"21" вересня 2010 р. м. Київ К-54489/09
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Карася О.В. (головуючого),
Брайка А. І., Голубєвої Г. К., Рибченко А.О., Федорова М. О.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 по справі № 2а-3988/08/1370
за позовом ОСОБА_6
до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області
про відновлення пропущеного строку для звернення до суду, зобов'язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу дитині війни,
У жовтні 2008 року ОСОБА_6 (далі -позивач) звернувся до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області (далі -відповідач, Управління ПФ) про поновлення пропущеного строку звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни за період 2006-2007 роки.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 по справі № 2а-3988/08/1370, якою уточнено резолютивну частину рішення суду першої інстанції, а саме виключивши посилання на конкретний розмір суми, що підлягає нарахуванню та виплаті позивачу, позовні вимоги задоволено частково: визнано бездіяльність Управління ПФ протиправною, зобов'язано відповідача провести перерахунок пенсії позивачу з підвищенням її розміру як дитині війни, встановленої Законом України "Про соціальний захист дітей війни" з 09.07.2007 по 31.12.2007 і здійснити відповідні виплати, в іншій частині позову відмовлено.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить судові рішення скасувати та в задоволенні позовних вимог відмовити.
Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно відхилити з наступних підстав.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_6 відноситься до категорії "діти війни".
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" вона має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
Так, згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції, яка діяла з 01.01.2006, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 17 ст. 77 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" зупинено на 2006 рік дію ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Законом України від 19.01.2006 № 3367-IV було внесено такі зміни до Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік": виключено п. 17 ст. 77, ст. 110 викладена в такій редакції: установити, що пільги дітям війни, передбачені абзацом 7 ст. 5 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", запроваджуються з 01.01.2006 поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету".
Проте, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог ст. 10 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не приймалися.
Вказані положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" не були визнані неконституційними, а тому суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог щодо нарахування щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за 2006 рік.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" він має право на державну соціальну підтримку, зокрема на підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році дія статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” була зупинена статтею 111 Закону України від 19.12.2006 “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (з урахуванням положень пункту 12 статті 71 цього Закону) та визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії відповідно до статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, виплачується лише особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”).
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 визнані неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” щодо зупинення дії статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 12 статті 71 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” указані правові норми втратили чинність і застосуванню не підлягали, Управління ПФ з 09.07.2007 по 31.12.2007 повинно було нараховувати та сплачувати позивачу підвищення пенсії, передбачене статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 № 2195-ІV, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.
З урахуванням викладеного суди дійшли правильного висновку щодо задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за періоди з 09.07.2007 по 31.12.2007.
За викладених обставин суд касаційної інстанції відхиляє доводи Управління ПФ, викладені у касаційній скарзі, і не вбачає підстав для скасування законних і обґрунтованих судових рішень першої та апеляційної інстанцій.
Керуючись ст. ст. 215, 220, 2201, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Миколаївському районі Львівської області залишити без задоволення.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 29.10.2009 по справі № 2а-3988/08/1370 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та не підлягає оскарженню, крім як з підстав, в порядку та строки, передбаченими статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий О.В. Карась
Судді А.І. Брайко
Г.К. Голубєва
А.О. Рибченко
М.О. Федоров