Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
03 червня 2024 року Справа №200/3382/24
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Загацька Т.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м.Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання незаконними дій,-
Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати незаконними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області в частині не зарахування періоду роботи ОСОБА_1 з 01.11.2002 по 20.01.2012 у Донецькому металургійному заводі в якості формовщика ручної формовки літейного цеху та горнового доменної печі доменного цеху до пільгового стажу за Списком №1, не зарахування періодів роботи з 01.07.2014 по 31.07.2014 на шахті Ново-Дзержинська у якості забійника підземного, з 01.08.2014 по 31.08.2014 на шахті Ново-Дзержинська у якості забійника підземного, з 01.05.2016 по 31.05.2016, з 01.08.2016 по 05.12.2016 у ТОВ "Технологія вуглездобичи" у якості забійника підземного, з 06.12.2016 року по 30.06.2017, з 01.08.2017 по 18.01.2020 та з 19.01.2020 по 28.01.2020 у ТОВ "Укргеосервіс" у якості забійника підземного, з 11.02.2020 по 14.09.2021 у ВП "шахта "Центральна" ДП "Торецьквугілля" у якості забійника підземного, до пільгового стажу роботі за Списком №1 - шахтарі за провідними професіями, відповідно ПКМУ №202 від 31.03.1994, не зарахування періодів навчання з 01.09.1995 по 15.06.1999 в Дружківському технікумі Донбаської державної машинобудівельної академії професією «технік-технолог» та періоду проходження служби в Армії з 16.06.1999 по 30.10.2000 до пільгового стажу роботи за Списком№1.
Відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, серед іншого, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини п'ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Під змістом позовних вимог (предмет позову) слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач вимагає ухвалити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги. Ця вимога повинна носити правовий характер і бути підвідомчою суду.
Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб'єктивного права, зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло, оскільки від якості позовної заяви, юридично правильного змісту позовних вимог, зазначення способу судового захисту залежить швидкий і ефективний розгляд справи.
Обов'язок щодо визначення (формулювання) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав, на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача і задля цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що містяться в статті 160 КАС України.
При цьому норми процесуального законодавства не передбачають вимог щодо обсягу, повноти чи слушності доводів позовної заяви, але приписує щонайменше сформулювати суть (зміст) порушення, яким чином воно негативно позначилось на правах особи, яка звертається з позовом, яким чином може бути відновлено порушене право.
Зміст та обсяг порушеного права та викладення обставин, якими воно підтверджується, в кожному конкретному випадку можуть різнитися, але принаймні на рівні формулювання викладу їх змісту мають бути достатніми, щоб визначити предмет спору, його юрисдикційну належність, характер вимог, часові межі події порушення, нормативне регулювання спірних відносин, а також обставини, за яких можна ухвалити одне з обов'язкових процесуальних рішень, пов'язаних із визнанням позовної заяви прийнятною/неприйнятною.
Право на звернення до суду та способи судового захисту визначено у статті 5 КАС України. Так, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
При цьому, вимога про визнання протиправними дії чи бездіяльності є передумовою для застосування інших способів захисту порушеного права (зобов'язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідок протиправності дії чи бездіяльності.
Як вбачається з прохальної частини, то позовні вимоги заявлені стосовно протиправного не зарахування відповідачем певних періодів роботи, навчання та проходження військової служби позивача при обрахунку його пенсії.
При цьому, заявлені вимоги до відповідача не містять зобов'язального характеру.
Суд звертає увагу позивача, що наведені вище нормі ст.5 КАС України кореспондують зміст п.4 ч.2 ст.245 КАС України, відповідно до якого суду при вирішенні справи по суті надані повноваження з визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Натомість, відповідно до п., п. 2, 3 названої норми, суд може визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень та зобов'язати його утриматися від вчинення певних дій, визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення.
Таким чином, аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що судове рішення має містити висновок про зобов'язання вчинити певні дії конкретну особу - суб'єкта владних повноважень. В протилежному випадку воно стає абстрактним та не забезпечує належний і ефективний захист прав та охоронюваних законом інтересів особи - позивача.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Салах Шейх проти Нідерландів", ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Отже, обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.
За наведених вище обставин не визначення позивачем позовної вимоги зобов'язального характеру не сприяє забезпеченню реального відновлення порушеного права, що суперечить завданню адміністративного судочинства.
Отже, наведене вище свідчить про недотримання позивачем вимог КАС України та є недоліком позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.
Відповідно до частини 1 статті 169 КАС України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Частиною 2 статті 169 КАС України встановлено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Зважаючи на викладене, позовна заява відповідно до ч.1 ст.169 КАС України підлягає залишенню без руху із встановленням позивачу строку для усунення її недоліків.
Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання незаконними дій - залишити без руху.
Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали, для усунення виявлених недоліків шляхом подання до Донецького окружного адміністративного суду позовної заяви з її копіями відповідно до кількості учасників справи, оформленої з дотриманням вимог статей 160, 161 КАС України з узгодженим змістом позовних вимог та складом учасників справи, в якій визначити позовні вимоги зобов'язального характеру.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною і буде повернута позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє позивача права повторного звернення до суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання.
Суддя Т.В.Загацька