Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"21" вересня 2010 року Справа № 2/61-10
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Шевель О.В.
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача -не з'явився
відповідача - Турченко С.П. (дов. б/н від 14.06.2010 р.)
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеСтар”, м. Суми (вх. № 2256 С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 01 липня 2010 року по справі № 2/61-10
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеСтар”, м. Суми
до Спільного агрохімічного підприємства “Родючисть” (ТОВ), м. Суми
про стягнення 320479,10 грн. -
встановила:
В квітні 2010 року позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛеСтар”, м. Суми, звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, Спільного агрохімічного підприємства “Родючисть” (Товариство з обмеженою відповідальністю) 320479,10 грн. заборгованості по поставці товарно -матеріальних цінностей, згідно накладних та відповідно до договору про відступлення права вимоги б/н від 10.01.2008 року, а також судові витрати, пов'язані з розглядом справи.
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “ЛеСтар”, подав також до суду першої інстанції клопотання про забезпечення позову б/н від 25.05.2010 року, в якому просив накласти арешт на всі розрахункові рахунки відповідача на суму 320479,10 грн.
Рішенням господарського суду Сумської області від 01 липня 2010 року (головуючий суддя Соп'яненко О.Ю., судді Лугова Н.П., Левченко П.І.) в задоволені позову відмовлено. Відмовлено в задоволені клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю “Лестар” про забезпечення позову.
Позивач, ТОВ “Лестар”, з рішенням господарського суду не погодився, надіслав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення від 01 липня 2010 року повністю та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача на користь позивача борг за поставлений товар в сумі 320479,10 грн., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, зазначає про те, що станом на момент прийняття рішення по справі зобов'язання відповідача по сплаті боргу на користь позивача існувало у повному обсязі.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу посилається на відсутність у нього заборгованості перед ТОВ «ЮВС»за договором купівлі-продажу № 50/2 від 17.08.2008 р., а з урахуванням договору про відступлення права вимоги від 10.01.2008 р., і перед ТОВ «ЛеСтар», просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення -без змін.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 31.08.2010 року розгляд апеляційної скарги по даній справ відкладено.
Позивач в судове засідання 21 вересня 2010 року свого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції вжито необхідних заходів для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, явку сторін не визнано обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд Сумської області виходив з результатів дослідження документально підтверджених обставин спору, за якими встановив, що ТОВ «ЮВС»поставило САП «Родючість»(ТОВ) товарно -матеріальні цінності на суму 320479,10 грн. на підставі наступних відповідних документів - видаткових накладних та доручень (том 1, аркуш справи 6-13).
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 10.01.2008 року між ТОВ «ЮВС» - первісний кредитор та ТОВ «ЛеСтар»- новий кредитор, було укладено договір про відступлення права вимоги. Відповідно до умов договору ТОВ «ЛеСтар»стає кредитором САП «Родючість»(ТОВ) за грошовим зобов'язанням зі сплати боргу за поставлену продукцію (товарно-матеріальні цінності) відповідно до вищезазначених видаткових накладних.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до наданих позивачем видаткових накладних, які є підставою пред'явлення позову, строк виконання зобов'язання не вказано. У зв'язку з цим, позивачем в порядку статті 530 Цивільного кодексу України на адресу відповідача 21.04.2010 року було направлено вимогу-повідомлення від 01.03.2010 року з вимогою сплатити кошти протягом семи днів з дня отримання вимоги.
Матеріалами справи також підтверджено, що вимогу про сплату боргу відповідач отримав 28.04.2010 року, що підтверджується відміткою про отримання вимоги, журналом реєстрації вхідної кореспонденції відповідача, поштовим конвертом, довідкою поштового відділення, тому як вірно зазначено судом першої інстанції строк добровільного виконання грошового зобов'язання перед позивачем у відповідача закінчується лише 05.05.2010 року.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд виходив з того, що позовна заява ТОВ «ЛеСтар»до відповідача - САП «Родючість»(ТОВ) про стягнення 320479,00 грн. надійшла до суду 22.04.2010 року. Провадження у справі № 2/61-10 було порушено 23.04.2010 року та призначено справу до розгляду на 25.05.2010 року, про що винесено відповідну ухвалу. Таким чином, позов пред'явлено до закінчення строку добровільного виконання вимоги кредитора.
З огляду на такі фактичні обставини, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги є неправомірними, безпідставними і задоволенню не підлягають.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана правильна та повна правова оцінка. А відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Не змінюють обґрунтованих висновків суду першої інстанції посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що станом на момент прийняття рішення по справі зобов'язання відповідача по сплаті боргу на користь позивача існувало у повному обсязі, оскільки відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. В даному випадку, на момент звернення позивача до господарського суду з вимогою про стягнення з відповідача, САП “Родючисть” (ТОВ) 320479,10 грн. заборгованості по поставці товарно -матеріальних цінностей, згідно накладних та відповідно до договору про відступлення права вимоги б/н від 10.01.2008 року, його право не було порушено, оскільки строк добровільного виконання вимоги кредитора по сплаті заборгованості не закінчився.
З огляду на такі фактичні обставини, колегія суддів вважає, що позовні вимоги, заявлені ТОВ “ЛеСтар” передчасно, а тому обґрунтовано визнані судом першої інстанції такими, що задоволенню не підлягають.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що статтею 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку, таким чином, верховенство права, передбачене конституційною нормою щодо судового захисту, не позбавляє сторону у справі, в даному випадку позивача, на звернення до господарського суду з окремим позовом за захистом своїх порушених прав та законних інтересів у спосіб, як це передбачено чинним законодавством.
Отже, позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому вимоги позивача, що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Сумської області від 01 липня 2010 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 99, 101, пунктом 1 частини 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “ЛеСтар”, м. Суми залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 01 липня 2010 року по справі № 2/61-10 залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
суддя Барбашова С.В.
суддя Шевель О.В.
Повний текст постанови підписано 24 вересня 2010 року.