Україна
Донецький окружний адміністративний суд
31 травня 2024 року Справа№200/980/24
Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Чекменьова Г.А., розглянувши в спрощеному (письмовому) провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просить:
визнати протиправною бездіяльність стосовно нарахування та виплаті грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 22.06.2022 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
зобов'язати нарахувати та виплати грошове забезпечення за період з 29.01.2020 по 22.06.2022 та інші додаткові виплати із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
визнати протиправними дії стосовно утримання з доходів військового збору в період залучення до заходів національної безпеки та оборони;
зобов'язати нарахувати та виплатити утримані з грошового забезпечення розміри військового збору за період залучення до заходів національної безпеки та оборони;
ухвалити додаткове рішення про стягнення компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначено, що після набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18, якою скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби та деяким іншим категоріям осіб", пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 діє у редакції, що діяла до внесення до неї змін пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.08.2018 № 103, а тому має право на перерахунок розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України № 704, а також повернення утриманого військового збору.
Ухвалою суду від 26 лютого 2024 року позовна заява залишена без руху.
Ухвалою від 12 березня 2024 року поновлено строк звернення до суду та відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідач - надав відзив на позовну заяву, в якому наполягає на відсутності підстав для перерахунку розміру грошового забезпечення позивача. Зазначає, що зміна розміру прожиткового мінімуму не є підставою для зміни розміру окладів за посадою і спеціальним званням та, відповідно, для перерахунку та виплати раніше виплачених сум грошового забезпечення.
Визнання протиправним та скасування пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, без внесення відповідних змін Кабінетом Міністрів України до свого нормативно-правового акту, а саме до пункту 4 Постанови № 704, не створює обов'язку застосування при розрахунках розмірів посадових окладів, окладів за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022.
Згідно з Постановою КМУ № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня 2018 року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується відповідно до п. 3 Розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Оскільки об'єктом оподаткування військовим збором є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до складу якого включаються доходи у вигляді грошового забезпечення, отримані військовослужбовцями у зв'язку з виконанням обов'язків несення служби (крім військовослужбовців строкової служби, у тому числі осіб, що проходять альтернативну службу у вигляді грошового забезпечення), такі доходи оподатковуються військовим збором за ставкою 1,5 відсотка.
Таким чином ІНФОРМАЦІЯ_2 діяв відповідно до законодавства.
Відповідач також зауважив щодо пропуску строку звернення позивача до суду.
Стосовно стягнення витрат на правничу допомогу відповідач, посилаючись на висновки Верховного Суду в постанові від 06 грудня 2023 року у справі № 370/463/21, зауважив, що представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 не є адвокатом або іншим представником в галузі права, отже витрати на правничу допомогу відшкодуванню не підлягають.
В зв'язку з наведеним просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, в тому числі, розумні строки розгляду справи судом. Статтею 6 Європейської конвенції з прав людини передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. За визначенням пункту 11 частини першої статті 4 КАС України розумний строк - найкоротший строк розгляду і вирішення адміністративної справи, достатній для надання своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту порушених прав, свобод та інтересів у публічно-правових відносинах.
Тому, відповідно до наведених норм, справа розглянута впродовж розумного строку, необхідного для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи обставини здійснення судочинства в умовах збройної агресії проти України.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлені такі фактичні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 27.09.2016 по 22.06.2022 проходила військову службу на посадах ІНФОРМАЦІЯ_4 (після перейменування на сьогодні - ІНФОРМАЦІЯ_5 ) відповідно до військового квитка серії НОМЕР_2 від 10.11.2017.
Позивач є учасником бойових дій відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 від 01.02.2016.
Листом № 09/02/62 від 27.01.2024 на запит представника позивача відповідач повідомив, що не проводив нарахування та виплату грошового забезпечення із застосуванням для розрахунку посадового окладу, окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та відмовив позивачу у виплаті індексації грошового забезпечення з мотивів невірного тлумачення норм матеріального права, та надав довідку про грошове забезпечення.
Згідно з доданими до позову виписками про грошове забезпечення посадовий оклад позивача становив 2730, 00 грн із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року - 1762,00 грн, помножений на відповідний тарифний коефіцієнт.
Згідно з довідками № 05/253 від 26.01.2016, № 01/129 від 22.06.2022 та з довідки №01/130 від 22.06.2022 позивач в період з 01.12.2015 по 26.01.2016, з 27.09.2016 по 31.12.2016, з 10.01.2017 по 05.07.2017, з 08.07.2017 по 21.08.2017, з 21.09.2017 по 12.11.2017, з 30.11.2017 по 23.02.2018, з 24.02.2018 по 27.04.2018, з 29.04.2018 по 30.04.2018, з 10.05.2018 по 02.07.2018, з 01.08.2018 по 13.09.2018, з 23.09.2018 по 06.12.2018, з 08.12.2018 по 05.08.2019, з 05.09.2019 по 06.07.2020, з 05.08.2020 по 04.01.2021, з 10.01.2021 по 24.05.2021, з 27.05.2021 по 05.07.2021, з 30.07.2021 по 16.11.2021, з 21.11.2021 по 23.02.2022 безпосередньо брала участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції.
Відповідно до довідок про грошове забезпечення відповідачем нараховувався та стягувався військовий збір з грошового забезпечення та інших виплат позивачу.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам суд дійшов таких висновків.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частинами 2 та 3 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено, що до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону.
Відповідно до частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою КМУ від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 постанови КМУ № 704 в редакції, чинній до 24.02.2018, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому додатки 1 та 14 до постанови КМУ № 704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
В подальшому постановою КМУ від 21.02.2018 № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - постанова КМУ № 103), яка набрала чинності 24.02.2018, до постанови КМУ № 704 були внесені зміни, внаслідок яких цей пункт був викладений у новій редакції:
«Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови № 704 не був приведений у відповідність з нормою п. 4 цієї ж постанови.
За змістом постанови КМУ № 704 (в редакції постанови КМУ № 103), розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови КМУ № 103, яким, зокрема, в п. 4 постанови КМУ № 704 були внесені зміни.
Ухвалою Верховного Суду від 16.12.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства соціальної політики України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18.
Таким чином, зміни до п. 4 постанови КМУ № 704, які були внесені на підставі п. 6 постанови КМУ № 103, з 29 січня 2020 року не підлягають застосуванню.
Тобто, відповідно до п. 4 постанови КМУ № 704 в редакції, яка діяла до внесення змін на підставі п. 6 постанови КМУ № 103, та вимог п. 1 Приміток Додатку 1 та п. 1 Примітки Додатку 14 до постанови КМУ № 704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Слід зазначити, що з 29.01.2020 відновило дію правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме:
1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року;
2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.
Проте, згідно п. 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 № 1774-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Аналогічні правові висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у справі № 240/4946/18, від 18.02.2021 у справі № 200/3775/20-а, від 11.02.2021 № 200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами п. 3 розділу ІІ Закону № 1774 та п. 4 постанови КМУ № 704 у редакції, що була чинною до внесення змін постановою КМУ № 103, перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Постанова КМУ № 704 року є підзаконним нормативно-правовим актом.
Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 85 Конституції України прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Тобто, п. 4 Постанови КМУ № 704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням у розмірі 50% мінімальної заробітної плати, суперечить нормам розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774, а тому не підлягає застосуванню.
Крім того, п. п. 9, 10 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1774 визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Водночас, з 29.01.2020 була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Отже, 29.01.2020 настала подія підвищення розміру грошового забезпечення військовослужбовця за складовими: оклад за посадою та оклад за військовим званням за рахунок виникнення у суб'єкта владних повноважень обов'язку обраховувати ці показники із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що встановлений законом на 1 січня календарного року, тобто в даному випадку станом на 01.01.2020, а не прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що під час проходження позивачем військової служби у відповідача, в період з 29.01.2020 по 22.06.2022 грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2020 рік та на 01.01.2021, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2021 рік, на 01.01.2022, установленого Законом України Про Державний бюджет України на 2022 рік відповідно.
Таким чином, бездіяльність відповідача, яка полягала у не проведенні нарахування грошового забезпечення з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року на відповідній тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1-14 до цієї постанови, підлягає визнанню протиправною.
Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.09.2021 у справі № 480/5496/20.
Верховний Суд, серед іншого, зазначив, що з 29 січня, тобто з дня набрання законної сили рішенням у справі № 826/6453/18 п. 6 постанови КМУ № 103 втратив чинність та була відновлена дія п. 4 постанови КМУ № 704 у первісній редакції.
Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню шляхом здійснення перерахунку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 22.06.2022.
Щодо позовних вимог стосовно утримання з позивача військового збору суд вказує, що згідно з п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.
Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Пункт 16-1 внесений до підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України Законом України від 31.07.2014 № 1621-VII, що набрав чинності 03.08.2014.
Вказаний пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ доповнено підпунктом 1.7 згідно із Законом№ 211-VIII від 02.03.2015, який набрав чинності 13.03.2015, відповідно до якого звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах165.1.2,165.1.18,165.1.25,165.1.51,165.1.52пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.
Згідно із Законом № 548-VIII від 18.06.2015, який набрав чинності 09.07.2015 та був введений в дію 10.09.2015, підпункт 1.7 (у редакції від 10.09.2015) доповнено новим абзацом (абз. 2), згідно з яким тимчасово, на період проведення антитерористичної операції, не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення працівників правоохоронних органів, військовослужбовців та працівників Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, осіб рядового, начальницького складу, військовослужбовців, працівників Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та інших осіб на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції.
З 04.07.2018 діяла редакція підпункт 1.7 із змінами, внесеними згідно із Законом№ 2463-VIII від 19.06.2018 (застосовується до податкових періодів починаючи з 01.05.2018), якою встановлено, що тимчасово, на період проведення антитерористичної операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС), не підлягають оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців та працівників Збройних Сил України на період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС).
Отже, з 10.09.2015 не підлягали оподаткуванню військовим збором доходи у вигляді грошового забезпечення військовослужбовців за період їх безпосередньої участі в антитерористичній операції та/або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях.
На виконання вказаного пункту 30.12.2015 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором № 1161 (далі Постанова № 1161).
У силу положень Постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2015 №1161 "Про порядок підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором" (у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, встановлено, що підтвердження статусу осіб, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, з метою застосування пільги з оподаткування військовим збором здійснюється на підставі витягів з наказів керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки про залучення таких осіб до проведення антитерористичної операції та наказів оперативного штабу з управління антитерористичною операцією про прибуття (вибуття) таких осіб до (із) складу сил і засобів, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції.
Зазначені документи командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів), керівники установ, організацій та підприємств, у складі яких проходять службу чи працюють особи, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, подають до відповідної бухгалтерської служби для здійснення розрахунків.
Відповідно до довідок № 01/129 від 22.06.2022 та № 01/130 від 22.06.2022 позивач в період з 27.09.2016 по 31.12.2016, з 10.01.2017 по 05.07.2017, з 08.07.2017 по 21.08.2017, з 21.09.2017 по 12.11.2017, з 30.11.2017 по 23.02.2018, з 24.02.2018 по 27.04.2018, з 29.04.2018 по 30.04.2018, з 10.05.2018 по 02.07.2018, з 01.08.2018 по 13.09.2018, з 23.09.2018 по 06.12.2018, з 08.12.2018 по 05.08.2019, з 05.09.2019 по 06.07.2020, з 05.08.2020 по 04.01.2021, з 10.01.2021 по 24.05.2021, з 27.05.2021 по 05.07.2021, з 30.07.2021 по 16.11.2021, з 21.11.2021 по 23.02.2022 безпосередньо брала участь у антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції.
Суд також звертає увагу, що звільнення від оподаткування військовим збором у даному разі здійснюється у силу законодавчих приписів, а не на підставі окремого звернення особи про це.
Як наслідок, наведене свідчить про протиправність дій відповідача щодо оподаткування військовим збором доходів позивача у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганських областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС) з жовтня 2015 року по березень 2022 року та про необхідність зобов'язання відповідача виплатити позивачу утримане оподаткування у вигляді військового збору з доходів позивача у вигляді грошового забезпечення за період безпосередньої участі останнього в антитерористичній операції та/ або здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, що здійснюються шляхом проведення операції Об'єднаних сил (ООС).
Через звільнення позивача від судового збору відсутні підстави для розподілу судових витрат, сума витрат на правову допомогу до прийняття рішення у справі не заявлені.
Керуючись статтями 2, 241-246, 255, 295-297 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) стосовно нарахування та виплаті ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 22.06.2022 та інших додаткових виплат із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити грошове забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 29.01.2020 по 22.06.2022 та інші додаткові виплати із застосуванням розрахункової величини при розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням - прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) стосовно утримання з доходів ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) військового збору в період її залучення до заходів національної безпеки та оборони.
Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) утримані з її грошового забезпечення розміри військового збору за період залучення до заходів національної безпеки та оборони.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення виготовлений та підписаний в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя Г.А. Чекменьов