печерський районний суд міста києва
Справа № 757/16074/22-ц
(вступна та резолютивна частини)
"24" квітня 2023 р. Печерський районний суд м. Києва
Печерський районний суд м. Києва
у складі головуючого судді Головко Ю.Г.,
за участю секретаря судових засідань Солонухи Д. Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України як Центрального органу виконавчої влади, Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування моральної (не майнової) шкоди,
У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до держави Україна в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України як Центрального органу виконавчої влади, Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування моральної (не майнової) шкоди.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про порушення права на справедливий судовий розгляд, оскільки посадові особи Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України протягом тривалого часу не виконували покладені на них зобов'язання щодо виконання ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 05.11.2018 в адміністративній справі №501/2675/18, окремої ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 18.03.2020 в адміністративній справі №501/536/17, постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 в адміністративній справі №501/536/17, постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 в адміністративній справі №501/536/17, які фактично прийнято для виконання мирової угоди, укладеної, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19.11.2015 №64511/12 та окремої ухвали від 02.03.2020 в адміністративній справі №501/3633/19, яку фактично прийнято для забезпечення виконання постанови суду від 18.09.2018 в адміністративній справі №501/2380/17.
Систематичні, на думку позивача, протиправні дії посадовців Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України унеможливили виконання судових рішень, порушили право позивача на отримання пенсії і соціальний захист, порушили право позивача на справедливий суд, гарантоване Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, а також право на мирне володіння своїм майном (грошовими коштами). На неодноразові звернення ОСОБА_1 до уповноважених органів із заявами та скаргами на протиправні дії посадовців установ щодо протиправного невиконання рішення ЄСПЛ та судових рішень національних судів позивач отримував відписки. Відповідальність за умисне невиконання судових рішень посадовими особами під час здійснення повноважень упродовж тривалого терміну має покладатися на суб'єкт, яким відповідні повноваження делеговано, тобто на Державу. Протиправні дії Держави щодо тривалого невиконання судових рішень, які набрали законної сили, спричинили негативні наслідки для здоров'я ОСОБА_1 та незворотні негативні наслідки в психоемоційному стані, що підтверджено висновком судової психологічної експертизи №20-7325 від 12.04.2021, згідно якого можливий розмір грошового еквіваленту моральних страждань ОСОБА_1 становить 1 000 000,00 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2022 постановлено відмовити у відкритті провадження в частині вимоги ОСОБА_1 про зобов'язання посадовців Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України виконати обов'язок виконати виконавчий документ у виконавчому провадження № НОМЕР_1.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2022 відкрито провадження у справі в решті частині вимог в порядку загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
Позивач просив розглянути справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав, надіслав відповідь на відзив відповідачів.
Від представника Пенсійного фонду України надійшов відзив на позов, відповідно до якого вимоги позивача заперечуються у повному обсязі.
Від представника Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника управління, надіслано відзив на позовну заяву.
Від представника Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України надійшов відзив із запереченнями щодо задоволення позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Постановою від 31.08.2010 року Одеський окружний адміністративний суд задовольнив повністю позов ОСОБА_1 у справі №2а-5830/10/1570.
За цим рішенням суд доповнив наказ МВС № 292 від 10.03.010 року викладом його пункту у такій редакції: «підполковника міліції ОСОБА_1 (Н-926485), увільнивши його від посади начальника відділу з оперативного обслуговування вищих навчальних закладів 4-го міжрегіонального управління внутрішньої безпеки Департаменту внутрішньої безпеки у перший робочий день після закінчення терміну його тимчасової непрацездатності - 06 грудня 2007 року. Вислуга років станом на 05 грудня 2007 року складає: у календарному обчисленні - 21 рік 4 місяці 28 днів; у пільговому обчисленні - 29 років 8 місяців 23 дні. Управлінню фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області здійснити перерахунок та оплату заробітної плати на час звільнення ОСОБА_1 , враховуючи довідки про непрацездатність з 10 червня 2007 року по 10 липня 2007 року; з 16 липня 2007 року по 01 серпня 2007 року; з 03 вересня 2007 року по 14 вересня 2007 року; з 17 вересня 2007 року по 01 жовтня 2007 року; з 02 жовтня 2007 року по 02 листопада 2007 року; з 05 листопада 2007 року по 05 грудня 2007 року; виплатити одноразову грошову допомогу у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби».
Постановою від 09.02.2011 року Одеський апеляційний адміністративний суд скасував постанову Одеського окружного адміністративного суду від 31.08.2010 року та прийняв нову постанову, якою відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до МВС та Головного управління МВС в Одеській області про доповнення наказу МВС України № 292 від 10 березня 2010 року відповідно до вимог постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2008 року та здійснення перерахунку та оплати заробітної плати на час звільнення.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 21.11.2013 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 09.02.2011 року у справі №2а-5830/10/1570 - без змін.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 у справі №2а/1570/8165/2011, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити перерахунок з 13.08.2008 та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до подання Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУ МВС України в Одеській області від 29.09.2011р. за №14/1029, з урахуванням процентної надбавки за вислугу років підполковника ОСОБА_1 , а саме: у календарному обчисленні - 21 рік 4 місяці 28 днів, у пільговому обчисленні - 29 років 8 місяців 23 дня. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Позивач звернувся до Європейського суду з прав людини зі скаргою щодо порушення права ОСОБА_1 на розгляд справи №2а-5830/10/1570 упродовж розумного строку та порушення права на ефективний засіб юридичного захисту, а саме невиконання судового рішення від 17.12.2012 у справі №2а/1570/8165/2011 щодо перерахунку його пенсії.
19.11.2015 Європейським судом з прав людини прийнято рішення у справі «Юрій Олексійович ЩІТКА проти України та 572 інші заяви» (заява 64511/12), яким затверджено мирову угоду з урядом Держави Україна, згідно з якою Уряд України зобов'язався виконати рішення національного суду, які ще можливо виконати та сплатити позивачу 1000 євро.
04.01.2016 (вих. №583/13987-0-30-15) Урядовим уповноваженим у справах Європейського суду з прав людини доведено до відома позивача про отримання рішення у справі «Юрій Олексійович ЩІТКА проти України та 572 інші заяви» (заява 64511/12) та вказано, що останнє буде виконано протягом трьох місяців та зазначено про необхідність надання документів, визначених ст.7 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сіренко С.В. 20.01.2016 було відкрито виконавче провадження №49868375 на підставі розгляду службової записки в.о. Урядового уповноваженого у справах Європейського суду з прав людини від 04.01.2016р. №704/12.0.1-48-16.
У ході виконання рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19.11.2015 на користь ОСОБА_1 платіжним дорученням Міністерства юстиції України №1326 від 17.03.2016 перераховані кошти у розмірі 28 575,47 грн. (еквівалент 1 000 євро) та платіжним дорученням №5623 від 06.09.2016р. сплачена заборгованість по рішенню національного суду в розмірі 2357,92 грн. Згідно відповіді Пенсійного фонду України №25145/07-10 від 05.08.2016 на виконання вищезазначеної постанови суду Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області проведено перерахунок пенсії відповідно до подання №14/1029 від 29.09.2011 з урахуванням процентної надбавки у розмірі 35% грошового забезпечення за період з 13.08.2008 по 30.09.2010. За результатами перерахунку ОСОБА_1 донараховано 2357,92 грн.
З вимоги державного виконавця №467/23 від 23.08.2016 до Департаменту фінансового забезпечення та обліку Міністерства юстиції України вбачається, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на примусовому виконанні перебуває рішення № 64511/12, видане 19.11.2015р. Європейським судом з прав людини. Необхідно виконати постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2012 Заборгованість перед ОСОБА_1 складає 2357,92 грн. Сума заборгованості за рішенням національного суду не сплачена. Державний виконавець вимагає провести дії спрямовані на виконання рішення №64511/12, видане 19.11.2015 Європейським судом з прав людини та сплатити ОСОБА_1 вищевказану заборгованість по виконанню рішення національного суду.
Старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренко С.В. 13.09.2016 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у зв'язку з виконанням рішення суду №64511/12, що видане 19.11.2015 Європейським судом з прав людини, та сплатою заборгованості по рішенню національного суду в розмірі 2357,92 грн.
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 у справі №501/536/17 визнано протиправними дії старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України Сіренка С.В. щодо внесення відомостей до вимоги державного виконавця №467/23 від 23.08.2016 про встановлення розміру заборгованості перед ОСОБА_1 ; скасовано вимогу державного виконавця №467/23 від 23.08.2016 про виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду та постанову від 13.09.2016р. щодо закінчення виконавчого провадження ВП №49868375.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 05.11.2018 в адміністративній справі № 501/2675/18 скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Департаменту ДВС Міністерства юстиції України задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність Департаменту ДВС Міністерства юстиції України щодо виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області по адміністративній справі №501/536/17 від 27.04.2018. Зобов'язано Департамент ДВС Міністерства юстиції України вжити необхідних заходів щодо виконання посадовцями Міністерства юстиції України рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19.11.2015 в частині вирішення питання щодо відновлення провадження судом України у зв'язку з виключними обставинами відповідно до вимог п.3 ч.5 ст.361 КАС України у справі №2-а-5830/10/1570. Зобов'язано Департамент ДВС Міністерства юстиції України здійснити примусове виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області в адміністративній справі №501/536/17 від 27.04.2018
27.11.2018 позивач звернувся зі скаргою до Президента України на протиправні дії посадових осіб Міністерства юстиції України, які систематично порушують вимоги Закону України «Про звернення громадян» та не виконують рішення ЄСПЛ.
22.12.2018 (вих. №Я-25797/20.1/23) заступником директора Департаменту - начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України повідомлено позивача про розгляд скарги від 27.11.2018 та зазначено, що у зв'язку з отриманням ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 05.11.2018 у справі №501/2675/18 державним виконавцем 12.12.2018 винесено постанову про відновлення виконавчого провадження та направлено для виконання та відома сторонам виконавчого провадження.
На підставі ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 05.11.2018 в адміністративній справі №501/2675/18, постановою виконавчої служби від 12.12.2018 поновлено виконавче провадження №49868375.
Іллічівським міським судом Одеської області видано виконавчий лист в адміністративній справі №501/2675/18, який 03.04.2019 із відповідною заявою було направлено до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України до виконання, тобто пред'явлено до виконання. Відповідно до даного виконавчого листа, Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України зобов'язано вжити необхідних заходів щодо виконання посадовцями Міністерства юстиції України рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19.11.2015 в частині вирішення питання щодо відновлення провадження судом України у зв'язку з виключними обставинами, відповідно до вимог п.3 ч.5 ст.361 КАС України у справі №2-а-5830/10/1570.
26.04.2019 позивачем отримано повідомлення з відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 16.04.2019 №58905342/6-20.1 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі того, що «у виконавчому документі, що надійшов на примусове виконання, відсутнє повне ім'я та по батькові посадової особи, яка його видала».
06.05.2019 вдруге видано виконавчий лист в адміністративній справі №501/2675/18, який 13.05.2019 направлено до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України до виконання.
20.07.2019 позивачем з відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України отримано повідомлення від 05.07.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі того, що «у виконавчому документі, пред'явленому на виконання, не зазначено інформацію про ідентифікаційний код суб'єкта господарювання - боржника» тобто, про Департамент ДВС Міністерства юстиції України, який не змогли знайти посадовці відділу примусового виконання рішень цього ж Департаменту.
24.07.2019 втретє виконавчий лист в адміністративній справі №501/2675/18 із відповідною заявою направлено до виконання до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.
22.08.2019 позивачем з відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України отримано повідомлення від 09.08.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі того, що у виконавчому документі «не зазначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання».
03.09.2019 в четвертий раз виконавчий лист в адміністративній справі №501/2675/18 направлено до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України для виконання із відповідною заявою.
08.10.2019 позивачем в четвертий раз з відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України отримано повідомлення №60106949/6-20.1 від 19.09.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі того, що «згідно пошуку відомостей у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб …юридичну особу Департамент ДВС за кодом ЄДРПОУ 33743494 припинено». Дата отримання повідомлення підтверджується інформацією на поштовому конверті та роздруківкою із офіційного сайту ДП «Укрпошта» щодо відстеження посилок та поштових відправлень.
16.10.2019 вп'яте позивач отримав виконавчий лист в адміністративній справі №501/2675/18, який 05.11.2019 направив до Департаменту ДВС Міністерства юстиції України для виконання із відповідною заявою тобто, пред'явлено до виконання.
02.12.2019 позивачем в п'ятий раз з відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України отримано повідомлення №60687067/20.1/22 від 25.11.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі того, що у виконавчому документі не зазначено строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Окремою ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 18.03.2020 в адміністративній справі №501/536/17 заяву ОСОБА_1 про визнання дій Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, протиправними та такими, що ускладнюють виконання рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 в адміністративній справі №501/536/17 та порушують права позивача задоволено.
Визнано протиправними та такими, що ускладнюють виконання судового рішення, а саме: рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 в адміністративній справі №501/536/17, дії Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, в особі відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, щодо повернення ОСОБА_2 . виконавчого листа без прийняття до виконання, в порушення вимог частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавчу службу», відповідно до повідомлення №60687067/20.1/22 від 25.11.2019 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання. Зобов'язано Департамент ДВС Міністерства юстиції України виконати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 в адміністративній справі №501/536/17. Надіслано окрему ухвалу на адресу Департаменту ДВС Міністерства юстиції України для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 в адміністративній справі №501/536/17. Зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня набрання ухвалою законної сили, повідомити Іллічівський міський суд Одеської області про вжиті на виконання вимог окремої ухвали заходи.
22.04.2020 головним державним виконавцем Відділу Рекашовою А.М відкрито виконавче провадження №60687067, відповідно до якого зобов'язано Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України вжити необхідних заходів щодо виконання посадовцями Міністерства юстиції України рішення Європейського суду з прав людини №64511/12 від 19.11.2015 в частині вирішення питання щодо відновлення провадження судом України у зв'язку з виключеними обставинами відповідно до вимог п. 3 ч.5 ст. 361 КАС України у справі №2-а-5830/10/1570.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 у справі №501/536/17 окрему ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 18.03.2020 у справі №501/536/17 скасовано в частині зобов'язання Департаменту ДВС Міністерства юстиції України виконати рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 27.04.2018 в адміністративній справі №501/536/17 та відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 цій частині.
31.07.2020 ОСОБА_1 звернувся до Іллічівського міського суду Одеської області із клопотанням, в якому просив суд: в разі неподання звіту Департаментом ДВС Міністерства юстиції України щодо виконання окремої ухвали суду у справі №501/536/17 від 18.03.2020 накласти на керівника Департаменту ДВС Міністерства юстиції України, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; стягнути половину штрафу на користь позивача, іншу половину - до Державного бюджету України.
Ухвалою Іллічівського міського суду Одеської області від 22.09.2020 у справі №501/536/17 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 від 31.07.2020 про накладення штрафу на керівника Департаменту ДВС Міністерства юстиції України.
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 у справі №501/536/17 ухвалу Іллічівського міського суду Одеської області від 22.09.2020 скасовано. У задоволені заяви ОСОБА_1 від 31.07.2020 про накладення штрафу на керівника Департаменту ДВС Міністерства юстиції України відмовлено. Повідомлено Головне управління Національної поліції у місті Києві про невжиття відповідальною особою Департаменту ДВС Міністерства юстиції України заходів до усунення порушень вимог закону зазначених в окремій ухвалі Іллічівського міського суду Одеської області від 18 березня 2020 року по справі №501/536/17. Направлено копію даної ухвали Головному управлінню Національної поліції у місті Києві, для вирішення питання щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, яке передбачене ст.185-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а також сторонам у справі для відома.
З матеріалів справи, також, вбачається, що окремою ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02.03.2020 у справі №501/3633/19, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 28.05.2020, визнано протиправними та такими, що ускладнюють виконання судового рішення, а саме: постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 в адміністративній справі №501/2380/17, та порушують права ОСОБА_1 , дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо надання до Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ в Одеській області у листі за вихідним №18293/03 від 02.11.2018 неправдивої інформації про відсутність боргу компенсаційних виплат несвоєчасно одержаних ОСОБА_1 сум пенсії. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 в адміністративній справі №501/2380/17, та виплатити суму компенсації втрати частини доходів ОСОБА_1 , станом на 01.06.2017 у розмірі 17138,13 грн. Надіслано окрему ухвалу на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли неналежному виконанню постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2018 в адміністративній справі №501/2380/17. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області протягом п'ятнадцяти календарних днів з дня набрання ухвалою законної сили повідомити Одеський окружний адміністративний суд про вжиті на виконання вимог окремої ухвали заходи.
08.07.2021 у справі № 501/1250/21 Іллічівським міським судом Одеської області прийнято рішення, яким визнано бездіяльність ГУНП у м. Києві щодо не виконання постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 12.01.2021 року в адміністративній справі № 501/536/17, яку прийнято для забезпечення виконання окремої ухвали Іллічівського міського суду Одеської області від 18.03.2020 року і постанови П'ятого апеляційного адміністративного суду від 07.07.2020 року у справі № 501/536/17, які, в свою чергу, прийняті для забезпечення виконання мирової угоди, згідно з рішенням ЄСПЛ від 19.11.2015 року № 64511/12 - протиправною, яка порушує право Позивача на справедливий суд, гарантоване міжнародною Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Встановлено судовий контроль за виконанням судового рішення. Зобов'язано вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. Судове рішення набуло чинності 09.08.2021 року.
Однак, як і чисельні попередні судові рішення, постанова П'ятого апеляційного адміністративного суду 12.01.2021 року в адміністративній справі № 501/536/17, не виконується, чим знову, порушується право Позивача на справедливий судовий розгляд, гарантоване вимогами міжнародної Конвенції захисту прав людини та основних свобод.
Позивач, діяв у межах, та у спосіб, визначений законом, відповідно до тексту та висновків постанови в адміністративній справі від 17.12.2012 року № 2а/1570/8165/2011, коли звертався до ГУПФУ в Одеській області з письмовими заявами від 05.06.2013 року та від 06.02.2015 року про перерахунок пенсії по інвалідності, в зв'язку з рішенням суду, але, внаслідок відмови ГУПФУ в Одеській області (листи від 19.06.2013 року№ 803/Я-11 та від 24.02.2015 року№ 123/Я-11), був змушений майже 10 років доводити ці обставини.
В зв'язку з невиконанням судових рішень, які фактично прийняті для забезпечення виконання мирової угоди, укладеної, згідно з рішенням ЄСПЛ, що обумовлено тривалим протиправним невиконанням судових рішень, щодо здійснення відповідних дій по відновленню судового провадження у справі №2-а-5830/10/1560 за виключними обставинами, позивач 22.01.2021 року звернувся до Верховного Суду із заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України у справі № 2-а-5830/10/1570 від 21.11.2013 року, відповідно до вимог п.3 ч.5 ст. 361 КАС України.
Подання заяви про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.11.2013 року з пропуском строку позивач обґрунтовував тривалим упродовж 2016-2020 років листуванням з Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, самим Міністерством юстиції України, Урядом України, іншими державними органами, а також вказав на неодноразові звернення до суду за захистом свого порушеного права, в яких стверджував і доводив, що Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не виконує Рішення ЄСПЛ «Заява № 64511/12, подана Юрієм Олексійовичем Щічкою проти України, та 572 інші заяви».
В рамках виконавчого провадження № 64511/12 позивач очікував від виконавчої служби дій, спрямованих на «відновлення провадження судом України у зв'язку з виключними обставинами, відповідно до вимог п. 3 ч. 5 ст. 361 КАС України по справі № 2а-5830/10/1570».
23.02.2021 року Великою Палатою Верховного Суду у справі № 2а-5830/10/1570 прийнято ухвалу, якою повернуто заяву про перегляд за виключними обставинами ухвали Вищого адміністративного суду України від 21.11.2013 року Заявнику, в зв'язку з порушенням строку звернення до суду.
Позивач посилається на практику ЄСПЛ, відповідно до якої визначене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, право на суд, було б ілюзорним, якби юридична система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на Державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною, як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; Держава і її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(ІІ)/2019).
ОСОБА_1 вважає, що протиправні дії посадовців Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України та Пенсійного фонду України і його структурного підрозділу - ГУПФУ в Одеській області, як представників державної влади, причинили позивачу шкоду, яка виразилась у позбавлені позивача можливості отримання грошових коштів у повному обсязі, згідно з мировою угодою, яку заключила Держава, відповідно до рішення ЄСПЛ від 19.11.2015 року № 64511/12, та визнала тривалий термін судового розгляду у Вищому адміністративному суді України справи № 2а-5830/10/1570 (провадження у ВАС України К/9991/12464/11) та зобов'язалась виконати судове рішення від 17.12.2012 року у справі № 2а/1570/8165/2011, яким було зобов'язано Пенсійний фонд України провести перерахунок пенсії за період з 13.08.2008 по 30.09.2010 роки та виплатити її у повному обсязі.
У відповідності до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є Держава, як учасник цивільних відносин. Указана правова позиція, викладена в постанові Великої палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц.
Оскільки позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди ґрунтуються на підставі судових рішень, які набрали законної сили, такі вимоги слід розглядати в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права; суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені нормою ст. 1167 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Частиною другою статті 1167 ЦК України визначено перелік випадків відшкодування моральної шкоди органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим, органом місцевого самоврядування, фізичною або юридичною особою, яка її завдала. Зазначений перелік не є вичерпним, оскільки пункт 3 цієї статті передбачає наявність інших випадків, передбачених законом.
Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів (ст.1173 ЦК України).
Згідно із ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (ч. 3 ст. 23 ЦК України).
Статтями 13, 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права та змінюють практику застосування національного закону відповідно до рішення цього Суду.
Відповідно до чіткої й усталеної практики ЄСПЛ право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін (рішення від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції», пункт 40). Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок (рішення від 28.07.1999 у справі «Імобільяре Саффі» проти Італії», заява № 22774/93, пункт 66).
Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою (рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, пункт 44, від 20.07.2004). Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26.04.2005 у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19 лютого 2009 року у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).
ЄСПЛ також зазначив, що у випадках, коли йдеться про відшкодування матеріальної шкоди, національні суди мають явно кращі можливості визначати наявність такої шкоди та її розмір. Але інша ситуація коли йдеться про моральну шкоду. Існує обґрунтована і водночас спростовна презумпція, що надмірно тривале провадження даватиме підстави для відшкодування моральної шкоди (рішення у справі «Скордіно проти Італії», заява № 36813/97, пункти 203 - 204, та рішення у справі «Вассерман проти Росії», заява № 21071/05, пункт 50). Суд вважає таку презумпцію особливо незаперечною у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий процес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу (рішення від 7.05.2002 в справі «Бурдов проти Росії», пункт 100).
Відповідно до прецедентної практики ЄСПЛ право заявника на відшкодування моральної шкоди у випадку надмірно тривалого невиконання остаточного рішення, за що держава несе відповідальність, презюмується.
Наведені висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду зазначеною у постанові від 03.07.2019 у справі №750/1591/18-ц.
Позивач, в обґрунтування завданої моральної шкоди, зазначає, що відносно нього, як інваліда війни другої групи, було неправомірно та необґрунтовано винесено відмови у якісному розгляді заяв та скарг до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Міністра юстиції, Прем'єр-Міністра України, Президента України, поданих за період з 2016 по 2019 роки та заяв до Міністра юстиції України та Міністра соціальної політики України, що встановлено судовими рішеннями: від 12.05.2020 року в адміністративній справі № 420/7344/19; від 21.08.2020 року в адміністративній справі № 420/4550/20; від 25.08.2021 року в адміністративній справі № 501/811/19, у зв'язку з чим, позивачу довелось багаторазово звертатися до судів, до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, однак, у результаті Державою не виконано, ані рішень судів, ані надано якісної, обґрунтованої та вичерпної відповіді на нові звернення, що зумовило потребу черговий раз звертатися до суду. Все це, призвело до погіршення стану здоров'я позивача, інваліде війни 2-ї групи, загострення неврологічної хвороби і лікування.
Тривала участь у судах, починаючи з 2012 року, тобто протягом 10-ти років, завдали родині та позивачу особисто, не зворотних негативних наслідків у психоемоційному стані та побутових незручностей, які потягли за собою вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров'я, як інваліда війни 2-ї групи з хронічним посттравматичним церебральним конвексітальним арахноідітом з мікроознаками органічного ураження ЦНС.
Позивачем наданий суду висновок судово психологічної експертизи №20-7325 від 12.04.2021, згідно якого можливий розмір грошового еквіваленту моральних страждань ОСОБА_1 становить 1000 000,00 грн.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом в постанові від 10.04.2019 року у справі № 464/3789/17.
Зокрема, Суд дійшов висновку, що відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним з ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання та приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен установити, чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягай негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, установити причинно-наслідковий зв'язок і визначити сумірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
У практиці ЄСПЛ порушення Державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань і незручностей, зокрема, через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (наприклад, Рисовський проти України, № 29979, п. 86, 89, від 20 жовтня 2011, Антоненков та інші проти України, № 14183/02, п. 71, 22 листопада 2005).
Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування, незалежно від вини цих органів.
Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Суд вважає доведеним, що внаслідок порушення прав позивача, останньому завдано значних душевних страждань. Враховуючи характер і тривалість вчиненого правопорушення, а також глибину завданих позивачеві душевних страждань, при цьому виходячи із засад розумності та виваженості суд вважає достатньою сатисфакцію відшкодування моральної шкоди стягнення на користь позивача становить у розмірі 15 000,00 грн.
Відтак заявлений позов підлягає частковому задоволенню у розмірі визначеному судом.
Щодо розподілу судових витрат, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно з положеннями ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу та пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно з п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просить стягнути витрати на проведення судової психологічної експертизи у розмірі 12 677,71 грн.
Відповідно до п. 36 Постанови Пленуму ВССУ від 17.10.2014 № 10 Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір, (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом № 3674-VI).
Задовольняючи позовні вимоги частково, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України та вказаного роз'яснення, сплачена позивачем експертиза 12 677,71 грн розділяється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, із відповідача на користь позивача підлягає стягненню 190,16 грн. (0,015 % від 12677,71 грн) судових витрат.
Керуючись ст.ст.12, 81, 133, 137,141, 229, 247, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Пенсійного фонду України як Центрального органу виконавчої влади, Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області про відшкодування моральної (не майнової) шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з Державного бюджету України на ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої тривалим невиконанням судового рішення, грошові кошти в сумі 15000,00 гривень та 190,16 грн судових витрат.
В задоволенні інших вимог позовної заяви відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.
Суддя Ю. Г. Головко