічного примусу під час окупації.
Посилається на наказ Мінінтеграції від 22.12.2022 № 309, яким визначено м. Ізюм як таке, що перебувало під тимчасовою окупацією. Саме ця умова надає змогу використовувати положення Гаазької конвенції про закони і звичаї суходільної війни та Женевської конвенції про захист жертв війни, які встановлюють імунітет для працівників критичної інфраструктури, до яких і відносився ОСОБА_9 .
Прокурор в поданій апеляційній скарзі просить вирок скасувати, ухвалити новий, яким визнати ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України і призначити йому покарання у виді 5 років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, а також займатися діяльністю, пов'язаною з обслуговуванням і експлуатацією електричних мереж на строк 15 років, з конфіскацією всього належного йому майна.
ОСОБА_9 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - проступку, передбаченого частиною 2 статті 111-1 КК України і призначити йому покарання у виді позбавленням права обіймати посади, пов'язані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на підприємствах, установах, організаціях усіх форм власності, а також займатися діяльністю, пов'язаною з обслуговуванням і експлуатацією електричних мереж на строк 15 років, з конфіскацією належного йому майна.
Прокурор вважає, що суд призначаючи покарання, не в повній мірі врахував обставини за яких були вчинені кримінальні правопорушення в умовах збройної агресії, в тимчасово окупованому місті Ізюм.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення обвинуваченого ОСОБА_10 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 , які підтримали апеляційні скарги обвинуваченого та його захисника ОСОБА_11 , просили їх задовольнити та заперечували проти апеляційних вимог прокурора, пояснення обвинуваченого ОСОБА_9 та його захисника - адвоката ОСОБА_7 , які підтримали подану нею апеляційну скаргу та заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, думку прокурора, який підтримав апеляційні вимоги сторони обвинувачення та заперечував проти задоволення апеляційних скарг сторони захисту, перевіривши матеріали судового провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг колегія суддів дійшла наступного. Обвинуваченим ОСОБА_10 було заявлено клопотання про дослідження всіх доказів, наданих стороною обвинувачення.
Вирішуючи вказане клопотання та доцільність проведення відповідних процесуальних дій, колегія суддів враховує положення частини 3 статті 404 КПК України, які визначають умови за яких суд апеляційної інстанції зобов'язаний дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, та може дослідити докази. Частиною 3 статті 404 КПК України передбачено, що за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується. Клопотання обвинуваченого не узгоджується із положеннями частини 3 статті 404 КПК України та заявлене, у зв'язку із незгодою обвинуваченого з оцінкою, наданою доказам судом першої інстанції, що не є підставою для повторного дослідження доказів судом апеляційної інстанції.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК України; вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення. Згідно статті 94 КПК України, оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок, яка має здійснюватись судом за критеріями належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції вказані вимоги дотримані, висновок щодо винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_9 та кваліфікації їх дій є обґрунтованим, зроблений на підставі об'єктивного з'ясування обставин, які підтверджено сукупністю всіх досліджених судом доказів, що є достатніми для доведення винуватості ОСОБА_10 та ОСОБА_9 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень.
Суд першої інстанції, ухвалюючи вирок, посилався на показання свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_23 , ОСОБА_16 ; письмові докази, а саме: дані з витягу з ЄРДР номер кримінального провадження 22022220000001945 від 17.06.2022; дані АТ « Харківобленерго» від 06.09.2022 року, з яких вбачається, що ОСОБА_10 працює на посаді старшого диспетчера Ізюмського району електричних мереж АТ «Харківобленерго» Харківської області з 22.01.2021 року; ОСОБА_9 працює на посаді майстра виробничої дільниці 1 групи Ізюмського району електричних мереж АТ « Харківобленерго» Харківської області з 22.01.2021 року. Відповідно до наказу Товариства від 30.06.2022 № 322ос «Щодо призупинення дії трудових договорів» дію трудових договорів вищевказаних працівників призупинено з 01.07.2022; дані документа від 30.08.2022 № УГ-52/22 «Указа главы временной гражданской администрации Харьковской области о создании Государственного унитарного предприятия « ІНФОРМАЦІЯ_5 », документа під назвою «Приказ о порядке проведения вводного инструктажа в Государственном унитарном предприятии «Харьковэнерго» містится інформація, що ОСОБА_10 обіймав посаду «начальник ІНФОРМАЦІЯ_6 », даними « ІНФОРМАЦІЯ_7 » від 06.09.2022 р№ РГ-130/22 з «приложения № 1, № 2»; дані електронної документації діяльності Ізюмського РЕМ АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» під час окупації, яка міститься на оптичному носії інформації СD, який визнаний речовим доказом та долучений до матеріалів кримінального провадження від 18.11.2022 року, на якому наявна наступна інформація: - Файл створений 31.07.2022 року о 08:51 під назвою «список фактически работающих сотрудников Изюмского РЭСа по состоянию на июль 2022» під № 3 зазначений « ОСОБА_30 - старший мастер» место проживання « АДРЕСА_3 номер паспорта НОМЕР_1 », під № 44 зазначений « ОСОБА_10 - начальник района электрических сетей», место проживання « АДРЕСА_1 » номер паспорту МК 383040.
- Файл створений 05.08.2022 о 13:01 під назвою «штатное расписание июнь 2022» складений ОСОБА_31 начальника Изюмского района электрических сетей ОСОБА_32 ».
- Файл створений 09.08.2022 о 09:46 під назвою «штатное расписание июль 2022» складений ОСОБА_31 начальника Изюмского района электрических сетей ОСОБА_32 ».
- Файл створений 12.08.2022 о 14:09 під назвою «штатное расписание август 2022» складений ОСОБА_31 начальника Изюмского района электрических сетей ОСОБА_32 ».
-файл створений 19.08.2022 о 15:35 під назвою «Штатное расписание сотрудников для обеспечения функционирования в июне месяце 2022 года Изюмского района электрических сетей» ОСОБА_31 начальника Изюмского района электрических сетей ОСОБА_32 ».
- файл створений 05.08.2022 о 09:50 під назвою « Штатное расписание РЭС 31_07.хls» «Штатное расписание сотрудников для обеспечения функционирования в июле месяце 2022 года Изюмского района электрических сетей» ОСОБА_31 начальника Изюмского района электрических сетей ОСОБА_32 ».
- файл створений 31.07.2022 «Штатное расписание сотрудников для обеспечения функционирования в июле месяце 2022 года Изюмского района электрических сетей» ОСОБА_31 начальника Изюмского района электрических сетей ОСОБА_32 » Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними у вироку щодо допустимості як доказу даних електронної документації діяльності Ізюмського РЕМ АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» під час окупації, яка міститься на оптичному носії інформації СD, враховуючи, що характерною рисою електронного документа є відсутність жорсткої прив'язки до конкретного матеріального носія. Крім того, відповідно до показань свідка ОСОБА_16 , який є начальником економічної безпеки АТ «Харківобленерго» під час фільтрації було встановлено, що оргтехнікою користувалася злочинна влада. При перевірці трьох комп'ютерів, які були передані на дослідження, була отримана інформація, а саме: з комп'ютера, яким користувалася ОСОБА_33 були отримані електронні документи (методички МОСЭНЕРГО), як вірно розраховувати оплату. Наприклад, один російській оклад дорівнювався двом посадовим окладам на Україні. Всі документи окупованої влади разом з електронними носіями, які були виявлені, були передані правоохоронним органам під час його допиту. Вказане підтверджується протоколом огляду речей від 18.11.2022 та постановою слідчого про визнання та долучення до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 18.11.2022. Таким чином, законність отримання вказаного доказу не викликає сумнів, у зв'язку із чим не вбачається підстав визнавати вказаний доказ недопустимим, про що зазначали обвинувачений ОСОБА_10 та його захисник - адвокат ОСОБА_11 в апеляційних скаргах. Зі змісту показань свідка ОСОБА_17 вбачається, що 11.03.2022 року він прийшов на роботу з метою викання робіт з відновлення мереж електропостачання, на роботі було близько 40 співробітників, які прийшли на роботу вперше після обстрілів. За старшого був майстер розподільчих мереж АТ «Харківобленерго» ОСОБА_9 , який поставив йому та ОСОБА_34 завдання, а саме оглянути високовольтні мережі в м. Ізюм, після чого вони відправились виконувати вказівку та здійснювали огляд протягом тижня.
ОСОБА_9 , до 15.03.2022 року відвідував наради з окупаційною владою, які проходили у адміністративній будівлі ДСНС. У двадцятих числах березня старший диспетчер Ізюмського районну електричних мереж (PEM) АТ «Харківобленерго» ОСОБА_10 , який на той час став виконувати обов'язки керівника Ізюмського PEM АТ «Харківобленерго» направив його в бригаду розподільчих мереж під керівництвом майстра розподільчих мереж Ізюмського PEM АТ «Харківобленерго» ОСОБА_35 , з метою формування бригади розподільчих мереж для виконання відновлювальних робіт в м. Ізюм та Ізюмському районі.
ОСОБА_10 , приблизно з 15.03.2022 року почав відвідувати наради, які відбувалися під керівництвом самопроголошеного мера м. Ізюм ОСОБА_36 , після чого надавав вказівки персоналу РЕМ. Наради проходили у адміністративній будівлі ДСНС, пізніше в адміністративній будівлі Ізюмського водоканалу, у сервісному центр MBC, та у магазині «Дорожна карта». Були випадки, коли вони приїжджали по команді ОСОБА_10 до місць, де знаходились військовослужбовці рф з метою виконання робіт з відновлення електропостачання будівель, де знаходилась військова техніка. Здійснювали виїзд в супроводі військовослужбовця т.зв. ЛНР для ремонту мереж у промислових приміщення, де розміщувалися для проживання військовослужбовці т.зв. ЛНР. Також у день коли був обстріляний залізничний вокзал у м. Бахмут, точно дату не пам?ятає, вони по команді ОСОБА_10 їздили у с. Ліпчанівка Ізюмського району в супроводі військовослужбовців російської федерації для ремонту високовольтної лінії електропередач, яка живила с. Ліпчанівка де знаходились російські військові.
Свідок ОСОБА_26 повідомила, що з усіх питань всі звертались до ОСОБА_10 . Шодо працевлаштування, вона писала заяву на ім?я т.зв. «Генерального директора Государственного унитарного предприятия «Харэнерго» ОСОБА_37 » Відповідно до звукозапису судового засідання від 14.02.2023 ОСОБА_26 повідомила, що підписала трудовий договір, був підпис ОСОБА_10 на трудовому договорі.
Свідок ОСОБА_28 повідомила, що 05.03.2022 року начальник Ізюмського району електричних мереж (РЕМ) ОСОБА_38 зник зі зв?язку, після чого майстер розподільчих мереж АТ «Харківобленерго» ОСОБА_9 , який фактично проживає на території РЕМу взяв на себе обов?язки керівника РЕМ. Повідомляє, зі слів чоловіка, що ОСОБА_9 , відвідував наради з окупаційною владою, які проходили у адміністративній будівлі ДСНС. Наприкінці березня до нього долучився старший диспетчер Ізюмського районну електричних мереж АТ «Харківобленерго» ОСОБА_10 , та почав відвідувати наради, які відбувалися під керівництвом самопроголошеного меру м. Ізюм ОСОБА_39 . Зокрема ОСОБА_9 та ОСОБА_10 після нарад надавали вказівки персоналу РЕМ щодо місць де потрібно виконувати роботи. Відповідно до показань свідка ОСОБА_40 з розмов співробітників йому стало відомо, що старший диспетчер Ізюмського районну електричних мереж (PEM) AT «Харківобленерго» ОСОБА_10 , став виконувати обов'язки керівника Ізюмського РЕМ. Він відвідував наради з керівництвом окупованої Зі слів працівників РЕМ йому стало відомо, що Білодід виконує накази злочинної влади. Білодід та ОСОБА_41 користувались автомобілем, який знаходився на балансі Ізюмського РРЕ АТ « Харківобленерго».
Показання свідка ОСОБА_28 підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_29 , який підтвердив, що ОСОБА_42 та ОСОБА_9 відвідували наради, які проводилися самопроголошеною адміністрацією, позиціонували себе як керівництво РЕМ. На початку вересня 2022 року ОСОБА_10 роздав персоналу зразки заяв для прийняття на роботу до т.зв. «ГУП «Харэнерго»» де ОСОБА_43 був генеральним директором. Свідок ОСОБА_23 повідомила, що їй стало відомо про те, що ОСОБА_9 керує РЕМ, пізніше їй було повідомлено, що ОСОБА_10 призначений керівником Ізюмського РЕМ, відвідує наради самопроголошеного мера міста, ОСОБА_9 виконує обов'язки його заступника. Вказані показання свідків у сукупності із письмовими доказами, даними, що містяться на носії інформації, підтверджують обгрунтованість пред'явленого ОСОБА_10 та ОСОБА_9 обвинувачення, є достатніми для доведення винуватості вказаних осіб у вчиненні кримінальних правопорушень, підтверджують добровільність дій обвинувачених.
Разом з тим, перевіркою матеріалів провадження встановлено, що показання свідка ОСОБА_25 , які викладені у вироку, не мають відношення до даного кримінального провадження, а прокурор у судовому засіданні 14.02.2023 відмовився від допиту вказаного свідка, посилаючись на те, що він є свідком у іншій справі, що підтверджується журналом судового засідання від вказаної дати та звукозаписом судового засідання. Свідок ОСОБА_25 судом першої інстанції з приводу обставин даного кримінального провадження не допитувався, про що обгрунтовано зазначив обвинувачений ОСОБА_10 , у зв'язку із чим вирок суду слід змінити на підставі пункту 4 частини 1 статті 408 КПК України, виключивши показання свідка ОСОБА_25 з мотивувальної частини вироку.
Показання свідків сторони захисту, які були допитані судом першої інстанції, не спростовують правильності висновків, викладених у вироку. Безпідставними є посилання обвинуваченого ОСОБА_10 та захисника обвинуваченого ОСОБА_9 на наявність психологічного та фізичного примусу. Жодних об'єктивних даних, які б підтверджували факти застосування будь-якого виду примусу саме до обвинувачених ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , як суду першої інстанції, так і суду апеляційної інстанції не було надано. Свідок сторони захисту ОСОБА_44 в суді першої інстанції повідомив, що до них особисто приїздив самопроголошений мер ОСОБА_45 , та висував погрози щодо повільного відновлення електропостачання. Однак такі показання не підтверджують факти застосування безпосередньо до обвинувачених з боку окупаційної влади чи незаконних збройних формувань держави-агресора такого примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками, що відповідно до статті 40 КК України є обставиною, що виключає кримінальну протиправність діяння. Обвинуваченими жодним чином не конкретизовано як саме відносно них було застосовано примус, в яких діях це виявилося, ким та за яких обставин. Доводи сторони захисту щодо застосування примусу саме до обвинувачених, є голослівними, враховуючи, що останні взагалі заперечують зайняття ними будь-яких посад в незаконно створеному на тимчасово окупованій території органі та стверджують, що діяли задля забезпечення населення міста електроенергією. Не спростовують висновків суду першої інстанції щодо відсутності примусу посилання обвинувачених та їх захисників на загальну ситуацію, яка склалася на час окупації в м. Ізюм та полягала у катуванні та знущанні над населенням міста, оскільки, як зазначено вище, стороною захисту не повідомлено, які саме заходи примусу застосовувалися до обвинувачених, а показання свідків, які повідомляли про наявність примусу, є неконкретизованими. Не вбачається також обставин, які б вказували на те, що обвинувачені діяли в стані крайньої необхідності. Як зазначають обвинувачений ОСОБА_10 , його захисник - адвокат ОСОБА_11 , захисник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 дії обвинувачених були спрямовані саме на забезпечення потреб населення в електричній енергії, недопущення гуманітарної катастрофи. Разом з тим, відповідно до показань свідка ОСОБА_17 були випадки, коли вони приїжджали по команді ОСОБА_10 до місць, де знаходились військовослужбовці рф з метою виконання робіт з відновлення електропостачання будівель, де знаходилась військова техніка. Здійснювали виїзд в супроводі військовослужбовця т.зв. ЛНР для ремонту мереж у промислових приміщення, де розміщувалися для проживання військовослужбовці т.зв. ЛНР. Також, у день коли був обстріляний залізничний вокзал у м. Бахмут, точно дату не пам?ятає, вони по команді ОСОБА_10 їздили у с. Ліпчанівка Ізюмського району в супроводі військовослужбовців російської федерації для ремонту високовольтної лінії електропередач, яка живила АДРЕСА_4 , де знаходились російські військові. Наведене спростовує позицію сторони захисту щодо спрямованості дій обвинувачених на забезпечення потреб в електроенергії лише населення міста. В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_10 зазначає, що електропостачання об'єктів, про які зазначає свідок ОСОБА_17 , де були військовослужбовці рф, не було відновлено. Однак, такі доводи обвинуваченого не спростовують того, що монтери діяли за вказівкою ОСОБА_10 та виїжджали до місць, де знаходились військовослужбовці рф з метою виконання робіт з відновлення електропостачання будівель, саме за командою обвинуваченого.
З огляду на сукупність досліджених судом першої інстанції доказів, суд апеляційної інстанції вважає доведеним, що обвинувачені добровільно надали згоду на зайняття посад в «Ізюмському РЕМ Харківобленерго» у структурі окупаційної адміністрації держави-агресора, що створена на тимчасово окупованій території. Сама по собі відсутність письмової згоди обвинувачених на прийняття їх на відповідні посади цього ж підприємства на тимчасово окупованій території, не спростовують факту надання добровільної згоди на зайняття ОСОБА_10 та ОСОБА_9 відповідних посад і їх співпраці з незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території. За встановлених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов мотивованих висновків про доведеність пред'явленого обвинувачення у вчиненні ОСОБА_10 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України та ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 111-2 КК України, а апеляційні доводи захисників та обвинуваченого ОСОБА_10 не спростовують цих висновків. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги звернення мешканців міста Ізюм з підписами щодо дій ОСОБА_10 . Однак, вказана обставина в цілому не спростовує наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України.
Перевіряючи вирок суду в частині призначеного покарання, суд апеляційної інстанції враховує дані, встановлені судом першої інстанції, які характеризують обвинувачених. Зокрема, ОСОБА_10 за місцем роботи, а саме на посаді старшого диспетчера району оперативно-диспетчерської групи Ізюмського району електричних мереж розподільчих електричних мереж Харківської області АТ «Харківобленерго» характеризується добре, відзначений «Почесною Грамотою» голови Ізюмської районної ради та голови Ізюмської райдержадміністрації у 2008 році, «Подякою за сумлінну роботу» згідно з наказом АТ« Харківобленерго» від 20.12.2018 № 874ОС, «Почесною Грамотою» Ізюмської районної державної адміністрації та Ізюмської районної ради у 2019 році, із вищою освітою, одружений, раніше судимим не був, має на утриманні дітей: ОСОБА_12 2006 року народження та ОСОБА_13 2010 року народження, на обліку у лікаря-психіатра та на обліку у лікаря нарколога не перебуває.
Обставиною, яка згідно зі статтею 66 КК України пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , суд першої інстанції встановив часткове визнання вини.
Обставин, які відповідно до статті 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_10 , не встановлені.
Відповідно до досудової доповіді в.о. начальника Новобоварського районного відділу філії Державної установи «Центр пробації» від 03.01.2023 року, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для конкретних осіб, оцінюється як середній.
Щодо обвинуваченого ОСОБА_46 , судом першої інстанції встановлено, що він одружений, має на утриманні ОСОБА_14 2018 року народження, офіційно працевлаштований в Ізюмському РЕМ АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» на посаді майстра дільниці, відповідно до наказу товариства від 30.06.2022 року № 322ос «Щодо призупинення дії трудових договорів» дію трудового договору призупинено з 01.07.2022 року, за місцем роботи, а саме в Ізюмському РЕМ АТ «ХАРКІВОБЛЕНЕРГО» на посаді майстра дільниці» характеризується добре, відзначений «Почесною Грамотою» голови Ізюмської районної ради та голови Ізюмської райдержадміністрації у 2008 році, «Почесною Грамотою» Ізюмської районної державної адміністрації та Ізюмської районної ради у 2019 році», із вищою освітою, раніше судимим не був, на обліку у лікаря-психіатра та на обліку у лікаря нарколога не перебуває.
Обставин, які згідно зі статтями 66, 67 КК України пом'якшують чи обтяжують покарання обвинуваченого, судом першої інстанції не встановлено.
Відповідно до досудової доповіді начальника Полтавського районного сектору № 4 філії « Центр пробації» від 09.01.2023 року, ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як середній, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для конкретних осіб, оцінюється як низький.
Враховуючи встановлені судом першої інстанції обставини, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що покарання кожному з обвинувачених призначено в межах санкцій частини 2 статті 111-1 та частини 4 статті 111-1 КК України відповідно, з дотриманням вимог статтей 50, 65 КК України. Призначена обвинуваченим міра покарання є достатньою для їх виправлення та запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, підстав для призначення більш суворого покарання, як про це просить сторона обвинувачення, не вбачається. Санкція частини 2 статті 111-1 КК України, передбачає альтернативне додаткове покарання у виді конфіскації майна. З урахуванням доводів апеляційної скарги прокурора, обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого ОСОБА_9 визнаний винним, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для призначення даного виду додаткового покарання. Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б тягли за собою скасування ухваленого обвинувального вироку за доводами апеляційних скарг, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Керуючись статтями 405, 407, 408, 418, 419 КПК України, -
Апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 , захисника обвинуваченого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_7 , прокурора ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_10 - задовольнити частково.
Вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2023 року - змінити.
Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на показання свідка ОСОБА_25 .
В решті вирок Дзержинського районного суду м. Харкова від 26 липня 2023 року залишити без змін. Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, у той самий строк з дня отримання копії цієї ухвали.
Головуючий:
Судді: