вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"21" травня 2024 р. Справа№ 910/13396/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коротун О.М.
суддів: Майданевича А.Г.
Суліма В.В.
за участю секретаря судового засідання Безрука Д.Д.,
за участю представників згідно з протоколом судового засідання від 21.05.2024:
від позивача: Куць О.В. - адвокат, посвідчення № 000781; Соболь М.П. - адвокат, посвідчення № 5480;
від відповідача: Носик Б.М. (в режимі відеоконференції);
за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР"
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 (повний текст - 12.03.2024)
у справі № 910/13396/23 (суддя - Сергій Балац)
за позовом Акціонерного товариства "УКРПОШТА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР"
про стягнення 1 404 417,08 грн
1. Короткий зміст заявлених вимог
Акціонерне товариство "УКРПОШТА" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" (надалі - відповідач) про стягнення 1 404 417,08 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушено виконання зобов'язання за укладеним між сторонами спору договором поставки від 04.06.2021 № 040621-01/198ПсЕ, що призвело до звернення позивача до господарського суду з вимогами про: стягнення з відповідача 1 404 417,08 грн., з яких: 966 756,82 грн. - вартість поставлених товарів неналежної якості, 176 635,92 грн. - пеня, 193 351,36 грн. - штраф за поставку неякісного товару та 67 672,98 грн. - штраф за порушення строків усунення дефектів товару понад 30 днів; зобов'язання відповідача отримати та забрати (вивезти) за свій рахунок товар, поставлений позивачу (персональні комп'ютери в кількості 47 одиниць, недоліки якого встановлені в акті про виявлені недоліки товару від 02.08.2022), за адресою: м. Київ, вул. Митрополита А. Шептицького, 16/4, в повному обсязі в п'ятиденний строк з дати набрання рішенням суду законної сили.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" на користь Акціонерного товариства "УКРПОШТА" вартість поставлених товарів неналежної якості в сумі 966 756 грн. 82 коп., пеню в сумі 175 949 грн. 74 коп., штраф за поставку неякісного товару в сумі 193 351 грн. 36 коп., штраф за порушення строків усунення дефектів товару понад 30 днів в сумі 67 672 грн. 98 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 23 739 грн. 96 коп. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" отримати та забрати (вивезти) за свій рахунок товар, поставлений Акціонерному товариству "УКРПОШТА" (персональні комп'ютери в кількості 47 одиниць, недоліки якого встановлені в акті про виявлені недоліки товару від 02.08.2022), за адресою: м. Київ, вул. Митрополита А. Шептицького, 16/4, в повному обсязі в п'ятиденний строк з дати набрання рішенням суду законної сили. У задоволенні решти вимог - відмовлено повністю.
3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду
Не погодившись з ухваленим рішенням у частині задоволених вимог, Товариство з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" 31.03.2024 (через Електронний суд) звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (яка була зареєстрована 01.04.2024), в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 по справі № 910/13396/24 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "УКРПОШТА" відмовити в повному обсязі. Стягнути з Акціонерного товариства "УКРПОШТА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" 25 267, 16 грн. судового збору та витрати на правничу допомогу.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13396/23. Розгляд справи призначено на 14.05.2024.
22.04.2024 від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу у даній справі, який було прийнято судом в порядку ст. 263 ГПК України.
07.05.2024 (через Електронний суд) до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду, яке було задоволено судом апеляційної інстанції та реалізовано судом.
14.05.2024 від апелянта надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу.
В судовому засіданні 14.05.2024 було оголошено перерву до 21.05.2024.
20.05.2024 від позивача надійшли письмова прамова в судових дебатах.
У судове засідання 21.05.2024 з'явились представники обох сторін. Представник відповідача в судовому засіданні 21.05.2024 підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового - про відмову в позові повністю. Представники позивача проти доводів апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.
4. Вимоги апеляційної скарги та короткий зміст наведених у ній доводів
Апелянт вважає вказане рішення таким, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з огляду на наступне. Так, скаржник зазначив про помилковий висновок суду першої інстанції про доведення факту наявності недоліків у поставленому відповідачем товарі. Оскільки, за доводами скаржника, наведене суперечить як змісту документів, на які послався суд, так і умовам договору в частині підтвердження наявності недоліків товару.
В актах №10 від 10.02.2022 та №11 від 18.02.2022 зазначено про передачу позивачем товару з заявленими (можливими) несправностями, а не виявленими недоліками.
При цьому, опис заявлених несправностей в актах № 10 від 10.02.2022 та № 11 від 18.02.2022 носить загальний характер, що взагалі не дозволяє встановити, в чому вони полягають, чи пов'язані вони з недоліками товару, або недбалим використанням товару працівниками позивача.
Таким чином, за доводами скаржника, всупереч висновку суду, вказані акти підтверджують лише передання відповідачу частини поставленого товару, щодо якого заявляється наявність несправностей, а не визнання відповідачем наявних недоліків товару. При цьому, вказані акти не містять вказівок на конкретні недоліки поставленого товару, носять загальний характер, що не дозволяє встановити наявність гарантійних випадків.
Окрім цього, апелянт зазначив, що в оскаржуваному рішенні суд зробив висновок про те, що позивачем не було пропущена позовна давність, оскільки строки були зупинені на період карантину та є такими, що спливли після його закінчення.
Таким чином, з моменту настання строку виконання відповідачем зобов'язання під час дії карантину і до моменту звернення позивача до суду з даним позовом (22.08.2023), перебіг строків позовної давності вже був зупинений.
А тому апелянт просив рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову скасувати, з прийняттям нового в цій частині - про відмову в позові повністю.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу апелянта заперечував проти доводів відзиву з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу
АТ «Укрпошта» вважає, що апеляційна скарга ТОВ «Алтаюр» є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, водночас рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13396/23 є законним, обґрунтованим та не підлягає скасуванню з наступних підстав.
В підписаних сторонами актах чітко зазначено, що АТ «Укрпошта» передає ТОВ «Алтаюр» товар для усунення недоліків або заміни на новий якісний аналогічний відповідно до вимог розділу 2 договору «якість товару та гарантійні зобов'язання».
Так, позивач зазначає, що судом інстанції вірно встановлено, що положення договору, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх заперечень, надають позивачеві право залучити для перевірки якості/асортименту товару - представника незалежної організації, але не зобов'язують його до таких дій.
Окрім цього, позивач зазначає, що оскільки товар має гарантійний строк, саме на скаржника покладено тягар доведення того, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу.
Таким чином, беручи до уваги те, що відповідач гарантував якість і надійність виконаних робіт та матеріалів, що були ним використані, протягом гарантійного строку (п. 7 специфікації до договору) та встановивши, що позивач під час дії гарантійного строку звернувся до відповідача стосовно наявності недоліків товару - саме відповідач відповідає за його недоліки, якщо він не доведе, що вони виникли внаслідок порушення позивачем правил експлуатації або зберігання такого матеріалу (склопакету) (схожі висновки наведено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.03.2023 у справі № 925/400/21).
6. Фактичні обставини, неоспорені сторонами, встановлені судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції
Як правомірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, між позивачем, як покупцем, та відповідачем, як постачальником, укладено договір поставки від 04.06.2021 № 040621-01/198ПсЕ, відповідно до предмету якого відповідач зобов'язується поставити позивачу у власність товар, найменування, якість та технічні характеристики, кількість та ціна якого визначаються згідно специфікації, яка є додатком № 1 до договору (далі - товар), а позивач зобов'язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах договору (п. 1.1 договору).
Пунктом 2.1 договору визначено, що відповідач повинен поставити позивачу товар, якість якого та якість матеріалів (сировини) виготовлення цього товару повинні відповідати вимогам, які зазначені у додатку № 1 до договору. Відповідач гарантує, що товар не має недоліків та дефектів, що пов'язані із якістю матеріалів, з яких він (товар) виготовляється та/або із технологією його (товару) виробництва, відповідає всім необхідним вимогам охорони праці, екології, пожежної безпеки та санітарно-гігієнічним вимогам.
Положеннями пункту 2.6 договору передбачено, що якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені недоліки: невідповідність товару повністю або частково умовам договору, відповідач зобов'язується за свій рахунок усунути всі виявлені дефекти шляхом заміни дефектного товару новим товаром відповідно до умов цього договору протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту направлення позивачем письмового повідомлення відповідачу.
Позивач інформує відповідача про дефекти або невідповідність поставленого товару умовам договору письмово, включаючи опис дефекту невідповідності одним із способів, визначених умовами договору. Всі витрати, пов'язані з транспортуванням товару, згідно гарантійного строку, визначеного в цьому пункті, покладаються на відповідача.
Відповідно до пункту 3.7 договору, сторони домовились, що у разі настання обставин передбачених пунктом 3.6 договору, зміна ціни за одиницю товару здійснюється в письмовій формі шляхом погодження та підписання сторонами згідно з вимогами договору відповідної видаткової накладної або акту приймання-передачі товару, що підтверджують поставку відповідної партії товару. Датою внесення змін до договору в частині зміни ціни за одиницю товару відповідно до умов договору є дата погодження та підписання сторонами відповідної видаткової накладної або акту приймання передачі на відповідну партію товару. Наведений порядок внесення змін до договору є для сторін належним, допустимим та прийнятним щодо зміни ціни за договором. Відповідна видаткова накладна або акт приймання передачі на партію товару має містити інформацію про порядок обрахунку ціни товару згідно формули викладеної в п. 3.6.1 договору, а також визначати остаточну (змінену) вартість цього договору в національній валюті, якщо така змінюється.
Умовами пункту 4.25 договору визначено, що у випадку виявлення прихованих дефектів товару позивач має право пред'явити відповідачу претензію та за власним вибором вимагати заміну дефектного товару або усунення виявлених дефектів або відмовитись від товару та повернути кошти сплачені за такий товару. Відповідач на підставі претензії позивача в строк, що не перевищує 20 (двадцяти) календарних днів з дати отримання такої претензії, якщо інше не встановлено в самій претензії, здійснює власними силами та за свій рахунок заміну дефектного товару на якісний, або усуває виявлені дефекти або повертає позивачу сплачені за товар кошти, за вибором позивача.
Пунктом 5.2 договору передбачено, що за порушення строків поставки товару або умов якості товару відповідач несе відповідальність та сплачує позивачу штрафні санкції в розмірі відповідно до статті 231 Господарського кодексу України.
Так, відповідачем здійснено поставку товару на користь позивача відповідно до видаткових накладних, а саме: від 02.09.2021 № 293 - ціна за одиницю товару: 13.675,20 грн. з ПДВ; кількість - 50; від 10.09.2021 № 303 - ціна за одиницю товару: 13.360,33 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 21.09.2021 № 307 - ціна за одиницю товару: 13.351,72 грн. з ПДВ; кількість - 420; від 27.09.2021 № 315 - ціна за одиницю товару: 13.322,56 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 29.09.2021 № 318 - ціна за одиницю товару: 13.290,06 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 30.09.2021 № 324 - ціна за одиницю товару: 13.292,84 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 12.10.2021 № 338 - ціна за одиницю товару: 13.195,92 грн. з ПДВ; кількість - 240; від 13.10.2021 № 340 - ціна за одиницю товару: 13.190,99 грн. з ПДВ; кількість - 60; від 21.10.2021 № 349 - ціна за одиницю товару: 13.127,63 грн. з ПДВ; кількість - 60; від 22.10.2021 № 350 - ціна за одиницю товару: 13.124,84 грн. з ПДВ; кількість - 60; від 27.10.2021 № 363 - ціна за одиницю товару: 13.222,39 грн. з ПДВ; кількість - 60; від 28.10.2021 № 364 - ціна за одиницю товару: 13.200,95 грн. з ПДВ; кількість - 60; від 02.11.2021 № 366 - ціна за одиницю товару: 13.165,99 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 04.11.2021 № 367 - ціна за одиницю товару: 13.143,47 грн. з ПДВ; кількість - 120; від 12.11.2021 № 383 - ціна за одиницю товару: 13.080,24 грн. з ПДВ; кількість - 370.
Також позивачем заявлена вимога про зобов'язання відповідача отримати та забрати (вивезти) за свій рахунок товар, поставлений позивачу (персональні комп'ютери в кількості 47 одиниць, недоліки якого встановлені в акті про виявлені недоліки товару від 02.08.2022), за адресою: м. Київ, вул. Митрополита А. Шептицького, 16/4, в повному обсязі в п'ятиденний строк з дати набрання рішенням суду законної сили.
7. Мотиви, з яких виходить Північний апеляційний господарський суд, та застосовані ним положення законодавства
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 цього Кодексу).
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина перша статті 611 цього Кодексу).
Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до положень статей 11, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України договір як підстава для виникнення господарських зобов'язань є обов'язковим для виконання сторонами, за загальним правилом сторони не мають права змінити умови відповідного зобов'язання в односторонньому порядку, а повинні виконувати його належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Так, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (ст. 265 Господарського кодексу України).
Предметом поставки можуть бути, зокрема, продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом (ст. 266 Господарського кодексу України).
Товари повинні поставлятися комплектно відповідно до вимог стандартів, технічних умов (у разі наявності) або прейскурантів. Договором може бути передбачено поставку з додатковими до комплекту виробами (частинами) або без окремих, не потрібних покупцеві виробів (частин), що входять до комплекту (ст. 270 Господарського кодексу України).
При цьому в силу вимог статті 268 Господарського кодексу України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам (у разі наявності), іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразкам (еталонам), якщо сторони не визначать у договорі більш високі вимоги до якості товарів. Зокрема, в разі якщо недоліки поставлених товарів можуть бути усунені без повернення їх постачальнику, покупець має право вимагати від постачальника усунення недоліків у місцезнаходженні товарів або усунути їх своїми засобами за рахунок постачальника.
Водночас згідно з положеннями статі 269 Господарського кодексу України строки і порядок встановлення покупцем недоліків поставлених йому товарів, які не могли бути виявлені при звичайному їх прийманні, і пред'явлення постачальникові претензій у зв'язку з недоліками поставлених товарів визначаються законодавством відповідно до цього Кодексу (ч. 1).
Стандартами, технічними умовами (у разі наявності) або договором щодо товарів, призначених для тривалого користування чи зберігання, можуть передбачатися більш тривалі строки для встановлення покупцем у належному порядку зазначених недоліків (гарантійні строки) (ч. 2).
Постачальник (виробник) гарантує якість товарів у цілому. Гарантійний строк на комплектуючі вироби і складові частини вважається рівним гарантійному строку на основний виріб, якщо інше не передбачено договором або стандартами, технічними умовами (у разі наявності) на основний виріб (ч. 5).
Постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари, якщо не доведе, що дефекти виникли внаслідок порушення покупцем (споживачем) правил експлуатації або зберігання виробу. У разі усунення дефектів у виробі, на який встановлено гарантійний строк експлуатації, цей строк продовжується на час, протягом якого він не використовувався через дефект, а при заміні виробу гарантійний строк обчислюється заново від дня заміни (ч. 6).
Тобто вказаними нормами законодавства встановлений обов'язок постачальника усунути за власний рахунок недоліки поставлених товарів, виявлені як під час їх прийняття, так і протягом гарантійних строків. Зазначеному обов'язку постачальника відповідає право покупця вимагати такого усунення, яке відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України підлягає захисту в разі його порушення, невизнання або оспорювання, у тому числі в судовому порядку. Способом захисту вказаного права може бути, зокрема, присудження до виконання обов'язку в натурі.
Згідно із статтею 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі продажу товару за зразком та (або) за описом продавець повинен передати покупцеві товар, який відповідає зразку та (або) опису.
Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Щодо доводів скаржника про помилковість висновків суду першої інстанції про наявність дефектів у поставленому товарі, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, після здійснення відповідачем поставки товару за вище вказаними видатковими накладними, після отримання товару позивачем виявлені приховані недоліки такого товару на загальну суму 343 086,89 грн., про що складено акти прийому-передачі (повернення) товару, які підписані сторонами та наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій, а саме: від 10.02.2022 № 10 та від 18.02.2022 № 11. Зазначене не спростовано на стадії апеляційного перегляду
Враховуючи положення пункту 2.6 договору відповідач мав усунути недоліки або замінити товар на новий за актом № 10 - не пізніше 02.03.2022, за актом № 11 - не пізніше 10.03.2022.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 12.07.2022 № 412-7 про повернення товару.
Проте, у зазначені строки відповідачем не здійснено усунення недоліків товару та не здійснено заміну такого товару на новий.
В подальшому, позивачем виявлені приховані недоліки 46 позицій товару, про що складено акт від 27.07.2022 № б/н.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 27.07.2022 № 412-8 про забезпечення явки представника відповідача з метою здійснення огляду товару у відповідь на який отримана відповідь від 03.08.2022 № 85-2022 про неможливість такої явки у зв'язку з воєнним станом.
В подальшому, позивачем складено акт про виявлені недоліки товару від 02.08.2022 № б/н., вартість якого становить 623 669,93 грн. з ПДВ.
Позивач звернувся до відповідача з листом від 18.08.2022 № 101.004.002.001.-5003-22 про усунення недоліків та повернення товару з усуненими недоліками.
Як зазначалося вище, положеннями пункту 2.6 договору передбачено, що якщо протягом гарантійного строку будуть виявлені недоліки: невідповідність товару повністю або частково умовам договору, відповідач зобов'язується за свій рахунок усунути всі виявлені дефекти шляхом заміни дефектного товару новим товаром відповідно до умов цього договору протягом 20 (двадцяти) календарних днів з моменту направлення позивачем письмового повідомлення відповідачу.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду, що з урахуванням положень пункту 2.6 договору відповідач мав усунути недоліки або замінити товар на новий за вказаним повідомлення не пізніше 08.09.2022. Натомість, апелянтом не здійснено усунення недоліків/заміни поставленого позивачу товару, відповідних доказів усунення таких недоліків в розмінні ст. ст. 74, 76-79, 80, 86, 269 ГПК України не надав. Водночас, з урахуванням підписних обома сторонами актів від 10.02.2022 № 10 та від 18.02.2022 № 11, а також враховуючи відсутність заперечень та фактично спростування інформації, що міститься в акті про виявлені недоліки товару від 02.08.2022 № б/н., судом першої інстанції правомірно було задоволено вимоги про стягнення з відповідача 966 756,82 грн - вартість поставлених товарів неналежної якості. Доказів протилежного (що товар був належної якості) апелянтом надано не було.
Щодо нарахованого штрафу та пені, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Приписами частини 1 статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України, зокрема, встановлено, що за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Положеннями частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про часткове задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню частково в сумі 175.949,74 грн., виходячи із розрахунку: 250.966,99 грн. Х 0,1 % Х 182 = 45.675,99 грн.; 92.119,90 грн. Х 0,1 % Х 182 = 16.765,82 грн.; 623.669,93 грн. Х 0,1 % Х 182 = 113.507,93 грн за заявлені періоди.
Тоді як позовні вимоги про стягнення штрафу за поставку неякісного товару в сумі 193 351,36 грн. та штрафу за порушення строків усунення дефектів товару понад 30 днів в сумі 67 672,98 грн. - правомірно було задоволено судом першої інстанції повністю. В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає, що апелянтом не зазначено доводів щодо незгоди із розрахунком позивача, контррозрахунку надано не було.
Щодо доводів апелянта про неправильне застосування норм матеріального права, що регулюють позовну давність, суд апеляційної інстанції зазначає наступне (враховуючи на підставі ч.4 ст. 236 ГПК України правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 08.09.2021 у справі № 910/17888/20).
Відповідно до вимог глави 19 Цивільного кодексу України можливість захисту в судовому порядку цивільного права обмежена позовною давністю, адже згідно з частиною 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідно до частини 1 статті 223 Господарського кодексу України при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.
Зокрема, скорочена позовна давність встановлена статтею 681 Цивільного кодексу України, згідно з якою до вимог у зв'язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність в один рік, яка обчислюється від дня виявлення недоліків у межах строків, встановлених статтею 680 цього Кодексу, а якщо на товар встановлено гарантійний строк (строк придатності), - від дня виявлення недоліків у межах гарантійного строку (строку придатності).
Водночас у силу частини 8 статті 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Верховний Суд, зокрема, у постанові від 01.08.2019 у справі №911/1205/18, дійшов висновку, що аналіз норм частини 8 статті 269 Господарського кодексу України та статті 680 Цивільного кодексу України свідчить, що передбачені даними статтями строки позовної давності за своєю правовою природою є два різних строки. Так, визначений частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України строк стосується договору поставки товару, тоді як строк обумовлений статтею 680 Цивільного кодексу України є строком, який застосовується щодо договору купівлі-продажу товару.
Оскільки положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу та строки позовної давності застосовуються до господарських правовідносин, зокрема відносин поставки, лише в тому випадку, якщо вони не врегульовані Господарським кодексом України, що прямо передбачено частиною 1 статті 223 і частиною 5 статті 265 зазначеного Кодексу, суд погоджується з висновком про те, що в разі виникнення між сторонами у справі зобов'язань, які своїм характером та змістом притаманні договору поставки, то до спірних правовідносин підлягають застосовуванню саме норми частини 6 статті 269 Господарського кодексу України.
Водночас у силу частини 8 статті 269 Господарського кодексу України позови, що випливають з поставки товарів неналежної якості, можуть бути пред'явлені протягом шести місяців з дня встановлення покупцем у належному порядку недоліків поставлених йому товарів.
Верховний Суд, зокрема у постанові від 01.08.2019 у справі №911/1205/18, дійшов висновку, що аналіз норм частини 8 статті 269 Господарського кодексу України та статті 680 Цивільного кодексу України свідчить, що передбачені даними статтями строки позовної давності за своєю правовою природою є два різних строки. Так, визначений частиною 8 статті 269 Господарського кодексу України строк стосується договору поставки товару, тоді як строк обумовлений статтею 680 Цивільного кодексу України є строком, який застосовується щодо договору купівлі-продажу товару.
В цій частині суд апеляційної інстанції частково враховує доводи скаржника про помилкове посилання суду першої інстанції на положення ст. 680 ЦК України. Разом з цим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ IX "Прикінцеві положення" Господарського кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., NN 18 - 22, ст. 144) доповнити пунктом 7 такого змісту: "7. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 232, 269, 322, 324 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".
Судом першої інстанції правомірно зазначено, що продовження строків свідчить, що їх перебіг який відбувався в період дії карантину, не зараховувався при їх обчисленні. А тому з моменту настання строку виконання відповідачем зобов'язання під час дії карантину (02.03.2022, 10.03.2022, 08.09.2022) і до моменту звернення позивача до суду з даним позовом (22.08.2023), перебіг строків позовної давності вже був зупинений.
Оскільки строки позовної давності були зупинені на період дії карантину, їх перебіг/обчислення продовжено з моменту скасування карантину - то відповідно строк позовної давності на звернення позивача до суду з даним позовом не сплив, оскільки почав обчислюватися з дня скасування карантину. А тому доводи скаржника про пропуск строку позовної давності - відхиляються судом апеляційної інстанції через необґрунтованість. В цій частині суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника з посиланням на постанову Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 911/1205/18, оскільки на момент ухвалення вказаної постанови були відсутні карантинні обмеження та не існувало відповідного законодавства.
Суд апеляційної інстанції також відхиляє доводи скаржника про незалучення незалежного експерта для підтвердження наявних недоліків постановленого товару, оскільки умови укладеного між сторонами спору договору не покладають на позивача обов'язку залучення для перевірки якості товару представника незалежної організації. Тоді як скаржник не довів та не надав (зокрема, експертних досліджень), які б підтверджували технічну справність та можливість використання поставленого товару. Водночас, підписанням актів № 10 та № 11 відповідач визнав наявність недоліків товару та прийняв на себе зобов'язання, передбачене пунктом 2.6 договору, а для складання акту від 02.08.2022 відповідач сам представника взагалі не направив. Таким чином, підтвердив (визнав) наявні недоліки. Інші доводи скаржника не приймаються судом апеляційної інстанції як підстава для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки направлені на переоцінку правильно встановлених судом першої інстанції обставин справи.
А тому апеляційну скаргу у даній справі слід залишити без задоволення як необґрунтовану, а рішення суду першої інстанції - без змін, оскільки таке було прийнято з дотриманням вимог чинного законодавства. Суд апеляційної інстанції зазначає, що підстав для виходу за межі вимог та доводів апеляційної скарги не встановив (ч. 4 ст. 269 ГПК України).
8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу - без задоволення.
Таким чином, на підставі ст. 2, 74-80, 86, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) - без змін.
9. Судові витрати
З урахуванням відмови в задоволенні апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції (судовий збір) покладаються на скаржника в порядку ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 281 - 283 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛТАЮР" на рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13396/23 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.03.2024 у справі № 910/13396/23 - залишити без змін.
3. Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на скаржника.
4. Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строки, передбачені ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 30.05.2024.
Головуючий суддя О.М. Коротун
Судді А.Г. Майданевич
В.В. Сулім