Ухвала від 04.06.2024 по справі 380/7010/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/7010/24

УХВАЛА
З ПИТАНЬ ЗАЛИШЕННЯ ПОЗОВНОЇ ЗАЯВИ БЕЗ РОЗГЛЯДУ
ТА ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ ЗВЕРНЕННЯ З ПОЗОВОМ ДО СУДУ

04 червня 2024 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Клименко О.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника відповідача від 16 квітня 2024 року про залишення позову без розгляду та заяву позивача від 20 травня 2024 року про поновлення пропущеного строку для звернення до суду у справі № 380/7010/24 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:

- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги за невикористані 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України» станом на 01 січня 2020 року;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, грошової допомоги за невикористані 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 380/12982/22 та провести їх виплату з урахуванням виплачених сум;

- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових умов та грошової компенсації за невикористані 84 доби додаткової відпустки за весь час затримки виплати - за період з 01 січня 2020 року по день фактичної виплати недоплаченого грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги у зв'язку із звільненням;

- звільнити від сплати судового збору відповідно до пункту першого частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки питання стосується заробітної плати.

Ухвалою судді від 05 квітня 2024 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення (виклику) сторін.

16 квітня 2024 року від представника відповідача через систему «Електронний суд» надійшла заява від 16 квітня 2024 року про залишення позову без розгляду.

Указана заява мотивована тим, що спірні правовідносини стосуються питання проходження позивачем публічної служби, а відтак до таких правовідносин повинен застосовуватися місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, оскільки зазначена норма є спеціальною та має перевагу перед нормою статті 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), яка є загальною, та встановлює тримісячний строк звернення до суду. Зазначає, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 380/12982/22 військова частина НОМЕР_1 виконала 09 червня 2023 року, а з цим позовом до суду позивач звернувся у березні 2023 року, тобто з пропуском як місячного строку звернення до суду, передбаченого частиною п'ятою статті 122 КАС України, так і тримісячного, встановленого частиною першою статті 233 КЗпП України.

З огляду на вказане просить суд позов ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Ухвалою суду від 14 травня 2024 року позовну заяву після відкриття провадження у справі залишено без руху, а особі, що звернулася із позовною заявою, встановлено в п'ятиденний строк з дня вручення цієї ухвали усунути недоліки у спосіб подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду та докази поважності причин його пропуску.

22 травня 2024 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява від 20 травня 2024 року про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, яка мотивована тим, що на момент проходження позивачем військової служби з 01 березня 2018 року по 07 серпня 2020 року частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України діяла в редакції, згідно із якою строк звернення працівника до суду з позовом про стягнення належної йому при звільненні заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці не обмежувався будь-яким строком. Позивач, покликаючись на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22 та від 28 вересня 2023 року у справі № 140/2168/23 вказує, що право на звернення до суду із цим позовом відповідно до положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не обмежене будь-яким строком. Крім цього, позивач повідомляє, що з березня 2022 року по сьогодні перебуває без ротації на сході України в зоні бойових дій, про що відповідачу відомо.

З огляду на вказане просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення з цим позовом до суду.

Ухвалою суду від 23 травня 2024 року розгляд справи продовжено.

Вирішуючи заяву представника відповідача від 16 квітня 2024 року про залишення позову без розгляду та заяву позивача від 20 травня 2024 року про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно із частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Учасники справи зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (частина друга статті 44 КАС України).

Згідно із частиною шостою статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною п'ятою статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонами у цій справі, стосуються вирішення питання щодо наявності чи відсутності у позивача права на перерахунок та виплату сум грошового забезпечення.

Втім положення статті 122 КАС України не містять норм, які б урегульовували строки звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці (грошового забезпечення військовослужбовців).

Водночас такі строки встановлені КЗпП України.

Одночасно з цим суд наголошує, що КАС України прямо визначає, що строк звернення до адміністративного суду може бути встановлений й іншим законом.

Так, частина друга статті 233 КЗпП України, яка діяла в редакції до 19 липня 2022 року, встановлювала, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Водночас 19 липня 2022 року набрав чинності Закон України від 01 липня 2022 року № 2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон № 2352-ІХ), яким внесено зміни до КЗпП України, зокрема частину другу статті 233 цього Кодексу викладено у такій редакції:

«Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».

Отож, починаючи з 19 липня 2022 року законодавець установив строк для звернення працівника з позовом до суду про виплату усіх сум, що належать йому при звільненні, який становить три місяці та обчислюється з дня одержання працівником письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.

У своїй заяві про залишення позову без розгляду представник відповідача стверджує, що до спірних правовідносин повинен застосовуватися місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п'ятою статті 122 КАС України, а не нормою статті 233 КЗпП України.

Суд відхиляє такий довід представника відповідача, оскільки правова позиція стосовно необхідності застосування до правовідносин, які виникли з приводу отримання військовослужбовцем при звільненні усіх належних йому сум, положень статті 233 КЗпП України, а не частини п'ятої статті 122 КАС України, висловлена Верховним Судом у постанові від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, яку суд ураховує на підставі вимог частини п'ятої статті 242 КАС України.

Суд встановив, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 380/12982/22 зобов'язано військову частину НОМЕР_1 перерахувати розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 з 01 січня 2020 року по день звільнення, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704 від 30 серпня 2017 року «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».

У позовній заяві позивач вказує, що на виконання зазначеного рішення суду військова частина НОМЕР_1 здійснила перерахунок посадового окладу та окладу за військовим званням, проте, враховуючи те, що протягом 2020 року грошове забезпечення нараховувалося та виплачувалося відповідачем із розрахунку розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року замість прожиткового мінімуму, встановленого законом на 01 січня 2020 року, відповідач повинен перерахувати також виплачені позивачу суми грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та грошової допомоги за невикористані 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки.

Отже, своє право на перерахунок сум грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та грошової допомоги за невикористані 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки, які є предметом розгляду у цій справі, позивач пов'язує саме з виконанням рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 380/12982/22.

Як слідує з матеріалів справи та підтверджується довідкою-перерахунком окладу за військове звання та посадового окладу з 01 січня 2020 року по 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 , яка видана військовою частиною НОМЕР_1 09 червня 2023 року за № 71/448, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 380/12982/22 військова частина НОМЕР_1 виконала 09 червня 2023 року.

Тож, щонайпізніше у червні 2023 року позивач повинен був дізнатися про порушення свого права на перерахунок спірних сум грошової допомоги на оздоровлення за 2020 рік, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік та грошової допомоги за невикористані 84 доби додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2020 роки з урахуванням грошового забезпечення, перерахованого на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2023 року у справі № 380/12982/22.

З цим позовом до суду позивач звернувся (здав на пошту для скерування в суд, що підтверджується конвертом) 23 березня 2024 року.

Отже, позивач пропустив тримісячний строк звернення з цим позовом до суду.

Водночас, оцінюючи поважність причин пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду, які вказані у заяві від 20 травня 2024 року про поновлення пропущеного строку для звернення до суду, суд зазначає таке.

За загальним правилом поважними причинами пропуску строку звернення визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборним, та які не залежать від волевиявлення особи і пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення Європейський Суд з прав людини ураховує таке: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Суд ураховує, що відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_2 від 10 серпня 2023 року, виданого військовою частиною НОМЕР_3 , ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у Збройних Силах України.

Так, наказом від 20 квітня 2023 року № 57 позивач призначений на посаду начальника групи сил підтримки штабу військової частини НОМЕР_3 .

Наказом від 11 серпня 2023 року № 182 позивач призначений на посаду офіцера групи сил підтримки штабу військової частини НОМЕР_3 .

Беручи до уваги викладені обставини, враховуючи те, що строк на звернення з цим позовом до суду припав на час перебування позивача на військовій службі, яку він проходить й дотепер, що підтверджується належними та допустимими доказами, суд уважає, що позивач пропустив строк звернення з цим позовом до суду з поважних причин, а відтак з цих підстав його належить поновити.

Водночас суд відхиляє покликання позивача на постанови Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 460/17052/21, від 27 квітня 2023 року у справі № 420/14777/22 та від 28 вересня 2023 року у справі № 140/2168/23, оскільки такі ухвалені за обставин, відмінних від фактичних обставин цієї справи, а тому не є релевантними до спірних правовідносин.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із частиною першою статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

За цих обставин суд доходить висновку, що у задоволенні заяви представника відповідача від 16 квітня 2024 року про залишення позову без розгляду належить відмовити. Водночас заяву позивача від 20 травня 2024 року про поновлення пропущеного строку для звернення до суду слід задовольнити, визнавши поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновивши його.

Керуючись статтями 122, 123, 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника відповідача від 16 квітня 2024 року про залишення позову без розгляду - відмовити.

Заяву позивача від 20 травня 2024 року про поновлення пропущеного строку для звернення до суду - задовольнити.

Визнати поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновити його.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, окремо не оскаржується, заперечення щодо строку звернення до суду може бути викладено в апеляційній скарзі на рішення у цій справі.

Повний текст ухвали складено 04 червня 2024 року.

Суддя Клименко О.М.

Попередній документ
119497049
Наступний документ
119497051
Інформація про рішення:
№ рішення: 119497050
№ справи: 380/7010/24
Дата рішення: 04.06.2024
Дата публікації: 06.06.2024
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Львівський окружний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Відмовлено у відкритті провадження (27.05.2025)
Дата надходження: 15.05.2025