1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого суддіОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 27 травня 2024 року, клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року, відносно
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , в м. Запоріжжя, громадянина України, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого у АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, -
за участю: прокурора захисників в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого ГСУ СБ України ОСОБА_9 та продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , строком до 20 червня 2024 року включно.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисники ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного більш м'який запобіжний захід не пов'язаний із позбавленням волі.
Крім того, захисник ОСОБА_5 просив поновити строк на апеляційне оскарження, з огляду на те, що 22 квітня 2024 року оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення, повний текст отримано стороною захисту 26 квітня 2024 року, апеляційну скаргу подано 29 квітня 2024 року.
Захисники вважають, що підозра є необгрунтованною, а ризики, передбачені ст. 177 КПК України відсутні.
Захисник ОСОБА_5 зазначає, що в матеріалах провадження відсутні ознаки об'єктивної сторони злочину, оскільки стороною обвинувачення не доведено інкриміновані ОСОБА_7 дії, що пов'язані із збиранням відомостей та передачі її представникам спецслужб РФ.
Слідчим суддею не взято до уваги те, що ОСОБА_7 раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, одружений, перебуває у відставці з грудня 2023 року.
Крім того, в матеріалах справи наявне свідоцтво про хворобу, яке підтверджує захворювання підозрюваного та вказує на необхідність отримання медичної допомоги із перебуванням під постійним медичним наглядом, що в умовах слідчого ізолятору не можливо.
На думку захисника ОСОБА_6 , у клопотанні не наведено мотивів неможливості застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає.
Порядок і строки апеляційного оскарження чітко визначено та регламентовано ст. 395 КПК України. Так, згідно з п. 3 ч. 2 вказаної статті апеляційна скарга може бути подана на ухвалу слідчого судді - протягом п'яти днів з дня її оголошення, а відповідно до ч. 3 цієї ж статті, якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно з висновком Об'єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного суду, який викладено у постанові від 27 травня 2019 року у справі № 461/1434/18, у випадку коли слідчий суддя з посиланням на ч. 2 ст. 376 КПК України постановив ухвалу та оголосив її резолютивну частину, а повний текст ухвали оголосив у інший день, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з дня оголошення резолютивної частини ухвали. Разом з цим, у випадку необізнаності у заінтересованих осіб з мотивами прийнятого слідчим суддею рішення, вказане за їх клопотанням може бути визнано поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження та підставою для його поновлення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 117 КПК України.
У клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження захисник ОСОБА_5 зазначив, що22 квітня 2024 року оголошено вступну та резолютивну частину оскаржуваного рішення, повний текст отримано стороною захисту 26 квітня 2024 року, апеляційну скаргу подано 29 квітня 2024 року. З урахуванням цих обставин, колегія суддів вважає,що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управління Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 27 грудня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 22022000000000718 , за підозрою, у тому числі ОСОБА_7 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України та за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України.
25 січня 2024 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 615 КПК України за підозрою вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України та того ж дня йому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 111 КК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 21 березня 2024 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під тою до 24 квітня 2024 року включно.
15 квітня 2024 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва продовжено строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні до шести місяців, тобто до 25 липня 2024 року.
Оскаржуваною ухвалою строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_7 продовжено до 20 червня 2024 року включно.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування та продовження запобіжного заходу.
Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно з положеннями ч. 1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 6 ст. 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного та обґрунтованого рішення, в порядку ст. 199 КПК України, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Згідно з вимогами ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжено у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені статтею 219 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання органу досудового розслідування слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ст. 28 ч. 2 ст. 111 КК України, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, сукупність яких є достатньою для продовження дії запобіжного заходу, оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися та продовжують існувати.
Для того, щоб арешт на підставі обґрунтованої підозри був виправданий у відповідності до статті 5 § 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні в момент перебування під вартою (Brogan and Others v. the United Kingdom, judgment of 29 November 1988, § 53). Також не обов'язково, щоб затриманій особі, було в подальшому висунуто обвинувачення або щоб справа проти особи була надіслана до суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке має підтвердити або спростувати підозру, яка є підставою для затримання (Murray v. the United Kingdom, judgmentof 28 October 1994, § 55).
Слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та, всупереч твердженням сторони захисту, правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для продовження застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення.
Обґрунтована підозра означає, що існують факти і інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
В клопотанні та доданих до нього матеріалах міститься достатньо фактів і інформації, які свідчать про причетність ОСОБА_7 до вчинення вказаного кримінального правопорушення та висновку про обґрунтованість повідомленої йомупідозри.
Відтак, доводи сторони захисту щодо відсутності обґрунтованої підозри, не заслуговують на увагу, та на даному етапі досудового розслідування не можуть бути підставою для скасування ухвали слідчого судді та застосування щодо ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов правильного висновку про те, що заявлені ризики, на даний час не відпали та підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, з огляду на покарання, яке загрожує в разі визнання його винним, тих обставин, що ОСОБА_7 має зв'язки за межами території України, знятий з військового обліку.
При цьому, враховуючи обізнаність підозрюваного щодо даних про учасників кримінального провадження, з огляду на обставини підозри із застосуванням заходів конспірації, спеціальних навичок, та зв'язки, які складися між причетними особами, підозрюваний може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні.
Врахування тяжкості покарання при розгляді питання щодо запобіжного заходу відповідає практиці Європейського суду з прав людини при застосуванні ст. ст. 5, 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення у справі «Ілійков проти Болгарії», де Суд визначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
У зв'язку з цим, слідчий суддя обґрунтовано вказав, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти вказаним ризикам, врахувавши дані, які характеризують особу підозрюваного ОСОБА_7 ,а також інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Окрім того, колегія суддів перевіряє наявність існування вказаних ризиків на момент постановлення оскаржуваної ухвали та вважає їх доведеними.
Доводи сторони захисту про те, що в матеріалах провадження відсутні ознаки об'єктивної сторони злочину, оскільки стороною обвинувачення не доведено інкриміновані ОСОБА_7 дії, що пов'язані із збиранням відомостей та передачі її представникам спецслужб РФ не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. При цьому, слідчий суддя дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення. Отже, твердження сторони захисту про невмотивованість висновків суду щодо необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах кримінального провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.
Доводи апелянтів про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, оскільки, як вбачається зі змісту постановленої ухвали в даному судовому провадженні слідчим суддею досліджено усі матеріали справи та підтверджено продовження існування зазначених ризиків.
Посилання захисника на характеризуючі данні про особу підозрюваного, раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягався, на обліку у лікаря нарколога не перебуває, одружений, перебуває у відставці з грудня 2023 року, не переважають можливих ризиків неправомірної його поведінки.
Доводи сторони захисту не спростовують обґрунтованості необхідності та виправданості продовження до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки не містять відомостей про обставини, які не враховано під час вирішення питання про застосування та продовження запобіжного заходу.
Беззаперечних даних, які б унеможливлювали подальше тримання підозрюваного ОСОБА_7 під вартою, матеріали судового провадження не містять.
Всі інші обставини, згідно вимог КПК України будуть встановлюватись під час судового розгляду по суті.
Істотних порушень вимог КПК України, які б перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді місцевого суду постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції - не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним, обґрунтованим і вмотивованим, оскільки постановлено згідно норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК України, та ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими та об'єктивно оціненими судом, в порядку та в межах, передбачених на даній стадії кримінального провадження, натомість доводи та твердження захисників, колегія суддів вважає - безпідставними, у зв'язку з чим приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення
Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 199, 194, 199, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -
Поновити захиснику ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіШевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 квітня 2024 року відносно ОСОБА_7 , - залишити без змін, а апеляційні скарги захисників ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які діють в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 761/14361/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_13
Провадження 11сс/824/3612/2024 Доповідач ОСОБА_1
Категорія ст.183, 199 КПК