Справа № 636/6353/23 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/818/1098/24 Суддя-доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.4 ст.185 КК України
05 червня 2024 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в режимі відеоконференції кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_7 , -
Вироком Чугуївського міського суду Харківської області від 12 лютого 2024 року
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Середній Бурлук, Великобурлуцького району Харківської області, українець, громадянин України, із середньою освітою, неодружений, не судимий в силу ст.89 КК України, зареєстрований та проживаючий за адресою: АДРЕСА_1 , -
визнаний винним у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст. 185 КК України, та йому призначено покарання у виді 6 років позбавлення волі.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахується з моменту обрання запобіжного заходу, тобто з 25 жовтня 2023 року.
Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді тримання під вартою після набрання вироком законної сили залишений без змін.
Присуджено стягнути з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати у сумі 955, 92 грн за проведення судової товарознавчої експертизи №24192 від 20 жовтня 2023 року.
Долю речових доказів вирішено згідно ст.100 КПК України.
Як встановив суд, 24 лютого 2022 року указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України.
Воєнний стан неодноразово продовжувався указами Президента України, востаннє Указом Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 26.07.2023 № 451/2023 строком на 90 діб, Законом України від 27.07.2023 № 3275-ІХ «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», тобто з 24.02.2022 по теперішній час в Україні діє правовий режим воєнного стану.
Встановлено, що на початку квітня 2022 р., ОСОБА_7 , діючи в умовах воєнного стану, навмисно із корисливих мотивів, переслідуючи ціль збагачення, проник через пошкоджене вікно до житлового будинку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де в одному з приміщень будинку виявив газовий балон, ємністю 40 л., темно-червоного кольору, з маркуванням «ПРОПАН», який належить на праві приватної власності ОСОБА_8 ..
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи таємно, навмисно із корисливих мотивів, переслідуючи ціль збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку газового балону, ємністю 40 л., темно-червоного кольору, з маркуванням «ПРОПАН», вартістю 766,67 грн., відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 24192 від 20.10.2023, розпорядившись в подальшому викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_7 завдав матеріального збитку ОСОБА_8 на суму 766,67 грн.
Крім того, на початку квітня 2022 р., приблизно через три дні після викрадення вищевказаного газового балону, ємністю 40 л., темно-червоного кольору, з маркуванням «ПРОПАН», у ОСОБА_7 виник новий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна.
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи повторно, в умовах воєнного стану, навмисно із корисливих мотивів, переслідуючи ціль збагачення, проник через пошкоджене вікно до житлового будинку домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
В подальшому реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 діючи таємно, навмисно із корисливих мотивів, переслідуючи ціль збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку газового балону, ємністю 40 л,, темно- коричневого кольору, з маркуванням «ПРОПАН», який знаходився в одному із приміщень житлового будинку, вартістю 766,67 грн. відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 24192 від 20.10.2023, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_7 завдав матеріального збитку ОСОБА_8 на суму 766,67 грн..
Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_7 , в середині квітня 2022 р., діючи повторно, таємно, в умовах воєнного стану, з метою таємного викрадення чужого майна, проник до господарського приміщення на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де виявив оприскувач для рослин, зеленого кольору, ємністю 8 л., марки «ТУМАН», «ОП-202», який належить на праві приватної власності ОСОБА_8 .
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 діючи навмисно із корисливих мотивів, переслідуючи ціль збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку оприскувача для рослин, зеленого кольору, ємністю 8 л., марки «ТУМАН», «ОП-202», вартістю 338,39 грн., відповідно до висновку судово- товарознавчої експертизи № 24192 від 20.10.2023, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_7 завдав матеріального збитку ОСОБА_8 на суму 338,39 грн.
Окрім цього, в кінці квітня 2022 р. у ОСОБА_7 виник новий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення майна з господарського приміщення на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
Так, реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 , діючи повторно, таємно, в умовах воєнного стану, навмисно із корисливих мотивів, переслідуючи ціль збагачення, проник до господарського приміщення на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де виявив бетонозмішувач, об'ємом видачі 40 л., розмірами баку для бетону 70 на 45 см., жовтого кольору.
За вказаних обставин ОСОБА_7 , діючи навмисно із корисливих мотивів, переслідуючи ціль збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку бетонозмішувача, об'ємом видачі 40 л., розмірами баку для бетону 70 на 45 см., жовтого кольору, вартістю 2400,00 грн. відповідно до висновку судово- товарознавчої експертизи № 24192 від 20.10.2023, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_7 завдав матеріального збитку ОСОБА_8 на суму 2400,00 грн.
Крім того, на початку травня 2022 р., ОСОБА_7 , діючи повторно, таємно, в умовах воєнного стану, навмисно із корисливих мотивів, з метою таємного викрадення чужого майна, проник до підвального приміщення на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 , де виявив алюмінієву драбину, яка складається з трьох секцій, висотою 1,95 м., товщиною стінок по 6 см., середньою шириною сходів 45 см., яка належить на праві приватної власності ОСОБА_8 ..
В подальшому реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 діючи навмисно із корисливих мотивів, переслідуючи ціль збагачення, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи повторно, в умовах воєнного стану, здійснив крадіжку алюмінієвої драбини, яка складається з трьох секцій, висотою 1,95 м., товщиною стінок по 6 см., середньою шириною сходів 45 см., вартістю 2342,38 грн. відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 24192 від 20.10.2023, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_7 завдав матеріального збитку ОСОБА_8 на суму 2342,38 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить вирок суду першої інстанції змінити та застосувати до нього положення ст.75 КК України.
В обґрунтування доводів посилається на те, що він повністю визнав вину, щиро розкаявся, в силу ст.89 КК України не судимий, викрадене майно повернув ОСОБА_8 , який не має до нього претензій, а також на те, що злочини вчинив, тому що йому були потрібні кошти для продуктів харчування.
05 червня 2024 року на адресу Харківського апеляційного суду надійшла заява від захисника ОСОБА_9 про розгляд апеляційної скарги ОСОБА_7 без його участі.
Обвинувачений ОСОБА_7 та прокурор не заперечували проти проведення апеляційного розгляду за відсутністю захисника ОСОБА_9 .
Заслухавши доповідь головуючого судді, вислухавши доводи обвинуваченого, який просив пом'якшити призначене йому покарання, а також думку прокурора, який вважав вирок суду законним та обґрунтованим, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Із матеріалів кримінального провадження, вбачається, що воно розглянуте судом першої інстанції у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, висновки суду про фактичні обставини справи та винуватість ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, ніким із учасників кримінального провадження не оскаржуються, тому апеляційним судом, відповідно до ч.2 ст.394 та ч.1 ст.404 КПК України, не перевіряються.
Перевіряючи вирок в частині правильності призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , колегія суддів вважає, що суд першої інстанції достатньо та правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до норм ст. 65 КК України та роз'яснень, наведених в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання у кожному конкретному випадку, суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, відомості про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
Відповідно до ч. 1 ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.
При призначенні ОСОБА_7 покарання, суд діяв з дотриманням вимог статей 50 та 65 КК України, а саме суд першої інстанції врахував ступень тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, який, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до тяжкого злочину, наявність обставин, що пом'якшують покарання, та відсутність обставин, що обтяжують покарання, а також відомості про особу обвинуваченого, який в силу ст.89 КК України не судимий, офіційно не працевлаштований, негативно характеризується за місцем проживання, не перебуває на обліках у лікарів нарколога та психіатра.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , відповідно до ст. 66 КК України, суд визнав щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
В силу ст.67 КК України, обставин, що обтяжують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.
Вказані обставини чітко, логічно та мотивовано вказані у мотивувальній частині вироку при обґрунтуванні судом виду та міри покарання, яке належить призначити обвинуваченому.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_7 неодружений, неповнолітніх дітей або батьків похилого віку на утриманні не має, отже не має стійких соціальних зв'язків, в силу ст.89 КК України судимостей не має, за місцем проживання характеризується негативно, оскільки веде аморальний спосіб життя та зловживає спиртними напоями, офіційно не працевлаштований, стабільного джерела доходу не має, суспільно-корисною працею не займається.
Колегія судів також звертає увагу на те, що ОСОБА_7 в силу ст.89 КК України судимостей не має, але раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та знає, що за вчинення злочину неодмінно настає кримінальна відповідальність.
Наведене беззаперечно негативно характеризує особу ОСОБА_7 , тому суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апелянта про те, що останній має намір стати на шлях виправлення.
Колегія суддів вважає, що призначене обвинуваченому покарання в межах санкції закону за злочин, у вчиненні якого його визнано винуватим, за видом і розміром в повній мірі відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення і даним про його особу, є обґрунтованим та справедливим, а тому не вбачає підстав для звільнення обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням.
Доводи обвинуваченого в суді апеляційної інстанції про те, що суд призначив явно несправедливе покарання через надмірну його суворість не знайшли свого підтвердження під час перегляду оскаржуваного вироку в апеляційному порядку.
Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Суд в межах своїх дискреційних повноважень при призначенні покарання, як вбачається з мотивувальної частини вироку, фактично прийняв до уваги всі дані, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі і в соціально-побутовому плані, а також врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності, які визначають тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, мотивацію кримінального правопорушення.
Обвинуваченим не наведено в апеляційній скарзі нових обставин, які не враховані судом першої інстанції при призначенні покарання та могли свідчити про явну суворість призначеного покарання у майже мінімальних межах санкції за ч.4 ст.185 КК України.
Крім того, апелянтом не надані відомості та докази, які б підтверджували вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 також не зазначено обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину та дають підстави для застосування положень ст.69 КК України при призначенні покарання, а також свідчать явну несправедливість призначеного покарання.
Доводи обвинуваченого про необхідність пом'якшення йому покарання, з урахуванням відомостей про особу винного та фактичних обставин кримінального провадження, на думку колегії суддів, - є необґрунтованими, оскільки ОСОБА_7 , будучи працездатною особою, офіційно не працевлаштований, вчинив тяжкий злочин, який направлений на таємне викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану.
Крім того, колегія суддів звертає увагу й на те, що перелік викраденого ОСОБА_7 майна, а саме два газових балона, об'ємом 40 л кожний, оприскувач для рослин, бетонозмішувач та алюмінієва драбина, не є предметами першої необхідності та не є предметами, які забезпечують життєдіяльність людини.
Про зазначені обставини, які потрібно врахувати суду при ухваленні остаточного судового рішення та призначення покарання винній особі, також зазначає Верховний Суд у своїх постановах від 29 листопада 2023 року (справа №754/3214/22) та від 30 серпня 2023 року (справа №649/1724/22).
За змістом ст.69 КК України вбачається, що призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом, можливе лише у тому випадку, коли встановлені по справі обставини, що пом'якшують покарання, настільки істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, що призначення особі навіть мінімального покарання в межах санкції було б явно несправедливим.
З відомостей кримінального провадження, які характеризують особу обвинуваченого, доводів апеляційної скарги, а також фактичних обставин справи, не вбачається обставин, які б істотно знижували ступінь тяжкості вчиненого злочину та надавали законні підстави для застосування положень ст.69 КК України при призначенні обвинуваченому покарання.
На переконання колегії суддів встановлені у справі обставини, хоча й пом'якшують покарання обвинуваченого, проте істотно не знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочинів та ступінь суспільної небезпеки, і не є достатніми для застосування ст. 69 КК України.
Отже, ОСОБА_7 не зазначено обґрунтованих підстав для застосування до нього положень статей 69 та 75 КК України, та колегією суддів під час апеляційного перегляду вироку не встановлено.
Щодо доводів апеляційної скарги обвинуваченого про відсутність претензій з боку потерпілого, у зв'язку з чим належить призначити йому більш м'яке покарання, колегія суддів зазначає, що думка потерпілого була врахована судом першої інстанції при призначенні йому покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст.185 КК України. Крім того, потерпілий ОСОБА_8 у своїй заяві від 18 грудня 2023 року зазначив, що при розгляді справи підтримує позицію прокурора (т.1 арк.46).
Таким чином, призначене ОСОБА_7 покарання за ч.4 ст.185 КК України відповідає вимогам статей 50 та 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для зміни оскаржуваного вироку, з урахуванням доводів, зазначених в апеляційній скарзі обвинуваченого.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були би безумовними підставами для скасування вироку, судом апеляційної інстанції також не встановлено.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Вирок Чугуївського міського суду Харківської області від 12 лютого 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
Головуючий -
Судді: