Справа № 296/12550/23
2/296/834/24
04 березня 2024 року м.Житомир
Корольовський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого судді Маслак В.П.,
за участю секретаря судового засідання Годлюк А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту Патрульної поліції України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень
ОСОБА_1 12.12.2023 звернувся до Корольовського районного суду м.Житомира із позовною заявою про стягнення з держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України 30 000,00грн. моральної шкоди.
В обґрунтування позову зазначено, що інспектором УПП в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом поліції Гринчук Р.П. складено постанову серії ЕАР №5714233 від 06.08.2022 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч.2 ст.126 КУпАП.
В подальшому постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі №296/4995/22 від 28.02.2023 визнано протиправними дії інспектора Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Гринчука Романа Петровича щодо складання та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР №5714233 від 06.08.2022; визнано протиправною та скасовано постанову серія ЕАР №5714233 від 06.08.2022 про накладення адміністративного стягнення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
ОСОБА_1 стверджує, що незаконним притягненням до адміністративної відповідальності йому завдано моральної шкоди у вигляді душевних страждань, зокрема, необхідністю доводити свою невинуватість у суді, відчуттям несправедливості, викликаним винесенням незаконної постанови. Позивач вказав, що втратив довіру до правоохоронних органів, які поставили під сумнів його порядність та добре ім'я. У позивача зірвалися життєві плани, відбулося погіршення стосунків з оточуючими, він упевнився у безкарності посадових, службових осіб Національної поліції України, що підірвало у нього авторитет органів державної влади.
Ухвалою суду від 13.12.2023 позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Від Департаменту патрульної поліції 08.01.2024 надійшов відзив, згідно якого представник відповідача просить відмовити в задоволенні позову. Вказав, що жодного правового обґрунтування щодо протиправності чи неправомірності дій інспектора поліції постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду по справі №296/4995/22 від 28.02.2023 не містить. Позивач зі скаргою на дії інспектора не звертався, службова перевірка наявності в діях інспектора ознак протиправної поведінки не проводилася та відповідно до вимог ст. 222 КУпАП відповідач мав право розглядати справи про адміністративні порушення і накладати адміністративні стягнення, безпосередньо за ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто останній діяв в межах своїх повноважень. На переконання представника відповідача, позивач не надав належних та допустимих доказів щодо характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, моральних переживань, погіршення стану здоров'я тощо, в результаті незаконності дій відповідача, так само як і відсутні будь-які докази вини відповідача у завданні йому моральної шкоди, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було. При цьому сам факт скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди. Відповідно до наказу Національної поліції України «Про затвердження Положення про Департамент патрульної поліції» від 06.11.2015 №73 (зі змінами) відповідач по справі не здійснює оперативно-розшукову діяльність, не є органом досудового розслідування, прокуратури або суду, а тому норми ст. 1176 ЦК України та п.п. 4, 5 ст. 3 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» до спірних правовідносин застосовані бути не можуть.
В судове засідання позивач не з'явився, його представник надіслав заяву від 04.03.2024 про розгляд справи за відсутності позивача та представника, позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.
Представник відповідача також подав заяву від 04.03.2024 про розгляд справи за його відсутності, просив відмовити в задоволенні позову.
Суд дослідив матеріали справи та вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що 06 серпня 2022 року командиром взводу роти №3 батальйону управління патрульної поліції в Житомирській області ДПП старшим лейтенантом поліції Гринчуком Романом Петровичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5714233 від 06.08.2022 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом у якому просив:
- визнати протиправними дії інспектора Управління патрульної поліції в Житомирській області Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Гринчука Романа Петровича щодо складання та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР №5714233 від 06.08.2022, з порушенням вимог чинного законодавства, а також Конституції України;
- визнати протиправною та скасувати постанову серія ЕАР №5714233 від 06.08.2022 про накладення адміністративного стягнення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Рішенням Корольовського районного суду м.Житомира від 10.11.2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.
В подальшому постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 296/4995/22 визнано протиправними дії інспектора УПП в Житомирській області ДПП старшого лейтенанта поліції Гринчука Р.П. щодо складання та винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕАР №5714233 від 06.08.2022; визнано протиправною та скасовано постанову серія ЕАР №5714233 від 06.08.2022 про накладення адміністративного стягнення, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито.
Відповідно до 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1)якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2)якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб'єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.
Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.
За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).
Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі ст. 1174 ЦК України.
Відповідно до цієї норми обов'язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу.
Згідно пункту 2 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу.
Пунктом 4 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема, закриття справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п.5 статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в статті 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;
3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, моральну шкоду розуміють як втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Право на відшкодування моральної шкоди виникає за наявності передбачених законом умов відповідальності за заподіяну шкоду (загальні умови). Це: а) наявність моральної шкоди як наслідку порушення особистих немайнових прав або посягання на інші нематеріальні блага; б) неправомірні рішення, дії чи бездіяльність заподіювача шкоди; в) причинний зв'язок між неправомірною поведінкою і моральною шкодою; г) вина заподіювача шкоди.
Слід зазначити, що презумпція наявності моральної шкоди законодавством не передбачена. Наявність моральної шкоди не визнана прямим наслідком кожної протиправної поведінки. А така презумпція має визначатися лише законом. Тому діє ст. 81 ЦПК України про загальний розподіл тягаря доказування.
Отже, право на відшкодування моральної шкоди за нормами чинного законодавства не є матеріальною гарантією, оскільки жоден закон не встановлює імперативний обов'язок компенсації. Зазначене право на відшкодування - це процесуальна можливість довести наявність шкоди, визначити її розмір та отримати через судовий розгляд цього питання відповідну компенсацію.
З огляду на зазначене слід відмітити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження порушення особистих немайнових прав позивача, завдання шкоди його здоров'ю, душевних страждань, вимушених змін в житті, погіршення стосунків з оточуючими, а отже заподіяння йому внаслідок неправомірних дій відповідача моральної шкоди. Тобто, матеріали справи не містять доказів достатніх для доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого можна було б встановити наявність факту заподіяння позивачу працівниками патрульної поліції моральної шкоди.
Так, оцінюючи надані позивачем докази, суд виходить з того, що такі, зокрема, як надана суду постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 296/4995/22, встановлює факт реалізації позивачем свого права на оскарження рішення суду першої інстанції та постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення.
Факт того, що постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАР №5714233 від 06.08.2022, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП, самі по собі не доводять заподіяння йому шкоди та не підтверджує наявності причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та настанням шкоди.
Таким чином, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу заподіяння йому моральної шкоди у зв'язку зі складенням відносно нього постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та їх скасування.
Скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності не є безумовним та безспірним доказом заподіяння позивачу моральної шкоди, а сам факт скасування постанови інспектора поліції не тягне обов'язковий наслідок цивільно-правового характеру, враховуючи, що права та інтереси позивача були поновлені постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 по справі № 296/4995/22.
На переконання суду, всупереч ст. ст. 76-81 ЦПК України позивачем не надано жодного належного і допустимого доказу на підтвердження факту спричинення моральної шкоди, сильних душевних страждань чи інших втрат немайнового характеру, не обгрунтовано доказами розміру заподіяної шкоди, та не доведено як самого факту завдання моральної шкоди, настання відповідних негативних наслідків, так і причинного зв'язку між протиправними діями інспектора УПП в Житомирській області ДПП та наслідками у вигляді заподіяння моральної шкоди.
Керуючись ст. ст.5,12,13,81, 211,258,259,263-265,268,273 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя В. П. Маслак