30 квітня 2024 року місто Київ
справа № 757/30097/22-ц
апеляційне провадження № 22-ц/824/639/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві; Київської обласної прокуратури на рішення Печерського районного суду міста Києва у складі судді Ільєвої Т.Г. від 6 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі: Київської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду,
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Держави України в особі: Київської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, Державної казначейської служби України про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури і суду.
Позов мотивовано тим, що Другим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, за процесуального керівництва прокуратури Київської області проводиться досудове розслідування в об'єднаному кримінальному провадженні № 42019110000000015 від 17 січня 2019 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 1 статті 364, частиною 1 статті 365, та частиною 1 статті 387 КК України.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року (справа № 757/309/22-к) втретє скасовано постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві, Гасанова Д.В. від 3 грудня 2021 року про закриття вказаного кримінального провадження у зв'язку із закінчення строку досудового розслідування та відсутністю складу кримінального правопорушення.
Отже, судовими рішеннями засвідчено системне ігнорування слідчим та прокурором викликів до суду та вимог слідчого судді про надання до суду матеріалів об'єднаного кримінального провадження № 42019110000000015 від 17 січня 2019 року для перевірки в порядку контролю щодо обґрунтованості, підставності та законності постанов про закриття кримінального провадження, відмов у розгляді клопотань, тощо.
Зазначає, що дані обставини свідчать про умисне затягування слідчими та прокурорами проведення досудового розслідування та є підтвердженням наявності спільної вини відповідачів, їх системної протиправної поведінки, яка полягає у злочинній бездіяльності, порушенні публічності, порушенні розумних строків досудового розслідування та є підтвердженням наявності причинного з'язку між протиправною поведінкою та заподіяння позивачу не лише моральної шкоди, а й матеріальної, пов'язаної із необхідністю відстоювати свої права через суд.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнути з відповідачів на свою користь моральну шкоду у розмірі 292 500 грн, матеріальні витрати у розмірі 3 540 грн, відшкодування понесених на юридичну допомогу витрат у розмірі 100 000 грн, за надання юридичної допомоги протягом більше 3 років.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 6 грудня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 700 грн. Стягнуто з Київської обласної прокуратури, Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, на користь держави судовий збір, від сплати якого був звільнений позивач при зверненні до суду, пропорційно до задоволених позовних вимог по 33 грн. 46 коп. з кожного. В іншій частині вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення, суд виходив із того, що позивачем доведено факт тривалої протиправної бездіяльності посадових осіб відповідачів, які вочевидь для заявника демонструють ігнорування його доводів, неодноразове оскарження бездіяльності, скасування постанов про закриття провадження, ігнорування клопотань заявника, чим заподіяно позивачу моральну шкоду.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг та їх узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні.
Скаржник зазначає, що доводи позову зводяться до незгоди позивача з процесуальними рішеннями та діями слідчого, вчиненими у кримінальному провадженні, що не може свідчити про заподіяння позивачу моральної шкоди. Зі змісту ухвал слідчих суддів не вбачається встановлення ТУ ДБР у м. Києві неправомірних дій (бездіяльності) відносно позивача. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, незаконності чи протиправності службових осіб ТУ ДБР у м. Києві, наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями (бездіяльністю) заподіювача та шкодою, на яку посилається суд першої інстанції. Позивач отримав захист своїх прав за результатами судового розгляду слідчими суддями його скарг на дії слідчого.
Не погоджуючись з ухваленим судовим рішенням, Київська обласна прокуратура також подала апеляційну скаргу у якій просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог і ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позову в повному обсязі.
Зазначає, що стаття 1174 ЦК України не підлягає застосуванню у даних правовідносинах з огляду на те, що Київська обласна прокуратура не віднесена вказаною статтею до переліку суб'єктів, якими може бути завдана шкода відповідно до вказаної норми. Позивачем не доведено належними і допустимими доказами самого факту заподіяння шкоди діями відповідачів. Розмір відшкодування моральної шкоди, визначений судом не підтверджений.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
Відзиви на апеляційні скаргидо суду не надходили.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
Представник Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві- Ковальова А.Г., представник Київської обласної прокуратури - Штика О.М. в суді апеляційної інстанції підтримали доводи поданих ними апеляційних скарг та просили рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.
Представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що 5 грудня 2018 року за вх. № 2089 в порядку статті 214 КПК України ОСОБА_1 звернувся до прокурора Київської області із заявою про кримінальне правопорушення, вчинене старшим групи прокурорів Васильківського відділу Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області (нині Васильківське відділення Обухівської окружної прокуратури Київської області) прокурором Народовець А.В. при здійсненні повноважень процесуального прокурора під час проведення досудового розслідування кримінального провадження № 12017110140001062
з попередньою правовою кваліфікацією за частиною 1 статті 364 та частиною 1 статті 367 КК України.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 19 грудня 2018 року зобов'язано компетентних посадових осіб прокуратури Київської області внести відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_1 від 5 грудня 2018 року за вх. № 2089 та розпочати досудове розслідування.
Бездіяльність відповідачів щодо не розгляду заяви позивача встановлена, зокрема і ухвалами Печерського районного суду міста Києва від 6 червня 2019 року у справі № 757/25222/19-к; від 16 липня 2019 року у справі № 757/24986/19-к; від 19 вересня 2019 року у справі № 757/44587/19-к; від 21 травня 2020 року у справі № 757/9275/19-к.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 5 лютого 2021 року (справа № 757/52214/19-к) за скаргою позивача скасовано постанову від 16 лютого 2020 року про закриття об'єднаного кримінального провадження за № 42019110000000015 від 17 січня 2019 року, винесену слідчим Другого слідчого відділу ТУ ДБР, розташованого у місті Києві, Василишен Р.В .
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 22 листопада 2021 року, справа № 757/42919/21-к, за скаргою позивача повторно скасовано постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Києві Гасанова Д.В. від 14 липня 2021 року про закриття об'єднаного кримінального провадження № 42019110000000015 від 17 січня 2019 року, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування у кримінальному провадженні та відсутністю складу кримінального правопорушення.
3 грудня 2021 року старший слідчий Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, Гасанов Д.В. у позапроцесуальному порядку, без відновлення досудового розслідування, виніс чергову постанову про закриття кримінального провадження № 42019110000000015.
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 14 липня 2022 року справа № 757/309/22-к, за скаргою позивача скасовано постанову старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, Гасанова Д.В. від 3 грудня 2021 року про закриття об'єднаного кримінального провадження № 42019110000000015 від 17 січня 2019 року, у зв'язку із закінченням строку досудового розслідування у кримінальному провадженні та відсутністю складу кримінального правопорушення.
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Згідно із частиною 1 статті 15, частиною 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Завдання моральної шкоди є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду визначені статтею 1167 ЦК України.
Відповідно до частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала.
За загальним правилом підставою виникнення зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень, виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема, органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України.
Предметом позову у цій справі є відшкодування моральної шкоди, спричиненої неправомірними діями та бездіяльністю органу державної влади, що здійснює досудове розслідування, то, відповідно до частини 6 статті 1176 ЦК України така шкода відшкодовується на загальних підставах.
Загальні підстави відшкодування шкоди, завданої органом державної влади та посадовою або службовою особою органу державної влади передбачені статтями 1173, 1174 ЦК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17).
Відповідно до частини 1 статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади,
органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
Згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи, відповідно, їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим, орган державної влади або орган місцевого самоврядування (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17).
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Висновок про можливість відшкодування моральної шкоди, завданої особі надмірною тривалістю досудового розслідування кримінального провадження викладений у постанові Верховного Суду від 21 липня 2021 року в справі № 646/7015/19, який підтриманий Верховним Судом у постановах від 01 грудня 2021 року в справі № 308/14232/18, від 23 лютого 2022 року в справі №646/5368/19.
Судом першої інстанції установлено, що з моменту звернення ОСОБА_1 з заявою про вчинення кримінального правопорушення органом досудового розслідування не вчинялося жодних слідчих (розшукових) чи процесуальних дій, що свідчить про умисне затягування органом досудового розслідування строку проведення досудового слідства, не належним процесуальним наглядом за досудовим розслідуванням.
Протиправність дій та бездіяльність органів досудового розслідування встановлена вищенаведеними ухвалами слідчих суддів, та саме факт необхідності неодноразового оскарження таких дій, доказування своєї правоти, і свідчить про наявність спричинення ОСОБА_1 моральних та душевних страждань та причинно-наслідкового зв'язку між цими протиправними діями (бездіяльністю) органів державної влади та заподіяною шкодою.
Відтак, оскільки такі порушення права позивача були неодноразовими, тривали значний проміжок часу, то колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо доведення позивачем наявності спричинення йому моральної шкоди.
Посилання в апеляційній скарзі Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві, що ухвали слідчих суддів, підтверджують лише факт реалізації особою свого права на оскарження дій чи бездіяльності органів досудового розслідування, яке передбачено кримінально-процесуальним законодавством, а не про завдання ОСОБА_1 моральної шкоди, на увагу колегії суддів не заслуговують, оскільки наведеними вище ухвалами слідчих суддів установлено бездіяльність Київської обласної прокуратури у невнесені відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань; неодноразове протиправне закриття кримінального провадження № 42019110000000015; безпідставний не розгляд клопотань позивача, зокрема і щодо визнання його потерпілим. І такі відповідні дії органів досудового розслідування та прокуратури були оцінені як бездіяльність та зобов'язано здійснити належний розгляд.
Колегія суддів звертає також увагу і на те, що у цій справі правовою підставою для відшкодування моральної шкоди є не факт скасування процесуальних рішень, а саме систематичне прийняття відповідних рішень без проведення згідно з вимогами КПК України перевірки заяв ОСОБА_1 , надмірне тривале досудове розслідування кримінального провадження, що свідчить про протиправну бездіяльність відповідних посадових осіб, та має наслідком наявність у позивача права на відшкодування моральної шкоди.
За вказаних обставин не заслуговують на увагу і доводи апеляційної скарги Київської обласної прокуратури, а аргумент скарги про те, що статтею 1174 ЦК України прокуратура не віднесена до переліку суб'єктів, якими може бути завдана шкода відповідно до вказаної норми, є власним тлумаченням вказаної норми скаржником, яке не ґрунтується на вищенаведених нормах матеріального права.
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження з нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік і стан здоров'я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (постанова Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 464/3789/17).
Згідно з практикою ЄСПЛ, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам факт порушення права (справа "Науменко проти України").
Оскільки судовими рішеннями встановлено тривалу й неодноразову (систематичність) неправомірність дій посадових осіб відповідачів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для відшкодування заданої позивачу такими діями моральної шкоди у цій конкретній справі.
Встановивши доведеними факти тривалої протиправної бездіяльності відповідних посадових осіб щодо надмірної тривалості досудового розслідування у кримінальному провадженні за заявою ОСОБА_1 , неодноразове прийняття про закриття кримінального провадження у спосіб, який вочевидь для заявника демонструє ігнорування його доводів, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та зробив обґрунтований висновок про заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди, визначивши її розмір відповідно до характеру та розміру душевних страждань, завданих потерпілому, враховуючи вимоги розумності і справедливості.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріальному, так і у процесуальному праві
Висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, доводи апеляційних скарг яких не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в місті Києві; Київської обласної прокуратуризалишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 6 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: