03 червня 2024 рокусправа № 380/6224/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Мартинюка В.Я.
секретар судового засідання Лужняк О.М.
за участю:
представника позивача - Вовчак Р.Я., представника відповідача - Івасечко Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» до Львівської митниці про скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛЕО ТРЕЙДІНГ» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів: UA209000/2023/400232/2 від 21.09.2023; UA209000/2023/000269/2 від 04.10.2023; UA209000/2023/000270/2 від 04.10.2023;
визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: UA209140/2023/000741; UA209140/2023/000780; UA209140/2023/000781.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що ним до митного контролю разом з митними деклараціями як підстави для застосування основного методу було надано документи, які місять відомості щодо ціни товару та дають можливість обчислити її. Зі змісту оскаржуваних рішень не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим. Вказує, що витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. В оскаржуваних рішеннях не зазначено які в поданих до митного контролю документах містяться розбіжності, що мають вплив на правильність визначення митної вартості; які ознаки підробки наявні у цих документах і з чого це вбачається; яких відомостей не міститься у документах, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Вказує, що зазначені митним органом недоліки не є підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, оскільки надані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку інформацію про товар та його ціну та, у своїй сукупності, не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом. Вказує, що надання ним додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товару. Своїм повідомленням відповідач витребував навіть ті документи, які вже були подані ним до митного оформлення. При цьому, у картках відмови зазначено, що такі документи подавалися, а у рішеннях про коригування митної вартості зазначалось, що таких документів не було. Стверджує, що відповідачем не було надано відповідну знеособлену інформацію, що в свою чергу нівелює саму процедуру консультацій. Тобто, консультації з декларантом не проводились. Митний орган здійснював коригування безпідставно та вибірково, обираючи вартість за одиницю товару значно вищу, ніж зазначена в базах даних митниці. Зазначає, що відповідач не обґрунтував, чому при здійсненні коригування неможливо застосувати основний метод - вартість операції, хоча при здійсненні митницею коригування він зобов'язаний зазначити причини незастосування даного методу.
Відповідач у відзиві зазначає, що оскільки відповідна вимога щодо витребування офіційних перекладів документів була направлена позивачу, він цього обов'язку не виконав, у зв'язку із чим врахувати відомості, які містяться в документах, складених іноземною мовою митний орган не міг. Стверджує, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтверджені та піддаються обчисленню, що є порушенням вимог ч.21 ст.58 Митного кодексу. Числове значення митної вартості в даному випадку перевірити не можливо. Витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митної вартості позивачем. Стверджує, що необхідність витребування документів є передусім способом впевнитись у тому, що позивач правильно визначив митну вартість. Зазначає, що позивач за власним бажанням могли подати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої вартості товару. Вказує, що в якості джерела для винесення оскаржуваних рішень використовував не ЄАІС ДФС України, а конкретні митні декларації. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. Вказує, що посадові особи митниці при здійсненні контролю митної вартості імпортованого позивачем товару діяли в межах повноважень та відповідно до вимог чинного законодавства України.
У відповіді на відзив позивач вказує, що митниця під час проведення коригування митної вартості товарів провела аналіз усіх документів, які долучені і до позовної заяви. В оскаржуваних рішеннях відповідач не повідомив які конкретно документи необхідно перекласти та не обґрунтовано необхідність здійснення такого перекладу. Тексти цих рішень не містять відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов. Посилається на те, що зниження ціни на ідентичні товари, яке прослідковується за поданими деклараціями, було обумовлено зміною об'ємів замовлення, зниження цін на світовому ринку, зниження вартості логістичних послуг. Митний орган не зазначив які саме складові митної вартості були непідтвердженими.
Представник позивача просить позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.
Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.
Ухвалою суду від 27.03.2024 року відкрито загальне позовне провадження.
Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 27.05.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.
Позивачем було подано відповідачу відповідні електронні митні декларації.
04.10.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/000270/2, у якому зазначено наступні порушення:
- у гр.22 відсутній підпис перевізника;
- у договорі на перевезення п.1.1 та 2.1 зазначено, що послуги з перевезення вантажів надаються на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Заявки до митного оформлення не надано;
- у ЦМР розділ 4 зазначено, що товар завантажено у Basiskele-Kocaeli, тоді як задекларовані умови поставки гр.20 МД - EXW Izmit;
- у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що транспортні послуги надавались за маршрутом Basiskele-Kocaeli. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а, отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;
- до митного оформлення надано проформу-інвойс на суму 51480$, зазначено умови оплати 30%/70% попередня оплата, проте надано три платіжних доручення на суму 2600$, 10036$, 15444$, що свідчить про те, що зазначений графік виплат не дотримано;
- сума проформи не відповідає сумі, зазначеній в експортній МД на партію товару;
- в експортній МД країни відправлення зазначено умови поставки EXW-Стамбул, що протирічить відомостям, які містяться у товаросупровідних документах.
04.10.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/000269/2, у якому зазначено наступні порушення:
- у гр.22 відсутній підпис перевізника;
- у ЦМР розділ 4 зазначено, що товар завантажено у Basiskele-Kocaeli, тоді як задекларовані умови поставки гр.20 МД - EXW Izmit;
- у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що транспортні послуги надавались за маршрутом Basiskele-Kocaeli. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а, отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;
- до митного оформлення надано проформу-інвойс на суму 51480$, зазначено умови оплати 30%/70% попередня оплата, проте надано три платіжних доручення на суму 2600$, 10036$, 15444$, що свідчить про те, що зазначений графік виплат не дотримано;
- сума проформи не відповідає сумі, зазначеній в експортній МД на партію товару;
- в експортній МД країни відправлення зазначено умови поставки EXW-Стамбул, що протирічить відомостям, які містяться у товаросупровідних документах.
21.09.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/400232/2, у якому зазначено наступні порушення:
- п.D ч.1ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що у гр.4 ЦМР зазначається географічне місце, країна та дата завантаження вантажу (дата завантаження не зазначена), у гр.3 ЦМР має зазначатись географічне місце доставки товару та країна (зазначено лише Україна);
- у ЦМР розділ 4 зазначено, що товар завантажено у м.Стамбул, тоді як задекларовані умови поставки FCA GOLCUK;
- у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що транспортні послуги надавались за маршрутом Sakarya-Порубне. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а, отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості;
- у гр.16 ЦМР відсутні відомості щодо перевізника (внесено номер транспортного засобу);
- у гр.44 внесено реквізити документу за кодом « 4301» - договір перевезення. Документ до МД не доєднано;
- відсутні відомості про вартість завантаження у транспорт та відомості про те, хто несе такі витрати у транспортних документах;
- до митного оформлення надано проформи-інвойс на суму 79530$ та 24990$, зазначено умови оплати 100% попередня оплата; у комерційному інвойсі містяться відомості щодо терміну оплати - 13.09.2023. МД подана до митного оформлення 21.09.2023. Документи щодо здійснення оплати за товар до митного оформлення не надано;
- платіжна інструкція на суму 24096,15$ у графі «призначення платежу» внесено посилання на оформлену мд №UA2091040/2023/025023 від 11.09.2023 року, тобто, платіж не стосується даної партії товару.
За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України відповідачем було складено картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2023/000741, UA209140/2023/000780, UA209140/2023/000781, якими позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин: неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із рішеннями про коригування митної вартості та необхідністю внесення змін у відповідні графи МД, а також не зазначено в описовій частині гр.31напругу (тов.1). Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов'язані із застосуванням митних декларацій», Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа». Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів здійснюється відповідно до гл.4 МКУ. Неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із невірним заповненням гр.31 ЕМД, а саме неповний опис товару. Порушення вимог порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, порушено умови декларування, передбачені п.1, п.8 ст.257 МКУ, а також порушено вимоги заповнення ДМВ (гр.8) відповідно до наказу Мінфіну від 24.05.2012 №599 «Затвердження форм митної вартості та правила її заповнення». Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності митних органів здійснюється відповідно до гл.4 МКУ.
Не погоджуючись із згаданими рішеннями про коригування митної вартості та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся із даним позовом до суду.
Змістом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів прийняті Львівською митницею Державної митної служби України UA209000/2023/400232/2 від 21.09.2023; UA209000/2023/000269/2 від 04.10.2023; UA209000/2023/000270/2 від 04.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2023/000741; UA209140/2023/000780; UA209140/2023/000781.
Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).
Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).
Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).
Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).
Щодо порушення зазначеного у рішенні №UA209000/2023/000270/2 від 04.10.2023 року (у гр.22 відсутній підпис перевізника; у договорі на перевезення п.1.1 та 2.1 зазначено, що послуги з перевезення вантажів надаються на підставі заявок, які містять істотні умови перевезення. Заявки до митного оформлення не надано; у ЦМР розділ 4 зазначено, що товар завантажено у Basiskele-Kocaeli, тоді як задекларовані умови поставки гр.20 МД - EXW Izmit. У рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що транспортні послуги надавались за маршрутом Basiskele-Kocaeli. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а, отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості; до митного оформлення надано проформу-інвойс на суму 51480$, зазначено умови оплати 30%/70% попередня оплата, проте надано три платіжних доручення на суму 26000$, 10036$, 15444$, що свідчить про те, що зазначений графік виплат не дотримано. Сума проформи не відповідає сумі, зазначеній в експортній МД на партію товару; в експортній МД країни відправлення зазначено умови поставки EXW-Стамбул, що протирічить відомостям, які містяться у товаросупровідних документах).
Що стосується твердження щодо відсутності підпису перевізника у гр.22, то, на переконання суду, вказане порушення носить формальний характер та жодним чином не могло вплинути на визначення митної вартості імпортованого позивачем товару.
Також суд звертає увагу, що ч.2 ст.53 МК України містить вичерпний перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Серед вказаного переліку відсутня необхідність надавати контролюючому органу будь-які заявки.
З приводу тверджень контролюючого органу, які стосуються завантаження товару в Basiskele-Kocaeli, декларування позивачем умов поставки гр.20 МД - EXW Izmit, зазначення позивачем в експортній митній декларації країни відправлення умов поставки EXW-Стамбул суд зазначає наступне.
В розділі 4 згаданої CMR дійсно зазначене місце завантаження товару - Basiskele-Kocaeli.
При цьому, відповідно до п.3.2 контракту купівлі-продажу №202301 від 03.08.2023 року, укладеного між Kapek Kagit Ambalaj Uretim Ithalat Ihracat Tic.ltd.sti (продавець) та позивачем (покупець), який наявний в матеріалах справи, базові умови доставки товарів є наступними: FCA Izmit, якщо інше не вказано у специфікації та проформі-інвойс.
В матеріалах справи наявний інвойс №KKF2023000000037 від 26.09.2023 року, відповідно до якого поставка товарів у даному випадку здійснювалась на підставі умов EXW Izmit.
Вказана обставина пояснює зазначення позивачем у гр.20 митної декларації терміну EXW Izmit.
При цьому, судом встановлено, що із інших додатків, зокрема, самого контракту купівлі-продажу від 03.08.2023 року, вбачається головний офіс продавця товару знаходиться у місті Стамбул.
Зазначена обставина пояснює причини можливого помилкового зазначення в експортній митній декларації країни відправлення умов поставки EXW-Стамбул.
Також з інших матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що продавець товару за згаданим контрактом має безліч відділень та складів по всій території Туреччини, що є причиною зазначення у гр.20 митної декларації EXW Izmit.
Більше того, судом встановлено, що м. Izmit, Туреччина та м. Basiskele-Kocaeli, Туреччина знаходяться поруч одне від одного.
Окрім того, як уже згадувалось, усі документи вказують на те, що містом відправлення товару було саме м. Basiskele-Kocaeli, Туреччина.
Що стосується інших порушень, які стосуються ціни товару, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна комерційна пропозиція від 07.09.2023 року, відповідно до якої продавець запропонував для позивача ціну товару 1170 доларів США за 1 тону.
У специфікації №2 продавець за контрактом визначив характеристику товару, який постачатиметься: 44 тони; загальна вартість 51480 доларів США.
Вказана інформація підтверджується рахунком-проформою №809202311 від 07.09.2023 року.
Твердження відповідача щодо недотримання позивачем графіку виплат жодним чином не могло вплинути на формування митної вартості.
Щодо порушення зазначеного у рішенні UA209000/2023/000269/2 від 04.10.2023 року (у гр.22 відсутній підпис перевізника; у ЦМР розділ 4 зазначено, що товар завантажено у Basiskele-Kocaeli, тоді як задекларовані умови поставки гр.20 МД - EXW Izmit; у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що транспортні послуги надавались за маршрутом Basiskele-Kocaeli. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а, отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості; до митного оформлення надано проформу-інвойс на суму 51480$, зазначено умови оплати 30%/70% попередня оплата, проте надано три платіжних доручення на суму 2600$, 10036$, 15444$, що свідчить про те, що зазначений графік виплат не дотримано; сума проформи не відповідає сумі, зазначеній в експортній МД на партію товару; в експортній МД країни відправлення зазначено умови поставки EXW-Стамбул, що протирічить відомостям, які містяться у товаросупровідних документах).
Суд звертає увагу, що зазначені порушення спростовуються із таких самих підстав, як і порушення у попередньому рішенні №UA209000/2023/000270/2 від 04.10.2023 року.
Щодо порушення зазначеного у рішенні UA209000/2023/400232/2 від 21.09.2023 року (п.D ч.1ст.6 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів визначено, що у гр.4 ЦМР зазначається географічне місце, країна та дата завантаження вантажу (дата завантаження не зазначена), у гр.3 ЦМР має зазначатись географічне місце доставки товару та країна (зазначено лише Україна); у ЦМР розділ 4 зазначено, що товар завантажено у м.Стамбул, тоді як задекларовані умови поставки FCA GOLCUK; у рахунку на оплату витрат на транспортування зазначено, що транспортні послуги надавались за маршрутом Sakarya-Порубне. Протиріччя у даних не дає змоги встановити точний маршрут перевезення, а, отже, перевірити правильність розрахунку складових митної вартості; у гр.16 ЦМР відсутні відомості щодо перевізника (внесено номер транспортного засобу); у гр.44 внесено реквізити документу за кодом « 4301» - договір перевезення. Документ до МД не доєднано; відсутні відомості про вартість завантаження у транспорт та відомості про те, хто несе такі витрати у транспортних документах; до митного оформлення надано проформи-інвойс на суму 79530$ та 24990$, зазначено умови оплати 100% попередня оплата; у комерційному інвойсі містяться відомості щодо терміну оплати - 13.09.2023. МД подана до митного оформлення 21.09.2023. Документи щодо здійснення оплати за товар до митного оформлення не надано; платіжна інструкція на суму 24096,15$ у графі «призначення платежу» внесено посилання на оформлену мд №UA2091040/2023/025023 від 11.09.2023 року, тобто, платіж не стосується даної партії товару).
Щодо не зазначення дати завантаження товару, суд звертає увагу, що вказане порушення має формальний характер та жодним чином не могло вплинути на можливість визначення імпортованого позивачем товару.
При цьому, відповідно до п.3.2 контракту купівлі-продажу №71 від 06.10.2021 року, укладеного між Emirson Global Dis Tic. Ltd. Sti. (продавець) та позивачем (покупець), який наявний в матеріалах справи, базові умови доставки товарів є наступними: FCA Istanbul, якщо інше не вказано у специфікації та проформі-інвойс.
В матеріалах справи наявна проформа0інвойс №23/11706, відповідно до якого поставка товарів у даному випадку здійснювалась на підставі умов EXW Golcuk.
Вказана обставина пояснює зазначення позивачем у митній декларації терміну FCA Golcuk.
При цьому, судом встановлено, що із інших додатків, зокрема, самого контракту купівлі-продажу №71 від 06.10.2021 року, вбачається, що головний офіс продавця товару знаходиться у місті Стамбул.
Також з інших матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що продавець товару за згаданим контрактом має безліч відділень та складів по всій території Туреччини.
Зазначена обставина пояснює причини можливого помилкового зазначення позивачем місця завантаження товару.
Щодо тверджень, які стосуються перевезення товару суд зазначає наступне.
Позивач (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) уклали договір на транспортне обслуговування №08/03/2023-2 від 08.03.2023 року, відповідно до якого замовник доручає, а експедитор бере на себе зобов'язання за плату і за рахунок клієнта надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному і внутрішньо українському сполученні.
Відповідно до рахунку на оплату №2023 від 18.09.2023 року позивач здійснив оплату ФОП ОСОБА_1 послуг з транспортних перевезень за маршрутом Сакарья (Туреччина) - Cірет (Румунія), Порубне ( пункт пропуску через державний кордон України на кордоні з Румунією) - Путомити (Україна).
Окрім того, у матеріалах справи наявні інші докази, зокрема, сама CMR, митна декларація, з яких вбачається, що місцем завантаження товару є м.Сакарья, Туреччина та місто розвантаження товару - м.Пустомити (Україна).
Вказані документи надавались також контролюючому органу, а тому твердження щодо відсутності відомостей про країну та конкретне місце розвантаження спростовується згаданою обставиною.
Наведені обставини вказують на те, що поставка товару відбувалась відповідно до умов договору.
Зазначені обставини спростовують також і твердження відповідача з приводу відсутності відомостей щодо перевізника товару.
При цьому, номерні знаки транспортного засобу, зазначені у гр.16 ЦМР ( НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ) співпадають із номерними знаками вказаними в уже згаданому рахунку на оплату №2023 від 18.09.2023 року.
Щодо зазначення у графі 44 митної декларації реквізитів документу за кодом « 4301» - договір перевезення.
Як вбачається із матеріалів справи, згаданий документ уже надавався позивачем відповідачу при поданні митної декларації, за насідками чого було прийняте рішення про коригування митної вартості.
Окрім того, в матеріалах справи наявні й інші документи, які також надавались контролюючому органу, на підставі яких можна встановити відомості щодо перевезення позивачем товару, зокрема, рахунок на оплату №2023 від 18.09.2023 року.
Що стосується відомостей про завантаження товару у транспорт.
Підпунктами 2.1.4 та 2.1.5 п.2.1 розділу ІІ договору на транспортне обслуговування №08/03/2023-2 від 08.03.2023 року замовник (позивач) зобов'язується провести завантаження транспортного засобу, забезпечує збереження вантажу протягом перевезення; організовувати вантажно-розвантажувальні роботи.
Отже, додаткових витрат на оплату послуг перевізника щодо завантаження товару у транспорт позивач не поніс, оскільки такі вже включені до ціни товару за контрактом купівлі-продажу.
Що стосується інших порушень, які стосуються ціни товару, суд зазначає, що в матеріалах справи наявна комерційна пропозиція від 11.08.2023 року, відповідно до якої продавець запропонував для позивача ціну товару 1190 доларів США за 1 тону.
Відповідно до рахунку - проформи №23/11706 від 24.07.2023 року, вартість 67 тог товару складає 79730 доларів США, 1190 доларів США за одну тону.
Відповідно до рахунку-проформи №23/11748 від 11.08.2023 року, вартість 21 тон товару складає 24990 доларів США; 1190 доларів США за одну тону.
Суд звертає увагу, що рахунок-проформа - це комерційний документ, який містить відомості про ціну товару, але не використовується для здійснення розрахунків за товар.
Натомість, в матеріалах справи наявний також комерційний рахунок-фактура №EMR2023000100287, відповідно до якого вартість товару, який постачається вагою 19718,70 кг складає 23441,81 доларів США; 1190 доларів США за одну тону; дата виставлення рахунку - фактури - 13.09.2023 року.
За загальним правилом, це документ, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити.
При цьому, визначальною ознакою у даному випадку є те, що усі згадані раніше документи передбачають вартість імпортованого позивачем товару у розмірі 1190 доларів США за одну тону та підтверджують митну вартість.
Окрім того, суд звертає увагу, що у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові від 29.04.2021 року у справі №810/1822/16 Верховним Судом зроблені наступні висновки: «Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).
При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов'язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.
Водночас приписи вказаних статей зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття».
У спірних правовідносинах встановлені факти спростовують викладені відповідачем посилання, які викликали у нього сумніви та породили зазначені ним причини щодо неможливості перевірки наданих позивачем документів.
При цьому, зі змісту оскаржуваних позивачем рішень не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим.
Підсумовуючи викладене, можна прийти до висновків, що вказані документи містять достатньо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни.
Щодо визначення митної вартості за методом 2 ґ.
Як передбачено пунктами 1, 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».
Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.
Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування їх є підставними та підлягають задоволенню.
Щодо визнання протиправною та скасування карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
У постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».
Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.
При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.
З огляду на викладене, оскаржувані рішення та картки відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.
Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 7 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
В матеріалах справи наявні договір про надання правової допомоги №01/29/11 від 29.11.2023 року; акт наданих послуг від 03.06.2024 року, рахунок від 03.06.2024 року, відповідно до якої сума до оплати за виконану адвокатом роботу становить 17100 грн. 00 коп.
Суд звертає увагу, що при встановленні розміру гонорару за надання професійної правничої допомоги враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Враховуючи викладене, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, перевіривши відповідність заявленої до стягнення суми наданому обсягу адвокатських послуг, суд вважає, що справедливим і співмірним є зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу від попередньо заявленої суми.
Беручи до уваги складність справи, час, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсяг наданих адвокатом послуг, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення клопотання позивача та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом даної справи, у розмірі 8500 грн. 00 коп.
Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, прийняті Львівською митницею Державної митної служби України №UA209000/2023/400232/2 від 21.09.2023; №UA209000/2023/000269/2 від 04.10.2023; №UA209000/2023/000270/2 від 04.10.2023 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення UA209140/2023/000741; UA209140/2023/000780; UA209140/2023/000781.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (адреса: Львівська область, Львівський район, м.Пустомити, провулок Тихий-1, 11/21; код ЄДРПОУ 42402050) 9689 (дев'ять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лео Трейдінг» (адреса: Львівська область, Львівський район, м.Пустомити, провулок Тихий-1, 11/21; код ЄДРПОУ 42402050) 8500 (вісім тисяч п'ятсот) грн. 00 коп. понесених судових витрат у вигляді витрат на професійну правничу допомогу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повне рішення складено 04 червня 2024 року.
СуддяМартинюк Віталій Ярославович