Справа № 2-5286/5286
01 листопада 2010р. Дружківський міський суд
Донецької області в складі:
головуючого - судді Панової Т.Л.
при секретарі Костіній І.В.
з участю позивача ОСОБА_1
представників відповідача Смислова І.І., Алефіренко Ю.І.,
Московченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дружківка цивільну справу за позовом
ОСОБА_1 д о товариства з обмеженою відповідальністю “Моноліт” про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за затримку виплати заробітної плати,
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт» (далі - ТОВ ) про стягнення заборгованості по зарплаті, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, компенсації за затримку виплати заробітної плати .
В позові вказала, що вона працювала з 01.04.2009року по 01.07.2009року у ТОВ на посаді заступника головного бухгалтера,про що є запис в трудовій книжці.
Організацією був пропущений строк сплати розрахункових коштів. Вона неодноразово зверталася до головного бухгалтера, директора ТОВ щодо сплати їй розрахункових та заробітної плати за червень 2009року, однак така виплата не проведена.
При звільнені робітника сплата всіх сум, належних йому від підприємства проводиться в день звільнення.
Строк затримки на 01.07.2010року становить 12 місяців.
Заробітна плата за червень у сумі 645грн їй нарахована, але не виплачена. Остання зарплата була їй виплачена 22 липня 2009року за травень 2009року. Фактичний розмір заборгованості становить 1057,38грн., із них 645грн зарплата за червень 2009року, компенсація за невикористану відпустку 412,38грн. Середній заробіток за час затримки розрахункових коштів - 851,19грн.
Просить стягнути з ТОВ розрахункові 1057,38грн, середній заробіток в сумі 851,19грн.
Під час розгляду справи позивач уточнила обставини позову і збільшила розмір позовних вимог. Надала заяву, в якій просить стягнути з ТОВ на її користь заробітну плату за червень в розмірі 645,00грн, за липень 28,04грн; компенсацію за невикористану щорічну та соціальну відпустки всього у сумі 295,88грн; середній заробіток за затримку здійснення розрахунку в день звільнення у розмірі 10 931,90грн; компенсацію за затримку виплати зарплати у розмірі 727,76грн.
В судовому засіданні позивач підтримала свої вимоги і пояснила, що вона працювала у відповідача з 01 квітня по 01 липня 2009року. підприємство несвоєчасно виплачувало заробітну плату і тому вона вимушена була звільнитися. На час звільнення їй не була виплачена зарплата за травень, червень, 01 липня 2009року, також не виплатили компенсацію за невикористану відпустку і соціальну відпустку, оскільки вона є матір'ю двох неповнолітніх дітей. Зарплата за травень фактично була їй виплачена 22 липня 2009року у сумі 576,63грн. за червень в сумі 645,00грн, за липень -28,04грн, їй не сплачені до теперішнього часу. Також їй не виплачена компенсація за невикористану щорічну відпустку 6 днів і соціальну відпустку 7днів у загальній сумі 295,88грн. Оскільки відповідач виплатив їй заробітну плату за травень тільки в липні, то повинен сплатити компенсацію за затримку виплати заробітної плати, що за її розрахунком, згідно з постановою КМУ від 08 лютого 1995року №100, складає 727,76грн. Відповідно до ст. 117 КЗпП України відповідач винен їй сплатити середній заробіток за весь час затримки по день винесення рішення.
До 01 квітня 2009року вона працювала у відповідача без оформлення трудової книжки. Тому виплати, які зазначені в касових ордерах, 800грн та 300грн , на які посилається відповідач, це була заробітна плата за березень 2009року, а не за квітень, як стверджує відповідач.
Згідно відомостям, які відповідач надавав до Пенсійного фонду, ТОВ нарахувало їй заробітну плату за квітень, травень, червень 2009року у сумі по 645грн у кожному місяці. За липень таких нарахувань не зазначено, що на її думку свідчить про те, що відповідач зовсім їй не нараховував за 01 липня 2009р. зарплату на час її звільнення, а зробив це тільки після її звернення до суду. Про нарахування їй зарплати за 1.07.2010року у сумі 28грн їй стало відомо тільки після ознайомлення з матеріалами справи в суді.
Просить позов задовольнити.
Представники відповідача в судовому засіданні пояснили, що заборгованості по заробітній платі перед позивачем не існує. Зарплату за квітень - травень 2009року позивач отримала по трьом касовим ордерам від 25.03.2009р - 300грн, від 10.04.2010року 800грн, 26.05.2009р - 100грн. всього у сумі 1200грн. В ордерах помилково зазначено березень, квітень 2009р. ; зарплату за червень вона отримала в сумі 576,63 через банк 03 червня 2009р.; зарплата за липень в сумі 576,63грн, яка складається із суми заробітку за 01.07.2009р - 28,04грн, компенсація за відпустку за 6дн 136,56грн, середній заробіток за затримку за 22 дні 647,35грн., отримана позивачем 22 липня 2009року через банк.
Що стосується компенсації за соціальну відпустку, то позивачка не надавала на підприємство документів, які підтверджують наявність у неї двох неповнолітніх дітей і не зверталася із заявою про виплату такої компенсації під час звільнення.
Просять в задоволені позову відмовити.
Дослідивши докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Суд встановив, що позивач ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових відносинах з 01.04.2009року, працювала у ТОВ на посаді заступника головного бухгалтера. Згідно наказу № 3-09 від 01.07.2009року трудові відносини припинені за ст. 38 КЗпП по догляду за дитиною до досягнення нею 14річного віку (а.с.6-7).
Згідно ст.83 КЗпП України, у разі звільнення робітника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір'ю двох неповнолітніх дітей сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1я, доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.13,14).
Відповідно зі ст. 19 Закону України «Про відпустки» №504/96 - ВР,(в редакції, яка діяла на час звільнення позивача) жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 7 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів.
Суд не може погодитися з доводами відповідача, що оскільки позивачка не надала йому документів, підтверджуючих наявність дітей, то така компенсація їй не повинна виплачуватись.
В судовому засіданні представник відповідача Смислов пояснив, що про наявність двох неповнолітніх дітей їм було відомо, оскільки при прийомі на роботу позивачка показувала свій паспорт, де є позначка про дітей. Представники відповідача ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також підтвердили в судовому засіданні, що їм було відомо про наявність у позивача двох малолітніх дітей.
Крім того, із запису в трудовій книжці про звільнення позивача з ТОВ, вбачається, що підставою для звільнення було догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку.
Таким чином, суд вважає, що при звільненні позивача відповідач мав підстави для нарахування та виплати їй компенсації за невикористані 7 днів соціальної відпустки, що у сумі складає 159,32 грн (із розрахунку 22,76 х 7, де 22,76грн середньоденний заробіток (а.с.38).
Суд не може погодитися з доводами відповідача, щодо виплати позивачу заробітної плати в повному обсязі, оскільки такі доводи спростовуються матеріалами справи.
Відповідач посилається на касові ордера від 10.04.2009року, від 25.03.2009року (а.с.40,41), згідно яким ТОВ начебто виплатило заробітну плату за квітень 2009року в сумі 1100грн, сплачувало в більшій сумі авансуючи позивачку. Місяць березень зазначений в ордері помилково. Фактично це була зарплата за квітень 2009року. а в ордері від 26.05.2009року помилково зазначений місяць квітень, фактично, то була зарплата за травень.
Відповідач посилається на розрахункові листки, в яких зазначено які суми були нараховані та виплачені позивачу (а.с.36-37).
Із змісту цих листків вбачається, що у квітні, травні 2009року ОСОБА_1 було нараховано по 645грн у кожному місяці. У квітні утримано із заробітної плати 68,37, призначено до виплати 576,63грн, виплачено через касу 1 100грн, виник борг за робітником перед підприємством 523,37грн; у травні 2009року утримано з її заробітної плати 591,74грн, виплачено через касу 100грн і виник борг за робітником перед підприємством у сумі 46,74грн.
Виходячи з таких обставин, суд вважає, що у ОСОБА_1 не повино бути до сплати заробітної плати за цей період. Однак в супереч цьому на банківський рахунок ОСОБА_1 ТОВ виплачує зарплату саме за квітень і травень 2009року по 576,63грн за кожний місяць ( а.с.5).
Позивач заперечує що їй було виплачено авансом 1100грн, пояснюючи, що зарплату за квітень у сумі 576грн вона отримала тільки 03 червня, за май у сумі 576грн - 22 липня 2009року, зарплату за червень і липень їй не виплатили. В березні 2009року вона працювала неофіційно у відповідача і отримувала зарплату за березень по касовим ордерам, на які посилається відповідач.
Такі пояснення позивача підтверджуються, випискою із банківського рахунку на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 5), звітами про дебітові та кредитові операції по рахунку ТОВ «Моноліт» від 03.06.2009р, 21.07.2009року (а.с.64-70).
Згідно звіту про дебетові та кредитові операції по рахунку «Моноліт» від 07.08.2009року (а.с. 68) на рахунок ТОВ «Моноліт» було зараховано зарплату за червень 2009року тільки 07.08.2009року в сумі 4015,56грн., що на 576,63грн менш ніж розмір зарахованої суми зарплати за травень, квітень 2009року (4592,17-576,63) . Згідно виписки з банківського рахунку позивача, заробітна плата за червень, липень 2009року на її рахунок не надходила.
Судом встановлено, що згідно касовому ордеру №1 від 26 травня 2009року позивач отримала зарплату за квітень 2009року в сумі 100грн (а.с.42).
При таких обставинах, суд вважає, що відповідач не виплатив позивачу заробітну плату за червень у сумі 645грн, липень у сумі 28.04.грн, та компенсації за невикористану щорічну відпустку у сумі 136,56грн та за невикористану соціальну відпустку, як матір, яка має двох неповнолітніх дітей у сумі 159,32грн. Розмір компенсації у сумі 136,56грн сторонами не оспорюється,
Суд приходить до висновку, що на час звільнення позивача відповідач зобов'язаний був виплатити їй розрахункові в сумі 868,92грн ( 645 +28,04+ 136,56 +159,32 - 100, де 645грн зарплата за червень 2009р., 28,04грн за липень 2009р, 136,56грн компенсація за щорічну відпустку, 159,32грн компенсація за соціальну відпустку, 100грн кошти отримані ОСОБА_1 по ордеру від 26.05.2009року).
Оскільки зазначені суми відповідачем не сплачені в добровільному порядку, суд вважає необхідним стягнути їх примусово.
Суд вважає, що позивачем неправильно зроблений розрахунок компенсації за затримку виплати заробітної плати за травень 2009року, оскільки позивач не правильно застосував норму матеріального права для розрахунку компенсації.
Згідно Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням їх виплати № 159 від 21.02.2001року компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001року.
Судом встановлено, що позивач отримав заробітну плату за травень 2009року у сумі 576,63грн тільки 22 липня 2009року, чим порушив термін виплати заробітної плати передбачений КЗпП України. Таким чином, у позивача виникло право на отримання компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати.
Відповідно до п. 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але не виплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Індекс інфляції за травень 2009р 100,5, за червень 101,1,за липень 99,9.
Приріст індексу споживчих цін за період невиплати доходу за червень 2009 року становить 1,1 %.
Сума компенсації складає 6,34грн із розрахунку 576,63 * 1,1/100.
Таким чином на час звільнення відповідач винен був сплатити позивачу суму компенсації за травень 2009р в розмірі 6,34грн, тому в решті вимог щодо стягнення компенсації за затримку виплати заробітної плати за травень 2009року, суд вважає необхідним відмовити.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999р. №13 “Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” у разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до сплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі,якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволені позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми на яку той мав право,частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.
Відповідач не надав до суду доказів відсутності своєї вини в затримки виплати ОСОБА_1 заробітної плати при її звільненні. Крім того, як вбачається із звітів про дебітові та кредитові операції по рахунку ТОВ «Моноліт», відповідач виплачував іншим робітникам заробітну плату за червень та липень у серпні 2009року.
Середній заробіток нараховується відповідно Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995р. №100.
Середній заробіток обчислюється за травень та червень 2009р. .
До середнього заробітку не враховується сума дотації на обіди, премія за раціоналізаторські пропозиції, час відпустки.
Згідно графіку роботи у ТОВ встановлений 8-годинній робочий день (а.с.39).
Сума середнього заробітку за день складається 33грн.95коп. із розрахунку (645+645 )/38.
Згідно графіку роботи ТОВ термін затримки виплати заробітної плати складається із 337днів (а.с.39, 87). А сума середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати - 11441.15грн (33,95*337).
В судовому засіданні встановлено, що позивач уперше звернулася до суду за захистом своїх прав із заявою про видачу наказу про стягнення заборгованості по зарплаті тільки 07.06.2010року(а.с.8). Позивач пояснила, що до 07.06.2010р вона зверталася до відповідача і ждала, коли відповідач добровільно сплатить їй заборгованість. Представник відповідача Алефіренко пояснила, що позивачка зверталася до них у вересні 2009року з вимогою надати довідку для центра зайнятості. Така довідка була видана одразу та інших вимог позивач не ставила, більш до них не зверталася. На той час як відповідач так і позивач вважали, що боргу ТОВ перед позивачкою не існує.
Суд вважає, що позивач не надала суду доказів свого звернення до відповідача з вимогою сплатити їй розрахункові, крім того вважає, що позивач умисно не зверталася за захистом своїх прав до суду тривалий час (з 02.07.2009року до 07.06.2010року) з метою збільшити період для нарахування середнього заробітку за час затримки розрахункових.
Оскільки позов задовольняється частково, суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми на яку позивач мав право (875,26грн), частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком, ту обставину, що позивач умисно протягом тривалого часу не зверталася до суду за захистом своїх прав і вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 5000грн.
У зв'язку з тим, що позов задоволено, позивач на підставі ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993р. «Про державне мито» від сплати держмита звільнений, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 58,75грн. відповідно до ст.88 ЦПК України підлягають стягненню до місцевого бюджету з відповідача. Відповідно до ст.ст. 83,88 ЦПК України також з відповідача на користь місцевого бюджету підлягають стягненню витрати на інформаційно технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120грн
Керуючись ст. ст. 10, 11, 57, 60, 88, 131, 209, 212-215, 223,367 ЦПК України, на підставі ст.ст. 83,116,117 КЗпП України, Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 159 від 21.02.2001року, Постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», суд
Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт» задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт» (розрахунковий рахунок 26004444414001 МФО 335548 в Краматорській філії Приватбанка, код 31959396) на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період червень - липень 2009року у сумі 573 (п'ятсот сімдесят три)грн. 04коп, компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки у сумі 136(сто тридцять шість)грн 56коп, компенсацію за невикористані дні соціальної відпустки у сумі 159 (сто п'ятдесят дев'ять)грн 32коп, компенсацію втрати частини грошових доходів у сумі 6 (шість)грн 34коп, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5000(п'ять тисяч)грн. 00коп.
В решті позову відмовити.
Рішення в частині стягнення заробітної плати за червень 2009року в сумі 545 (п'ятсот сорок п'ять)грн. надати до негайного виконання.
Суми заробітної плати, компенсацій, середнього заробітку за затримку розрахунку визначені без утримання прибуткового податку й інших обов'язкових платежів.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Моноліт» у бюджет місцевого самоврядування судовий збір в сумі 58 (п'ятдесят вісім) грн. 75коп. та на розрахунковий рахунок № 31214259700040, територіальна належність м. Дружківка 22050001,ЕДРПОУ 34686563, МФО834016 ГУДКУ у Донецькій області одержувач Держбюджет м. Дружківка витрати з оплати інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять) грн.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Дружківський міський суд шляхом подання в 10денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: