Копія
Іменем України
Справа № 2а-10027/09/9/0170
13.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Лядової Т.Р. , Омельченка В. А.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
позивач: не з'явився,
представник відповідача: Гукасян Х.А., довіреність № 05/2/2-135-10 від 17.06.2010;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Генеральної прокуратури України на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Цикуренко А.С.) від 19.11.2009
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1
до Генеральної прокуратури України (вул. Різницька 13/15, місто Київ-11, 01011)
про визнання протиправною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2009 позовні вимоги задоволені. Визнана противоправною бездіяльність Генеральної прокуратури України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_3 від 18.05.2009 в порядку та за правилами кримінально-процесуального законодавства. Зобов'язано Генеральну прокуратуру України розглянути заяву ОСОБА_3 від 18.05.2009 та прийняти процесуальне рішення відповідно до статті 97 Кримінального процесуального кодексу України. Стягнуто на користь ОСОБА_3 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 гривні 40 копійок.
Не погодившись з даною постановою суду, Генеральна прокуратура України подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2009 скасувати, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3 в адміністративному позові до Генеральної прокуратури України про визнання протиправною бездіяльність та спонукання до виконання певних дій, суд першої інстанції виходив з того, що захист прав позивача можливий в порядку адміністративного провадження, оскільки зазначений спір має ознаки публічно-правового спору. Генеральною прокуратурою України порушено визначений статтею 97 Кримінально-процесуального кодексу України порядок розгляду та вирішення заяви від 18.05.2009 про вчинення злочину, що призвело до порушення прав ОСОБА_3 на належний розгляд заяви, тобто, допущена протиправна бездіяльність.
Такий висновок суду першої інстанції не відповідає фактичним обставинам справи і є неправильним.
Відповідно до частини першої статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом (стаття 6 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутися до адміністративного суду з позовом, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що 27.05.2009 до Генеральної прокуратури України надійшла заява ОСОБА_3 від 18.05.2009 щодо незаконних, на його думку, дій працівників ГУБОЗ МВС України під час проведення оперативно-розшукових заходів, у якій він просив перевірити наявність передбачених законом підстав для заведення ГУБОЗ МВС України 24.02.2009 стосовно нього оперативно-розшукової справи та порушити кримінальну справу за фактом незаконного використання спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 359, частини першої статті 265 Кримінального кодексу України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, посадових та службових осіб.
Компетенція (юрисдикція) суддів щодо розгляду таких справ визначається процесуальними законами.
Відповідно до частини другої статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, прокурор по заяві або повідомленню про злочин зобов'язаний не пізніше триденного строку прийняте одне з таких рішень:
1) порушити кримінальну справу;
2) відмовити в порушенні кримінальної справи;
3) направити заяву або повідомлення за належністю.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про прокуратуру", прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції:
- підтримання державного обвинувачення в суді;
- представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом;
- нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство;
- нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
На прокуратуру не може покладатися виконання функцій, не передбачених Конституцією України і цим Законом.
Прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. При цьому прийняте прокурором рішення може бути оскаржено вищестоящому прокурору або до суду (стаття 12 Закону України “Про прокуратуру”).
Злочином є передбачене Кримінально-процесуальним кодексом України суспільне небезпечне вмисне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину (частина перша статті 11 Кримінально-процесуального кодексу України).
Під зверненням громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.
Скарга - це звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, посадових осіб (стаття 3 Закону України “Про звернення громадян”).
Як свідчать матеріали справи, відповідно до Закону України "Про прокуратуру" була проведена перевірка фактів порушень, інформація про які містилася у заяві позивача від 18.05.2009.
17.06.2009 позивачу надана відповідь, згідно з якою в ході перевірки заяви ОСОБА_3 та вивчення матеріалів оперативно-розшукової та кримінальної справи даних про використання спеціальних технічних засобів стосовно нього, у тому числі, у службовому кабінеті, без відповідного дозволу суду, не встановлено. Оскільки порушень норм Кримінально-процесуального кодексу України та вимог Закону України "Про оперативно-розшукову діяльність" не виявлено, було прийнято рішення про відсутність підстав для проведення перевірки в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
Згідно частини другої статті 94 Кримінально-процесуального кодексу України, справу може бути порушено лише у випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність саме ознак злочину.
Відповідь заступника начальника відділу нагляду за розслідуванням кримінальних справ слідчими Генеральної прокуратури України від 17.06.2009 надана відповідно до повноважень прокурора щодо здійснення нагляду за виконанням законів органами дізнання і досудового слідства, передбаченими статтею 227 Кримінально-процесуального кодексу України і розкриває зміст звернення, містить детальні обґрунтування, тому підстав для вжиття заходів прокурорського реагування не виявилося.
Судова колегія вважає, що такі дії не містять у собі протиправну бездіяльність, отже, відсутні підстави порушення прав позивача з боку відповідача.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 69 кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Судом першої інстанції не прийнято до уваги, що під час судового розгляду кримінальної справи суд надає оцінку законності оперативно-розшуковим заходам та у вироку суду зазначає оперативно-розшукові заходи, що проведені з порушенням законодавства, у разі їх виявлення (частина восьма статті 334, частина перша статті 335 Кримінально-процесуального кодексу України).
Колегія суддів відмічає, що порядок надання оцінки діям під час оперативно-розшукових заходів передбачений у порядку кримінального судочинства.
Вказані обставини та вимоги кримінально-процесуального кодексу України засвідчують відсутність обґрунтованих підстав для перевірки звернення ОСОБА_3 у порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України.
Оцінюючи дії Генеральної прокуратури України щодо розгляду заяви позивача від 18.05.2009, судова колегія керується вимогами статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряє, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Аналізуючи зазначені вимоги закону, судова колегія дійшла висновку, що Генеральна прокуратура України при розгляді заяви позивача від 18.05.2009 діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, позивачем не доведені обставини, на яких ґрунтуються його вимоги щодо необхідного прийняття відповідачем саме процесуального рішення за його заявою в порядку статті 97 Кримінально-процесуального кодексу України, оскільки порядок надання оцінки діям під час проведення оперативно-розшукових заходів передбачений у порядку кримінального судочинства, а надані відповідачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Доводи апеляційної скарги щодо скасування рішення суду першої інстанції спростовують висновки суду першої інстанції, що є підставою для закриття провадження у справі, оскільки відповідно до пункту 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові спори, що належить вирішувати в порядку кримінального судочинства.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судове рішення є неправильним, й підлягає скасуванню з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2009 підлягає скасуванню, провадження у справі - закриттю, апеляційна скарга Генеральної прокуратури України - задоволенню.
Керуючись статтями 195, 198, 202, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Генеральної прокуратури України задовольнити.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2009 скасувати.
Прийняти нове рішення.
Провадження у справі №2а-10027/09/9/0170 закрити.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Т.Р.Лядова підпис В.А.Омельченко
З оригіналом згідно
Суддя Г.М. Іщенко
Повний текст судового рішення
складено та підписано 19 липня 2010 р.