вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" травня 2024 р. Справа№ 910/6486/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Алданової С.О.
Корсака В.А.
при секретарі судового засідання: Заборовської А.О.,
за участю представників сторін:
від позивача: Бєлкін Л.М.,
від відповідача: Михалевич М.М.,
розглянувши апеляційну скаргу
Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 (повний текст складено 25.12.2023)
у справі № 910/6486/23 (суддя Васильченко Т.В.)
за позовом ОСОБА_1
до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"
про стягнення 99 321,98 грн,
Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.
У квітні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою, у якій просив стягнути з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» (далі - ПАТ «Укрнафта») 99321,98 грн чистого прибутку за 2020 рік та нарахувань на неотримані суми, з яких 70 854,50 грн чистого прибутку, 3 721,00 грн 3% річних та 24 746,48 грн інфляційних втрат.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 посилається на те, що згідно з абз. 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» у ПАТ «Укрнафта» виник обов'язок сплатити йому (позивачу) як акціонеру частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонеру акцій, але ПАТ «Укрнафта» такий свій обов'язок не виконало.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 позовні вимоги ОСОБА_1 до ПАТ «Укрнафта» про стягнення 99 321,98 грн задоволено. Стягнуто з ПАТ «Укрнафта» на користь ОСОБА_1 частину чистого прибутку за 2020 рік, з утриманням із цієї суми установлених законодавством України податків та зборів, у розмірі 70 854,50 грн, 3% річних у розмірі 3 721,00 грн, інфляційні втрати у розмірі 24 746,48 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.
Суд встановив, що загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта» в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021, визначили спосіб розпорядження прибутком цієї юридичної особи в порядку, встановленому ст. 21 Закону України «Про державний бюджет на 2021 рік». За таких обставин акціонери ПАТ «Укрнафта» мають право на частину чистого прибутку відповідно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми коштів у розмірі 1 921 167 072,00 грн, що розрахована відповідачем в рахунок погашення грошового зобов'язання по сплаті частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету на підставі абз. 2 ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік».
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів сплати ОСОБА_1 частини чистого прибутку за 2020 рік або доказів, які спростовували би заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 28.11.2023, ПАТ «Укрнафта» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято без повного врахування обставин справи, а також з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Апелянт зазначає, що на нього не поширюється дії абз. 2 п. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік». ПАТ «Укрнафта» зауважує, що право акціонерів на розподіл прибутку не є тотожним праву на отримання дивідендів та тим більше не свідчить та не може свідчити про право акціонерів на отримання частини чистого прибутку безпосередньо.
Позиції учасників справи.
ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог апеляційної скарги ПАТ «Укрнафта» заперечує та наводить доводи на їх спростування.
Також у відзиві позивач зазначає, що планує понести витрати на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційної скарги у розмірі 7 500,00 грн.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.01.2024 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Алданова С.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/6486/23 та відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ПАТ «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 до надходження матеріалів справи №910/6486/23.
01.02.2024 матеріали справи №910/6486/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ «Укрнафта» на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/6486/23. Повідомлено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги буде здійснюватись у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 задоволено клопотання ПАТ «Укрнафта» про розгляд апеляційної скарги в загальному порядку з викликом сторін у судове засідання. Розгляд справи призначено на 08.04.2024.
Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 08.04.2024 та від 29.04.2024 повідомлено ОСОБА_1 , що наступне судове засідання у справі відбудеться 29.04.2024 та 01.05.2024 відповідно.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 на задоволення відповідного клопотання представника позивача відкладено судове засідання до 22.05.2024.
Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.
ПАТ «Укрнафта» згідно з п. 1.1, 1.3 Статуту (в редакції, затвердженій рішенням загальних зборів акціонерів від 19.09.2019 (протокол №29 від 19.09.2019) (далі - Статут), засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу від 23.02.1994 №57 шляхом перетворення державного підприємства «Виробниче об'єднання «Укрнафта» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» №210/93 від 15.06.1993, з подальшою згідно рішення загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 зміною типу і назви Товариства з Відкритого акціонерного товариства «Укрнафта» на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта».
Товариство утворене і діє на підставі чинного законодавства України, цього статуту та внутрішніх документів Товариства (п. 1.5 Статуту).
Відповідно до п. 3.1 та 3.2 Статуту акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України. Кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право, зокрема, на отримання дивідендів. Акціонери можуть мати інші права, передбачені законодавством України та Статутом Товариства.
Акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства. Документальним підтвердженням наявності на певний момент часу прав на цінні папери та прав за цінними паперами власника цінних паперів є виписка з рахунку в цінних паперах власника, яка видається депозитарною установою на вимогу власника цінних паперів або в інших випадках, установлених законодавством та договором про обслуговування рахунка в цінних паперах. Виписка з рахунка в цінних паперах не є цінним папером, а її передача від однієї особи до іншої не є вчиненням правочину щодо цінних паперів і не тягне за собою переходу прав на цінні папери та прав за цінними паперами (п. 6.1, 6.16 Статуту).
Облік прав власності на акції Товариства здійснюється відповідно до законодавства про депозитарну систему України (п. 6.17 Статуту).
Статутний капітал ПАТ «Укранафта» становить 13 557 127,50 грн і поділений на 54 228 510 штук простих іменних акцій.
Відомості з відкритих джерел свідчать та визнається відповідачем у відзиві, що Акціонерному товариству «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (частка держави у статутному капіталі якого становить 100%) належить 27 114 256 акцій ПАТ «Укрнафта», тобто 50% плюс 1 акція.
Отже, відповідач входить до числа господарських товариств, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких знаходяться у статутних капіталах господарських товариств, частка держави яких становить 100%.
ОСОБА_1 є акціонером ПАТ «Укрнафта» та згідно з випискою про стан рахунку в цінних паперах на 01.07.2021 має акції у кількості 1000 шт.
18.05.2021 відбулись загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021. Рішення зборів оформлені протоколом №31 від 18.05.2021, до порядку денного яких, окрім інших, було винесено 13-те питання «Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства».
З питання №13 порядку денного загальні збори простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, вирішили, що оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
За твердженням ОСОБА_1 , станом на день подання позову граничний строк для виплати частини чистого прибутку за 2020 рік (01.07.2021) минув, але частина чистого прибутку він (позивач) так і не отримав. Посилаючись на абз. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», ОСОБА_1 вважає, що у ПАТ «Укрнафта» виник обов'язок перед акціонерами сплатити частину чистого прибутку відповідно до кількості належних акціонерам акцій, який ПАТ «Укрнафта» не виконало, частину чистого прибутку за 2020 рік йому ( ОСОБА_1 ) не виплатило.
Заперечуючи проти заявлених до нього вимог, ПАТ «Укрнафта» зазначає, що право акціонерів на розподіл прибутку не є тотожним праву на отримання дивідендів. Реалізація акціонерами права на отримання дивідендів за простими акціями можлива лише в разі прийняття рішення загальними зборами акціонерів про їх виплату, тоді як загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта» прийняли рішення від 18.05.2021, оформлені протоколом №31, про розподіл прибутку ПАТ «Укрнафта» в порядку, встановленому ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» і порядок такого розподілу відсутній.
Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
За ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 ст. 167 ГК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначає, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Під корпоративними відносинами маються на увазі відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.
За визначенням ч. 1 та 2 ст. 152 ЦК України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) акціонерне товариство - господарське товариство, статутний капітал якого поділено на визначену кількість часток однакової номінальної вартості, корпоративні права за якими посвідчуються акціями. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями усім своїм майном. Акціонери не відповідають за зобов'язаннями товариства і несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах вартості акцій, що їм належать (крім випадків, установлених законом).
Відповідно до ст. 25 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства. Одна проста акція товариства надає акціонеру один голос для вирішення кожного питання на загальних зборах, крім випадків проведення кумулятивного голосування. Акціонери - власники простих акцій товариства можуть мати й інші права, передбачені актами законодавства та статутом акціонерного товариства.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 116 ЦК України учасники господарського товариства мають право у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом, брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди).
З огляду на вище викладене, правовою підставою набуття корпоративних прав акціонера акціонерного товариства (у т.ч. права на отримання дивідендів) є набуття права власності на акції такого товариства.
Згідно з ч. 1 ст. 32 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) загальні збори акціонерів є вищим органом акціонерного товариства.
До виключної компетенції загальних зборів належить, зокрема, розподіл прибутку і збитків товариства з урахуванням вимог, передбачених законом, затвердження розміру річних дивідендів з урахуванням вимог, передбачених законом, вирішення інших питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів згідно із законом та/або статутом товариства (ч. 2 ст. 39 Закону України «Про акціонерні товариства» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про акціонерні товариства» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Виплата дивідендів власникам акцій одного типу та класу має здійснюватися пропорційно до кількості належних їм цінних паперів. Умови виплати дивідендів, зокрема щодо строків, способу та суми дивідендів, мають бути однаковими для всіх власників акцій одного типу та класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються за акціями, звіт про результати емісії яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку.
За ч. 2, 3 вказаної статті рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства. Розмір дивідендів за привілейованими акціями всіх класів визначається у статуті акціонерного товариства. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.
Відповідно до абз. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» господарські товариства, у статутному капіталі яких є корпоративні права держави, та господарські товариства, 50 і більше відсотків акцій (часток) яких належать господарським товариствам, частка держави в яких становить 100 відсотків (крім тих, що визначені частиною першою цієї статті), які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку в розмірі, визначеному за базовими нормативами відрахування частки прибутку, що спрямовується на виплату дивідендів, установленими на відповідний рік, але не менше 90 відсотків, до 1 липня року, що настає за звітним.
Отже, цим Законом України передбачено, що господарські товариства, які не прийняли рішення про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним, сплачують до державного бюджету та іншим учасникам господарського товариства пропорційно розміру їх акцій (часток) у статутному капіталі господарського товариства частину чистого прибутку.
Право на отримання частини чистого прибутку мають акціонери (учасники) господарського товариства, які обліковуються в реєстрі акціонерів (учасників) станом на кінець робочого дня 1 липня.
Частиною 1 ст. 8 Закону України «Про депозитарну систему України» передбачено, що підтвердженням прав на цінні папери та прав за цінними паперами, що існують в електронній формі, а також обмежень прав на цінні папери у певний момент часу є обліковий запис на рахунку в цінних паперах, що відкривається депозитарною установою, а якщо права на відповідні цінні папери обліковуються на рахунку в цінних паперах номінального утримувача - обліковий запис на рахунку в цінних паперах власника цінних паперів в обліковій системі номінального утримувача, клієнта номінального утримувача.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Підставою звернення до суду є наявність порушеного права, і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.
Згідно з ч. 2 ст. 20 ГК України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Суд встановив, що рішення загальних зборів акціонерів ПАТ «Укрнафта» про нарахування дивідендів до 1 травня року, що настає за звітним (тобто станом на 01.05.2021), не приймалось.
18.05.2021 відбулися загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта», скликані відповідно до рішення його наглядової ради від 25.03.2021, що оформлені протоколом №31.
Загальні збори акціонерів простою більшістю голосів акціонерів, що склала 99,963% від кворуму, прийняли рішення, зокрема, з питання №13 порядку денного «Розподіл прибутку і збитків Товариства за підсумками 2020 року. Прийняття рішення про виплату дивідендів та затвердження розміру річних дивідендів Товариства»: оскільки Товариством не прийнято рішення про виплату дивідендів до 01.05.2021, дивіденди не нараховувати, прибуток розподілити відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік».
Оскільки загальні збори акціонерів ПАТ «Укрнафта» в межах наданих їм повноважень прийняли рішення від 18.05.2021, яким визначили спосіб розпорядження прибутком цієї юридичної особи в порядку, встановленому ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», відповідно, акціонери ПАТ «Укрнафта» мають право на частину чистого прибутку пропорційно до кількості належних їм акцій, виходячи із суми коштів у розмірі 1 921 167 072,00 грн, що розрахована ПАТ «Укрнафта» в рахунок погашення грошового зобов'язання зі сплати частини чистого прибутку за 2020 рік до державного бюджету на підставі абз. 2 ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2021 рік».
Отже, частка чистого прибутку за 2020 рік, належна до виплати на одну акцію, складає 70,8545 грн (1 921 167 072,00 грн / 27 114 256 акцій у статутному капіталі ПАТ «Укрнафта»).
ОСОБА_1 станом на 01.07.2021 є власником простих іменних акцій ПАТ «Укрнафта» у кількості 1000 штук.
Наданий ОСОБА_1 розрахунок частини чистого прибутку за 2020 рік, що підлягає стягненню з ПАТ «Укрнафта» на його (позивача) користь у розмірі 70854,00 грн (1000 акцій * 70,85 грн), є обґрунтованим.
Доказів виплати ОСОБА_1 як акціонеру ПАТ «Укрнафта» частини чистого прибутку до 01.07.2021 матеріали справи не містять.
Суд першої інстанції також доцільно відзначив, що здійснюючи відповідний розрахунок основної заборгованості, позивач не врахував такої обставини, що на відміну від коштів, сплачених ПАТ «Укрнафта» до державного бюджету в якості частини чистого прибутку, кошти, які могли б бути нараховані та сплачені фізичній особі-акціонеру підлягали б оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб (ПДФО) та військовим збором і ПАТ «Укрнафта» в даному випадку виступало б податковим агентом такого акціонера.
Відповідно до ст. 168.1.1 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в ст. 167 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 168.1.2 Податкового кодексу України податок сплачується (перераховується) до відповідного бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.
Таким чином, обов'язок сплачувати податки з виплат чистого прибутку / доходу покладається саме на емітента-відповідача.
Тобто, саме відповідач, а не акціонер повинен нарахувати виплати, передбачені абз. 2 ст. 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» - пропорційно частці, нарахованій на користь держави, тобто з розрахунку на одну акцію стільки ж, скільки державі, і з нарахованих сум утримувати відповідні податки.
Водночас на суд не може бути покладено функції податкового агента (в частині нарахування податків) і суд лише зазначає суму без утримання відповідного податку й інших обов'язкових платежів, про що вказує в резолютивній частині рішення. Натомість суду достатньо зазначити, що присуджені до стягнення суми нараховані без віднімання сум податків.
Схожий за змістом правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/407/19, постанові Верховного Суду від 18.07.2018 року у справі №359/10023/16-ц.
Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 238 ГПК України у разі необхідності у резолютивній частині також вказується порядок і строк виконання рішення.
Відповідач в разі добровільного виконання рішення суду, не очікуючи відкриття виконавчого провадження, зможе утримати і перерахувати податки і збори з джерел виплати.
Щодо вимог про стягнення інфляційних та 3% річних суд зазначає таке.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (висновки Верховного Суду у постанові від 01.10.2019 №910/12604/18).
Враховуючи встановлений судом факт прострочення ПАТ «Укрнафта» зобов'язання з виплати прибутку за 2020 рік, нарахування Андрюхановим О.В. 24 746,48 грн інфляційних втрат та 3721,00 грн 3% річних є обґрунтованим.
Перевіривши наданий позивачем та здійснений судом першої інстанції розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, апеляційний суд вважає цей розрахунок арифметично вірним та таким, що відповідає фактичним обставинам справи і нормам чинного законодавства, тому погоджується з висновком місцевого суду, що вимоги позивача про стягнення 24 746,48 грн інфляційних втрат та 3721,00 грн 3% річних підлягають задоволенню.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.
Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).
Враховуючи встановлені у справі обставини та норми чинного законодавства, які підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду у цій справі є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається; підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.
Судові витрати.
У зв'язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/6486/23 залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2023 у справі №910/6486/23 залишити без змін.
3. Судові витрати, пов'язані з поданням апеляційної скарги, покласти на скаржника.
4. Справу №910/6486/23 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України, за наявності підстав, визначених ч. 3 ст. 287 ГПК України.
Повний текст постанови складено 30.05.2024.
Головуючий суддя О.О. Євсіков
Судді С.О. Алданова
В.А. Корсак