Справа № 369/6422/23
Провадження № 2/369/1141/24
Іменем України
05.04.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:
головуючого судді Волчка А.Я.
за участю секретаря Лоу А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, -
Представник позивача Мазаєв С.О. в інтересах ТОВ «Бест Лізинг» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 26 липня 2022 року приблизно о 15:00 год. на вулиці Кільцева дорога у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Jeep Renegade» держ. номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , «Honda Civic», держ. номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Toyota Саmгу», держ. номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 .
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , транспортний засіб «Honda Civic», держ. номер НОМЕР_2 належить на праві власності ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 33880354).
Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди автомобілі: «Jeep Renegade» держ. номер НОМЕР_1 ; «Toyota Саmгу», держ. номер НОМЕР_3 та «Honda Civic», держ. номер НОМЕР_2 отримали механічні пошкодження.
Згідно з постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29.08.2022 р. по справі №759/9707/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Відповідно до автотоварознавчого дослідження, звіт № 0109/В22 про визначення вартості матеріального збитку, складеного 14.09.2022 року, оцінювачем ОСОБА_4 , вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Civic», держ. номер НОМЕР_2 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 257 667,87 грн.
Оскільки, цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Jeep Renegade» держ. номер НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «НАСК ОРАНТА», то відповідно до платіжної інструкції № 43191 від 21.09.2022 року ТОВ «НАСК ОРАНТА» здійснило страхове відшкодування, шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок ТОВ «Бест Лізинг» у розмірі 121 139,72 грн.
Вказує, що відшкодування шкоди від ПАТ «НАСК ОРАНТА» лише частково покрило матеріальний збиток завданий позивачу. Невідшкодаваною залишилася частина матеріального збитку у розмірі 136 528,15 грн.
На підставі викладеного просив суд:
стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бест Лізинг» матеріальну шкоду у розмірі 136 528,15 грн., суму судового збору у розмірі 2684, 00 гривень та витрати на правову допомогу в розмірі 5 000 грн. та витрати на проведення автотоварознавчого дослідження в розмірі 3 000 грн.
Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А,Я. від 05.05.2023 року відкрито загальне позовне провадження, призначено підготовче провадження у справі.
Ухвалою суду Києво-Святошинського районного суду Київської області Волчка А,Я. від 11.10.2023 року постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.
У судове засідання представник позивача не з'явився, подав 05.04.2024 року заяву про розгляд справи без участі позивача. Проти ухвалення заочного рішення не заперечували.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не відомі. Відзив на позовну заяву до суду не подавав.
Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
У зв'язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 26 липня 2022 року приблизно о 15:00 год. на вулиці Кільцева дорога у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу «Jeep Renegade» держ. номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , «Honda Civic», держ. номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля марки «Toyota Саmгу», держ. номер НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_3 .
Відповідно до Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , транспортний засіб «Honda Civic», держ. номер НОМЕР_2 належить на праві власності ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 33880354).
Згідно з постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29.08.2022 р. по справі №759/9707/22, ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП та призначено адміністративне стягнення у виді штрафу.
Згідно ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
На замовлення позивача, було проведено автотоварознавче дослідження, звіт № 0109/В22 про визначення вартості матеріального збитку, складеного 14.09.2022 року, оцінювачем ОСОБА_4 , згідно якого вартість відновлювального ремонту автомобіля Honda Civic», держ. номер НОМЕР_2 з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу становить 257 667,87 грн.
Цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Jeep Renegade» держ. номер НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «НАСК ОРАНТА», а тому, відповідно до страхового акту № ОСЦВ-22-32-79626/1 та платіжної інструкції № 43191 від 21.09.2022 року ТОВ «НАСК ОРАНТА» здійснило страхове відшкодування, шляхом перерахування коштів на безготівковий рахунок ТОВ «Бест Лізинг» у розмірі 121 139,72 грн., оскілки страхова виплата не покрила повної вартості матеріального збитку, то позивач обґрунтовано вимагає стягнення з відповідача на свою користь різницю між спричиненою шкодою та страховими виплатами.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 3 ст. 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Згідно зі ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до пункту 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV) у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 28 Закону №1961-ІV передбачено, що шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана:
з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу;
з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху;
з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого;
з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди;
з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу;
з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди.
Статтею 29 Закону №1961-ІV передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За змістом ст.1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
У постанові Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення із винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Аналізуючи вищенаведені норми права, суд дійшов висновку, що якщо потерпілий звернувся до страховика й одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі ст.1194 ЦК України відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Відтак відшкодування шкоди винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, відповідальність якого застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.
Тобто, якщо позивачу недостатньо страхового відшкодування, він має право вимоги до винної у ДТП особи на різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням (див. висновок Верховного Суду, висловлений у постанові від 21 березня 2018 року у справі № 333/1050/15-ц).
Крім того, у постанові Верховного Суду України від 2 грудня 2015 року у справі № 6-691цс15 зроблено висновок про те, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов'язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).
Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, він має право пред'явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.
Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у статті 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень статті 1194 цього Кодексу. Вказана норма передбачає, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди за загальним правилом зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Як роз'яснено у пункті 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина.
Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
3 огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу, саме на відповідача покладено обов'язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача 136 528,15 грн. в якості відшкодування завданої в наслідок ДТП матеріальної шкоди.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Звертаючись до суду з цим позовом, ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» також просив стягнути з відповідача на його користь витрати понесені на проведення автотехнічного дослідження у розмірі 3 000 грн.
На підтвердження понесення зазначених витрат Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» надали квитанцію про оплату зазначених послуг, що підтверджується платіжною інструкцією №9363 від 07.10.2022 року.
Враховуючи зазначене з ОСОБА_1 на користь ТОВ «БЕСТ ЛІЗИНГ» підлягають стягненню витрати пов'язані з проведенням автотехнічного дослідження у розмірі 3000 грн.
Вирішуючи питання про витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат : 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою , включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
А відтак Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).
Як вбачається з матеріалів справи, представником позивача адвокатом Тромса Є.В. на підтвердження надання правничої допомоги надано копія посвідчення адвоката та копія свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю. Водночас до матеріалів справи не додано Договір про надання правничої допомоги, акту виконаних робіт та нічим не підтверджено оплату за надання правової допомоги. За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення витрат на правову допомогу з відповідача на користь позивача.
З урахуванням задоволення позовних вимог, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2 684,00 гривень.
Керуючись ст. ст. 12-13, 81, 83, 141, 247, 258 - 259, 263 - 265, 268, 272 - 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» майнову шкоду в розмірі 136 528 (сто тридцять шість тисяч п'ятсот двадцять вісім) грн. 15 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» судовий збір у розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бест Лізинг» витрати на проведення автотоварознавчого дослідження у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп.
В решті позову - відмовити.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БЕСТ ЛІЗИНГ», ЄДРПОУ 33880354, адреса листування: 03038, м. Київ, вул. Лінійна, буд. 17., адреса місцезнаходження: 01054, м. Київ, вул. Ярославів Вал, буд. 13/2 літера «Б».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя Андрій ВОЛЧКО