печерський районний суд міста києва
Справа № 757/13790/22-ц
пр. 2-5611/23
04 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва
в складі головуючого судді Головко Ю.Г.,
за участю секретаря судових засідань Солонухи Д.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністерства України, Державної казначейської служби України, Російська Федерація в особі Уряду РФ про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення Російської Федерації.
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України, Державної казначейської служби України, російської федерації в особі уряду рф, про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення російської федерації, у якому просила стягнути з Держави в особі Кабінету Міністрів України, Держаної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 шкоду в розмірі 100 000,00 грн внаслідок невиконання Україною позитивних зобов'язань щодо забезпечення права власності; стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 3127219,00 грн., внаслідок руйнування її квартири, майна в АДРЕСА_1 ; стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 заподіяну їй моральну шкоду в розмірі 300 000,00 гривень.
Обґрунтовуючи позов, позивачка вказує, що є власницею квартири розміром 54,4 м2 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.12.2017.
24.02.2022 приблизно о 5 год. 30 хв. ранку президент РФ Володимир Путін оголосив про рішення провести спеціальну військову операцію демілітаризації України.
24.02.2022 близько 5 ранку по всій території України розпочалися масові авіаудари, ракетні та артилерійські обстріли військових об?єктів. На прикордонних з РФ та Республікою Білорусь районах відбувалися обстріли через державний кордон України прикордонних підрозділів та блокпостів із застосуванням артилерії, важкої техніки та стрілецької зброї.
24.02.2022 Президент України Володимир Зеленський підписав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні».
3 24 лютого 2022 року Російська Федерація продовжує повномасштабне вторгнення на територію України. Частина території України, зокрема м. Ірпінь та інші міста Бучанського на району, перебували в частковій окупації російських військових до 02.04.2022.
Зазначає, що внаслідок артилерійських обстрілів в період з 24.02.2022 по 01.04.2022 квартира повністю зруйнована. Наведені обставини підтверджуються актом про знищення/пошкодження майна від 14.05.2022; фотографіями будинку після пошкодження та руйнування. Довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомого майна від 06.06.2022 № 201-20220606-0003849645 встановлено оціночну вартість квартири в сумі 2 001 326, 49 грн. Наведена вартість не містить вартість покращень, тобто ремонту, який було зроблено в квартирі після сдачі в експлуатацію в продовж останніх років. Вартість покращень квартири після здачі в експлуатацію складає 612 000 грн. Таким чином загальна вартість квартири з урахуванням покращень, тобто ремонту, складає 2 613 326, 49 грн. Перелік і вартість майна, що знаходилося в квартирі і було знищено разом із квартирою міститься в переліку знищеного майна. Вартість знищеного, разом з квартирою, майна складає 513 893 грн.
Загальна вартість знищеного майна, тобто сума матеріальної шкоди становить 3 127 219, 49 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 19.07.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судове засідання позивач не з'явився, представник позивача подала заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача.
13.10.2022 представницею відповідача - Державної казначейської служби України подано відзив на позовну заяву, у якому висловлено заперення проти задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
Казначейство діє відповідно до повноважень та компетенції, визначених, зокрема, Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215. Відповідно до пункту 2 Положення, Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також дорученнями Кабінету Міністрів України і Міністра фінансів. Держава не відповідає по зобов'язаннях державних організацій, які є юридичними особами, а ці організації не відповідають по зобов'язаннях держави. Така юридична особа, тобто державна установа, відповідає за своїми зобов'язаннями коштами, які є в її розпорядженні. Таким чином, Казначейство жодних прав та інтересів Позивача не порушувало, не вступало у правовідносини з ним і жодної шкоди позивачеві не завдало (до того ж сам позивач не вказує на Казначейство як на порушника своїх прав). Відповідно до вимог Конституції України, ЦК України й інших актів законодавства та висновків Конституційного суду України, Казначейство не повинно нести відповідальність за шкоду, завдану позивачу внаслідок незаконних дій інших суб'єктів
Зазначає, що до прийняття закону про відшкодування державою шкоди відповідно до статті 1177 ЦК України на підставі загальних правил відшкодування шкоди здійснюватися не може. Порядок, що містить процедуру присудження та сплати відшкодування, має бути встановлений окремим законом, який не прийнято. За відсутності закону, який формулює такі положення, ніяке право на компенсацію не може виникнути, оскільки заявник не може стверджувати, що він мав «законне сподівання» одержання будь-яких конкретних сум (ухвала Європейського суду з прав людини від 30.09.2014 щодо прийнятності заяви № 54904/08 у справі «Петро Якович Петльований проти України»). Єдиний механізм відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України, який на сьогодні законодавчо визначений, передбачений Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».
Вказує, що Держава вчиняє всі можливі дії та вживає необхідні заходи, щоб захистити громадян та їх майно від протиправних посягань з боку країни-агресора. В подальшому після отримання доступу до активів та майна російської федерації заблокованих за кордоном, можливим буде реалізація в повній мірі права кожної особи на відшкодування завданої шкоди її майну.
Повідомляє, що законом про Державний бюджет України не передбачено видатків для відшкодування шкоди/збитків у разі невиконання державою позитивних зобов'язань, що виключає можливість виплати відповідних коштів на підставі рішення суду. У зв'язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України 24.02.2022 Україна розірвала дипломатичні відносини з росією, що у свою чергу з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства рф в Україні у зв'язку із припиненням його роботи на території України. Таким чином, рф як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
16.09.2022 представником Кабінету Міністрів України - Харчук Р. подано відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позовним вимог відмовити, оскільки фізичні та юридичних особи, об'єкти нерухомого майна яких знищено або пошкоджено внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією російської федерації, починаючі з дати початку тимчасової окупації російською федерацією окремих територій України, а саме з 19 лютого 2014 року відповідно до ч.2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» та з дня введення воєнного стану Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64 мають право подавати інформаційне повідомлення про пошкоджене та знищене нерухоме майно незалежно від місця проживання чи перебування фізичної особи або місцезнаходження юридичної особи.
Звертає увагу, що Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 2022 р. № 473 затверджено Порядок виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії російської федерацій, пов'язаних з пошкодженням будівель та споруд. Даним Порядком визначено механізм оперативного реагування виконавчих органів сільських, селищних, міських рад, військових адміністрування вентральних органів виконавчої влади, органів управління та сил цивільного захисту, спрямований на ліквідацію наслідків збройної агресії російської федерацій, пов?язаних в пошкодженням будівель та споруд, на територіях, на яких відсутні або завершено активні фази бойових дій: Порядок застосовується для фіксації пошкоджень, зумовлених збройною агресією російської федерації, будівель та споруд приватної т комунальної форми власності, а також може застосовуватися для фіксації пошкоджень будівель і споруд державної форми власності. Вказаний Порядок позивачкою в даній справі не дотриманий
У встановлений ухвалою строк представник відповідача Російської Федерації не скористався правом надання відзиву на позовну заяву.
Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду у постанові від 14.04.2022 у справі № 308/9708/19 (провадження № 61-18782св21) викладено правову позицію, відповідно до якої у цій категорії спорів (про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі, її майну, здоров'ю, життю у результаті збройної агресії РФ) іноземна держава-відповідач не користується судовим імунітетом проти розгляду судами України таких судових справ. При цьому зазначено, що оскільки вчинення російської федерації з 2014 року збройної агресії проти України не припиняється, російська федерація заперечує суверенітет України, тому зобов'язань поважати та дотримуватися суверенітету цієї країни немає. А отже, і направляти до посольства цієї країни запит на згоду про участь у справі і зупиняти провадження у справі до отримання відповіді від російської федерації або повідомлення про вручення такого запиту не потрібно.
Верховний Суд у цій постанові також вказав, що в разі застосування деліктного винятку (наявність факту заподіяння шкоди) будь-який спір, що виник на території України в громадянина України, навіть з іноземною країною, зокрема РФ, може бути розглянутий і вирішений судом України як належним та повноважним судом. Суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди, завданої фізичній особі в результаті збройної агресії РФ, за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
Верховний Суд також встановив підстави для висновку про те, що, починаючи з 2014 року, немає необхідності в направленні до посольства РФ в Україні запитів щодо згоди РФ бути відповідачем у справах про відшкодування шкоди у зв'язку з вчиненням РФ збройної агресії проти України й ігноруванням нею суверенітету та територіальної цілісності Української держави. А з 24 лютого 2022 року таке надсилання неможливе ще й з огляду на розірвання дипломатичних відносин України з РФ у зв'язку з повномасштабною збройною агресією.
З огляду на те, що в Україні введено воєнний стан у зв'язку з триваючою повномасштабною збройною агресією РФ проти України, чим порушено її суверенітет, отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі наразі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача.
У зв'язку з викладеним, суд не направляв запиту до відповідача для отримання згоди РФ бути відповідачем у цій справі.
Враховуючи викладене, суд вважає за можливе провести судове засідання за відсутності учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов такого висновку.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами п. п. 1-3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що позивачка є власницею квартири розміром 54,4 м2 за адресою АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 21.12.2017.
Загальна вартість знищеного майна, тобто сума матеріальної шкоди становить 3 127 219, 49 грн.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).
Обґрунтовуючи вимоги, позивач посилається на спричинення йому матеріальної та моральної шкоди в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення російської федерації, внаслідок чого було зруйновано його будинок, який є не придатним для подальшого проживання та користування.
Зобов'язання держави щодо поваги та захисту прав людини не зникають і в умовах збройних конфліктів.
Положення преамбули Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» передбачають те, що Високі Договірні Сторони зобов'язалися забезпечити повагу до прав людини шляхом гарантії цих прав. Гарантування прав людини з боку держави може здійснюватися як активними діями, так і утриманням від вчинення будь-яких дій. Така діяльність держави по гарантуванню прав людини пов'язана з видами зобов'язань з боку держав-учасниць Конвенції, якими є негативні та позитивні зобов'язання.
Негативні зобов'язання - це зобов'язання держави утримуватися від втручання в права та свободи, а позитивні зобов'язання - навпаки, тобто держава повинна щось зробити, вчинити певні дії, щоб особа могла скористатися своїми правами за Конвенцією. Це, наприклад, може включати в себе прийняття законодавства, що допоможе забезпечити користування гарантованими Конвенцією правами, або забезпечення реальних умов для реалізації прав.
Так, за певних обставин захистом статті 1 Першого протоколу до Конвенції може користуватися легітимне очікування (legitimate expectation) успішної реалізації майнових прав (право вимоги). Для того, щоб «очікування» було «легітимним», воно має бути заснованим на нормі закону або іншому правовому акті, такому як судове рішення, пов'язаному із майновим інтересом (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 28 вересня 2004 року у справі «Копецький проти Словаччини» (Kopecky v. Slovakia), заява № 44912/98, § 49-50).
Тобто, особа, яка має майновий інтерес, може розглядатися як така, що має «легітимне очікування» успішної реалізації її права вимоги (зокрема, відшкодування державою шкоди) у сенсі статті 1 Першого протоколу до Конвенції, коли для цього інтересу є достатні підстави у національному законодавстві.
Постановою Кабінету Міністрів України № 326 від 20 березня 2022 року затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії російської федерації, якою передбачено, що визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за такими напрямами:
1) людські втрати та пов'язані з ними соціальні витрати напрям, що включає всі людські втрати (смерть або каліцтво цивільних осіб), що виникли в результаті збройної агресії російської федерації, а також витрати, пов'язані з призначенням різних видів державної соціальної допомоги та наданням соціальних послуг;
2) економічні втрати, пов'язані з людськими втратами, напрям, що включає непрямі економічні втрати, пов'язані із зменшенням чисельності населення та відповідного зменшення економічних показників країни;
3) військові втрати напрям, що включає людські та матеріальні військові втрати і витрати, пов'язані з бойовими діями;
4) втрати, пов'язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, безпеки дорожнього руху, напрям, що включає людські та матеріальні втрати і витрати правоохоронних органів, пов'язані із забезпеченням публічної безпеки і порядку, боротьби із злочинністю, забезпеченням безпеки дорожнього руху;
5) втрати житлового фонду і об'єктів житлово-комунального господарства напрям, що включає втрати житлового фонду і об'єктів житлово-комунального господарства, об'єкти незавершеного будівництва житлової нерухомості, дачних і садових будинків, фактичні витрати, здійснені для їх відновлення;
6) втрати земельного фонду напрям, що включає втрати земельного фонду, а також пов'язану з ними упущену вигоду;
7) втрати лісового фонду напрям, що включає втрати лісонасаджень та пов'язані із ними витрати;
8) втрати надр напрям, що включає втрати надр, завдані самовільним їх користуванням, а також шкоду, завдану навколишньому природному середовищу під час самовільного користування надрами;
9) втрати акваторії напрям, що включає втрачену частину територіального моря, виключної морської (економічної) зони та внутрішніх морських вод України в Азовському та Чорному морях.
10) збитки, завдані природно-заповідному фонду, напрям, що включає збитки, завдані територіям та об'єктам природно-заповідного фонду, та пов'язані із ними витрати;
11) втрати інфраструктури транспорту, телекомунікаційної мережі та зв'язку напрям, що включає зруйновані або пошкоджені автомобільні, залізничні шляхи, транспортні розв'язки, телекомунікаційні мережі та інші об'єкти транспортної інфраструктури;
12) втрати енергетичної інфраструктури напрям, що включає зруйновані газо-, нафтопроводи, лінії електропередачі, інші об'єкти енергетичної інфраструктури;
13) втрати культурної спадщини напрям, що включає втрати об'єктів культурної спадщини;
14) економічні втрати підприємств напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності;
15) втрати установ та організацій напрям, що включає втрати установ та організацій усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна;
16) шкода, завдана земельним ресурсам, напрям, що включає шкоду, зумовлену забрудненням і засміченням земельних ресурсів;
17) шкода, завдана атмосферному повітрю, напрям, що включає шкоду, завдану викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря;
18) збитки, завдані водним ресурсам та об'єктам водогосподарської 66 інфраструктури, напрям, що включає забруднення, засмічення, вичерпання та інші дії, які можуть погіршити умови водопостачання, завдати шкоди здоров'ю людей, спричинити зменшення рибних запасів та інших об'єктів водного промислу, погіршення умов існування диких тварин, зниження родючості ґрунтів та інші несприятливі явища внаслідок зміни фізичних і хімічних властивостей вод, зниження їх здатності до природного очищення, порушення гідрологічного і гідрогеологічного режиму вод.
Визначення шкоди та обсягу соціальних виплат, які забезпечуються відповідно до законодавства, у грошовій формі здійснюється згідно з методикою, затвердженою наказом Мінсоцполітики, за погодженням з Мінреінтеграції. Відповідальним за визначення шкоди та збитків за наведеним напрямом є Мінсоцполітики (абзаци 8 і 9 підпункту 1 пункту 2 постанови № 326).
Отже, Україна в особі Мінсоцполітики взяла на себе позитивний матеріальний обов'язок визначити правила, спрямовані на відновлення прав потерпілих унаслідок, зокрема, загибелі цивільних осіб, пошкодження майна через збройну агресію РФ. Його невиконання чи неналежне виконання може бути окремою підставою для позову про відшкодування Україною шкоди, завданої затримкою виконання цього обов'язку. Розмір такого відшкодування залежить від складності проблеми, яку має вирішити держава, умов (воєнних, соціально-економічних, політичних), у яких цю проблему слід вирішити, тривалості невиконання чи неналежного виконання відповідного обов'язку, важливості вирішення відповідної проблеми для конкретної особи тощо.
Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2013 № 947 був затверджений Порядок надання та визначення розміру грошової допомоги або компенсації постраждалим від надзвичайних ситуацій, які залишилися на попередньому місці проживання, який викладений у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 10.07.2019 № 623. Після чого, постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2020 року № 767 до цього Порядку були внесені зміни, якими визначений механізм надання та визначення розміру грошової компенсації постраждалим, житлові будинки (квартири) яких зруйновано внаслідок надзвичайної ситуації воєнного характеру, спричиненої збройною агресією Російської Федерації.
Враховуючи наведене, суд не бере до уваги доводи позивача щодо не розроблення Державою України в особі Кабінету Міністрів України механізму отримання компенсації за зруйноване майно внаслідок збройної агресії Російської Федерації на території України.
Доводи позивача щодо порушення з боку України її позитивних обов'язків, які проявилися в бездіяльності по забезпеченню безпеки його життю та майну внаслідок збройної агресії Російської Федерації, не підтверджено належними та допустимими доказами.
Таким чином, позов у частині відшкодування шкоди з Держави України в особі Кабінету Міністрів України задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування матеріальної та моральної шкоди з Російської Федерації, то суд дійшов висновку, що позов в цій частині підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв'язку з військовою агресією відповідача проти України,
Збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з таких дій, зокрема: вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України; напад збройних сил іншої держави або групи держав на військові сухопутні, морські чи повітряні сили або цивільні морські чи повітряні флоти України (ст. 1 Закону України «Про оборону України»).
На підставі ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» російська федерація як держава-окупант відповідно до IV Гаазької конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатка до неї: Положення про закони і звичаї війни на суходолі від 18 жовтня 1907 року, Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року несе відповідальність за порушення захисту прав цивільного населення.
Так, відповідно до ст. 32 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, 1949 року забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей.
Також відповідно до ст. 48 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I від 8 червня 1977 року), для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об'єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об'єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об'єктів.
Зокрема, ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року передбачає, що цивільне населення користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв'язку з воєнними операціями.
Крім того на підставі ст. 57 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року при проведенні воєнних операцій повинна постійно виявлятися турбота про те, щоб оберігати цивільне населення, цивільних осіб і цивільні об'єкти.
Суд звертає увагу на те, що військова агресія та окупація російською федерацією територій України є не тільки порушенням суверенітету й територіальної цілісності України, але й порушенням основоположних принципів та норм міжнародного права. Така військова агресія супроводжується злочинами геноциду проти народу України, а також іншими військовими злочинами збройних сил та вищого керівництва російської федерації.
Так, відповідно до Резолюції Генеральної Асамблеї ООН ES-11/1 від 02 березня 2022 року військова агресія РФ була засуджена як така, що порушує статтю 2 (4) Статуту ООН, а також суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України. Крім того, РФ було зобов'язано припинити застосування сили проти України та вивести свої збройні сили за межі міжнародно визнаних кордонів України.
Також Генеральна Асамблея ООН прийняла Резолюцію ES-12/1 від 24 березня 2022 року, якою додатково засуджує військову агресію Росії проти України, вимагає від російської федерації припинення військових дій, в тому числі проти атак проти цивільних осіб та цивільних об'єктів, а також засуджує всі порушення міжнародного гуманітарного права та порушення прав людини та вимагає безумовного дотримання міжнародного гуманітарного права, включно із Женевськими Конвенціями 1949 року та Додаткового протоколу І 1977 року до них.
Відповідно до Постанови Верховної Ради України від 14 квітня 2022 року про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Російської Федерації під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24 лютого 2022 року.
Згідно зі ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об'єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди РФ.
Загальновідомим є факт постійних артилерійських обстрілів м. Ірпінь Бучанського району Київської області, військовими формуваннями РФ, починаючи з 24.02.2022.
Статті 3, 8, 12, 28 Загальної декларації прав людини 1948 року гарантують кожній людині право на життя, свободу і особисту недоторканність, ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом, вільне пересування і вибір місця проживання у межах кожної держави, соціальний і міжнародний порядок, при якому права і свободи, викладені в цій Декларації, можуть бути повністю здійснені. Ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність його житла. Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 12.04.2012 року № 9-рп/2012 (справа № 1-10/2012) наголосив, що в Україні як демократичній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (статті 1, 3 Конституції України).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитки у результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування.
Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, тож якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України з відшкодування шкоди, то саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року(справа № 761/6144/15-ц,провадження № 61-18064св18).
Судом встановлено та вказана обставина не спростована відповідачем російською федерацією, що в результаті артилерійських обстрілів під час вторгнення російської федерації було зруйновано квартиру позивачки, внаслідок чого останній є не придатним для подальшого проживання та користування.
Визначаючи розмір майнової шкоди, завданої збройною агресією російської федерації, суд бере до уваги Довідкою про оціночну вартість об'єкта нерухомого майна від 06.06.2022 року № 201-20220606-0003849645, перелік пошкодженого майна.
З урахуванням наведеного, з Російської Федерації на користь позивача підлягає стягненню майнова шкода у розмірі 3 127 219, 49 грн.
Беручи до уваги перебування позивачів у стані постійного стресу та нервозності, внаслідок збройної агресії Російської Федерації, що призвело до позбавлення власного житла та речей, з урахуванням вимог розумності і справедливості, суд визначає розмір компенсації моральної шкоди в сумі 300 000,00 грн., що підлягає стягненню на користь позивача.
Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
У статті 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та стягнення майнової та моральної шкоди з Російської Федерації.
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Оскільки позивач при поданні позову був звільнений від сплати судового збору, то відповідно до ст.141ЦПК України він підлягає стягненню з відповідача Російської Федерації на користь держави.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 12 450, 00 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Керуючись ст. ст. 12, 133, 141, 258-259, 263-265, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Держави України в особі Кабінету Міністерства України, Державної казначейської служби України, Російська Федерація в особі Уряду РФ про стягнення майнової та моральної шкоди, спричиненої в результаті військового вторгнення Російської Федерації - задовольнити частково.
Стягнути з Російської Федерації на користь ОСОБА_1 у відшкодування майнової шкоди 3 127 219 (три мільйони сто двадцять сім тисяч двісті дев'ятнадцять) грн. 49 коп. та у відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн.
Стягнути з Російської Федерації на користь держави судовий збір у розмірі 12 405,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_2 ; адреса: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ;
Відповідач 1: Держава України в особі Кабінету Міністрів України: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ - відсутній;
Відповідач 2: Державна казначейська служба України: 01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646;
Відповідач 3: Російська Федерація в особі Уряду Російської Федерації: 103274, м. Москва, Краснопресненська набережна, будинок 2, будівля 2.
Суддя Ю. Г. Головко