30 квітня 2024 року місто Київ
справа № 357/6492/23
апеляційне провадження № 22-ц/824/6650/2024
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Головачова Я.В.,
суддів: Нежури В.А., Невідомої Т.О.,
за участю секретаря судового засідання: Осінчук Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у складі судді Бебешко М.М. від 6 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про припинення дії, яка порушує право власності та відновлення становища, що існувало до порушення,
У червні 2023 року ОСОБА_1 звернулась суду з позовом до ОСОБА_2 про припинення дії, яка порушує право власності та відновлення становища, що існувало до порушення.
Позов обґрунтовано тим, що позивач є власником 58/100 частини житлового будинку садибного типу з частиною господарських та побутових будівель та споруд по АДРЕСА_1 . Іншим співвласником 42/100 частини житлового будинку з господарськими спорудами є ОСОБА_2 Будинок не поділений, але встановлено порядок користування житловим приміщенням.
Позивач користується житловими кімнатами на першому поверсі під номером 6 площею 19,30 кв.м, під номером 7 площею 7,50 кв.м, на другому поверсі під номером 10 площею 14,90 кв.м, під номером 11 площею 14,70 кв.м, коридором під номером 9 площею 4,20 кв.м.
Такий порядок користування зафіксовано в договорі дарування від 9 серпня 2006 року між нею та колишнім співвласником ОСОБА_4 .
Відповідач ОСОБА_2 користується житловими кімнатами 4, площею 9,90 кв.м, житловою кімнатою 5, площею 19,30 кв.м.
Будинок має лише один вхід через тамбур 1-І площею 4,0 кв.м; коридор 1-І площею 10,1 кв.м.; коридор 1-8, площею 5,10 кв.м., із якого дерев'яна драбина веде на другий поверх. Із коридору 1-8 площею 5,10 кв.м існує єдиний спосіб входу в кімнату 6, якою користується позивач. Тамбур 1-І, площею 4,0 кв.м, коридор 101 площею 101,10 кв.м, коридор 1-8, площею 5,10 кв.м, із якого дерев'яна драбина веде на другий поверх, є місцями загального користування.
22 травня 2023 року ОСОБА_2 демонтувала дерев'яну драбину на другий поверх, чим унеможливила користування житловими кімнатами 10 та 11 на другому поверсі. Заблокувала двері із коридору 1-8 до житлової кімнати 6, та заборонила прохід через тамбур 1-І та коридор 1-1 і не допускає до кухні 1-3.
Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 30 квітня 2023 року у якості співвідповідача у справі залучено ОСОБА_3 .
Посилаючись на незаконність дій відповідачів, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, ОСОБА_1 просила суд зобов'язати відповідачів припинити дії, які полягають у самовільному переобладнанні та переплануванні жилого будинку по АДРЕСА_1 шляхом відновлення становища, що існувало до порушення, а саме: солідарно за власний рахунок відповідачів відновити (встановити) дерев'яну драбину шириною 1 метр, що з'єднує коридор 8 площею 5,1 кв.м на першому поверсі з коридором 9 площею 4,2 кв.м. на другому поверсі житлового будинку по по АДРЕСА_1 відповідно до плану будівлі в технічному паспорті на житловий будинок; розблокувати (відновити прохід) через дверні пройми між коридором 8 площею 5,1 кв.м та житловою кімнатою б площею 19,3 кв.м на першому поверсі житлового будинку по АДРЕСА_1 відповідно до плану будівлі в технічному паспорті на житловий будинок; не чинити перешкод щодо користування позивачем вхідними дверима через тамбур 1-І площею 4,0 кв.м; коридором 1-1 площею 10,1 кв.м; коридором 11-8 площею 5,10 кв. м. із якого дерев'яна драбина веде на другий поверх, а також кухнею 1-3 площею 5,4 кв.м та туалетом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 грудня 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду мотивоване безпідставністю заявлених позовних вимог з огляду на умови договору дарування, за яким позивачу у власність відчужено конкретні житлові кімнати, в той час як відновити становище ОСОБА_1 просить у приміщеннях, які їй не належать. Також судом враховано, що ОСОБА_2 у червні 2023 року відчужила належну їй на праві власності частину спірного будинку ОСОБА_5 , а отже не може бути відповідачем у цій справі.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та її узагальнені доводи
У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Скаржник зазначає, що судом проігноровано норму статті 358 ЦК України, відповідно до якої кожному із співвласників належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Отже, всі перепланування, переобладнання та реконструкція повинні проводитись усіма співвласниками за їх згодою та з оформленням дозвільних документів.
Вказує, що користування житловим будинком для позивача підтверджується договором дарування та згодою відчужувача на користування сходами, що розташовані з коридору відчужувача до мансарди обдаровуваної та виходом/входом до житлового будинку, приміщеннями кухні та приміщення ванної.
Узагальнені доводи та заперечення учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_6 просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення суду залишити без змін. Договором дарування частки будинку, укладеного між позивачем та ОСОБА_4 , фактично було виділено частки у будинку в натурі, так як у власність ОСОБА_1 перейшов конкретно визначений перелік кімнат та господарських споруд.
Позиція учасників справи, які з'явилися в судове засідання
ОСОБА_1 в суді апеляційної інстанції підтримала апеляційну скаргу з наведених в ній підстав та просила її задовольнити.
Представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_6 в суді апеляційної інстанції заперечувала проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Судом установлено, що ОСОБА_4 була власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 .
9 серпня 2006 року ОСОБА_4 подарувала ОСОБА_1 58/100 частин житлового будинку з відповідною частиною господарських та побутових будівель і споруд, по АДРЕСА_1 . У власність обдарованої перейшли житлові кімнати розміром 19,3 кв.м, 7,5 кв.м, 14,9 кв.м, 14.7 кв.м, позначені на плані цифрами 1-6, 1-7, 1-10, 10-11, коридор, розміром 4,2 кв.м, позначений на плані цифрами 1-9, сарай-літня кухня В, гараж Г, 1/2 частина вбиральні Д (а.с.7).
ОСОБА_2 згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 24 червня 2021 року отримала 42/100 частини вказаного житлового будинку (а.с.9).
6 червня 2006 року Білоцерківським бюро технічної інвентаризації складено технічний паспорт на будинок по
АДРЕСА_1 , відповідно до якого вхідний отвір у будинок веде до коридору, який не належить позивачу, згідно з умовами договору дарування. Також згідно з договором дарування позивачу не належить коридор, у якому розміщено дерев'яну драбину, яка веде на другий поверх (а.с.10-11).
Рішенням Білоцерківської міської ради від 30 березня 2023 року № 3716-38-VIII затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі та передачу земельної ділянки комунальної власності у спільну сумісну власність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.13).
24 червня 2023 року ОСОБА_2 подарувала ОСОБА_3 42/100 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 (а.с.47-50).
Позиція суду апеляційної інстанції
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 317 ЦК України передбачено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливає місце проживання власника та місцезнаходження майна.
У статті 13 Конституції України закріплено, що власність зобов'язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні положення містяться у статті 319 ЦК України.
Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (частина 1 статті 356 ЦК України).
Відповідно до статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Верховний Суд у постанові від 7 листопада 2019 року у справі № 554/1146/15-ц зазначив, що власність не тільки надає переваги, а й покладає певні обов'язки на власників майна. Це конституційне положення гарантує дотримання принципу забезпечення балансу між інтересами власника, суспільства та інших власників і користувачів об'єктами власності. Власність зобов'язує власника використовувати свою власність не тільки у своїх інтересах, а й поважати інтереси інших людей, усього суспільства. Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання та гарантує їм рівність перед законом. Порушення прав власника з боку держави, фізичної чи юридичної особи зумовлює настання відповідних правових наслідків.
Особи користуються рівними умовами захисту права власності. Володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом. Власник може вимагати усунення будь-яких порушень його права, хоч ці порушення й не призвели до позбавлення володіння майном, а також вимагати відшкодування завданих цим збитків.
Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Проте, реалізуючи свої права, власник зобов'язаний не порушувати права, свободи, гідність та охоронювані законом інтереси громадян, суспільства, не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не погіршувати природну якість землі, води, інших об'єктів природи. Під час здійснення своїх прав і виконання обов'язків власник зобов'язаний додержуватись моральних засад суспільства.
За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Згідно з частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемний правочин) або якщо він не визнаний судом недійсним (оспорюваний правочини).
Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.
Зі змісту нотаріально посвідченого договору дарування, укладеного між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 від 9 серпня 2006 року убачається, що ОСОБА_1 отримала у власність 58/100 частин житлового будинку, розташованого по АДРЕСА_1 ,загальною площею
60,6 кв. м, у тому числі житловою площею 85,6 кв.м, а саме: житлові кімнати розміром 19,3 кв.м, 7,5 кв.м, 14,9 кв.м, 14.7 кв.м, позначені на плані цифрами 1-6, 1-7, 1-10, 10-11, коридор, розміром 4,2 кв.м, позначений на плані цифрами 1-9, сарай-літня кухня В, гараж Г, 1/2 частина вбиральні Д, у спільному користуванні огорожа, замощення.
Тобто, ОСОБА_1 фактично отримала у дар та набула у право володіння, користування та розпорядження 58/100 частин житлового будинку з конкретно визначеними приміщеннями.
Інші приміщення у вказаному будинку, позначені на плані цифрами 1-5, 1-8, 1-4, 1-2, 1-1, 1-3, 1-І, які становлять 42/100 частин будинку, залишилися у власності ОСОБА_4 .
У спільному користуванні ОСОБА_4 та ОСОБА_1 відповідно до умов договору дарування залишились лише огорожа та замощення.
Будь-яких застережень надання права обдаровуваній ( ОСОБА_1 ) щодо користування чужим майном (сервітут), в даному випадку іншою частиною житлового будинку, яка становить 42/100, договір дарування, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від 9 серпня 2006 року, не містить.
Відповідно до частини 2 статті 358 ЦК України співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
Доказів того, що після укладення вищевказаного договору, співвласники ОСОБА_4 та ОСОБА_1 уклали нотаріально посвідчений договір про порядок володіння та користування майном, що було їх спільною частковою власністю, та який відповідно до частини 4 статті 358 ЦК України був би обов'язковим для ОСОБА_2 , яка успадкувала 42/100 спірного будинку після смерті ОСОБА_4 , а в подальшому і для ОСОБА_3 , позивачем не надано.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_8 , суд першої інстанції проаналізувавши умови вищевказаного договору дарування, прийшов до правильного висновку про їх безпідставність, враховуючи ту обставину, що фактично позивач просила зобов'язати відповідачів вчинити дії у неналежних їй на праві власності приміщеннях.
Колегія суддів, враховуючи презумпцію правомірності правочину, на підставі якого позивач набула право власності на 58/100 частин житлового будинку, вважає, що характер правовідносин, які виникли між сторонами, не дозволяє застосувати частину статті 358 ЦК України, як про це зазначає позивач у апеляційній скарзі.
Отже, в даному випадку відповідач ОСОБА_3 , здійснюючи перепланування у належних їй на праві власності приміщеннях, діяла правомірно і отримувати згоду позивача на такі дії зобов'язана не була.
За встановлених обставин у цій справі, позивач не позбавлена права відповідно до частини 4 статті 357 ЦК України зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників для належного
користування своїм майном, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності.
Отже, висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального права, по суті вирішеного спору є правильними, законними та обґрунтованими, доводи апеляційної скарги яких не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 6 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий
Судді: