30 квітня 2024 року місто Київ
справа № 753/3721/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/946/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , на рішення Дарницького районного суду міста Києва у складі судді Заставенко М.О. від 19 липня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук Сергій Павлович, ОСОБА_4 , про встановлення батьківства та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С.П., ОСОБА_4 , про встановлення батьківства та визнання права власності в порядку спадкування за законом.
Позов мотивовано тим, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в зареєстрованому шлюбі його батьків - ОСОБА_5 та ОСОБА_4 . В дитинстві позивачу стало відомо, що ОСОБА_4 не є його біологічним батьком через безпліддя. Біологічним батьком був близький друг батьків ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Враховуючи, що батьки позивача перебували у шлюбі, то ОСОБА_4 , при народженні ОСОБА_1 , був записаний у свідоцтві про народження як батько.
Зазначає, що ОСОБА_6 завжди опікувався позивачем як рідним сином та визнавав себе його батьком, а ОСОБА_1 в свою чергу ставився до нього як до рідного батька. Після смерті ОСОБА_6 , позивач займався його похованням у м. Львів.
Після смерті батька позивач звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, проте отримав роз'яснення, що він не віднесений до спадкоємців будь-якої черги та відсутній заповіт на його ім'я.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просить суд визнати ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , його батьком; визнати за ним право власності на нерухоме майно в порядку спадкування, а саме: квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; 1/3 частину квартири за адресою: АДРЕСА_2 ; гаражний бокс № НОМЕР_1 в багатоповерховому гаражі за адресою: АДРЕСА_3 ; будинок з надвірними спорудами на земельній ділянці та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_4, а також на автомобіль ГАЗ-24 "Волга", шасі № НОМЕР_2 , двигун № НОМЕР_3 , кузов № НОМЕР_4 , державний реєстраційний номер НОМЕР_5 ; автомобіль Луаз, шасі № НОМЕР_6 , державний реєстраційний номер НОМЕР_7 ; автомобіль Subaru Forester, шасі № НОМЕР_8 , державний реєстраційний номер НОМЕР_9 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини. Уданому випадку батьком позивача у його свідоцтві про народження вказаний чоловік його матері ОСОБА_4 , що виключає можливість розгляду даної заяви судом. Вимога про визнання права власності в порядку спадкування є похідною, а тому також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що суд застосував норми права, які регулюють правовідносини, за якими встановлюється батьківство з послідуючим внесенням до свідоцтва про народження відповідних змін, проте позивач звернувся з позовом про встановлення факту спорідненості між позивачем та ОСОБА_6 .
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін.
Інші учасники справи відзиви на апеляційну скаргу не подали.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в суді апеляційної інстанції підтримав доводи апеляційної скарги та просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_7 в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. З урахуванням положень частини 2 статті 372 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Києві.
В свідоцтві про народження ОСОБА_1 батьками зазначені ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які перебувають у зареєстрованому шлюбі з 24 серпня 1985 року по теперішній час.
ОСОБА_6 , батьківство якого позивач просить встановити, помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Києві.
Після смерті ОСОБА_6 із заявою про прийняття спадщини звернувся позивач, вказуючи себе як сина спадкодавця і спадкоємця за законом першої черги, та відповідач ОСОБА_3 , спадкоємець за правом представлення після смерті свого батька ОСОБА_8 - племінник померлого.
Померлий ОСОБА_6 , якого позивач вважає своїм батьком, за життя не реалізував свого права на звернення до компетентних органів із спільною з матір'ю позивача заявою про визнання себе батьком останнього, не вчиняв дій для встановлення (узаконення) родинних зв'язків із позивачем, заповіт не складав.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Сімейні правовідносини - це суспільні відносини, врегульовані нормами сімейного права, що виникають із шлюбу, споріднення, усиновлення та інших форм влаштування дітей, що залишилися без піклування батьків.
Дія сімейного законодавства у часі підпорядковується загальному правилу: нові нормативно-правові акти поширюються на ті відносини, які виникають після введення в дію нових актів. Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
Пунктом 1 розділу VII Прикінцевих положень Сімейного кодексу України визначено, що цей Кодекс набирає чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.
До 1 січня 2004 року сімейні правовідносини регулювались Кодексом про шлюб та сім'ю України 1963 року (КпШС України).
У постанові від 15 травня 2006 року № 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що оскільки підстави для визнання батьківства за рішенням суду, зазначені у статті 128 СК України, істотно відрізняються від підстав його встановлення, передбачених у статті 53 КпШС України, суди вирішуючи питання про те, якою нормою слід керуватися при розгляді справ цієї категорії, повинні виходити з дати народження дитини.
Зважаючи на дату народження позивача, правовідносини щодо батьківства відносно нього регулюються нормами Кодексу про шлюб та сім'ю України.
Відповідно до статті 54 Кодексу про шлюб та сім'ю України батько і мати, які перебувають у шлюбі між собою, записуються батьками дитини в книзі записів народжень за заявою будь-кого з них.
Згідно зі статтею 55 Кодексу про шлюб та сім'юУкраїни, якщо батьки не перебувають у шлюбі між собою, запис про матір дитини провадиться за заявою матері, а запис про батька дитини - за спільною заявою батька і матері дитини, або батько записується згідно з рішенням суду.
Відповідно до статті 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України походження дитини від батьків, які не перебувають між собою в шлюбі, встановлюється шляхом подачі спільної заяви батьком і матір'ю дитини в державні органи запису актів громадянського стану. В разі народження дитини у батьків, які не перебувають в шлюбі, при відсутності спільної заяви батьків, батьківство може бути встановлене в судовому порядку за заявою одного з батьків або опікуна (піклувальника) дитини, особи, на утриманні якої знаходиться дитина, а також самої дитини після досягнення нею повноліття.
У постанові від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" Пленум Верховного Суду України роз'яснив, що суд розглядає заяви про встановлення факту батьківства в разі смерті особи,
яку заявник вважає батьком дитини, і вирішує їх з урахуванням обставин, передбачених статтею 53 Кодексу про шлюб та сім'ю України. Заяви про встановлення фактів батьківства чи визнання батьківства розглядаються судом, якщо у свідоцтві про народження певна особа не вказана батьком дитини (наприклад, відповідно до частини 2 статті 55 Кодексу про шлюб та сім'юзапис про батька дитини проведено за вказівкою матері, яка не перебувала у шлюбі, або ж такий запис зовсім відсутній) і можуть бути подані матір'ю, опікуном чи піклувальником дитини чи самою дитиною після досягнення повноліття.
Установивши, що батьком позивача у його свідоцтві про народження вказаний чоловік його матері ОСОБА_4 , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність заявленої вимоги ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_1 , і як наслідок правильно відмовив і у задоволенні вимоги про визнання права власності на спадщину.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, та не ґрунтуються на вищевказаних нормах матеріального права.
Зазначаючи про невідповідність застосованих норм права заявленій вимозі про встановлення факту спорідненості, скаржник водночас не зазначає, якими нормами права, на його думку, повинен був керуватися суд.
Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 , залишити без задоволення.
Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 липня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: