27 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участі секретаря ОСОБА_4
власника майна ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 08 квітня 2024 року,
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києвавід 08.04.2024 частково задоволено клопотання дізнавача відділу дізнання Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 , погоджене прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12024105030000297 від 26.03.2024, та накладено арешт на пістолет - гладкоствольну вогнепальну зброю (травматичну) «Форт 12РМ» № НОМЕР_1 , 9 набоїв до пристроїв для відстрілу гумових куль, калібру 9х2м, із забороною відчуження, розпорядження та користування, з метою збереження речових доказів.
В іншій частині клопотання щодо накладення арешту на автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , відмовлено.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, прокурор Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді в частині відмови накладення арешту на автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року, д.н.з. НОМЕР_2 , та постановити нову ухвалу, якою задовольнити ___________________________________________________________________________
Справа 754/4988/24 Слідчий суддя - ОСОБА_8
Апеляційне провадження № 11-сс/824/3551/2024 Суддя-доповідач - ОСОБА_1
клопотання дізнавача про накладення арешту на автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , який на праві власності належить ОСОБА_5 , а в іншій частині залишити ухвалу слідчого судді без змін.
На думку апелянта, оскаржувана ухвала є необґрунтованою, невмотивованою та підлягає скасуванню, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків слідчого судді, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, апелянт зазначала, що на даний час проводиться досудове розслідування кримінального провадження № 12024105030000297 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, та встановлюються всі обставини кримінального правопорушення відповідно до ст. 91 КПК України, у тому числі чи має відношення до вчинення даного кримінального правопорушення власник автомобіля.
Враховуючи, що саме у вказаному автомобілі марки «Skoda Octavia», д.н.з. НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_5 , перебувала особа, що здійснила постріл та спричинила тілесне ушкодження потерпілому, то автомобіль міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, а тому повністю підпадає під ознаки речового доказу відповідно до ст. 98 КПК України та є підставою для його арешту.
Прокурор у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлена належним чином.
27.05.2024 від прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 надійшло клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.
Разом з тим, 27.05.2024 у судовому засіданні під час апеляційного розгляду встановити відеозв'язок із прокурором не вдалося з технічних причин.
З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, заслухавши думку власника майна ОСОБА_5 , який не заперечував проти здійснення судового розгляду без участі прокурора, колегія суддів вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши пояснення власника майна ОСОБА_5 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги прокурора та просив залишити без змін оскаржувану ухвалу, дослідивши матеріали, які надійшли з суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Згідно абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Дослідженням матеріалів судового провадження встановлено, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без повідомлення та у відсутності прокурора.
Дані про направлення учасникам судового провадження копії оскаржуваної ухвали, у справі відсутні.
Згідно даних наявної у матеріалах судового провадження розписки /а.с. 109/, копію ухвали слідчого судді прокурор Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 отримала 16.04.2024, тоді як подано апеляційну скаргу 19.04.2024, тобто в строк, передбачений абзацом 2 ч. 3 ст. 395 КПК України.
Як убачається із наданих до суду апеляційної інстанції матеріалів судового провадження, відділом дізнання Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві, за процесуального керівництва Деснянської окружної прокуратури міста Києва, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024105030000297 від 26.03.2024 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
Згідно даних клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що 23.03.2024 на території Х-парку, що за адресою: АДРЕСА_1 , невстановлена особа спричинила тілесні ушкодження ОСОБА_9 .
В ході оперативно-розшукових заходів встановлено, що до скоєння кримінального правопорушення може бути причетний ОСОБА_5 , якого 04.04.2024 виявлено за адресою: АДРЕСА_2 .
Згідно даних протоколу огляду від 04.04.2024, складеного дізнавачем відділу дізнання Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_10 , цього ж дня проведено огляд ділянки місцевості за адресою: АДРЕСА_2 , у ході якого виявлено та вилучено майно, а саме: транспортний засіб - автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору, пістолет - гладкоствольна вогнепальна зброя (травматична) «Форт 12РМ» № НОМЕР_1 , 9 набоїв до пристроїв для відстрілу гумових куль, калібру 9х18м.
Постановою дізнавача відділу дізнання Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_10 від 04.04.2024 визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12024105030000297 від 26.03.2024 майно, а саме: транспортний засіб - автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору, пістолет - гладкоствольна вогнепальна зброя (травматична) «Форт 12РМ» № НОМЕР_1 , 9 набоїв до пристроїв для відстрілу гумових куль, калібру 9х18м.
05.04.2024 дізнавач відділу дізнання Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_7 звернулась до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва із клопотанням, погодженим прокурором Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 ,про накладення арешту на майно, вилучене під час огляду місця події від 04.04.2024 за адресою: АДРЕСА_2 , а саме на: транспортний засіб - автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, VIN-код НОМЕР_3 , д.н.з. НОМЕР_2 , сірого кольору, пістолет - гладкоствольна вогнепальна зброя (травматична) «Форт 12РМ» № НОМЕР_1 , 9 набоїв до пристроїв для відстрілу гумових куль, калібру 9х18м., із забороною відчуження, розпорядження, користування та вчинення будь-яких реєстраційних дій.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києвавід 08.04.2024 частково задоволено клопотання дізнавача та накладено арешт на пістолет - гладкоствольну вогнепальну зброю (травматичну) «Форт 12РМ» № НОМЕР_1 , 9 набоїв до пристроїв для відстрілу гумових куль, калібру 9х2м, із забороною відчуження, розпорядження та користування, з метою збереження речових доказів.
В іншій частині клопотання щодо накладення арешту на автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , відмовлено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Оскільки вищевказана ухвала слідчого судді оскаржена прокурором лише в частині відмови в накладенні арешту на автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ,то колегія суддів, відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, переглядає ухвалу слідчого судді в межах апеляційної скарги, та лише щодо відмови в накладенні арешту на вказане майно.
Ухвала слідчого судді в частині питання законності та обґрунтованості накладення арешту на на пістолет - гладкоствольну вогнепальну зброю (травматичну) «Форт 12РМ» № НОМЕР_1 , 9 набоїв до пристроїв для відстрілу гумових куль, калібру 9х2м, фактично ніким не оскаржена, а відтак колегією суддів не перевіряється.
Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про недоведеність наявності підстав для накладення арешту на автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ,з огляду на наступне.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
З матеріалів судового провадження вбачається, що дізнавачем при зверненні до слідчого судді з клопотанням у частині арешту автомобіля «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , не в повній мірі дотримані вимоги вищевказаних норм КПК України та Конвенції про захист прав та основоположних свобод.
Так, обґрунтовуючи в клопотанні підстави для накладення арешту на транспортний засіб, вилучений за адресою: АДРЕСА_2 , дізнавач у клопотанні посилався на необхідність збереження даного майна як речового доказу у кримінальному провадженні.
Разом з тим, не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовим доказом вилучений автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ,дізнавачем у клопотанні та під час судового розгляду на даній стадії досудового розслідування не доведено таку мету арешту даного майна, як збереження речових доказів.
Так, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні за ч. 2 ст. 125 КК України, не містять відомостей та даних, які б давали розумні підстави вважати, що вилучений транспортний засіб може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення та може містити відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Долучена до матеріалів клопотання постанова дізнавача відділу дізнання Деснянського управління поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві ОСОБА_10 від 04.04.2024, містить лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінального правопорушення, без обґрунтування висновку, яким конкретно ознакам речових доказів відповідає автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 .
У клопотанні не вказано, у який спосіб та для з'ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні, можливе використання вказаного майна.
Ураховуючи наведені обставини, клопотання про арешт майна не містить, та органом досудового розслідування не надано доказів того, що автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 ,може бути речовими доказами у кримінальному провадженні №12024105030000297.
На переконання колегії суддів, орган досудового розслідування у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Таким чином, на переконання колегії суддів, арешт на вказане у клопотанні майно не може бути накладений за обставин, викладених в клопотанні прокурора про арешт майна та з метою, яка передбачена п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, а тому слідчий суддя обґрунтовано відмовив у його задоволенні.
З огляду на вищевикладене у сукупності, доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
Викладені в апеляційній скарзі прокурора доводи про те, що вилучений автомобіль міг зберегти на собі сліди кримінального правопорушення, не спростовує правильність висновків слідчого судді, оскільки відомостей на підтвердження вказаних обставин матеріали клопотання не містять та прокурором під час апеляційного розгляду не надано.
Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено.
Інші доводи прокурора про незаконність та необґрунтованість оскаржуваної ухвали слідчого судді колегія суддів вважає безпідставними та такими, що не можуть бути безумовними підставами для скасування ухвали слідчого судді.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання у частині накладення арешту на автомобіль «Skoda Octavia», моделі «А7», 2020 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Ураховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 376, 395, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києвавід 08 квітня 2024 року, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
____________ ___________ ___________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3