Копія
Іменем України
Справа № 2-а-1591/08/4/0170
27.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Омельченка В. А. , Кучерука О.В.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
за участю сторін:
представник позивача, Дочірнього підприємства "Центральна районна аптека № 95" ТОВ "Республіканська компанія "Крим-Фармація"- Барінова Марина Анатоліївна, довіреність № б/н від 11.11.09
представник відповідача, Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим- не з'явився
розглянувши апеляційні скарги Дочірнього Підприємства «Центральна районна аптека №95»Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» та Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 08.04.09 по справі № 2-а-1591/08/4/0170
за позовом Дочірнього Підприємства «Центральна районна аптека №95» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» (вул. Пушкіна, 48,смт. Леніне,Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)
до Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим (вул. Дзержинського 7, смт. Леніне, Ленінський район, Автономна Республіка Крим,98200)
про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2009 позов задоволено частково. Визнані частково протиправними і скасовані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим: №0000012301/0 від 31.01.2008, № 0000012301/1 від 27.02.2008, №0000012301/2 від 12.05.2008, №0000012301/3 від 29.07.2008 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 4320,00грн., у тому числі: основний платіж- 2880,00грн., штрафні санкції в сумі 1440,00 грн. В решті частини позову відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, Дочірнє підприємство “Центральна районна аптека №95” Товариства з обмеженою відповідальністю “Республіканська компанія “Крим-Фармація” та Державна податкова інспекція в Ленінському районі Автономної Республіки Крим звернулись з апеляційними скаргами.
Позивач в апеляційній скарзі просить змінити постанову суду першої інстанції, задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, відмовивши у задоволенні позову повністю, вважає постанову необґрунтованою, та яка винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що визначена за спірним податковим повідомленням-рішенням сума недоплати з податку на прибуток підприємств є обґрунтованою в частині 6692,00грн.
З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки висновок суду ґрунтується на нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
Для встановлення обставин, зазначених у частини першої цієї статті, у судовому засіданні заслуховуються пояснення осіб, які беруть участь у справі, показання свідків, досліджуються письмові та речові докази, у тому числі, носії інформації із записаною на них інформацією, висновки експертів.
При апеляційному перегляді встановлено, що за результатами планової виїзної документальної перевірки фінансово-господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2004 по 30.09.2007 був складений акт від 26.01.2008 № 272/23-1/01978179, висновки якого стали підставою для прийняття Державною податковою інспекцією в Ленінському районі Автономної Республіки Крим податкового повідомлення-рішення від 31.01.2008 № 0000012301/0, яким Дочірньому підприємству «Центральна районна аптека №95» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація» визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 14358,00 грн., в тому числі: основний платіж- 9572,00грн., штрафні санкції -4786,00грн.
За результатами оскарження позивачем вказаного податкового повідомлення-рішення в порядку статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення: № 000012301/1 від 27.02.2008, №0000012301/2 від 12.05.2008, №0000012301/3 від 29.07.2008, які теж оспорюються позивачем.
Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327, зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.
Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія дійшла висновку про те, що відповідач, виявив порушення позивачем вимог правильно визначив позивачу суму недоплати з податку на прибуток підприємств в розмірі 6692,00грн. та правильно застосував штрафні санкції в сумі 3346,00грн.
Згідно підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” не включаються до складу валових витрат витрати платника податку (крім витрат на оплату праці) на утримання і експлуатацію приміщень житлового фонду (крім житлового фонду, визначеного у підпункті 5.4.9 цієї статті), побутових літальних апаратів, моторних човнів, катерів і яхт, призначених для відпочинку, що використовуються з іншими цілями, ніж зазначені у цьому підпункті, або іншими платниками податку, ніж зазначені у цьому підпункті; витрати, пов'язані з стоянкою та паркуванням легкових автомобілів, а також 50 відсотків витрат на придбання пально-мастильних матеріалів для легкових автомобілів та оперативну оренду легкових автомобілів. При цьому платник податку звільняється від обов'язків доведення зв'язку таких витрат з його господарською діяльністю.
Однією з підстав визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств є порушення позивачем вимог підпункту 5.4.10 пункту 5.4 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно віднесення до складу валових витрат 100 відсотків вартості пально-мастильних матеріалів по легковому автомобілю марки УАЗ 3909, реєстраційний номер 84504КР, рік випуску 2001, тип ТЗ -вантажопасажирський, повна маса 2700 кг., 7 пасажирських місць.
Заявником апеляційної скарги- позивачем- не враховано, що легковим автомобілем є автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно (абзац 6 статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»). Автомобіль позивача має 7 пасажирських місць, призначення цього автомобілю за конструкцією та обладнанням для перевезення пасажирів позивачем не заперечувалось. Вказані обставини є підставою для віднесення такого транспортного засобу до категорії легкових автомобілів, відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт».
Отже, посилання Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим на порушення позивачем правил оподаткування податком на прибуток підприємств в цій частині, підтверджуються матеріалами справи і фактичними обставинами.
Недоречними визнаються посилання заявника апеляційної скарги- відповідача на порушення позивачем підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно не пов'язаності з господарською діяльністю позивача витрат за договором з Товариством з обмеженою відповідальністю «Крим Фармація»про надання інформаційно-аналітичних послуг, в тому числі фінансово-економічного аналізу діяльності позивача в сумі 10000,00грн. через наступне.
Господарська діяльність- будь -яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи ( пункт 1.32 статі 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).
Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Крим-Фармація” не здійснює оптової і роздрібної торгівлі лікарськими засобами і виробами медичного призначення і не має відповідної ліцензії; не використовує результати аналізу фінансово-економічних показників дочірніх підприємств і асортиментний аналіз в своїй господарський діяльності. Результати цих аналізів використовуються для прийняття управлінських рішень, метою яких є підвищення ефективності діяльності позивача, управління асортиментом і продажем, тому дані інформаційно-аналітичні матеріали призначені для використання у господарській діяльності саме позивача. Факт надання вказаних послуг і їхньої оплати підтверджується актом прийому від 29.09.2006 і платіжним дорученням №865 від 27.09.2006 на суму 10000,00грн.
Згідно підпункту 5.3.2 пункту 5.3. статті 2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.
Доводи апеляційної скарги відповідача стосовно порушення позивачем підпункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при віднесенні до складу валових витрат, витрат за установку цифрового телефону не приймаються судовою колегією до уваги через наступне.
Державна податкова інспекція в Ленінському районі Автономної Республіки Крим вважає, що зазначені витрати повинні були бути у формуванні балансової вартості однієї з груп основних фондів з наступним нарахуванням амортизації. У разі, якщо б витрати на установку телефонного апарату відносились до вартості нематеріальних активів, амортизаційні відрахування також мали б поступово зменшувати суму оподаткованого прибутку платника податку.
Також в акті перевірки вказано про віднесення зазначеного активу до складу малоцінного необоротного матеріального активу, оскільки зазначено про необхідність відображення понесених платником податку витрат за субрахунком 112 «Малоцінні необоротні матеріальні активи»Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій
Згідно пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.
Отже, вартість понесених платником податку витрат повинна була вплинути на зменшення суми скоригованого прибутку: у разі віднесення цих витрат до витрат на придбання малоцінних предметів -через включення їх до складу валових витрат; у разі віднесення їх на збільшення балансової вартості групи основних фондів або до нематеріальних активів -через нарахування амортизації.
Слід зазначити, що перевіркою не встановлено порушення вимог статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»стосовно нарахування амортизації в податковому обліку позивача.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 5.3.1 та пункту 5.3.2 пункту 5.3 статті 5 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»при віднесенні витрат у сумі 1520,00грн. і 10000,00грн. до складу валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, тому визначення податкового зобов'язання в сумі 2880,00грн.( 11520,00грн.*0,25) не можна вважати таким, що вчинено на підставі, в межах повноважень і способом, що передбачені законом, а зазначена сума не повинна приймати участь у розрахунку штрафних санкцій. Оскільки сума штрафних санкцій за підпунктом 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»не може бути вищою за 50% від суми недоплати, загальна їх сума у даному випадку повинна дорівнювати 3346,00грн. (6692,00грн.*50%). Таким чином, визначена за спірним податковим повідомлення-рішенням сума недоплати з податку на прибуток підприємств є обґрунтованою в частині 6692,00грн. та штрафних санкцій в сумі 3346,00грн.
Статями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2009 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №95»Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»та апеляційна скарга Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим не підлягають задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Дочірнього підприємства «Центральна районна аптека №95» Товариства з обмеженою відповідальністю «Республіканська компанія «Крим-Фармація»залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Ленінському районі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.04.2009 у справі №2-а-1591/08/4/0170 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 серпня 2010 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис В.А.Омельченко підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко