м. Вінниця
30 травня 2024 р. Справа № 120/5467/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Мультян М.Б., розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
До Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №00027960705 від 15.08.2022.
Ухвалою від 03.05.2023 заяву позивача про поновлення строку звернення до суду - задоволено. Поновлено Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк на звернення до суду. Відкрито провадження у даній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
На адресу суду представником відповідача, Головним управління ДПС у Закарпатській області, подано клопотання про заміну відповідача його правонаступником, а саме на Головне управління ДПС у Закарпатській області як територіальний орган ДПС на правах відокремленого підрозділу. Клопотання мотивоване тим, що повноваження Головного управління ДПС у Закарпатській області передані Головному управління ДПС у Закарпатській області як територіальному органу, утвореному на правах відокремленого підрозділу ДПС.
Ухвалою суду від 27.07.2023 замінено відповідача в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області як юридичну особу публічного права його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Закарпатській області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44106694).
21.08.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що фактична перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена в кафе «TERITORIA» за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI та згідно наказу та направлень на перевірку працівниками управління податкового аудиту.
Перевіркою встановлено, зокрема:
- роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, чим порушено ч. 21 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Враховуючи п.п. 20.1.11 п.20.1 ст.20 та п.80.4 ст.80 Податкового кодексу України до початку проведення фактичної перевірки в кафе посадовими особами було проведено дві контрольні розрахункові операції, під час яких закуплено алкогольні та безалкогольні напої на загальну суму 220,00 грн., в тому числі алкогольні напої на суму 70,00 грн, а саме:
04.07.2022 - на суму 109,00 грн (розрахунки проведено з використанням банківського терміналу), в тому числі: одна порція алкогольного напою «Горілка Немірофф особлива» місткістю 50 мл, 40% об.сп. за ціною 35,00 грн;
05.07.2022 - на суму 111,00 грн (розрахунки проведено готівкою) в тому числі: одна порція алкогольного напою «Горілка Немірофф особлива» місткістю 50 мл, 40% об.сп. за ціною 35,00 грн.
Факт реалізації ФОП ОСОБА_1 в кафе алкогольних напоїв підтверджено проведеною до початку перевірки контрольною розрахунковою операцією, а саме реалізовано дві порції горілки «Немірофф особлива» місткістю 50 мл, 40% об.сп. за ціною 35,00 грн на суму 70,00 грн. Згідно бази даних ГУ ДПС у Закарпатській області у ФОП ОСОБА_1 відсутня ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Таким чином просить у задоволенні позову відмовити.
Крім того, 21.08.2023 представником Головного управління ДПС у Закарпатській області подано клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, у зв'язку із порушенням строку звернення до суду. Представник відповідача вказує, що позивачем вживалися заходи досудового врегулювання спору, а тому, з урахування пункту 56.19 статті 56 Податкового кодексу України, строк на звернення до суду сплив 10.01.2023.
30.08.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову. Зокрема зазначає, що наказ Головного управління ДПС у Закарпатській області №159-п від 31.05.2022 не відповідає положенням Податкового кодексу України, а тому ставить під сумнів проведення перевірки та правові наслідки у вигляді накладення штрафних санкцій.
30.08.2023 позивач подав клопотання про відмову у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду. Як зазначив позивач вперше до Вінницького окружного адміністративного суду із позовною заявою він звернувся 09.01.2023, тобто в межах строку встановленого пунктом 56.19 статті 56 Податкового кодексу України.
Оцінюючи клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, суд не вбачає підстав для її задоволення, оскільки нових обставин, які не встановлені судом при відкритті провадження у справі та поновленні Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк на звернення до суду, відповідачем не наведено.
12.09.2023 позивач подав клопотання про неврахування відзиву на позовну заяву, у зв'язку з порушенням відповідачем строку його подання.
Оцінюючи аргументи позивача, викладені у клопотанні від 12.09.2023, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 5 статті 162 КАС України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дасть змогу відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив до початку першого підготовчого засідання у справі.
Так, ухвалою суду від 03.05.2023 Головному управлінні ДПС у Закарпатській області встановлено 15-денний строк з моменту отримання такої ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду 27.07.2023 замінено відповідача в особі Головного управління ДПС у Закарпатській області як юридичну особу публічного права його правонаступником, яким є Головне управління ДПС у Закарпатській області, що діє як відокремлений підрозділ Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ ВП 44106694).
Копію ухвали суду від 27.07.2023 відповідач отримав 09.08.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
При цьому відзив на адресу суду надійшов 21.08.2023, тобто у межах встановленого судом в ухвалі 15-денного строку.
Так, позивач у своєму клопотанні від 12.09.2023 вказує про отримання відповідачем ухвали суду у Електронному суді, проте у суду відсутні відомості про отримання копії ухвали суду від 27.07.2023 Головним управлінням у Електронному суді 31.07.2023, як про це зазначає позивач.
Отже, відповідач не допустив порушення вимог статей КАС України про подачі заяв по суті справи.
Більше того, суд не може обмежити права відповідача, що закріплені у статтях 44, 47, 159 КАС України та застосувати надмірний формалізм до вказаних відносин.
Також на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що відзив відповідача є законодавчо необґрунтованим та такими, що не спростовує доводи, викладені у позовній заяві як підстави для задоволення позову.
Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 09.01.2020, номер запису 21740000000068240, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Основним видом економічної діяльності позивача є 56.10 діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування.
У липні 2022 року посадовими особами Головного управління ДПС у Закарпатській області здійснено фактичну перевірку позивача в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI та згідно наказу від 31.05.2022 №159 та направлень на перевірку від 21.06.2022 №925, 926.
За результатами такої перевірки складено акт від 05.07.2022 № 001574, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог статті 15 Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального" (із змінами та доповненнями), оскільки позивачем здійснюється роздрібна торгівля алкогольними напоями без наявності (придбання) ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
На підставі вказаного акта Головним управлінням ДПС у Закарпатській області 15.08.2022 прийнято рішення №00027960705, яким до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 застосовано фінансову санкцію в розмірі 17000 гривень за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності (придбання) ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Вважаючи рішення відповідача про застосування фінансових санкцій протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України та Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» №481/95-ВР від 19.12.1995 (далі Закон №481).
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно підпункту 20.1.10 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб'єктами господарювання установлених законодавством обов'язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів.
У пункті 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України (далі ПК України) визначено, що податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Відповідно до пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Умови, порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичних перевірок, строки проведення перевірок та оформлення їх результатів визначені ст.ст. 75, 80, 81 ПК України.
Так, згідно п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Статтею 80 ПК України визначено порядок проведення фактичної перевірки, а саме:
- фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п. 80.1);
- фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального (пп. 80.2.5 п. 80.2);
- допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (п. 80.5);
- фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції (п. 80.7);
- порядок оформлення результатів фактичної перевірки встановлено статтею 86 цього Кодексу (п. 80.10).
Згідно п. 81.1. ст. 81 ПК України, посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;
копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;
службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.
При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.
У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.
Згідно з абз. 2 п. 81.3 ст. 81 ПК України керівники і відповідні посадові особи юридичних осіб та фізичні особи - платники податків під час перевірки, що проводиться контролюючими органами, зобов'язані виконувати вимоги контролюючих органів щодо усунення виявлених порушень законів про оподаткування і підписати акт (довідку) про проведення перевірки та мають право надати заперечення на цей акт (довідку).
Суд зазначає, що встановлені главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства, який здійснюється контролюючими органами в розумінні Податкового кодексу України в процесі адміністрування податків і зборів. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.
Недотримання встановлених ст.ст. 73, 75 81 ПК України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.
Аналіз наведених вище норм законодавства свідчить про те, що фактична перевірка суб'єкта господарювання може бути проведена при дотриманні таких умов, як наявність підстав для проведення фактичної перевірки та пред'явлення посадовими особами податкового органу необхідного пакету документів.
Підставою проведення фактичної перевірки, визначеною підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України, є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:
- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;
- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
З аналізу вказаної правової норми слідує, що здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального є самостійною обставиною з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання за умови дотримання процедурних питань (прийняття наказу, вручення наказу, направлень, пред'явлення службових посвідчень) та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
У цьому випадку достатньо факту покладення на контролюючий орган здійснення контролю за дотриманням норм законодавства у відповідній сфері правовідносин (виробництво і обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального).
Зазначений висновок узгоджується із правовими позиціями, висловленими в постановах Верховного Суду 22.04.2021 року у справі № 805/3809/16-а, від 12.08.2021 року у справі № 140/14625/20, від 19.10.2022 року у справі № 560/4883/21.
У відповідності до ч. 5 ст. 242 КАС України, При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Таким чином, заперечення позивача щодо відсутності у Головного управління ДПС у Закарпатській області підстав здійснювати фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 , не беруться судом до уваги.
Крім того, суд вважає необґрунтованими твердження позивача про непред'явлення направлень та наказу про проведення перевірки, адже як свідчать матеріали справи, направлення №925 та №926 від 21.06.2022 підписані ФОП ОСОБА_1 , крім того, до акту фактичної перевірки, відповідачем долучено копії фотоматеріалів ознайомлення позивача з наказом №159 від 31.05.2022 та з направленнями №925 та №926 від 21.06.2022.
Згідно частини 1 статті 16 Закону №481 контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.
Щодо виявлених порушень, а саме: роздрібної торгівлі алкогольними напоями за відсутності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, суд виходить з наступного.
Статтею 1 Закону № 481/95-ВР визначено, що ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.
Питання щодо порядку отримання та використання дозвільних документів (ліцензій) пов'язаних з імпортом, експортом, оптовою і роздрібною торгівлею алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та його зберіганням врегульовані статтею 15 Закону №481/95-ВР.
Відповідно до ч. 20 ст. 15 Закону № 481/95-ВР, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
Статтею 15 Закону № 481/95-ВР визначено, що роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.
У заяві про видачу ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним додатково зазначаються адреса місця торгівлі, перелік реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), які знаходяться у місці торгівлі, а також інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення; реєстраційні номери посвідчень реєстраторів розрахункових операцій (книг обліку розрахункових операцій), фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі, та дата початку їх обліку в податкових органах.
У додатку до ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним суб'єктом господарювання (у тому числі іноземним суб'єктом господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) зазначається адреса місця торгівлі і вказуються перелік електронних контрольно-касових апаратів та інформація про них: модель, модифікація, заводський номер, виробник, дата виготовлення, фіскальні номери програмних реєстраторів розрахункових операцій; реєстраційні номери книг обліку розрахункових операцій, які знаходяться у місці торгівлі.
Ліцензія або рішення про відмову в її видачі видається заявнику не пізніше 10 календарних днів (щодо пального - не пізніше 20 календарних днів) з дня одержання зазначених у цьому Законі документів. У рішенні про відмову у видачі ліцензії повинна бути вказана підстава для відмови з посиланням на відповідні норми законодавства.
Відповідно до ч. 1статті 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Зокрема, згідно абзацу сьомого частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) за оптову і роздрібну торгівлю спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, без наявності ліцензій (крім випадків, передбачених цим Законом) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.
Отже, виходячи із аналізу перелічених норм законодавства, суд доходить висновку, що роздрібна торгівля алкогольними напоями може здійснюватися лише за наявності відповідної ліцензії.
Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що у ФОП ОСОБА_1 відсутня ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями.
Разом із тим, проведеною фактичною перевірка ФОП ОСОБА_1 в кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 » за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі п.п. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20, п. 75.1 ст. 75, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI встановлено, зокрема роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності ліцензії на роздрібну торгівлю алкогольними напоями, чим порушено ч. 21 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Враховуючи п.п. 20.1.11 п.20.1 ст.20 та п.80.4 ст.80 Податкового кодексу України до початку проведення фактичної перевірки в кафе посадовими особами було проведено дві контрольні розрахункові операції, під час яких закуплено алкогольні та безалкогольні напої на загальну суму 220,00 грн., в тому числі алкогольні напої на суму 70,00 грн, а саме: 04.07.2022 - на суму 109,00 грн (розрахунки проведено з використанням банківського терміналу), в тому числі: одна порція алкогольного напою «Горілка Немірофф особлива» місткістю 50 мл, 40% об.сп. за ціною 35,00 грн; 05.07.2022 - на суму 111,00 грн (розрахунки проведено готівкою) в тому числі: одна порція алкогольного напою «Горілка Немірофф особлива» місткістю 50 мл, 40% об.сп. за ціною 35,00 грн.
Факт реалізації ФОП ОСОБА_1 в кафе алкогольних напоїв підтверджено проведеною до початку перевірки контрольною розрахунковою операцією, а саме реалізовано дві порції горілки «Немірофф особлива» місткістю 50 мл, 40% об.сп. за ціною 35,00 грн на суму 70,00 грн.
Вказані обставини відображені у акті фактичної перевірки №001574 від 14.07.2022.
На підставі висновків акту фактичної перевірки від 14.07.2022 відповідачем прийнято рішення №00027960705 від 15.08.2022, яким до позивача застосовано штрафні санкції за роздрібну торгівлю алкогольними напоями без наявності відповідної ліценції на суму 17000,00 грн.
Таким чином, суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується здійснення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліцензії, що є підставою для застосування штрафних санкцій, передбачених абзацом сьомим частини 2 статті 17 Закону № 481/95-ВР.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідальність за порушення частини другої статті 17 Закону №481/95-ВР настає за сам факт здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями без наявності відповідної ліценції незалежно від періоду здійснення такого продажу.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд також при прийнятті рішення враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
На думку суду, відповідач як суб'єкт владних повноважень належними та допустимими доказами довів правомірність оскаржуваного рішення, у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені чинним законодавством України.
На підставі аналізу норм чинного законодавства, що врегульовує спірні правовідносини, встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, у зв'язку із чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 КАС України.
Відповідно до статті 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління ДПС у Закарпатській області (вул. А.Волошина, 52, м. Ужгород, код ЄДРПОУ ВП 44106694)
Суддя Мультян Марина Бондівна