Справа № 2а-984/2010
22 жовтня 2010 р. Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Мельниченко С.П. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Новомосковська та району підпорядкованого УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області, Інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Новомосковська та району підпорядкованого УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області Дідичина Сергія Андрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, -
В провадженні Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області, як адміністративного суду, знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Новомосковська та району підпорядкованого УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області, Інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Новомосковська та району підпорядкованого УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області Дідичина Сергія Андрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування заявленого позову позивач посилався на те, що 18.03.2010 р. відповідачем була винесена постанова у справі про адміністративне правопорушення, згідно якої позивача визнано винним у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а саме у тому, що позивач на вул. Сучкова в м. Новомосковську проїхав перехрестя на забороняючий сигнал світлофору та не мав при собі чинного договору страхування власника транспортного засобу.
Позивач вважає дану постанову необґрунтованою, такою що не відповідає нормам КУпАП, винесеною з порушенням ст.ст. 245, 251, 280 КУпАП, відповідно до яких завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне й об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та дотримання процесуального порядку розгляду справи.
Так позивач вказує на те, що він проїхав перехрестя на миготливий зелений сигнал світлофору та мав при собі договір обов'язково страхування, однак інспектор відмовився заслухати доводи позивача та виніс оскаржувану постанову.
Позивач зазначає, що відповідачем не опитано свідків, а отже при розгляді справи не були з'ясовані і доведені обставини, які б свідчили, що в діях позивача є ознаки проступку, за який законом встановлено адміністративну відповідальність.
В судове засідання сторони не з'явились, подавши заяви про розгляд справи за їх відсутності, а тому ухвалою суду встановлено розгляд справи в порядку письмового провадження.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані та підлягають задоволенню частково з огляду на наступне.
Судом по справі встановлено, що 18.03.2010 р. відповідачем складено протокол про адміністративне правопорушення, згідно якого 18.03.2010 року в м. Новомосковську на вул. Сучкова водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем Шкода Октавія д/н НОМЕР_1, проїхав на заборонячий жовтий сигнал світлофору, а також не маючи чинний договір обов'язково страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу, чим порушив вимоги п. 8.7.3. г та 2.1.г ПДР за що передбачена відповідальність по ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Як вбачається з протоколу, позивач не погодився з даним протоколом, вказавши, що правил дорожнього руху він не порушував.
На підставі вказаного протоколу відповідачем було винесено постанову серії АН № 599666, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушень передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 800 гривень.
Суд вважає, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, відповідачем були допущені порушення процесуальних норм, що потягло за собою винесення помилкової та необґрунтованої постанови.
Так, відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З матеріалів справи вбачається, що фактично єдиним доказом винності позивача у вчиненні правопорушень передбачених ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП є протокол в той час, як в даному випадку - невизнання позивачем своєї провини - відповідач мав забезпечити збір інших доказів, які б підтверджували факт вчинення правопорушення чи спростовували його, однак цього зроблено не було.
Згідно ст. 252 КУпАП посадова особа, при розгляді справи, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 283 КУпАП закріплені вимоги до постанови про адміністративне правопорушення, так, в постанові, крім іншого, повинні бути зазначені докази на підставі яких базується висновок про скоєння особою адміністративного правопорушення та вказати мотиви відхилення інших доказів.
В протоколі про адміністративні правопорушення не вказані свідки, постанова не містить посилань на докази та мотивів відхилення інших доказів, а в ній зазначена лише констатація факту, що ставить під сумнів факт вчинення правопорушення позивачем.
Згідно ст. 62 Конституції України о бвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Таким чином, суд приходить до висновку, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП являється безпідставним.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що постанова в справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.
Що стосується позовних вимог про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, то вони задоволенню не підлягають з огляду на те, що суд не наділений повноваженнями вирішувати справу про адміністративні правопорушення передбачені ч. 2 ст. 122 та ч. 1 ст. 126 КУпАП, а отже й не наділений повноваженнями закривати провадження у цій справі.
На підставі вищенаведеного, керуючись ст. ст. 4-9, 13, 14, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, ст. ст. 247, 292, 293 КУпАП, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Відділу ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Новомосковська та району підпорядкованого УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області, Інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Новомосковська та району підпорядкованого УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області Дідичина Сергія Андрійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення задовольнити частково.
Скасувати постанову інспектора ДПС ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Новомосковська та району підпорядкованого УДАІ ГУМВС України у Дніпропетровській області Дідичина Сергія Андрійовича серії АН № 599666 від 18.09.2010 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності передбаченої ч. 2 ст. 122, ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 800 гривень.
В іншій частині позовних вимог позивача відмовити.
Постанова оскарженню не підлягає
Суддя С.П. Мельниченко